Справа № 161/11130/23 Провадження №11-кп/802/153/24 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1

Доповідач: ОСОБА_2

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 липня 2024 року                                                                 місто Луцьк

Волинський апеляційний суд в складі:

головуючого-судді  ОСОБА_2 ,

суддів  ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

з участю секретаря  ОСОБА_5 ,

прокурора  ОСОБА_6 ,

захисника  ОСОБА_7 ,

обвинуваченої   ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою обвинуваченої ОСОБА_8 на вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 30 жовтня 2023 року, яким –

        ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка с. Стоянів Радехівського району Львівської області, українка, громадянка України, з вищою освітою, не заміжня, пенсіонерка, зареєстрована та фактично проживаюча АДРЕСА_1 , раніше не судима, –

визнана винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, та їй призначено покарання у виді штрафу в розмірі 3000 (три тисячі) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 51 000 (п`ятдесят одну тисячу) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 (три) роки.

Цивільний позов генерального директора КП «Волинське обласне територіальне медичне об`єднання захист материнства і дитинства» ОСОБА_9 про відшкодування витрат на лікування неповнолітнього потерпілого ОСОБА_10 – задоволено. Стягнуто з ОСОБА_8 в користь директора КП «Волинське обласне територіальне медичне об`єднання захист материнства і дитинства» 62 638,51 (шістдесят дві тисячі шістсот тридцять вісім гривень п`ятдесят одну копійку).

Цивільний позов адвоката ОСОБА_11 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_10 та його законного представника ОСОБА_12 до обвинуваченої ОСОБА_8 та ПАТ «Страхова компанія «ТАС»» про відшкодування витрат, пов`язаних з лікуванням неповнолітнього потерпілого, а також моральної шкоди – задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_8 в користь неповнолітнього потерпілого ОСОБА_10 та його законного представника ОСОБА_12 моральну шкоду в розмірі 200 000 (двісті тисяч) гривень.

Вироком вирішено питання про арешт майна, речові докази.

В С Т А Н О В И В

Згідно вироку суду ОСОБА_8  визнана винною в тому, що вона, 05.05.2023, близько 14:50 год., в АДРЕСА_2 , керуючи технічно справним транспортним засобом «Skoda Fabia», реєстраційний номер  НОМЕР_1 , рухаючись зі сторони вул.Конякіна у напрямку проспекту Соборності, у лівій смузі руху, зі швидкістю близько 50 км/год., при наближенні до нерегульованого пішохідного переходу, в порушення п.п.2.3(б), 12.1, 12.3, 18.1 та 18.4 Правил дорожнього руху України, проявила безпечність та неуважність, неправильно урахувала дорожню обстановку, несвоєчасно вжила заходи для зменшення швидкості руху та повної зупинки автомобіля, в момент коли перед нерегульованим пішохідним переходом зменшував швидкість та зупинився транспортний засіб, що рухався по сусідній смузі, у правому ряді, внаслідок чого допустила наїзд на пішохода ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який переходив проїжджу частину з права на ліво відносно руху транспортного засобу по нерегульованому пішохідному переході.

Внаслідок грубих порушень вищевказаних Правил дорожнього руху України водій ОСОБА_8 спричинила ОСОБА_10 тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми з струсом головного мозку, забою легеневої паренхіми обох легень, закритих переломів правої стегкової кістки в нижній третині, лівої плечової кістки у верхній третині зі зміщенням, компресійного перелому тіл 1,3,4 хребців, які згідно висновку судово-медичної експертизи №294 від 29.05.2023 за ступенем тяжкості відноситься до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров`я, по скільки для загоєння переломів необхідний час більше 21-ї доби.

Таким чином, у прямому причинному зв`язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди і наслідками, що настали, перебуває грубе порушення водієм Майко Ларисою Всеволодівною вимог п. п. 2.3 (б), 12.1, 12.3, 18.1 та 18.4 Правил дорожнього руху України.

У поданій апеляційній скарзі обвинувачена, не оспорюючи фактичних обставин справи, кваліфікацію дій, вважає вирок суду незаконним та необґрунтованим у зв`язку з неправильним застосуванням кримінального закону, невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості злочину і її особі, безпідставного та невмотивованого призначення додаткового покарання. Зазначає, що про визначенні судом суми відшкодування витрат на лікування та стягнення моральної шкоди не враховано вимоги розумності та справедливості. Вказує про відшкодування 15тис. грн. ОСОБА_13 , що підтверджується розпискою. Просить вирок суду першої інстанції в частині призначення додаткового покарання змінити, призначити додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік. Відмовити в стягненні з неї в користь директора КП «Волинське обласне територіальне медичне об`єднання захист материнства і дитинства» в сумі 62 638,51 гривень та зменшити суму стягнення моральної шкоди до 50 тис. грн.

В зміненій апеляційній скарзі обвинувачена ОСОБА_8 зазначає про розгляд справи у відсутності потерпілого та його законного представника. Вказує, що законним представником потерпілого в даному кримінальному провадженні є мама ОСОБА_10 - ОСОБА_13 , судом не визнано ОСОБА_12 потерпілим та цивільним позивачем, а відтак необґрунтовано стягнено на його користь моральну шкоду, сума якої є невмотивованою. Відповідно адвокат ОСОБА_11 не мав права представляти інтереси ОСОБА_12 , докази таких повноважень відсутні в матеріалах провадження. Просить вирок суду скасувати, призначити новий розгляд справи в суді першої інстанції.

Заслухавши доповідача який виклав суть вироку суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, міркування обвинуваченої та її захисника, які кожен зокрема, підтримали скаргу з підстав викладених в ній, думку прокурора, яка заперечила доводи скарги та просила залишити вирок суду без змін, перевіривши матеріали кримінального провадження, суд приходить до наступного висновку.

Висновок про винуватість ОСОБА_14 , у вчинені злочину, за який її засуджено, обґрунтовано зроблений судом, що по суті в апеляційній скарзі не заперечується.

Кваліфікація злочинних дій обвинуваченої за ч.1 ст.286 КК України є правильною і також не оскаржується.

Відповідно до вимог ст.65 КК України, суд, призначаючи покарання, повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що обтяжують та пом`якшують покарання. Визначаючи ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, суд повинен виходити із сукупності всіх обставин справи, зокрема, форми вини, мотиву і цілі, способу, обстановки і стадії вчинення злочину, тяжкості наслідків, що настали.

Призначаючи ОСОБА_8 покарання, зокрема і додаткове, суд першої інстанції в повній мірі дотримався вказаних вимог закону.

Як убачається з вироку, призначаючи обвинуваченій покарання, суд першої інстанції врахував характер і ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винної, а саме, те, що ОСОБА_8 раніше не судима, вперше притягується до кримінальної відповідальності, свою вину визнала повністю, щиро розкаялася у вчиненому, має постійне місце проживання, її вік, частково відшкодувала завдані збитки потерпілому.

Законний представник потерпілого, просив суд суворо не карати обвинувачену, однак позбавити її права керування транспортними засобами.

Обставинами, що пом`якшують покарання суд визнав щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину.

Обставин, що обтяжують покарання судом не встановлено.

Врахувавши ці та інші обставини справи, зокрема і ті, на які посилається в апеляційній скарзі обвинувачена, в їх сукупності, а також врахувавши наслідки вчиненого злочину, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про необхідність призначення основного покарання за ч.1 ст.286 КК України саме у виді штрафу та додаткового – з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 (три) роки, з чим повністю погоджується апеляційний суд.

Доводи обвинуваченої, що призначення додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортним засобом строком на 3 (три) роки, є надто суворим, є безпідставними, а тому підстав для зміни вироку суду в цій його частині, апеляційний суд не знаходить.

Апеляційний суд враховує, що позиція потерпілої сторони у судовому засіданні щодо обрання заходу примусу не є обов`язковою для суду, натомість ураховується в сукупності з обставинами, передбаченими ст. 65 КК України, і не має над ними юридичної переваги.

Стосовно заявлених цивільних позовів, апеляційний суд зазначає про таке.

В рамках розгляду даного кримінального провадження Комунальне підприємство «Волинське обласне територіальне медичне об`єднання захист материнства і дитинства» звернулось із позовом до ОСОБА_8 про стягнення витрат на лікування.

Ч. 1 ст. 1206 ЦК України визначено, що особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, зобов`язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров`я на лікування потерпілого від цього кримінального правопорушення, крім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого.

При цьому, судам слід мати на увазі, що питання про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого вирішується згідно з «Порядком обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров`я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання», затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України № 545 від 16 липня 1993 року.

Як передбачено цим Порядком, сума коштів, що підлягає відшкодуванню, визначається закладом охорони здоров`я, в якому перебував на лікуванні потерпілий, з урахуванням кількості ліжко - днів, проведених в стаціонарі, та щоденної вартості його лікування.

До позову має бути приєднана довідка - розрахунок бухгалтерії цього закладу із записом про вартість одного ліжко-дня та загальну суму фактичних витрат на лікування потерпілого. Витрачені на стаціонарне лікування кошти підлягають відшкодуванню у повному обсязі і зараховуються до відповідного державного бюджету залежно від джерел фінансування закладу охорони здоров`я або на рахунок юридичної особи, якій належить останній.

Згідно із п. 3 вищезазначеного Порядку, визначена сума коштів на лікування потерпілого стягується судом з обвинуваченого або фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, при ухваленні вироку за позовом закладу охорони здоров`я або прокурора (в редакції

Постанови КМ N 868 ( 868-2012-п ) від 19.09.2012).

Ураховуючи викладене, суд дійшов обґрунтованого висновку, що позивачем доведено належними та допустимими доказами факт витрат, понесених медичним закладом на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_10 від злочину, передбаченого  ч. 1 ст. 286 КК України вчиненого ОСОБА_8 , у періоди з 05.05.2023 по 16.05.2023, розмір яких, згідно довідки Комунальне підприємство «Волинське обласне територіальне медичне об`єднання захист материнства і дитинства» становить 62 638,51 (шістдесят дві тисячі шістсот тридцять вісім гривень п`ятдесят одну копійку) (а.к.п. 16), а тому понесені медичним закладом витрати на лікування потерпілого на законних підставах стягнуто судом із відповідача.

Підстав для зміни прийнятого у цій частині рішення не вбачається і апеляційним судом.

Крім того, потерпіла сторона, користуючись наданими їй процесуальним законом правами (ст. 56 КПК України), під час судового провадження у суді першої інстанції пред`явила цивільний позов, шляхом подачі позовної заяви, у тому числі, про стягнення моральної шкоди, завданої неправомірними діями обвинуваченої.

Пунктом 9 постанови Пленуму Верховного суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» передбачено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення, тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

У відповідності до вимог ст.128 КПК України, особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Згідно із ст. 23 ЦК України, моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Згідно із ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Як убачається з вироку суду, обвинувачена вчинила щодо ОСОБА_10 кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.286КК України, заподіявши йому фізичний біль, фізичні та душевні страждання у зв`язку з ушкодженням здоров`я, чим порушили звичний спосіб життя потерпілого.

Апеляційний суд вважає, що, вирішуючи розмір відшкодування моральної шкоди потерпілому у сумі 200 000гривень, суд першої інстанції в повному обсязі врахував моральні та фізичні страждання потерпілого від вчиненого щодо нього кримінального правопорушення і вирішив його цивільний позов в повній відповідності з вимогами законодавства, а також принципами розумності та справедливості.

Обвинувачена в своїй скарзі не навела переконливих доказів того, що визначена судом першої інстанції сума моральної шкоди є несправедливою.

Таким чином, цивільний позов судом першої інстанції був розглянутий з суворим дотриманням вимог ст.1167 ЦК України, а тому підстав для зміни судового рішення, про що зазначається в апеляційній скарзі, апеляційний суд не вбачає.

Разом з тим, з списку осіб, які підлягають виклику до суду в даному кримінальному провадженні, убачається, що законним представником потерпілого ОСОБА_10 є ОСОБА_13 , а представником потерпілих – ОСОБА_11 (а.с.10).

Згідно цивільного позову про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення цивільний позивач – ОСОБА_12 , а представник цивільного позивача – ОСОБА_11 (а.с. 24 - 40), ордером про надання правничої (правової) допомоги №1070481 від 05.09.2023 підтверджуються повноваження адвоката ОСОБА_11 як представника цивільного позивача (а.с. 39).

За таких обставин доводи апеляційної скарги про неналежне залучення до розгляду справи в якості законного представника потерпілого та цивільного позивача ОСОБА_10 його батька ОСОБА_12 , та в якості представника законного представника потерпілих - адвоката ОСОБА_11 , не ґрунтуються на матеріалах справи.

У відповідності до ч.1 ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

На підставі наведеного і керуючись ст.ст. 404, 407 КПК України, Волинський апеляційний суд,

У Х В А Л И В

Апеляційну скаргу обвинуваченої ОСОБА_8 залишити без задоволення, а вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 30 жовтня 2023 року відносно останньої – без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Касаційна скарга на ухвалу може бути подана безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.

Головуючий

Судді