УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2024 року

м. Київ

справа № 209/2658/17

провадження № 51-3068 ск 24

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянув касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 в інтересах засудженого ОСОБА_5 на вирок Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 18 січня 2024 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 14 березня 2024 року.

Суть питання та встановлені судом обставини

Вироком Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 18 січня 2024 року ОСОБА_5 засуджено за ч. 2 ст. 307 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років з конфіскацією всього належного йому на праві власності майна.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 14 березня 2024 року вирок місцевого суду залишено без зміни.

Захисник ОСОБА_4 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій не погоджувався з вказаними судовими рішеннями та порушував питання про їх перегляд у касаційному порядку.

Ухвалою колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 17 червня 2024 року його касаційну скаргу на підставі ч. 1 ст. 429 КПК України було залишено без руху, у зв`язку з її невідповідністю вимогам ст. 427 цього Кодексу, та надано строк для усунення недоліків.

При цьому особа, яка подала касаційну скаргу, повідомлялась про те, що у разі невиконання вимог суду, скаргу їй буде повернуто.

Мотиви Суду

Перевіривши матеріали провадження за касаційною скаргою, суд дійшов висновку, що скаргу необхідно повернути особі, яка її подала, з огляду на таке.

Згідно з ч. 3 ст. 429 КПК України касаційна скарга повертається, якщо особа не усунула недоліки касаційної скарги, яку залишено без руху, в установлений строк.

В ухвалі Верховного Суду від 17 червня 2024 року йшлося про те, що відповідно до положень ст. 427 вказаного Кодексу в касаційній скарзі зазначається, серед іншого, обґрунтування заявлених скаржником вимог із зазначенням того, у чому саме полягає незаконність чи необґрунтованість судових рішень, які оскаржуються.

У межах наданого строку захисник ОСОБА_4 повторно звернувся до Суду з касаційною скаргою, однак недоліки, зазначені у попередній ухвалі, не усунув.

Зокрема, захисник, як і минулого разу, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, допущені судами, як на підставу для скасування оскаржених вироку і ухвали, передбачену п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК України, доводів на обґрунтування зазначеної позиції, з огляду на ст. 412 цього Кодексу не наводить.

Натомість скаржник знову надає свою оцінку доказам та вказує на неповноту судового розгляду, що в силу статей 433, 438 КПК України не є предметом перевірки суду касаційної інстанції.

Захисник, вказуючи на невідповідність ухвали апеляційного суду вимогам ст. 419 КПК України, не зазначає чітко, які саме доводи його апеляційної скарги суд апеляційної інстанції не перевірив та на які з них не надав відповіді у цьому судовому рішенні.

Слід також зауважити, що сформульовані у касаційній скарзі вимоги про скасування оскаржених судових рішень та ухвалення нового вироку не узгоджуються зі ст. 436 КПК України, якою визначено повноваження касаційного суду за наслідками розгляду касаційної скарги.

При тому, що ухвалення нового вироку взагалі не входить до повноважень суду касаційної інстанції.

До того ж захисник подав повторну касаційну скаргу, майже не змінивши змісту мотивувальної частини попередньої, чим проігнорував вказівки Верховного Суду, викладені в ухвалі від 17 червня 2024 року, а тому його скарга підлягає поверненню.

Відповідно до ч. 4 ст. 429 КПК України повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, передбаченому КПК України.

З цих підстав Суд, керуючись п. 1 ч. 3 ст. 429 КПК України, постановив:

Повернути захиснику ОСОБА_4 його касаційну скаргу на вирок Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 18 січня 2024 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 14 березня 2024 року щодо засудженого ОСОБА_5 з усіма доданими до неї матеріалами.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_6