УХВАЛА

09 липня 2024 року

м. Київ

справа № 947/7686/20

провадження № 61-9645ск24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д.

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на додаткове рішення Київського районного суду м. Одеси від 14 грудня 2023 року та постанову Одеського апеляційного суду від 16 травня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Управління державного архітектурного-будівельного контролю Одеської міської ради про скасування реєстрації декларації, визнання незаконним рішення державного реєстратора, визнання недійсним договору дарування, скасування запису про державну реєстрацію, припинення права власності,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради (далі - Управління ДАБК), в якому просив суд:

- скасувати реєстрацію декларації про готовність до експлуатації об`єкта житлового будинку загальною площею 146,1 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1 , здійснену управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради 14 січня 2020 року №ОД 141200140580;

- визнати незаконним рішення державного реєстратора Великодолинської селищної ради Овідіопольського району Одеської області Турецького О. С. від 20 січня

2020 року за індексним номером 50721595 про державну реєстрацію за ОСОБА_2 права власності на житловий будинок загальною площею

146,1 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 ;

- визнати недійсним договір дарування житлового будинку загальною площею

146,1 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 , номер в реєстрі 72, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , що був посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Брандіс А. Б.

22 січня 2020 року;

- скасувати запис про державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 за номером 35142743, індексний номер витягу 197267606 на житловий будинок загальною площею 146,1 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 ;

- припинити право власності ОСОБА_3 на житловий будинок загальною площею 146,1 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 25 листопада 2022 року позов задоволено.

Скасовано реєстрацію декларації про готовність до експлуатації об`єкта житлового будинку загальною площею 146,1 кв. м за адресою:

АДРЕСА_1 , здійснену управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради 14 січня 2020 року №ОД 141200140580.

Визнано незаконним рішення державного реєстратора Великодолинської селищної ради Овідіопольського району Одеської області Турецького О. С. від 20 січня

2020 року за індексним номером 50721595 про державну реєстрацію за ОСОБА_2 права власності на житловий будинок загальною площею

146,1 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнано недійсним договір дарування житлового будинку загальною площею

146,1 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 , номер в реєстрі 72, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , що був посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Брандіс А. Б.

22 січня 2020 року.

Скасовано запис про державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 за номером 35142743, індексний номер витягу 197267606 на житловий будинок загальною площею 146,1 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 .

Припинено право власності ОСОБА_3 на житловий будинок загальною площею 146,1 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 .

Постановою Одеського апеляційного суду від 27 березня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено.

Рішення Київського районного суду м. Одеси від 25 листопада 2022 року скасовано і ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги у розмірі 6 533,40 грн.

Додатковою постановою Одеського апеляційного суду від 17 квітня 2023 року клопотання ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення задоволено.

Вимоги про стягнення витрат на правову допомогу задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 5 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.

Постановою Верховного Суду від 01 листопада 2023 року касаційні скарги представника ОСОБА_1 - адвоката Кукало О. М. залишено без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного суду від 27 березня 2023 року та додаткову постанову Одеського апеляційного суду від 17 квітня 2023 року залишено без змін.

Додатковим рішенням Київського районного суду м. Одеси від 14 грудня 2023 року заяву ОСОБА_2 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції у сумі 15 000,00 грн.

Постановою Одеського апеляційного суду від 16 травня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Додаткове рішення Київського районного суду м. Одеси від 14 грудня 2023 року змінено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну допомогу в суді першої інстанції у розмірі 5 000,00 грн.

03 липня 2024 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на додаткове рішення Київського районного суду м. Одеси від 14 грудня 2023 року та постанову Одеського апеляційного суду від 16 травня 2024 року (надійшла до суду 05 липня 2024 року), в якій заявник, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив суд скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення.

Касаційна скарга ОСОБА_1 обґрунтована тим, що суди розглянули клопотання про стягнення витрат на правничу допомогу з порушенням вимог частини восьмої статті 141 ЦПК України щодо встановленого строку надання відповідачем доказів витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку

з розглядом справи.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною першою статті 394 ЦПК України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів

у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 394 ЦПК України якщо касаційна скарга подана на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу, суд може визнати таку касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку.

Перевіривши доводи касаційної скарги та дослідивши зміст оскаржуваного судового рішення, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження

у справі слід відмовити з таких підстав.

Забезпечення права на апеляційний перегляд справи є однією з основних засад судочинства (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України).

Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Згідно зі статтею 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.

Пунктом 12 частини третьої статті 2 ЦПК України передбачено, що однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно з частиною восьмою статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Суди попередніх інстанцій встановили, що професійну правничу допомогу ОСОБА_2 у цій справі, зокрема, і на стадії розгляду у суді першої інстанції, на підставі ордеру на надання правничої допомоги надавав адвокат

Розенбойм Ю. О., який здійснює адвокатську діяльність згідно із свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю № 1418 від 27 грудня 2005 року.

На підтвердження понесених витрат, адвокат долучив копії договору про надання правової допомоги від 10 вересня 2020 року № 10/09/2020, договору про надання правової допомоги від 23 лютого 2022 року № 23/02/2022, акт приймання-передачі виконаних робіт від 29 листопада 2022 року.

Так, згідно пункту 1.1 Договорів, довіритель доручає, а повірений приймає на себе обов`язок надати правову допомогу шляхом складання процесуальних документів та представництво інтересів в Київському районному суді м. Одеси при розгляді справи № 947/7686/20.

Пунктами 4.1, 4.2 та 4.3 вказаних Договорів сторони погодили, що довіритель сплачує повіреному гонорар в розмірі 30 000,00 грн, який підлягає сплаті довірителем повіреному протягом тридцяти банківських днів з моменту набрання законної сили рішенням суду першої інстанції. Детальний опис робіт, які виконані адвокатом на виконання умов цього договору складається повіреним та підтверджується довірителем шляхом підписання. Вказаний опис робіт може міститися в акті виконаних робіт, який є підставою для сплати гонорару повіреному.

Згідно акту приймання-передачі виконаних робіт, датованого 29 листопада

2022 року до договорів про надання правової допомоги від 10 вересня 2020 року та 23 лютого 2022 року, адвокатом були надані відповідачці наступні послуги на стадії розгляду справи в суді першої інстанції:

- ознайомлення з матеріалами справи (2 години) 2 000,00 грн;

- ознайомлення з наявною у довірительки документацією та її опрацювання

(3 година роботи) 3 000,00 грн;

- підготовка, складання оформлення відправка відзиву, посвідчення документів - 7 000,00 грн;

- складання двох клопотань (2 години роботи) 2 000,00 грн;

- складання додаткових пояснень (2 години) 2 000,00 грн;

- участь у десяти судових засіданнях суду першої інстанції (10 години з урахуванням часу, витраченого на дорогу до суду), 10 000,00 грн;

- складання клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, складання акту приймання-передачі виконаних робіт (2 година роботи), 2 000,00 грн;

- складання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції - 8 000,00 грн.

Суд апеляційної інстанції вказав, що в порядку частини п`ятої статті 137 ЦПК України, ОСОБА_1 було подано до суду заперечення на клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу від 13 грудня 2023 року, у яких

ОСОБА_1 зазначав, що критичної оцінки заслуговує перелік робіт та співмірність зазначених у Акті приймання-передачі від 29 листопада 2022 року сум, зокрема:

- ознайомлення з матеріалами справи та копіювання документів - 2 000,00 грн;

- складання відзиву на позов - 3 000,00 грн;

- складання відзиву на заяву про зміну предмета позову - 7 000,00 грн;

- складання клопотання про долучення доказів - 1 000,00 грн.;

- складання клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, складання Акту приймання-передачі виконаних робіт - 2 000,00 грн.

Відповідно до частини п`ятої статті 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

За наявності заперечень іншої сторони суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Вказане узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, висловленою

у постанові від 20 листопада 2018 року по справі 910/23210/17.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно

з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 травня 2020 року у справі

№ 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19) вказує на те, що при визначенні суми відшкодування судових витрат суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження

№ 14-382цс19).

При вирішенні питання розподілу судових витрат суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

У рішенні ЄСПЛ у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності),

а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Тож суд може зменшити розмір понесених витрат на правничу допомогу, якщо обсяг робіт і час, витрачений на підготовку документів, є явно неспівмірним із складністю виконаних адвокатом робіт.

Верховний Суд у своїх рішеннях зазначив, що для визначення суми відшкодування необхідно керуватися критеріями реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.

Дана правова позиція висловлена у постановах Великої Палати Верховного Суду

від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22),

від 22 листопада 2023 року у справі № 712/4126/22 (провадження № 14-123цс23).

Відповідно до правової позиції, висловленої у постанові Об`єднаної Палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року по справі № 922/445/19, розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції стосовно того, що, враховуючи конкретні обставини даної справи, оцінивши наявні у матеріалах справи докази та доводи сторін, перевіривши відповідність заявленої до стягнення суми наданому обсягу адвокатських послуг, справедливим і співмірним є стягнення витрат на правову допомогу у розмірі 5 000,00 грн.

Верховний Суд не бере до уваги посилання заявника на те, що ОСОБА_2 звернулася з клопотання про ухвалення додаткового рішення з порушенням строків, оскільки 27 березня 2024 року в електронній формі через підсистему «Електронний суд» ОСОБА_2 подала додаткові пояснення, у яких просила їх приєднати до матеріалів справи, поновивши строк на їх подання та врахувати наведені доводи та надані докази на користь необхідності залишення додаткового рішення суду першої інстанції від 14 грудня 2023 року без змін.

Доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки вони зводяться до неправильного тлумачення заявником норм матеріального та процесуального права.

Отже, додаткове рішення Київського районного суду м. Одеси від 14 грудня

2023 року та постанова Одеського апеляційного суду від 16 травня 2024 року

є законними та обґрунтованими, постановленими із правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, підстави для їх скасування відсутні, що підтверджує висновок суду про необґрунтованість касаційної скарги.

Аналіз змісту касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень свідчить про те, що касаційна скарга є необґрунтованою, оскільки Верховний Суд вже викладав

у постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, а суд апеляційної інстанції ухвалив судове рішення із врахуванням такого висновку, а тому у відкритті касаційного провадження слід відмовити.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 394 ЦПК України у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу суд може визнати таку касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права

у подібних правовідносинах).

Керуючись статтями 260, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на додаткове рішення Київського районного суду м. Одеси від 14 грудня 2023 року та постанову Одеського апеляційного суду від 16 травня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Управління державного архітектурного-будівельного контролю Одеської міської ради про скасування реєстрації декларації, визнання незаконним рішення державного реєстратора, визнання недійсним договору дарування, скасування запису про державну реєстрацію, припинення права власності відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: Г. В. Коломієць

Б. І. Гулько

Д. Д. Луспеник