Справа №760/19697/21 2/760/4667/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

03 червня 2024 року м. Київ

Солом`янський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Ішуніної Л. М.

за участю секретаря судового засідання Отруби В. В.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

У липні 2021 року Комунальне підприємство виконавчого округу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (далі - КП «Київтеплоенерго») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути з останньої на свою користь заборгованість:

- за спожиті до 01 травня 2018 року послуги з централізованого опалення у розмірі 14 662 грн;

- за спожиті до 01 травня 2018 року послуги з централізованого постачання гарячої води у розмірі 34 363,28 грн;

- за спожиті з 01 травня 2018 року послуги з централізованого опалення у розмірі 14 789,31 грн;

- за спожиті з 01 травня 2018 року послуги з централізованого постачання гарячої води у розмірі 36 499,25 грн;

- витрати пов`язані з отриманням інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у розмірі 33 грн;

- судовий збір у розмірі 2 270 грн.

Свої вимоги мотивує тим, що відповідачі є споживачами центрального опалення та централізованого постачання гарячої води, які постачає їм позивач за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідач своєчасно не сплачувала кошти за надані позивачем послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, у зв`язку з чим, станом на 01 травня 2021 року, утворилася заборгованість у сумі 51 288,56 грн. Крім того, на підставі укладеного 11 жовтня 2018 року між ПАТ «КИЇВЕНЕРГО» та КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» Договору № 602-18 про відступлення права вимоги (цесії) та Додатків до нього, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість, що утворилась до 01 травня 2018 року за послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання у сумі 49 025,28 грн.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 10 серпня 2021 року у вказаній справі відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням (викликом) сторін.

19 лютого 2024 року позивачем було заявлено клопотання про залучення до участі в справі в якості співвідповідача ОСОБА_2 , яке ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання від 19 лютого 2024 року, було задоволено. Крім того, просила стягнути вказану заборгованість солідарно з відповідачів.

Позивач явку свого представника в судове засідання не забезпечив, про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином, матеріали справи містять заяву представника позивача про розгляд справи у її відсутність, в якій зазначила, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просила їх задовольнити та проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідачі в судове засідання не з`явилися, про дату час і місце судового засідання повідомлялися належним чином, на підставі пункту 3 частини восьмої статті 128 ЦПК України, що підтверджується конвертами, які повернулися на адресу суду з відміткою «Адресат відсутній за вказаною адресою», про поважність причин неявки суду не повідомили.

Крім того, у встановлений судом строк, не скористалися своїм правом на подання відзиву, тому відповідно до частини восьмої статті 178 ЦПК України суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За загальним правилом частини першої статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

З огляду на викладене, суд вважає за можливе проводити розгляд справи у відсутність сторін.

Частиною першою статті 280 ЦПК України визначено, що суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Виходячи з цього, враховуючи думку представника позивача, яка не заперечувала проти ухвалення заочного рішення, суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.

Згідно з частиною другою статті 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Отже, оскільки сторони в судове засідання не з`явились, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи та проаналізувавши надані докази, суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги».

Пунктами 3, 4 частини другої статті 6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що виконавцем послуг з постачання теплової енергії є теплопостачальна організація; а послуг з постачання гарячої води - суб`єкт господарювання, який є власником (або володіє і користується на інших законних підставах) теплової, тепловикористальної або теплогенеруючої установки, за допомогою якої виробляє гарячу воду, якщо споживачами не визначено іншого постачальника гарячої води.

Частинами першою-другою статті 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Такі договори можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір та колективний договір про надання комунальних послуг) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач, колективний споживач).

Відповідно до частини першої статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» договір про надання комунальної послуги укладається між виконавцем відповідної послуги та споживачем або особою, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача, або з управителем багатоквартирного будинку з метою постачання електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку.

Суд установив, що за розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10 квітня 2018 року № 591 КП «Київтеплоенерго» видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам.

З 01 травня 2018 року надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води здійснює КП «Київтеплоенерго».

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , в рівних долях, є власниками квартири АДРЕСА_2 , що підтверджується договором купівлі-продажу від 01 листопада 1996 року, зареєстрованим за № 7699-3512.

Таким чином встановлено, що відповідачі є споживачами послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, які постачаються позивачем за вказаною адресою.

Відповідно до розрахунку, наданого позивачем, станом на 01 травня 2021 року, починаючи з 01 травня 2018 року утворилась заборгованість, яка становить 51 288,56 грн.

Крім того, судом установлено, що 11 жовтня 2018 року між ПАТ «Київенерго» та КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» укладено договір про відступлення права вимоги (цесії) № 602-18, згідно з яким ПАТ «КИЇВЕНЕРГО» відступило, а КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» набуло права грошової вимоги до боржника з оплати спожитих до 01 травня 2018 року послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання.

Відповідно до Додатку № 1 та Додатку № 2 до договору цесії позивач прийняв право вимоги до ОСОБА_1 щодо стягнення заборгованості за спожиті послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання в сумі 49 025,28 грн.

За приписами статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» в редакції Закону від 24 червня 2004 року № 1875-IV (надалі - Закон № 1875-IV) учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Виробник послуг може бути їх виконавцем. Виконавцем послуг з централізованого постачання холодної води та послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) для об`єктів усіх форм власності є суб`єкт господарювання, що провадить господарську діяльність з централізованого постачання холодної води та водовідведення.

Відповідно до пункту 3 частини другої статті 21 Закону № 1875-IV виконавець зобов`язаний підготувати та укласти із споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.

Частина сьома статті 26 цього Закону визначає, що договір на надання послуг з централізованого опалення, послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з централізованого постачання гарячої води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), що укладається виконавцем із споживачем - фізичною особою, яка не є суб`єктом господарювання, є договором приєднання.

На виконання вимог вищевказаного Закону КП «Київтеплоенерго» підготовлено та опубліковано договір про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води в газеті «Хрещатик» від 28 березня 2018 року № 34 (5085).

Крім того, надання послуг до 01 травня 2018 року здійснювалось на підставі договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, опублікованого у газеті «Хрещатик» від 06 серпня 2014 року № 111 (4511).

За приписами статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно зі статтею 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Відповідачі від послуг централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води у встановленому чинним законодавством порядку не відмовлялися.

За приписами статті 20 Закону № 1875-IV, пунктів 18, 20, 30 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, пункту 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 8 жовтня 1992 року № 572 споживач зобов`язаний оплачувати комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, квитанції тощо). Розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.

Згідно зі статтею 32 Закону № 1875-IV розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.

З 01 травня 2019 року набула чинності нова редакція Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року (далі - Закон № 2189-VIII).

За приписом пункту 5 частини другої статті 7 Закону № 2189-VIII індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Тарифи на комунальні послуги, які надаються позивачем, формуються у відповідності з Порядком формування тарифів на централізоване водопостачання та централізоване водовідведення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01 червня 2011 року № 869 «Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги» (зі змінами внесеними згідно з Постановою КМУ № 291 від 03 квітня 2019 року).

Згідно із статтею 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).

Відповідно до ствтті 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог кодексу, актів законодавства, а при відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Статтею 360 ЦК України визначено, що співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов`язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов`язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов`язаннями, пов`язаними із спільним майном.

Судом установлено, що відповідачі, будучи споживачами послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, від отримання яких у встановленому чинним законодавством порядку не відмовлялися, не виконували покладений на них договором і законом обов`язок по оплаті послуг з централізованого постачання гарячої води, внаслідок чого станом на 01 травня 2021 року виникла заборгованість, а саме: з 01 травня 2018 року в сумі 51 288,56 грн, яка складається з: 14 789,31 грн - за централізоване опалення, 36 499,25 грн - за централізоване постачання гарячої води; до 01 травня 2018 року в сумі 49 025,28 грн, яка складається з: 14 662 грн - за централізоване опалення, 34 363,28 грн - за централізоване постачання гарячої води.

Статтями 12, 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідачі, не надавши до суду відзив, на спростування доводів позивача не надали жодних доказів.

Зважаючи на викладене вище, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач, як на підставу для задоволення позову, знайшли своє підтвердження, суд дійшов висновку, що позовні вимоги КП «Київтеплоенерго» підлягають задоволенню.

Крім того, суд вважає за необхідне стягнути заборгованість з відповідачів в рівних частинах, а не солідарно як просить позивач, оскільки співвласники зобов`язані брати участь в утриманні та управлінні належним їм майном відповідно до частки у праві спільної часткової власності, у свою чергу, солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов`язання (стаття 541 ЦК України). Як встановлено судом, договори між сторонами, які б передбачали солідарну відповідальність не укладались. Крім того, законодавством не передбачена солідарна відповідальність співвласників за несплату комунальних послуг.

Згідно з частиною першою статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Позивач просить стягнути з відповідача 33 грн витрат, пов`язаних з отриманням інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до частини першої статті 140 ЦПК України особа, яка надала доказ на вимогу суду, має право вимагати виплати грошової компенсації своїх витрат, пов`язаних із наданням такого доказу. Розмір грошової компенсації визначає суд на підставі поданих такою особою доказів здійснення відповідних витрат.

В додатках до позовної заяви міститься квитанція від 26 травня 2021 року, з якої вбачається сплата 30 грн за отримання відомостей з державного реєстру речових прав.

Згідно з частиною першою статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

За змістом частини першої 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, враховуючи, що позов задоволено у повному обсязі, суд приходить до висновку про стягнення з відповідачів в рівних частинах на користь позивача витрат по сплаті судового збору в розмірі 2 270 грн.

Керуючись Законом України «Про житлово-комунальні послуги», статтями 264, 525, 526, 615, 625, 629 ЦК України, статтями 12, 13, 76-81, 137, 141, 209, 258, 259, 263- 268, 273, 280, 282, 284, 289, 354, 355 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Стягнути в рівних частинах з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства виконавчого округу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» заборгованість за спожиті житлово-комунальні послуги в загальній сумі 100 313,84 (сто тисяч триста тринадцять гривень 84 коп.) грн, тобто по 50 156,92 (п`ятдесят тисяч сто п`ятдесят шість гривень 92 коп.) грн з кожного.

Стягнути в рівних частинах з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства виконавчого округу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» витрати по оплаті судового збору у розмірі 2 270 грн та 30 грн витрат, пов`язаних з розглядом справи, тобто 1 135 грн та 15 грн з кожного.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи:

позивач - Комунальне підприємство виконавчого округу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго», код ЄДРПОУ 40538421, місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. площа І. Франка, 5;

відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ; ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя Л. М. Ішуніна