ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

05 липня 2024 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 751/3670/23

Головуючий у першій інстанції – Ченцова С. М.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/847/24

Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої – судді Шитченко Н.В.,

суддів Висоцької Н.В., Мамонової О.Є.,

із секретарем Зіньковець О.О.,

позивач: ОСОБА_1 ,

відповідач: ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 19 липня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів.

                                    У С Т А Н О В И В:

У травні 2023 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 , в якому просив зменшити розмір аліментів, що стягуються з нього на підставі рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова по справі № 751/1794/19 від 19 квітня 2019 року на користь ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі з 1/2 частини до 1/6 частини усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до його повноліття, починаючи з дня набрання рішення законної сили.

Заявлені вимоги ОСОБА_1 мотивував тим, що з 18 листопада 2006 року по 10 січня 2022 року перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 . У цьому шлюбі  народилось двоє дітей: донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . З позивача на підставі рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 19 квітня 2019 року стягуються аліменти на утримання сина ОСОБА_3 у розмірі 1/2 частини усіх видів його заробітку (доходу). ОСОБА_1 надавав  матеріальну допомогу доньці ОСОБА_4 добровільно, але з квітня 2023 року вона добровільно виявила бажання проживати з позивачем, що суттєво змінило його сімейне становище. Позивач зазначав, що на час звернення з позовом основний тягар виховання та утримання доньки покладено на нього, матір дитини матеріальної допомоги не надає. З огляду на те, що видаткова частина бюджету ОСОБА_1 збільшилася, а на утримання малолітнього сина з нього стягується половина усіх видів його заробітку (доходу), просив зменшити розмір стягнутих з нього аліментів.

Заочним рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 19 липня 2023 року позовні вимоги задоволено. Зменшено розмір аліментів, що стягуються на підставі рішення Новозаводського районного суду міста Чернігова від 19 квітня 2019 року у справі № 751/1794/19  із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 на утримання неповнолітнього сина – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/2 частини усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на 1/6 частину заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до його повноліття. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь держави судовий збір у розмірі 1073,60 грн.

Ухвалою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 15 квітня 2024 року заяву ОСОБА_6 про перегляд заочного рішення цього ж суду від 19 липня 2023 року залишено без задоволення.

Не погоджуючись із заочним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_2 , посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просила заочне рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд першої інстанції безпідставно врахував зміну у позивача матеріального становища, оскільки сімейний стан позивача не змінився, він був та залишається батьком двох дітей.

Наголошує на тому, що позивач зобов`язаний забезпечувати неповнолітню ОСОБА_4 незалежно від того, де вона проживає, а наданий позивачем акт про проживання особи без реєстрації від 01 травня 2023 року не підтверджує того, що донька перебуває на утриманні позивача, а свідчить лише про те, що остання проживає у матері позивача ОСОБА_7 .

Звертає увагу суду на те, що під час звернення із заявою про перегляд заочного рішення стороною відповідача було надано копію паспорта неповнолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в якому стоїть відмітка про перетин нею державного кордону України, тобто вона виїхала за межі України, не перебуває на утриманні батька і з ним не проживає.

У наданому відзиві представник ОСОБА_1 – адвокат Зеленська А.О., не погодившись із доводами апеляційної скарги ОСОБА_2 , просить залишити заочне рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Доводи відзиву зводяться до того, що між сторонами існувала усна домовленість про те, що оскільки діти сторін проживають разом із матір`ю, ОСОБА_1 сплачує аліменти у розмірі 1/2 частини усіх видів його заробітку (доходу). Після того, як старша дитина ОСОБА_4 , добровільно виявила бажання проживати разом з батьком, основний тягар на її утримання  несе позивач. ОСОБА_1 позбавлений можливості одночасно сплачувати аліменти на утримання малолітнього сина у розмірі 1/2 частини усіх видів його заробітку (доходу) і матеріально забезпечувати неповнолітню доньку на тому ж рівні, що стало підставою для звернення до суду із цим позовом.

Наголошує на тому, що ОСОБА_1 не ухиляється від обов`язку щодо утримання дітей та хоче в повній мірі забезпечувати як доньку, так і сина. Зазначає, що доказами, які підтверджують перебування неповнолітньої ОСОБА_4 на утриманні позивача, є копія договору про надання освітніх послуг закладом фахової перед вищої освіти від 25 серпня 2023 року, копії квитанцій про оплату навчання від 07 грудня 2023 року та від 18 серпня 2023 року.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 про зменшення розміру стягнутих з нього за рішенням суду аліментів з 1/2 до 1/6 частини всіх видів доходу позивача, суд першої інстанції виходив з того, що у ОСОБА_1 змінився сімейний і матеріальний стан, оскільки старша дитина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , стала проживати з ним та перебуває на його утриманні.

Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду, оскільки він ґрунтується на матеріалах справи та відповідає вимогам чинного законодавства.

У справі встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_6 являються батьками неповнолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 7).

Рішенням Новозаводського районного суду міста Чернігова від 19 квітня 2019 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_6 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/2 частини усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 14 березня 2019 року і до досягнення дитиною повноліття (а.с. 8-9).

Заочним рішення Новозаводського районного суду міста Чернігова від 10 січня 2022 року розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_6 , зареєстрований 18 листопада 2006 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Чернігівського міського управління юстиції, актовий запис № 2467. ОСОБА_6 відновлено дошлюбне прізвище – ОСОБА_8 (а.с.10-11).

Актом про проживання особи без реєстрації від 01 травня 2023 року, складеним майстром відділу з обслуговування житлового фонду №3 КП «Новозаводське» Чернігівської міської ради за підписом сусідів засвідчено, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , проживає без реєстрації за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.12).

Мати позивача ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , отримує пенсію за віком, що підтверджується копією пенсійного посвідчення від 22 жовтня 2013 року № НОМЕР_1 (а.с. 13).

Частиною 1 ст. 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції про права дитини держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку; батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Згідно зі ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Статтями 180, 181 СК України визначено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Згідно з ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 192 СК України та роз`яснень п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15 травня 2006 року № 3, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Тобто, законодавцем чітко встановлена наявність конкретних підстав для зміни розміру аліментів.

З аналізу ст. 181, 192 СК України вбачається, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

Приписами ст. 12, 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).

На думку колегії суддів, суд першої інстанції, у повній мірі проаналізувавши вищенаведені норми та вивчивши матеріали справи, дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для зменшення розміру аліментів, які стягуються зі ОСОБА_1 на користь відповідачки на утримання малолітнього сина, з 1/2 до 1/6 частини усіх видів його заробітку (доходу), оскільки позивачем надано належні у контексті положень ст. 76-80 ЦПК України докази, які підтверджують, як цього вимагають приписи ст. 192 СК України, зміни з часу визначення розміру аліментів у його сімейному стані, які повинні враховуватись судом при вирішенні питання про зменшення розміру аліментів.

Так, позовна заява містить посилання про наявність законних, на переконання позивача, підстав для стягнення аліментів у меншому, ніж визначено судовим рішенням, розмірі.

Позивач являється батьком неповнолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

На підставі рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 19 квітня 2019 року зі ОСОБА_1 на користь відповідачки стягуються аліменти на утримання сина ОСОБА_3 у розмірі 1/2 частини усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 14 березня 2019 року і до досягнення дитиною повноліття.

Актом про проживання особи без реєстрації від 01 травня 2023 року, засвідчено, що ОСОБА_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , проживає без реєстрації за адресою: АДРЕСА_2 , тобто за адресою реєстрації з позивача.

Колегія суддів погоджується з доводами позову про те, що проживання доньки з позивачем зумовило додатковий тягар щодо її матеріального утримання. Отже, проживання ОСОБА_4 разом з батьком є тією обставиною, яка свідчить про зміну як сімейного, так і матеріального стану позивача. Відповідачка доказів проживання доньки з нею або здійснення матеріального утримання ОСОБА_4 не надала, отже суд приходить до висновку про те, що позивачем доведено твердження про те, що дитина перебуває на його повному утриманні і забезпеченні.

У постанові Верховного суду від 10 жовтня 2023 року у справі № 682/2454/22 зазначено, що ст. 192 СК України передбачено можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із сторін та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Аналіз цієї норми права дає підстави для висновку, що підставами зміни розміру аліментів є як зміна матеріального, так і зміна сімейного стану як самостійна підстава для зменшення або збільшення розміру аліментів.

При цьому такі положення закону не виключають одночасне настання обох підстав для зміни розміру аліментів: і зміни сімейного, і зміни матеріального стану. Однак, зміна сімейного стану є самостійною, не залежною від зміни матеріального стану, підставою для зміни розміру аліментів. Так, конструкція зазначеної статті визначає альтернативні підстави для застосування положень про зміну розміру аліментів. Це зокрема, зміна матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Подібний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 727/1599/22.

З огляду на те, що на час ухвалення Новозаводським районним судом м. Чернігова у 2019 році рішення про стягнення зі ОСОБА_1 аліментів на утримання малолітнього сина, неповнолітня донька сторін проживала разом з матір`ю та перебувала на її утриманні, а з травня 2023 року змінила місце проживання і мешкає з позивачем, ця обставина, як підстава для зменшення розміру аліментів, правомірно врахована судом першої інстанції при вирішенні спору.

З наведених підстав суд відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що сімейний стан позивача не змінився через те, що він був та залишається батьком двох дітей.

Колегія суддів вважає такими, що спростовуються матеріалами справи, твердження відповідачки про надання нею копії паспорта неповнолітньої ОСОБА_4 з відміткою про перетин державного кордону України, що свідчить про її виїзд за межі України та непроживання з позивачем, та залишилось поза увагою суду першої інстанції в ході розгляду її заяви про перегляд заочного рішення.

Звернувшись з заявою про перегляд заочного рішення, сторона відповідача долучила до неї лише копію закордонного паспорту самої ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (а.с. 45-48, 53-56, 71-73). Матеріали справи не містять копії закордонного паспорту ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Факт проживання неповнолітньої ОСОБА_4 разом із позивачем без реєстрації за адресою: АДРЕСА_2 підтверджено актом про проживання особи без реєстрації від 01 травня 2023 року. Стверджуючи про неналежність указаного акту, як доказу, відповідачка належних доказів на його спростування щодо іншого місця проживання дитини, в тому числі разом з нею, не надала.

Копіями договору про надання освітніх послуг закладом фахової перед вищої освіти від 25 серпня 2023 року, квитанцій про оплату навчання від 07 грудня 2023 року та від 18 серпня 2023 року, доданими до відзиву на апеляційну скаргу, підтверджується, що позивач сплачує грошові кошти за навчання ОСОБА_4 на денній формі навчання за спеціальністю 081 Право у відокремленому структурному підрозділі «Фаховий коледж економіки і технологій Національного університету «Чернігівська політехніка», який територіально знаходиться у м. Чернігові.

Згідно з ч. 8 ст. 83 ЦПК України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Отже, єдиний винятковий випадок, коли є можливим прийняття судом (у тому числі апеляційної інстанції) доказів з порушенням встановленого процесуальним законом строку, - це наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії, тягар  доведення яких також покладений на учасника справи, у цьому випадку на відповідача.

У пункті 6 частини другої статті 356 ЦПК України передбачено, що в апеляційній скарзі мають бути зазначені, зокрема, нові обставини, що підлягають встановленню, докази, які підлягають дослідженню чи оцінці, обґрунтування поважності причин неподання доказів до суду першої інстанції, заперечення проти доказів, використаних судом першої інстанції.

Відповідно до ч. 3 ст. 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються апеляційним судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Тлумачення змісту п. 6 ч. 2 ст. 356, ч. 1, 2 та 3 ст. 367 ЦПК України вказує на те, що апеляційний суд може встановлювати нові обставини, якщо їх наявність підтверджується новими доказами, що мають значення для справи (з урахуванням положень про належність і допустимість доказів), які особа не мала можливості подати до суду першої інстанції з поважних причин, доведених нею. У разі подання для дослідження нових доказів, які з поважних причин не були подані до суду першої інстанції, інші особи, які беруть участь у справі, мають право висловити свою думку щодо цих доказів як у запереченні на апеляційну скаргу, так і в засіданні суду апеляційної інстанції.

Вирішуючи питання щодо дослідження доказів, які без поважних причин не подавалися до суду першої інстанції, апеляційний суд враховує як вимоги частини першої статті 44 ЦПК України щодо зобов`язання особи, яка бере участь у справі, добросовісно здійснювати свої права та виконувати процесуальні обов`язки, так і виключне значення цих доказів для правильного вирішення справи.

Колегія суддів, оцінивши можливість дослідження нових доказів приходить до висновку, що надані стороною позивача до відзиву на апеляційну скаргу докази (копії договору про надання освітніх послуг закладом фахової перед вищої освіти від 25 серпня 2023 року, а також квитанцій про оплату навчання від 07 грудня 2023 року та від 18 серпня 2023 року), які підтверджують перебування неповнолітньої доньки на утриманні батька, є достовірними, оскільки на їх підставі можна встановити дійсні обставини справи, а отже мають виключне значення для її правильного вирішення.

Відповідачка, стверджуючи в апеляційній скарзі про те, що неповнолітня дитина перебуває за кордоном і не перебуває на утриманні позивача, не повідомила про навчання доньки на денній формі навчання у м. Чернігові. Отже, додані позивачем до відзиву копії договору та квитанцій про оплату оцінюються апеляційним судом у сукупності з іншими доказами, які містяться в матеріалах справи.

Наведене вище у сукупності спростовує доводи апеляційної скарги про те, що неповнолітня донька сторін перебуває за кордоном і не перебуває на утриманні позивача.

Розвиток дитини має забезпечуватись не лише за рахунок аліментних платежів, а і за рахунок доходів іншого з батьків. ОСОБА_5 не надано інформації щодо розміру та джерел її доходів, а також доказів на підтвердження того, що у разі задоволення позову та зменшення розміру аліментів до 1/6 частини всіх видів доходу позивача, отримана сума не забезпечить рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку її сина.

Суд констатує, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду, не вважається незмінним. Відповідачка не позбавлена можливості звернутись з позовом про зміну розміру аліментів на малолітнього сина в бік їх збільшення у разі, коли зміняться обставини, що враховуються судом при вирішенні цього спору, або за наявності підстав, передбачених положеннями ст. 192 СК України.

Беручи до уваги наведені обставини, апеляційний суд приходить до висновку про те, що доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на відповідних положеннях законодавства, заочне рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, і підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст. 367, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, -

                                П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а заочне рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 19 липня 2023 року – без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 10 липня 2024 року.

Головуюча:                                                                      Н.В. Шитченко

Судді:                                                                               Н.В. Висоцька

                                                                                         О.Є. Мамонова