Єдиний унікальний номер справи 183/6802/24

Провадження № 2-о/183/249/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 липня 2024 року м. Новомосковськ Дніпропетровської області

Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді - Майної Г. Є.,

з участю секретаря судового засідання - Чабаненка Д. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Новомосковськ Дніпропетровської області цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа - Новомосковський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Новомосковському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України,-

В С Т А Н О В И В:

01 липня 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду із вищезазначеною заявою, в обґрунтування якої посилається на те, що вона є дружиною ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який в березні 2024 року перебував в м. Сніжне Донецької області. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 помер, причина смерті ішемічна хвороба серця, постінфарктний кардіосклероз. Центральною лікарнею № 1 м. Сніжне Донецької області було видано довідку про причину смерті від 21.03.2024. Відділом реєстрації актів цивільного стану Сніжнянського міського управління юстиції Міністерства юстиції Донецької Народної Республіки РФ було видано свідоцтво про смерть.

Також заявник зазначила, що через те, що смерть ОСОБА_2 відбулась на тимчасово окупованій території України, і документи, які в неї наявні, не створюють правових наслідків, за таких обставин вона не може здійснити державну реєстрацію смерті свого чоловіка та реалізувати свої спадкові права.

У зв`язку з чим, заявник просить суд встановити факт, що має юридичне значення, а саме, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживав за адресою: АДРЕСА_1 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Сніжне, Донецька область, Україна.

Ухвалою суду від 02 липня 2024 року було відкрито провадження у справі.

У судове засідання заявник ОСОБА_1 не з`явилася, подала суду заяву про розгляд справи за її відсутності, заявлені вимоги підтримала та просила їх задовольнити.

Представник заінтересованої особи - Новомосковського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Новомосковському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) у судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи не подавав, тому суд вважає можливим провести розгляд справи за його відсутності.

У зв`язку з неявкою осіб, які приймають участь у справі, суд розглядає справу у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд, дослідивши надані заявником докази, приходить до такого.

Згідно з положеннями п. 2 ч. 1 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.

Якщо документи про смерть особи відсутні, то державна реєстрація її смерті проводиться на підставі рішення суду про встановлення факту смерті.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 49 ЦК України, актами цивільного стану є, серед іншого, смерть фізичної особи. А згідно з положеннями частин 3 і 4 цієї ж статті, смерть фізичної особи підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Пунктом 5 частини 2 статті 293 ЦПК України установлено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Згідно з абз. 2 ч. 1 та ч. 2 ст. 317 ЦПК України заява про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана родичами померлого або їхніми представниками до суду за межами такої території України. Справи про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, розглядаються невідкладно з моменту надходження відповідної заяви до суду.

Судом установлено, що заявник ОСОБА_1 є дружиною ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 , виданим 10 липня 1971 року м. Сніжне міськбюро РАЦС Донецької області, наданого у засвідченій заявником копії (а.с. 9).

Як убачається зі свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 26 березня 2024 року, виданого відділом РАЦС Сніжнянського міського управління юстиції Міністерства юстиції Донецької Народної Республіки і наданого суду у засвідченій заявником копії, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Сніжне Донецької області, що також узгоджується з наданою суду у засвідченій заявником копії довідкою про смерть № 158 від 21 березня 2024 року, у якій причиною смерті зазначено: хронічна ішемічна хвороба серця, постінфарктний кардіосклероз.

Указане місце смерті ОСОБА_2 є тимчасово окупованою територією України, визначеною Верховною Радою України у Законі України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України».

Отже, надане заявником свідоцтво про смерть, видане відділом РАЦС Сніжнянського міського управління юстиції Міністерства юстиції Донецької Народної Республіки, не є документом, на підставі якого здійснюється державна реєстрація смерті особи в позасудовому порядку.

Діюче законодавство України передбачає державну реєстрацію факту смерті або на підставі лікарського свідоцтва про смерть, або на підставі рішення суду. При цьому, видача лікарського свідоцтва про смерть заочно, тобто без встановлення лікарем факту смерті, забороняється.

Ураховуючи викладене, єдиною підставою для державної реєстрації смерті в цих випадках є рішення суду про встановлення факту смерті.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» (далі - Закон) тимчасово окупована територія України є невід`ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України.

Стаття 4 Закону передбачає, що на тимчасово окупованій території на строк дії цього Закону поширюється особливий правовий режим реалізації прав і свобод людини і громадянина.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону Україна вживає всіх необхідних заходів щодо гарантування прав і свобод людини і громадянина, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, усім громадянам України, які проживають на тимчасово окупованій території.

Частинами 2, 3, 4 ст. 9 зазначеного Закону передбачено, що будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законодавством України.

Будь-який акт (рішення, документ), виданий такими органами та/або особами, є недійсним і не створює правових наслідків. Встановлення зв`язків та взаємодія органів державної влади України, їх посадових осіб, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб з незаконними органами (посадовими особами), створеними на тимчасово окупованій території, допускається виключно з метою забезпечення національних інтересів України, захисту прав і свобод громадян України.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону громадяни України мають право на вільний та безперешкодний в`їзд на тимчасово окуповану територію і виїзд з неї.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону, у разі порушення його положень державні органи України застосовують механізми, передбачені законами України та керуються нормами міжнародного права з метою захисту миру, безпеки, прав, свобод і законних інтересів громадян України, які перебувають на тимчасово окупованій території, а також законних інтересів держави Україна.

Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, після залишення ними тимчасово окупованої території.

Факти, які підлягають встановленню, повинні мати юридичний характер, тобто відповідно до закону викликати юридичні наслідки: виникнення, зміну або припинення особистих чи майнових прав громадян або організацій. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету, для якої необхідне його встановлення. Один і той самий факт для певних осіб і для певної мети може мати юридичне значення, а для інших осіб та для іншої мети.

Частиною 4 ст. 49 ЦК України передбачено, що реєстрація актів цивільного стану проводиться відповідно до закону. Народження фізичної особи та її походження, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, шлюб, розірвання шлюбу, зміна імені, смерть підлягають внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян в органах юстиції в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Однак, на території м. Сніжне Донецької області органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження.

У зв`язку з тим, що смерть ОСОБА_2 настала на території м. Сніжне Донецької області, на території якої нині жодний орган державної влади України не працює, є тимчасово окупованою територією Російською Федерацією, суд погоджується з тим, що отримати лікарське свідоцтво про смерть, встановленого зразка і виданого компетентним органом державної влади України - є неможливим.

Крім того, ухвалюючи рішення суд бере до уваги, що відповідно до ст.ст. 3, 8, 9 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави, а чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Стосовно окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані «намібійські винятки»: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян. Так, у Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21 червня 1971 року «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначено, що держави - члени ООН зобов`язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) послідовно розвиває цей принцип у своїй практиці. Так, якщо у справі «Лоізіду проти Туречиини» (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45) ЄСПЛ обмежився коротким посиланням на відповідний пункт названого висновку Міжнародного суду, то у справах «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016) він приділив значну увагу аналізу цього висновку та подальшої міжнародної практики. При цьому ЄСПЛ констатував, що «Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим [ЄСПЛ]. Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §96). При цьому, за логікою цього рішення, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §92). Спираючись на сформульований у цій справі підхід, ЄСПЛ у справі «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» наголосив, що «першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони [тобто є окупованою]" (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016, §142).

Таким чином, суд вважає за можливе застосувати названі загальні принципи («Намібійські винятки»), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, в контексті оцінки документів про смерть особи, виданих закладами, що знаходяться на окупованій території, як доказів, оскільки суд розуміє, що можливості збору доказів смерті особи на окупованій території можуть бути істотно обмеженими, у той час як встановлення цього факту має істотне значення для реалізації цілої низки прав людини, включаючи право на повагу до приватного та сімейного життя тощо.

Оскільки реєстрація органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті ОСОБА_2 неможлива, то суд вважає за необхідне встановити такий факт, задовольнивши вимоги заявника, які є доведеними та обґрунтованими.

При цьому, судом установлено, що виниклі правовідносини не є спірними, той факт, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Сніжне Донецької області, не оспорюється, а заявлена його дружиною заява покликана на підтвердження наявності факту смерті її чоловіка і необхідна для захисту її спадкових прав.

Установленням цього факту права та інтереси третіх осіб порушені не будуть, а тому, суд вважає можливим задовольнити цю заяву.

З урахуванням викладеного, суд вважає можливим встановити факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Сніжне Донецької області, Україна.

Разом з тим, відповідно до ч. 2 ст. 319 ЦПК України рішення суду про встановлення факту, який підлягає реєстрації в органах державної реєстрації актів цивільного стану або нотаріальному посвідченню, не замінює собою документів, що видаються цими органами, а є тільки підставою для одержання зазначених документів.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 4, 81, 82, 141, 142, 259, 263-265, 268, 272, 273, 293, 317, 319 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа - Новомосковський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Новомосковському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України - задовольнити.

Установити факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в день ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Сніжне Донецької області, Україна.

Рішення суду є підставою для видачі свідоцтва про смерть ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , установленого законодавством України зразка.

Рішення підлягає негайному виконанню, оскарження рішення не зупиняє його виконання.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів, починаючи з наступного за днем його проголошення, а особами відсутніми в судовому засіданні - з наступного за днем вручення його копії.

Учасники справи:

- заявник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ;

- заінтересована особа: Новомосковський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Новомосковському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), код ЄДРПОУ 40340814, місцезнаходження юридичної особи за адресою: 51200, Дніпропетровська область, м. Новомосковськ, вул. Українська, 7А.

Рішення суду складено і підписано 03 липня 2024 року.

Суддя Г.Є. Майна