ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-кп/803/2256/24 Справа № 176/2737/23 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2024 року                                                                 м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого судді                         ОСОБА_2

суддів                                         ОСОБА_3 , ОСОБА_4

з секретарем                                 ОСОБА_5

за участю прокурора                 ОСОБА_6

обвинуваченого                         ОСОБА_7 (у режимі відеоконференції), 

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпро апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 , в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 , подану на ухвалу Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 07 червня 2024 року про продовження строку раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого за ч.1,2 ст.255, ч.2,3 ст.27 ч.4 ст.28 ч.3 ст.307 КК України ОСОБА_7 строком на 60 днів, тобто до 05 серпня 2024 року включно,

встановила:

В провадженні Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області перебуває обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч. 1 ст. 255, ч. 2 ст. 255, чч. 2, 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 307 КК України; ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за ч. 1 ст. 255, ч. 2 ст. 255, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 307 КК України; ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за ч. 1 ст. 255, ч. 2 ст. 255, 4. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 307 КК України; ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , за ч. 1 ст. 255, ч. 2 ст. 255, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 307 КК України; ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , за ч. 2 ст. 255, ч. 2 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 307 КК України; ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , за ч. 2 ст. 255, ч. 2 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 307 КК України; ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за ч. 2 ст. 255, ч. 2 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 307 КК України; ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , за ч. 2 ст. 255, ч. 2 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 307 КК України; ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , за ч. 2 ст. 255, ч. 2 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 307 КК України; ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , за ч. 2 ст. 255, ч. 2 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 307 КК України; ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , за ч. 2 ст. 255, ч. 2 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 307 КК України.

Матеріалами справи встановлено, що у невстановлений органами досудового розслідування час, але не пізніше 11.05.2022, ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , створив та очолив злочинну організацію зі стабільним складом, до якої увійшли: ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , та неповнолітній ОСОБА_19 , ІНФОРМАЦІЯ_11 (матеріали відносно якого виділено у окреме провадження, обвинувальний акт направлено до суду).

Об`єднані єдиним умислом та планом з розподілом функцій учасників, спрямованих на досягнення цього плану, знаходячись на території м. Жовті Води Дніпропетровської області, виконуючи відведену кожному роль, обвинувачені з 07.12.2022 до 28.03.2023 здійснили незаконне придбання, зберігання, перевезення з метою збуту та збут наркотичних засобів, небезпечних та особливо небезпечних наркотичних засобів (канабісу, опію ацетильованого, метадону (фенадону), морфіну), психотропної речовини, обіг якої обмежено (метамфетаміну), особливо небезпечної психотропної речовини, обіг якої заборонено (PVP (1-феніл-2- піролідин-1-іл-пентан-1-он) у великих та особливо великих розмірах.

28.03.2023 у порядку ст. ст. 277-278 КПК України ОСОБА_7 оголошено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 2 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 307 КК України.

Під час судового засідання ухвалою Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 07 червня 2024 року продовжено строк раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого за ч.1,2 ст.255, ч.2,3 ст.27 ч.4 ст.28 ч.3 ст.307 КК України ОСОБА_7 строком на 60 днів, тобто до 05 серпня 2024 року включно.

Суд прийшов до висновку, що ризики, що обвинувачений ОСОБА_7 буде переховуватися від суду, зможе здійснювати вплив на свідків та зможе вчинити інше кримінальне правопорушення, продовжують існувати та є доведеними прокурором на даній стадії кримінального провадження. Жодної обставини на підтвердження зменшення ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, на які посилався прокурор в обґрунтування продовженні запобіжного у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 , судом встановлено не було. Жоден з інших, більш м`яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, не буде достатнім для запобігання вищезазначеним ризикам.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції захисник ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу, відповідно до змісту якої просить про скасування ухвали Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 07 червня 2024 року та відмовити у задоволенні клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_7 або обрати підозрюваному більш м`який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

В обґрунтування поданої апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції не взято до уваги, що ОСОБА_7 є не судимою раніше особою, на його утриманні є неповнолітня дитина та він має місце постійного мешкання.

Також у матеріалах справи не має належних доказів винуватості ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення.

Також суд не врахував тих обставин, що прокурором не доведено наявність та продовжуваність існування ризиків, а саме те, що підозрюваний ОСОБА_7 , усвідомлюючи невідворотність покарання за інкриміноване йому кримінальне правопорушення, може переховуватись від органу досудового розслідування та/або суду.

Відповідно прокурором до суду не надано належних доказів того, що наявні ризики передбачені ст. 177 КПК України які б дозволили б задовольнити клопотання про продовження строку запобіжного заходу до ОСОБА_7 ..

На переконання сторони захисту, на даний час, з огляду на стадію судового процесу, обґрунтованість самої підозри втратила вирішальне значення для вирішення питання про продовження строку тримання під вартою.

Під час апеляційного розгляду справи: 

- обвинувачений ОСОБА_7 підтримав доводи поданої його захисником апеляційної скарги у повному обсязі та просив про їх задоволення;

- прокурор заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вважав рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, просив залишити його без змін, а апеляційну скаргу сторони захисту без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення сторін, перевіривши матеріали контрольного кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Згідно з положеннями ч.1 ст.404 КПК суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ст.370 цього Кодексу судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, при цьому його законність повинна базуватись на правильному застосуванні норм матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених положеннями Кримінального процесуального кодексу України.

За приписами ч.3 ст.331 КПК незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Згідно ч.2 ст.331 КПК вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Мотивуючи своє рішення щодо необхідності продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_7 , суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості інкримінованих йому кримінальних правопорушень проти громадської безпеки та тяжких злочинів у сфері незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів, а також продовження існування, передбачених п.п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК ризиків того, що обвинувачений може переховуватися від органів досудового розслідування і суду, здійснювати вплив на свідків у межах даного кримінального провадження та вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити вчиняти інкриміновані йому кримінальні правопорушення.

З такими висновками місцевого суду, які стали підставою для задоволення клопотання прокурора, погоджується й суд апеляційної інстанції, а тому доводи апеляційної скарги сторони захисту щодо можливості застосування до обвинуваченого іншого, альтернативного запобіжного заходу, слід визнати безпідставними.

Із матеріалів провадження вбачається, що суд першої інстанції, у відповідності до вимог ст. 178 КПК України, врахував те, що ОСОБА_7 обвинувачується, у вчинені умисних тяжких кримінальних правопорушень, пов`язаних із громадською безпекою, що у разі доведеності вини йому загрожує реальне покарання, а тому останній може переховуватися від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності та покарання.

Суд першої інстанції встановив наявність достатніх підстав вважати, що ризик передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, не зменшився і не припинив існувати, й дійшов до обґрунтованого висновку про необхідність продовження обвинуваченому строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та відсутність процесуальної можливості застосування щодо останнього менш суворого виду запобіжного заходу.

Тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у випадку визнання його винуватими у вчиненні злочину, не є самостійною підставою для застосування запобіжного заходу, проте, як за національним законодавством (п. 2 ч. 1 ст. 178 КПК України), так і за практикою Європейського суду з прав людини, є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування (справа «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року).

При цьому, як додаткову обставину в підтвердження ризику переховування, апеляційний суд враховує, ведення в Україні воєнного стану через агресію Російської Федерації проти України, яка суттєво обмежує можливості виконання органами влади своїх повноважень та якісно погіршує криміногенну обстановку, зокрема ускладнює належний виклик таких осіб, а також контроль за виконанням запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, на застосуванні якого наполягає захисник.

Крім того, доведено існування ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: ризику незаконного впливу обвинуваченого на свідків у даному кримінальному провадженні. В разі здійснення на них впливу з боку обвинуваченого ОСОБА_7 останні можуть змінити свої покази, чим ввести суд в оману та перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні.

Апеляційний суд наголошує, що ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від таких осіб та дослідження їх судом.

У судовому засіданні також доведено наявність ризику, передбаченого п.5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме можливості обвинуваченого вчинити нове кримінальне правопорушення, або продовжити вчинення інкримінованих йому кримінальних правопорушень, оскільки останнім було під час дії воєнного стану в України було вчинено ряд тяжких кримінальних правопорушень.

Додатково судом враховано те, що обвинувачений офіційно не працевлаштований, постійного джерела доходу не має, тому колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що обвинувачений може продовжити злочинну діяльність чи продовжити кримінальні правопорушенні, у вчиненні яких обвинувачується.

Колегією суддів не встановлено переконливих відомостей про застереження, які б унеможливлювали перебування обвинуваченого ОСОБА_7 під вартою.

Посилання захисника обвинуваченого на те, що ОСОБА_7 має постійне місце проживання, а також те, що останній є раніше не судимою особою та має на триманні неповнолітню дитину шістнадцяти років, заслуговують на увагу, однак не можуть бути самостійною підставою для скасування вірного по суті судового рішення. Вказане було оцінено судом в сукупності з іншими обставинами по справі та ним було надано належну правову оцінку даним фактам.

Апеляційний суд, також, не вбачає й підстав для застосування щодо обвинуваченого ОСОБА_7 більш м`якого запобіжного заходу, зокрема домашнього арешту, на чому наполягає сторона захисту.

Доводи сторони захисту в частині недоведеності ризиків, передбачених п.п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме ризиків переховування обвинуваченого від суду, здійснення впливу на свідків та вчинення ним іншого кримінального правопорушення не заслуговують на увагу суду, оскільки сукупність даних про тяжкість злочинів у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_7 , покарання, яке загрожує останньому у разі визнання винуватим, а також відомості про особу обвинуваченого доводить факт продовження існування даних ризиків та доведеність їх стороною обвинувачення.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що обґрунтованість обвинувачення перевіряється судом, який здійснює судовий розгляд на підставі обвинувального акта шляхом дослідження наданих сторонами кримінального провадження доказів і може бути вирішене шляхом ухвалення остаточного рішення у даному кримінальному провадженні. Таким чином, при вирішені питання про необхідність продовження застосування запобіжного заходу у суді першої інстанції на стадії судового розгляду та при перевірці відповідного рішення судом апеляційної інстанції вирішальним є питання наявності ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України, продовження існування яких в даному випадку було беззаперечно встановлено.

З огляду на викладене колегія суддів вважає правильними висновки суду першої інстанції, який з дотриманням вимог ст.ст.197,199 КПК, на підставі наданих сторонами кримінального провадження доказів, оцінив в сукупності всі обставини, що враховуються при вирішенні питання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та належним чином мотивував своє рішення щодо необхідності продовження строку раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого за ч.1,2 ст.255, ч.2,3 ст.27 ч.4 ст.28 ч.3 ст.307 КК України ОСОБА_7 . На переконання апеляційного суду вищенаведені обставини виправдовують подальше тримання обвинуваченого під вартою та відсутні підстави для застосування до нього більш м`якого запобіжного заходу.

Судом враховані та застосовані вимоги ч.4 ст.183 КПК України та обґрунтовано прийнято рішення про неможливість застосування до обвинуваченого за ч.1,2 ст.255, ч.2,3 ст.27 ч.4 ст.28 ч.3 ст.307 КК України ОСОБА_7 застави.

Так, суддею та колегією суддів Дніпровського апеляційного суду враховано тяжкість злочинів, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_7 , а також особу останнього та стадію судового розгляду справи. Також враховано доведеність ризиків, передбачених п.п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України.

Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга захисника ОСОБА_8 є безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню, а ухвала Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 07 червня 2024 року є законною, обґрунтованою, належним чином мотивованою та відповідає вимогам ст.370 КПК.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 404, 405, 407, 418, 419, 422-1 КПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Ухвалу Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 07 червня 2024 року про продовження строку раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого за ч.1,2 ст.255, ч.2,3 ст.27 ч.4 ст.28 ч.3 ст.307 КК України ОСОБА_7 строком на 60 днів, тобто до 05 серпня 2024 року включно - залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 – без задоволення.

Ухвала суду апеляційної інстанції є остаточною та такою, що касаційному оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2                                ОСОБА_3                                 ОСОБА_4