УХВАЛА

10 липня 2024 року

м. Київ

справа № 456/253/22

провадження № 61-6231ск24

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Пророка В. В. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Ситнік О. М., розглянувши заяву представника Приватного підприємства «Приватна агрофірма «Батько і Син» - Кучер Марти Василівнипро відвід судді Верховного Суду Пророка В. В. від участі у розгляді справи за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Приватна агрофірма «Батько і Син» про визнання недійсним договору оренди, усунення перешкод у здійсненні права користування земельною ділянкою шляхом зобов`язання її повернення, за касаційною скаргою Приватного підприємства «Приватна агрофірма «Батько і Син» на рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 20 жовтня 2023 року та постанову Львівського апеляційного суду від 26 березня 2024 року,

ВСТАНОВИВ:

1. У січні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому, з урахуванням уточнень, просила: визнати недійсним договір оренди землі від 01 лютого 2019 року, укладений між нею та Приватним підприємством «Приватна агрофірма «Батько і Син» на право користування земельною ділянкою площею 0,6195 га, з кадастровим номером 4625380800:06:000:0643, яка розташована на території Дідушицької сільської ради Стрийського району Львівської області, усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою шляхом зобов`язання Приватного підприємства «Приватна агрофірма «Батько і Син» повернути їй належну їй на праві власності земельну ділянку площею 0,6195 га з кадастровим номером 4625380800:06:000:0643, розташовану в межах території Дідушицької сільської ради Стрийського району Львівської області.

2. Стрийський міськрайонний суд Львівської області рішенням від 20 жовтня 2023 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного суду від 26 березня 2024 року, позов задовольнив частково. Усунув ОСОБА_1 перешкоди у здійсненні права користування належною їй на праві власності земельною ділянкою площею 0,6195 га з кадастровим номером 4625380800:06:000:0643, із цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованою на території Дідушицької сільської ради Стрийського району Львівської області, шляхом зобов`язання Приватного підприємства «Приватна агрофірма «Батько і Син» повернути її ОСОБА_1 . У задоволенні інших позовних вимог відмовив. Вирішив питання розподілу судових витрат.

3. Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Пророка В. В. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Ситнік О. М., ухвалою від 24 червня 2024 року, серед іншого, відкрив касаційне провадження у вказаній справі за касаційною скаргою Приватного підприємства «Приватна агрофірма «Батько і Син» та витребував матеріали справи.

4. Вказана ухвала відповідно до частини третьої статті 415 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) була оформлена суддею Ситнік О. М., оскільки суддя-доповідач заявив та виклав окрему думку в якій висловив власну позицію щодо прийнятності касаційної скарги Приватного підприємства «Приватна агрофірма «Батько і Син» та необхідності відмовити у відкритті касаційного провадження у справі.

5. Обґрунтувавши свою позицію суддя Пророк В. В. вказав, що доводи касаційної скарги є необґрунтованими, правильне застосування норм права судами першої та апеляційної інстанцій є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення та відповідає висновкам Верховного Суду, що свідчить про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження у цій справі.

6. В липні 2024 року, через підсистему Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд», представник Приватного підприємства «Приватна агрофірма «Батько і Син» - Кучер М. В. звернувся до Верховного Суду із заявою про відвід судді Пророка В.В. від участі у розгляді справи № 456/253/22.

7. Заява представника мотивована тим, що суддя Пророк В. В. на етапі відкриття касаційного провадження в справі в своїй окремій думці надав оцінку касаційній скарзі на предмет її безпідставності та необґрунтованості, та зробив висновок про те, що суди першої та апеляційної інстанцій в цій справі дійшли правильного та обґрунтованого висновку щодо часткового задоволення позовуОСОБА_1 , а касаційна скарга приватного підприємства необґрунтована, тобто, на думку заявника, суддя Пророк В. В. фактично висловив свою позицію щодо результату розгляду касаційної скарги на етапі відкриття касаційного провадження, що, враховуючи положення ЦПК України, можливе лише за результатами перегляду справи в касаційному порядку по суті та прийняттям відповідної постанови.

8. Зазначені обставини викликають у заявника сумнів у неупередженості та об`єктивності судді Верховного Суду Пророка В. В., оскільки він вже висловив свою позицію щодо розгляду касаційної скарги та описав рішення Верховного Суду у цій справі, яке має бути прийняте за результатами розгляду касаційної скарги по суті, який ще не відбувся.

9. Розглянувши заяву представника Приватного підприємства «Приватна агрофірма «Батько і Син» - Кучер М. В., Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на таке.

10. Відповідно до частини першої статті 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо:

1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;

2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі;

3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи;

4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи;

5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

11. Частиною четвертою статті 36 ЦПК України встановлено, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

12. Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу.

13. Головною метою відводу є гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи, а мета самовідводу - запобігання будь-яким сумнівам щодо безсторонності судді.

14. Відповідно до статей 126 та 129 Конституції України незалежність і недоторканність судді гарантуються Конституцією і законами України. Вплив на суддю у будь-який спосіб забороняється. Суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.

15. Також стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

16. Статтею 1 ЦПК України встановлено, що цей Кодекс визначає юрисдикцію та повноваження загальних судів щодо цивільних спорів та інших визначених цим Кодексом справ, встановлює порядок здійснення цивільного судочинства.

17. Так, частиною першою статті 394 ЦПК України встановлено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).

18. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу суд може визнати таку касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах) (пункт 5 частини другої статті 394 ЦПК України).

19. Таким чином ЦПК України чітко вказує на право Верховного Суду у випадку передбаченому пунктом 5 частини другої статті 394 ЦПК України визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження саме на стадії вирішення питання про відкриття касаційного провадження.

20. Також за приписами статті 35 ЦПК України питання, що виникають під час колегіального розгляду справи судом, вирішуються більшістю голосів суддів. Головуючий голосує останнім. При ухваленні рішення з кожного питання жоден із суддів не має права утримуватися від голосування та підписання рішення чи ухвали. Суддя, не згодний з рішенням, може письмово викласти свою окрему думку.

21. Відповідно до положень статті 10 ЦПК України та статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

22. Статтею 45 Конвенції встановлено, що рішення у справі, а також ухвали про прийнятність або неприйнятність заяв мають бути вмотивовані. Якщо рішення у справі повністю або частково не виражає одностайної думки суддів, кожний суддя має право викласти окрему думку.

23. Крім цього, відповідно до статей 1, 2 та 5 Кодексу суддівської етики, затвердженого XI черговим з'їздом суддів України, суддя повинен бути прикладом неухильного додержання вимог закону і принципу верховенства права, присяги судді, а також дотримання високих стандартів поведінки з метою зміцнення довіри громадян у чесність, незалежність, неупередженість та справедливість суду. Суддя має уникати будь-якого незаконного впливу на його діяльність, пов`язану зі здійсненням правосуддя, та бути незалежним від своїх колег у процесі прийняття рішень. Він не має прав використовувати своє посадове становище в особистих інтересах чи в інтересах інших осіб та не повинен дозволяти цього іншим. Незалежність судді під час здійснення правосуддя є передумовою дії принципу верховенства права та невід`ємною складовою справедливого суду.

24. Таким чином, під час вирішення питання про відкриття касаційного провадження у справі № 456/253/22, не погоджуючись із позицією інших суддів, які входять до складу колегії,стосовно потреби у відкритті касаційного провадження, суддя Пророк В. В., реалізуючи принцип незалежності судді та користуючись наданим йому ЦПК України правом, виклав власну позицію стосовно потреби у перегляді рішень суддів першої та апеляційної інстанцій у справі № 456/253/22 з урахуванням правових висновків сформованих Верховним Судом.

25. Верховний Суд також звертає увагу заявника на те, ЦПК України встановлено, що перегляд судових рішень судів першої та апеляційної інстанції здійснюється колегією суддів суду касаційної інстанції у складі трьох або більшої непарної кількості суддів, що, з урахуванням наведених норм права, само собою виключає беззаперечний вплив судді-доповідача на результат перегляду справи, оскільки рішення за результатами такого перегляду приймається більшістю голосів суддів, що і було наочно продемонстровано у цій справі при постановлені ухвали про відкриття касаційного провадження.

26. ЄСПЛ зазначає, що «у кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу й такий ступінь, що свідчать про небезсторонність суду». Стосовно відводу (як права сторони його ініціювати) вказано, що «особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного». У випадку ж самовідводу сам суддя повинен бути переконаним, що є достатньо фактів, які свідчать про його безсторонність. Безумовно, сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але «вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими» (рішення від 09 листопада 2006 року у справі «Білуха проти України» (Belukha v. Ukraine), заява № 33949/02).

27. Також ЄСПЛ зазначив, що наявність безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенція визначається за допомогою суб`єктивного критерію, тобто оцінювання особистого переконання конкретного судді у конкретній справі, а також за допомогою об`єктивного критерію, тобто з`ясування того, чи надав цей суддя достатні гарантії для виключення будь-якого законного сумніву з цього приводу. Щодо суб`єктивного критерію, то презумпція особистої неупередженості судді діє доти, доки не з`являться докази на користь протилежного.

28. Згідно з об`єктивним критерієм необхідно встановити, чи існують факти, які можна встановити та які можуть ставити під сумнів безсторонність судді. Це означає, що при з`ясуванні питання про те, чи існують законні підстави для побоювання щодо відсутності безсторонності у певного судді, позиція заявника має важливе, але не вирішальне значення. Вирішальним при цьому є те, чи можуть бути ці побоювання об`єктивно виправдані «справа Гаусшильдта» (Hauschildt Case, № 11/1987/134/188).

29. Крім цього, сумніви мають бути засновані на фактичних обставинах, а не на припущеннях про можливий розвиток подій.

30. Проаналізувавши заяву представника Приватного підприємства «Приватна агрофірма «Батько і Син» про відвід судді Верховного Суду Пророка В. В. від участі у розгляді справи № 456/253/22 Верховний Суд дійшов висновку, що доводи цієї заяви є необґрунтованими та викликані незнанням представником заявника норм процесуального права та нерозуміння практики їх застосування, що не може бути підставою для відводу судді.

31. Будь-яких інших об`єктивних та обґрунтованих підстав для відводу, передбачених статтями 36 та 37 ЦПК України, ОСОБА_2 не вказала.

32. Таким чином, оскільки суд дійшов висновку про необґрунтованість заяви про відвід судді Верховного Суду Пророка В. В., відповідно до частини третьої статті 40 ЦПК України питання про відвід суддів підлягає передачі на розгляд іншому судді, визначеному у порядку, встановленому частиною першою статті 33 ЦПК України.

Керуючись статтями 33, 36, 40 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

1. Визнати необґрунтованою заяву, подану представником Приватного підприємства «Приватна агрофірма «Батько і Син» - Кучер Мартою Василівною, про відвід судді Верховного Суду Пророка В. В. від участі у розгляді справи за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Приватна агрофірма «Батько і Син» про визнання недійсним договору оренди, усунення перешкод у здійсненні права користування земельною ділянкою шляхом зобов`язання її повернення, за касаційною скаргою Приватного підприємства «Приватна агрофірма «Батько і Син» на рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 20 жовтня 2023 року та постанову Львівського апеляційного суду від 26 березня 2024 року.

2. Заяву подану представником Приватного підприємства «Приватна агрофірма «Батько і Син», про відвід судді Верховного Суду Пророка В. В. передати для вирішення зазначеного питання, у порядку, передбаченому частиною першою статті 33 ЦПК України, іншому судді.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді /підпис/ В. В. Пророк

/підпис/ Є. В. Петров

/підпис/ О. М. Ситнік