ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022, 

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_________________________________________________________________________

 

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

 "29" серпня 2006 р.  14-10              Справа № АС-13/385-06

вх. № 8939/1-13

 

Суддя господарського суду Харківської області Водолажська Н.С.

за участю секретаря судового засідання Зіміна К.В.

представників сторін : позивача - ОСОБА_2., ОСОБА_3., дов.

1 відповідача - Демчан А. В., Криволапова О. В., дов.

2 відповідача - Свістунов І. В., дов.

по справі за позовом  СПД ФО ОСОБА_1., м. Харків  

до  ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова,

ДПА у Харківській області 

про визнання нечинним рішення 

 

ВСТАНОВИВ:

 

Позивач, Суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_1(далі СПД ФО ОСОБА_1.), після доповнення позовних вимог, які прийняті судом, просить визнати нечинними рішення ДПІ Жовтневого району м. Харкова № НОМЕР_1 від 03.02.06 р., № НОМЕР_2 від 14.04.06 р., №НОМЕР_3від 06.07.06 р. про застосування суми штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 43100,0 грн. та рішення ДПА Харківської області за результатами розгляду скарги № 252/Х/25-010 від 10.04.06 р. як неправомірні, посилаючись на відсутність порушень чинного законодавства, положення законів України „Про державну підтримку малого підприємництва”, „Про систему оподаткування”, „Про застосування РРО в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, ГК України.

Перший відповідач, ДПІ Жовтневого району м. Харкова, позовні вимоги не визнає, посилаючись на результати перевірки та інші обставини, викладені у запереченні на позов.

Другий відповідач, ДПА Харківської області, проти позову заперечує, посилаючись на обставини, викладені у запереченні на позов.

Справа розглядається в порядку КАС України.

Надані сторонами документи свідчать про те, що підставою для прийняття оскаржених рішень є, зокрема, акт від 24.01.06 р. комплексної документальної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.02 р. по 30.09.05 р.

Як вказано в акті, при перевірці порядку застосування і веденні книг обліку розрахункових операцій, розрахункової книжки та РРО при розрахунках із споживачами у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг перевіряючими було встановлено порушення позивачем вимог п. 1 ст. 3 Закону України „Про застосування РРО в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, яке пов'язано з тим, що підприємець надає послуги населенню з перевезення вантажів та здійснює розрахункові операції в готівковій формі без застосування РРО. За даними перевіряючих, які ґрунтуються на записах книги облік доходів та витрат за ф. 10, даних декларацій про доходи за 2002 р. - 9 місяців 2005 р., сума виручки у готівковій формі складає 8620,0 грн., в т.ч. за 4 квартал 2002 р. - 1640,0 грн., за 2003 р. - 4740,0 грн., за 2004 р. - 1260,0 грн. та за 9 місяців 2005 р. - 950,0 грн.

Виявлені порушення визначені підставою для прийняття оскарженого рішення № НОМЕР_1 від 03.02.06 р., яким до позивача застосовані фінансові санкції в порядку п. 1 ст. 17 Закону України „Про застосування РРО в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” в розмірі 43100,0 грн.

В позові позивач наполягає на тому, що він не застосовував у своїй діяльності РРО, оскільки на нього слід розповсюджувати положення п. 6 ст. 9 Закону, який встановлює, що реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються при продажу товарів (наданні послуг) суб'єктами підприємницької діяльності - фізичними особами, оподаткування доходів яких здійснюється відповідно до законодавства з питань оподаткування суб'єктів малого підприємництва (в тому числі шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку), якщо такі суб'єкти не здійснюють продаж підакцизних товарів (крім пива на розлив), за умови ведення такими особами книг обліку  доходів і витрат у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за поданням державного органу, уповноваженого провадити державну регуляторну  політику.

В обґрунтування того, що позивач є суб'єктом малого підприємництва, він посилається на положення Закону України „Про державну підтримку малого підприємництва”. В ст. 1 даного Закону встановлено, що суб'єктами малого підприємництва є, зокрема, фізичні особи, зареєстровані у встановленому законом порядку як суб'єкти підприємницької діяльності.

Проте суд вважає необхідним відмітити, що п. 6 ст. 9 Закону України „Про застосування РРО в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” право суб'єкта малого підприємництва не застосовувати РРО пов'язує не тільки із самим фактом реєстрації фізичної особи суб'єктом господарської діяльності, а і з тим, чи здійснюється оподаткування доходів відповідно до законодавства з питань оподаткування суб'єктів малого підприємництва.

У період, що перевірявся, оподаткування доходів суб'єктів підприємницької діяльності - фізичних осіб регулювалося розділом IV Декрету КМУ „Про прибутковий податок з громадян”. В акті перевірки (стор. 5 акту) записано, що саме в порядку Декрету позивачем подавалися декларації про доходи і порушень вимог ст. 14 (Порядок обчислення та сплати податку) перевіряючими не встановлено. З цього випливає, що підприємець оподаткування доходів від підприємницької діяльності проводив відповідно законодавства, що регулювало оподаткування суб'єктів малого підприємництва.

Таким чином доводи позивача є правомірними і відповідачами не спростовані.

Суд вважає необхідним відмітити, що в п. 1 ст. 3 Закону України „Про застосування РРО в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, порушення якого виявлено перевіряючими, визначено, що суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані проводити розрахункові  операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.

В акті перевірки перевіряючі наполягають на необхідності застосування позивачем саме РРО. В поясненнях в судовому засіданні представник відповідача наполягає на необхідності розміщення РРО безпосередньо в автомобілі, посилаючись на наявність на теперішній час спеціальних пристроїв, які можуть встановлюватися на таксі.

В ст. 1 Закону встановлено, що РРО застосовуються фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності або юридичними особами (їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами), які здійснюють операції з розрахунків у готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток,

платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також уповноваженими банками та суб'єктами підприємницької діяльності, які виконують операції купівлі-продажу іноземної валюти.

Відповідно визначенням цієї ж норми розрахунковою операцією є приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.

При цьому місцем проведення розрахунків Закон визначає місце, де здійснюються розрахунки із покупцем за продані товари (надані послуги) та зберігаються отримані за реалізовані товари (надані послуги) готівкові кошти, а також місце отримання покупцем попередньо оплачених товарів (послуг) із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо.

Як вбачається з наданого позивачем акту перевірки, в ньому відсутні відомості де саме у період з 01.10.02 р. по 30.09.05 р. підприємець надавав послуги по перевезенню, чи співпадають місце надання послуг з місцем проведення розрахунків у готівковій формі. З пояснень представника відповідача в судовому засіданні випливає, що ці питання перевіряючими не досліджувалися, а висновки стосовно наданих послуг та проведених розрахунків зроблені виключно на даних книги обліку доходів та витрат.

Відповідачем до матеріалів справи надана копія книги обліку доходів та витрат позивача, яка була досліджена при перевірці. Як встановлено судом, відомості, внесені у книгу обліку доходів та витрат не вказують на те, де, яким чином проводилися розрахункові операції і коли (передоплатою повністю, частковою передоплатою і оплатою після автоперевезення, повною оплатою після надання послуг, в автомобілі або в місці зберігання автомобілю чи отримання-здавання вантажу).

Оскільки вищевказані порушення перевіряючими були встановлені при проведенні комплексної планової документальної перевірки, то вони (перевіряючі)  при проведенні перевірки та оформленні акту перевірки повинні були керуватися приписами Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства суб'єктами підприємницької діяльності - фізичними особами, в якому встановлено, що за результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності суб'єкта підприємницької діяльності які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового та валютного законодавства. При цьому факти виявлених порушень податкового та валютного законодавства викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, з посиланнями на первинні або інші документи, які зафіксовані за обліком та підтверджують наявність зазначених фактів.

Також суд вважає необхідним відмітити, що відповідно визначенням, встановленим Законом України „Про автомобільний транспорт” таксі є легковий автомобіль, обладнаний розпізнавальним ліхтарем  оранжевого кольору, який встановлюється на даху автомобіля, діючим таксометром, сигнальним ліхтарем із зеленим та червоним світлом, розташованим у верхньому правому кутку лобового скла, і який має нанесені композиції з квадратів, розташованих у шаховому порядку на дверцятах автомобіля з лівого та правого боків, призначений для надання послуг з перевезення пасажирів та їхнього багажу в індивідуальному порядку.

Відповідно приписам цього ж Закону таксометром є прилад, призначений для інформування пасажирів про вартість поїздки та реєстрації параметрів роботи автомобіля-таксі, визначених законодавством.

Але, як наполягає позивач і це не спростовано відповідачем, підприємець у господарській діяльності (надання послуг по перевезенню вантажів) використовував вантажний автомобіль, тобто, за визначенням вищевказаного Закону, автомобіль, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення вантажів. Таким чином даний автомобіль не підпадає під ознаки автомобілю-таксі, а тому обладнання його таксометром (переліки електронних таксометрів наведений в Державному реєстрі реєстраторів розрахункових операцій в редакціях, які діяли у період, за який проводилася перевірка) не передбачена.

Зважаючи на те, що висновки акту перевірки про наявність у позивача підстав для обов'язкового застосування РРО зроблені без дослідження необхідних в такому випадку обставин, без врахування положень чинного законодавства, слід вважати такі висновки неправомірними з урахуванням приписів п. 2 ст. 71 КАС України. Прийняте на підставі неправомірних висновків оскаржене в даному провадженні рішення ДПІ Жовтневого району м. Харкова № НОМЕР_1 від 03.02.06 р. є незаконним і позов в цій частині підлягає задоволенню.

Як свідчать надані позивачем документи, він направив до ДПІ Жовтневого району м. Харкова первинну скаргу від 13.02.06 р., в якій оскаржував податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_4 про визначення податкових зобов'язань по збору за забруднення навколишнього природного середовища в сумі 47,0 грн. та застосування фінансових санкцій в розмірі 4080,0 грн. та рішення № НОМЕР_1 від 03.02.06 р. про застосування фінансових санкцій в розмірі 43100,0 грн. за порушення порядку застосування РРО при здійсненні розрахункових операцій.

Листом від 28.02.06 р. ДПІ Жовтневого району м. Харкова повідомила платника про те, що рішення № НОМЕР_1 від 03.02.06 р. про застосування фінансових санкцій може бути оскаржено до ДПА Харківської області не пізніше одного місяця одного місяця з дня надсилання (вручення) вказаного рішення.

Як вказує позивач у позові, а його представники в судовому засіданні, з урахуванням рекомендацій, наведених у вищевказаному листі, підприємець направив до ДПА Харківської області скаргу від 02.03.06 р., в якій оскаржувалося рішення ДПІ Жовтневого району м. Харкова № НОМЕР_1 від 03.02.06 р. Рішенням керівника ДПА Харківської області від 10.04.06 р. скарга підприємця була залишена без задоволення, а оскаржене рішення - без змін.

З відзиву на позов другого відповідача та пояснень його представника в судовому засіданні випливає, що первинна скарга розглядалася з урахуванням приписів Положення „Про порядок подання та розгляду скарг платників податків органами державної податкової служби”.

Оскільки чинне законодавство не обмежує права суб'єкта підприємницької діяльності оскаржувати в судовому порядку рішення суб'єктів владних повноважень (з урахуванням того, що в даному випадку на рішенням керівника ДПА Харківської області від 10.04.06 р. не розповсюджуються застереження абз. 4 п. 5.2.2 ст. 5 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”), а дане рішення прийняте без врахування встановлених судом фактичних обставин, воно є неправомірним і в цій частині позов підлягає задоволенню.

Проте, з урахуванням рішення ДПА Харківської області від 10.04.06 р., першим відповідачем було прийняте нове рішення № НОМЕР_2 від 14.04.06 р., яким до позивача були застосовані фінансові санкції в розмірі 43100,0 грн., тобто в тому ж розмірі, що і в рішенні № НОМЕР_1 від 03.02.06 р.

Суд вважає необхідним відмітити, що Порядком направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, в редакції наказу ДПА України № 328 від 10.08.05 р., не передбачено прийняття та направлення господарюючому суб'єкту нового рішення, в т.ч. при наявності рішення про результати розгляду скарги такого суб'єкта з урахуванням Положення „Про порядок подання та розгляду скарг платників податків органами державної податкової служби”.

За таких обставин, прийнятим першим відповідачем рішенням № НОМЕР_2 від 14.04.06 р. повторно застосовані до позивача фінансові санкції в розмірі 43100,0 грн., що не передбачено жодною нормою чинного законодавства. Зважаючи на встановлені судом обставини позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Також позивачем надані докази того, що ним була направлена скарга від 11.05.06 р. до ДПА України на рішення ДПА Харківської області від 10.04.06 р. та рішення ДПІ Жовтневого району м. Харкова № НОМЕР_2 від 14.04.06 р. Рішенням від 27.06.06 р. про результати розгляду повторної скарги оскаржені рішення залишені без змін, а скарга - без задоволення. Але першим відповідачем було прийняте нове рішення №НОМЕР_3від 06.07.06 р. про застосування до позивача фінансових санкцій в розмірі 43100,0 грн.

Оскільки, як вказано вище, чинне законодавство не передбачає прийняття такого рішення, яким фактично втретє застосовуються до підприємця фінансові санкції в тому ж розмірі і за ті ж самі порушення, дане рішення є неправомірним і позов в цій частині підлягає задоволенню.

Керуючись статтями   4, 8, 9, 71, 86, 160- 163  Кодексу адміністративного судочинства України , суд

 

ПОСТАНОВИВ:

 

1. Позов задовольнити. Визнати нечинними рішення ДПІ Жовтневого району м. Харкова № НОМЕР_1 від 03.02.06 р., № НОМЕР_2 від 14.04.06 р., №НОМЕР_3від 06.07.06 р. про застосування суми штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 43100,0 грн.

2. Визнати нечинним рішення ДПА Харківської області за результатами розгляду скарги № 252/Х/25-010 від 10.04.06 р. в частині залишення скарги СПД ФО ОСОБА_1. на рішення ДПІ Жовтневого району м. Харкова № НОМЕР_1 від 03.02.06 р. без задоволення, а рішення - без змін.

Стягнути з державного бюджету на користь СПДФО ОСОБА_1(61064, м. Харків, вул. АДРЕСА_1, номер НОМЕР_5)  3, 40 судового збору.

На постанову через суд першої інстанції може бути подана заява про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня складання постанови у повному обсязі.

Апеляційна скарга може бути подана через суд першої інстанції протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно направляється до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви

про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк,

встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі

заяви про апеляційне оскарження.

Повний текст постанови виготовлений 01.09.06 р.

 

Суддя                                                                                            Водолажська Н.С.