Справа № 495/4017/19

Номер провадження 1-кп/495/143/2024

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2024 рокум. Білгород-Дністровський

Білгород-Дністровський  міськрайонний суд  Одеської області

у складі – головуючої судді – ОСОБА_1

за участю секретаря - ОСОБА_2

розглянувшу залі суду м. Білгород-Дністровський Одеської областів режимі відеоконфренції  клопотання прокурора Білгород-Дністровської окружної прокуратури Одеської області  ОСОБА_3 про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п.6 ч.2 ст. 115 , ч.4 ст.187 КК України, 

сторони кримінального провадження :

прокурор Білгород-Дністровської окружної прокуратури Одеської області– ОСОБА_3

обвинувачений ОСОБА_5

захисник ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_5

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області знаходиться обвинувальний акт у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_7 за ч. 3 ст. 27, ч.4 ст. 187 КК України, ОСОБА_4 за п. 6 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187 КК України.

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 просив продовжити запобіжний захід у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 по кримінальному провадженню за обвинуваченням ОСОБА_7 за ст. 27, ч.4 ст. 187 КК України , ОСОБА_4 за п. 6 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187 КК України мотивуючи тим, що наразі є потреба у продовженні їм строку тримання під вартою , оскільки не допитані обвинувачені, потерпілі, свідки, не досліджені докази, не проведено всіх необхідних дій пов`язаних зі з`ясуванням обставин та їх перевіркою. 

Обвинувачений ОСОБА_4 усвідомлюючи можливість застосування до нього покарання, передбаченого санкцією цих статтєй та бажаючи його уникнення може переховуватись від суду; незаконно впливати на потерпілих та свідків; вчинити інше кримінальне правопорушення, чим допустити настання ризиків, передбачених п. 1, п.3, п.5 ч.1 ст. 177 КПК України.

У судовому засіданні захисниикок ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_4 заперечував проти задоволення клопотання прокурора та просив застосувати цілодобовий домашній арешт, оскільки прокурором не доведено наявність ризиків,на які він посилається.

Обвинувачений ОСОБА_5 в судовому засіданні доводи клопотання не визнав та підтримав думку свого захисника.

Вивчивши клопотання прокурора, заслухавши думку учасників судового провадження, суд дійшов до наступного.

Згідно зі ст. 29 Конституції України, кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність. Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

П.1 ст.5 Європейської конвенції з прав людини визначає, що кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.

Разом з цим, тримання під вартою може бути виправдане тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважує принцип поваги до свободи особистості. Також згідно з пунктом 3 статті 5 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод саме тільки існування обґрунтованої підозри перестає бути підставою для позбавлення свободи, і органи досудового розслідування мають навести всі підстави для обрання запобіжного заходу тримання під вартою. До того ж такі підстави мають бути чітко вказані.

За змістом ч.1 ст.132 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.

Метою застосування запобіжного заходу, відповідно до ч.1 ст.177 КПК України, є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховатися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.

Згідно з ч.2 ст.177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Відповідно до ст.178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, серед яких: вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується; вік та стан здоров`я обвинуваченого; міцність соціальних зв`язків обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію обвинуваченого; майновий стан обвинуваченого; наявність судимостей у обвинуваченого; розмір майнової шкоди, у завданні якої обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Відповідно до п. 79 рішення в справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року «розумність строку тримання під вартою не може оцінюватися абстрактно. Вона має оцінюватися в кожному окремому випадку залежно від особливостей конкретної справи, причин, про які йдеться у рішеннях національних судів, переконливості аргументів заявника, викладених у його клопотанні про звільнення. Продовження тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості».

Згідно з ч. 4 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніш не судимої особи, яка обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Згідно Рішення Конституційного Суду України від 08.07.2003 року № 14-рп/2003, тяжкість злочину не є єдиною підставою для обрання виключного запобіжного заходу, як тримання під вартою, а враховується разом з іншими обставинами по справі.

Так, згідно обвинувального акту обвинувачений ОСОБА_5 обвинувачує ться у вчиненні злочинів, передбачених п.6 ч.2 ст. 115, ч.4 ст. 187ч.1 КК України.

Разом з тим, зважаючи на обставини інкриминованого обвинуваченим злочину який є насильницьким, його характер зухвалісті, тяжкості та суспільній небезпечності, а також можливої міри покарання,яка може бути їм призначена у разі визнання їх винуватим,з урахуванням положень ст. ст. 177, 178, 183 КПК України, оскільки є об`єктивні підстави вважати,що до теперішнього часу продовжують існувати ризики, передбачені п.п. 1,5 ч.1 ст. 177 КПК України, зокрема, обвинувачені можуть переховуватися від суду,вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення іншим чином.

У рішенні по справі "W проти Швейцарії " від 26.01. 1993 року Європейський суд з прав людини вказав,що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності ії поведінку,беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того,що підозрюваний може ухилитися від слідства.

Також,Європейський суд з прав людини у справі " Ілійков проти Болгарії " закріпив,що " Суворість передбаченого покарання " є суттєвим елементом при оцінюванні " ризиків переховування або повторного вчинення злочинів".

Підтвердженням існування зазначених ризиків слугує характеристика обвинуваченого які офіційно не працевлаштовані, не одружені, тобто, в них відсутні міцні соціальні зв`язки. Також,зважаючи на те,що остаточне рішення по справі відносно обвинувачених не прийнято і на теперішній час судовий розгляд кримінального провадження триває, потерпілі та свідки підлягають безпосередньому допиту судом, суд вважає що в даному випадку існує ризик можливого незаконного впливу обвинуваченого на потерпілу та свідків у вказаному кримінальному провадженню.

На         підставі викладеного та враховуючи наявність обвинувачення, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченим у разі визнання його винуватим, а саме те, що досудове  розслідування інкримінує обвинувачення, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, за яке передбачене покарання у вигляді позбавленням волі на строк до п`ятнадцяти років або довічне позбавлення волі. На даний час по кримінальному провадженню не допитані обвинувачені, потерпілі, свідки, суд дійшов висновку про те, що обвинувачені можуть переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілих та свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення, що унеможливлює запобігання ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України. Крім того будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків передбачених ст. 177 КПК України, для застосування стосовно обвинувачених більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою в судовому засіданні не встановлено.

Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_4 офіційно не працює, сторона обвинувачення  інкримінує обвинувачення, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії особливо тяжких, на даний час по кримінальному провадженню не допитані обвинувачені, потерпілі,  свідки, у зв`язку з чим обвинувачений  може переховуватися від органів досудового розслідування або суду, незаконно впливати на потерпілих та свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення, що унеможливлює запобігання ризиків, передбачених п.1,3,5 ч.1 ст. 177 КПК України, тобто підстави для продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою не відпали, альтернативні запобіжні заходи не забезпечать належний рівень гарантії доброчесної поведінки обвинуваченого ОСОБА_4 , тому суд вважає необхідним задовольнити клопотання прокурора  – продовжити запобіжний захід відносно обвинуваченого ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою, строком на 60 діб, який діє до 06 вересня 2024 року включно.

Відповідно до ч.3 ст.183 КПК України, суд при постановленні ухвали про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків передбачених цим кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

В ухвалі суду зазначаються, які обов`язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Відповідно до ч.4 ст.182 КПК України, розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Відповідно до ч.5 ст.182 КПК України, розмір застави визначається у таких межах:

1) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні злочину невеликої або середньої тяжкості, - від одного до двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

2) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

3) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Таким чином, оскільки кримінальне правопорушення, у скоєні якого обвинувачується ОСОБА_5 вважається особливо тяжким, розмір застави щодо нього не може перевищувати трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З урахуванням викладених обставин, а також досліджених в судовому засіданні доказів, вивчених матеріалів, що характеризують обвинуваченого, стан його здоров`я, а також розмір заподіяного ним матеріального збитку, суд вважає за доцільне згідно п.2 ч.5 ст.182 КПК України визначати розмір застави у розмірі вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, оскільки внесення застави саме в такому розмірі може гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків.

Керуючись ст.ст. 177, 178, 181, 183, 194, 199, 331, 392 КПК України ,суд -

ПОСТАНОВИВ:

Задовольнити        клопотання прокурора        Білгород-Дністровської окружної прокуратури Одеської області   ОСОБА_3  щодо продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою   обвинуваченого ОСОБА_4 за п. 6 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187 КК України.

Продовжити строк тримання під вартою обвинуваченому  ОСОБА_4 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1  у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Ізмаїльській слідчій ізолятор» строком на 60 днів, який діє включно по 06.09.2024 року.

Строк дії ухвали про обрання міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою  ОСОБА_4   закінчується 07.09.2024 року.

Визначити розмір застави ,як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання обвинуваченим ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 обов`язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України, в розмірі 80-ти (вісімдесяти ) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб , що станом на 09 липня 2024 року складає 242 240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок ) гривень.

Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.

Роз`яснити обвинуваченому , що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок має бути наданий уповноваженій особі Державної установи «Ізмаїльській слідчий ізолятор».

Обвинувачений звільняється з-під варти після внесення застави. З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

У разі внесення застави покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , наступні обов`язки:

- з`являтися до прокурора та суду за викликом;

- утримуватись від можливого спілкування з потерпілими та свідками у даному кримінальному провадженні;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

- повідомляти прокурора або суд про зміну свого місця проживання.

У разі внесення застави роз`яснити обвинуваченому наслідки невиконання обов`язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України, а саме те, що застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави суд вирішує питання про застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу.

Подання апеляційної скарги на ухвалу суду зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.

Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її        винесення. 

Повний текст ухвали оголошено в 16 годин 30 хвилин 09 липня 2024 року.

Суддя:                                                 ОСОБА_1