ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД                                                                 УХВАЛА

11 липня 2024 р.Справа №227зп-24/160

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Сластьон А.О., розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі №227зп-24/160, подану до подання позовної заяви,

ВСТАНОВИВ:

10.07.2024 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла заява ОСОБА_1 (далі - заявник) про застосування заходів забезпечення позову шляхом заборони ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний код: НОМЕР_1 ), в особі його посадових/службових осіб, вчиняти дії щодо переміщення/призову/мобілізаційних заходів відносно ОСОБА_1 , до навчального центру та/або військової частини, з метою проходження ним військової служби в Збройних Силах України (інших військових формуваннях) до моменту набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення, оформленого протоколом від 02.07.2024 №7, про відмову в наданні відстрочки від призову на військову службу.

Зазначена заява про забезпечення позову подана заявником до пред`явлення адміністративного позову.

Заява мотивована тим, що на утриманні у заявника перебуває троє дітей віком до 18 років, що є підставою для відстрочки від призову за мобілізацією. 18.06.2024 заявник звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою про отримання відстрочки на підставі пункту третього ч.1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Проте, ІНФОРМАЦІЯ_1 не враховано документи, подані заявником, вручено останньому повістку та відмовлено в наданні відстрочки з таких підстав: не зазначений батьком в свідоцтвах про народження двох дітей. Заявник вважає зазначену відмову протиправною, з приводу чого готує відповідний позов до суду. Просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний код: НОМЕР_1 ) в особі його посадових/службових осіб вчиняти дії щодо переміщення/призову/мобілізаційних заходів відносно ОСОБА_1 з метою проходження ним військової служби в Збройних Силах України (інших військових формуваннях) до моменту набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі про оскарження рішення щодо відмови в наданні йому відстрочки від призову. Зазначає, що вжиття судом заходів забезпечення адміністративного позову матиме лише тимчасове, на час судового розгляду позову, обмеження відповідача у вчиненні дій з призову заявника на військову службу під час мобілізації, що не загрожує невідворотними негативними наслідками для відповідача. Звертає увагу, що в разі призову заявника на військову службу він набуде нового юридичного статусу військовослужбовця, що унеможливить реалізацію права на відстрочку, а також унеможливить виконання рішення суду, якщо воно буде прийнято на його користь.

Заявник переконаний, що будь-яке рішення у справі не поновить порушені права, про які ним наголошено, без вжиття заходів забезпечення позову.

Перевіривши матеріали заяви про забезпечення позову, при вирішенні її по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1ст. 154 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Частинами 1, 2 ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України  закріплено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

За приписами ч. 4 ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.

Заходи забезпечення позову відповідають предмету позовної заяви та, водночас, вжиття таких заходів не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямоване лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті.

Забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до прийняття у справі судового рішення по суті заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.

У відповідності до ч.ч. 1, 2 ст. 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Отже, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, або захист цих прав та інтересів стане неможливим чи для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, суд може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову шляхом заборони вчиняти певні дії.

При розгляді та вирішенні заяви про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову судом надається оцінка обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників процесу; наявності зв`язку між конкретним видом, що застосовується для забезпечення позову, і предметом позовних вимог, зокрема, чи спроможний такий вид забезпечення позову забезпечити фактичне виконання рішення суду у разі його задоволення; імовірності виникнення утруднень для виконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; наявності зв`язку із вжиттям заходів запобігти порушенню прав та інтересів інших осіб, в тому числі, й осіб, які не беруть участь у розгляді справи.

За своєю суттю інститут забезпечення позову в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову, існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі.

Пунктом третім ч. 1 ст. 23 ст. 23 Закону України від 21.10.1993 №3543-XII «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» регламентовано, що не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані особи (жінки та чоловіки), на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці.

У заяві про забезпечення позову зазначено, що заявник здійснює утримання трьох дітей, з чим він пов`язує своє право на відстрочку від мобілізації на особливий період.

До матеріалів справи надано копії наступних документів: Акт обстеження місця проживання від 23.05.2024 за підписом депутата та селищного голови; витяг від 19.04.2024 №243 про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб; довідка Верхньодніпровського відділу державної виконавчої служби у Кам`янському районі Дніпропетровської області від 21.05.2024 №28.6.27/79434; довідка Верхньодніпровського відділу державної виконавчої служби у Кам`янському районі Дніпропетровської області від 21.05.2024 №28.6.27/79442; свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_2 ; свідоцтво про народження ОСОБА_2 серії НОМЕР_3 ; свідоцтво про народження ОСОБА_3 серії НОМЕР_4 ; свідоцтво про народження ОСОБА_4 серії НОМЕР_5 .  

Заявник стверджує, що він має право на відстрочку від мобілізації та не підлягає мобілізації взагалі. Проте, представниками ІНФОРМАЦІЯ_1 йому вручено повістку від 08.07.2024 №887 та повідомлення від 02.07.2024 №2/КР/145 про те, що комісією ІНФОРМАЦІЯ_1 розглянуто його заяву разом з підтвердними документами щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, відповідно до пункту 3 частини 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». За результатами розгляду заявнику повідомлено про те, що протоколом від 02.07.2024 №7 комісія ухвалила рішення про відмову в наданні ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та повідомлено про те, що заявник підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на загальних підставах. Причина відмови: не зазначений батьком в свідоцтвах про народження двох дітей.

Зі слів заявника, примірник прийнятого рішення за результатами розгляду його заяви ІНФОРМАЦІЯ_1 не надано.

Проте, в матеріалах справи міститься повідомлення ІНФОРМАЦІЯ_1 від 02.07.2024 №2/КР/145 щодо відмови заявнику в наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період з посиланням на рішення, оформлене протоколом від 02.07.2024 №7.

Пунктом третім ч. 1 ст. 23 ст. 23 Закону України від 21.10.1993 №3543-XII «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» регламентовано, що не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані особи (жінки та чоловіки), на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці.

Відтак, військовозобов`язані, які мають право на відстрочку, не повинні підлягати призову на військову службу під час мобілізації.

Відповідно до ч. 9 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» визначено, зокрема, що військовослужбовці - особи, які проходять військову службу.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» початком проходження військової служби вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або день прибуття до Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України - для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період та на військову службу за призовом осіб офіцерського складу.

З аналізу зазначених норм, видно, що військовозобов`язані, які були призвані на військову службу під час мобілізації, в особливий період, набувають нового юридичного статусу - військовослужбовці.

При цьому, особа, яка має право на відстрочку, не повинна підлягати призову на військову службу під час мобілізації.

Системний і буквальний способи тлумачення наведених норм дають суду підстави для висновку про те, що відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації та звільнення з військової служби під час мобілізації є різними поняттями і ґрунтуються на положеннях різних інститутів військового права.

За колом осіб право на відстрочку стосується тільки військовозобов`язаних. У свою чергу, звільнення з військової служби стосується військовослужбовців, тобто осіб, які проходять військову службу.

Отже, якщо позивача буде призвано на військову службу під час мобілізації, то він автоматично втратить статус військовозобов`язаної особи і набуде статусу військовослужбовця, а відтак будь-яке рішення у справі не відновить його право, оскільки заявник вже перебуватиме на військовій службі і його звільнення з неї буде врегульоване іншими нормами законодавства.

З огляду на викладене, суд робить висновок, що без вжиття заходів забезпечення позову мобілізаційні заходи щодо заявника будуть завершені, а рішення суду, в разі задоволення позовних вимог заявника, не відновить його права.

Отже, наявна підстава для забезпечення позову, яка передбачена п. 1 ч. 2 ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України.

При цьому, суд звертає увагу, що розгляд заяви про вжиття заходів забезпечення позову не передбачає надання оцінки правомірності дій, рішень чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, а спрямований виключно на забезпечення захисту прав, свобод та інтересів позивача на час розгляду справи.

Тобто, виключно за результатами розгляду справи по суті судом надається повна, всебічна та об`єктивна оцінка оскаржуваному рішенню, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

При обранні способу забезпечення позову суд враховує вимоги ч. 2 ст. 151 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Забезпечення мобілізації в Україні є надважливим завданням у воєнний час, однак, у даному випадку, мобілізація має становити баланс між приватним інтересом мобілізованого та публічним інтересом держави. Віднайти такий баланс можливо лише після розгляду справи по суті та прийняття судового рішення.

Вжиття заходів забезпечення позову у запропонований заявником спосіб, не суперечить меті застосування правового інституту забезпечення позову та забезпечить ефективність судового захисту, у разі задоволення цього позову. Водночас такий захід забезпечення позову відповідає положенням Кодексу адміністративного судочинства України та не відноситься до переліку заборон щодо забезпечення позову, передбачених цим Кодексом.

Таким чином, здійснивши оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття заявлених заходів забезпечення позову, з урахуванням розумності та обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу, суд робить висновок, що заява про забезпечення позову підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 150-154,242,248 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

   Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі №227зп-24/160 задовольнити.

Заборонити ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний код: НОМЕР_1 ) в особі його посадових/службових осіб вчиняти дії щодо переміщення/призову/мобілізаційних заходів відносно ОСОБА_1 , до навчального центру та/або військової частини, з метою проходження ним військової служби в Збройних Силах України (інших військових формуваннях), до набрання законної сили рішення у справі за позовом ОСОБА_1 про оскарження рішення ІНФОРМАЦІЯ_1 про відмову в наданні відстрочки.

Виконання ухвали з питань забезпечення адміністративного позову здійснюється негайно в порядку, встановленому законом для виконання судових рішень.

Стягувач: ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_6 ).

Боржник: ІНФОРМАЦІЯ_2 (адреса місцезнаходження: АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний код: НОМЕР_1 ).

Ухвала може бути пред`явлена до виконання в порядку Закону України "Про виконавче провадження" до 11.07.2027 року (включно).

Оскарження ухвали не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст. ст.295 та 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя                                                                                 А.О. Сластьон