ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-кп/803/2361/24 Справа № 646/6806/17 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2024 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:

головуючого-судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_5

прокурора ОСОБА_6

захисника ОСОБА_7

обвинуваченого ОСОБА_8 (в режимі відеоконференції)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку дистанційного судового провадження в залі суду в м. Дніпрі матеріали контрольного провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 на ухвалу Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18 червня 2024 року про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_8 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 365, ч. 3 ст. 186, ч. 4 ст. 187 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Встановлені судом першої інстанції фактичні обставини.

Ухвалою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18 червня 2024 року було задоволено клопотання прокурора та продовжено стосовно обвинуваченого ОСОБА_8 дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 16 серпня 2024 року включно, без визначення розміру застави.

Мотивуючи ухвалене рішення суд посилався на те, що ОСОБА_8 інкриміновано вчинення злочинів, частина яких відповідно до ст.12 КК України відноситься до категорії особливо тяжких злочинів. У разі доведення винуватості у вчиненні інкримінованих ОСОБА_8 злочинів, передбачене покарання у виді позбавлення волі до 15 років. На стадії досудового розслідування та після призначення підготовчого судового засідання обвинувачений ухилявся від органів досудового розслідування та суду, був оголошений в розшук.

Суд зазначив, що судове слідство за даним кримінальним провадженням ще не розпочалось, проводиться підготовче судове засідання. Заявлений прокурором ризик ймовірних перешкод кримінальному провадженню з боку обвинуваченого наявний, оскільки після відкриття матеріалів кримінального провадження, зокрема анкетних даних потерпілих, свідків, - існує ймовірність позапроцесуального незаконного впливу з боку обвинуваченого на вказаних учасників кримінального провадження, які ще судом не допитані. Матеріали провадження не містять інших переконливих даних про застереження, які б унеможливлювали перебування обвинуваченого під вартою.

Суд прийшов до висновку, обвинувачений ОСОБА_8 представляє ризики втечі, а зазначені фактичні обставини та дані характеристики його особи суд вважав такими, що не стримуватимуть обвинуваченого від порушення покладених на нього процесуальних обов`язків, спроби перешкоджати кримінальному провадженню, тому є підстави для продовження відносно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а застосування більш м`якого запобіжного заходу є неможливим. Суд першої інстанції не визначав розмір застави, як альтернативний запобіжний захід, оскільки ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень із застосуванням насильства та погрозою застосування насильства до потерпілих.

Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.

В апеляційній скарзі та доповненнях до неї адвокат ОСОБА_7 просить скасувати ухвалу суду та ухвалити нову, якою відмовити прокурору у задоволенні клопотання про продовження строку тримання під вартою.

Вважає ухвалу суду першої інстанції незаконною та такою, що підлягає скасуванню.

Зазначає, що розгляд клопотання прокурора є передчасним, так як строк тримання під вартою попередньою ухвалою суду було продовжено до 21.07.2024 року, та апеляційна скарга ОСОБА_8 на попередню ухвалу ще не розглянута.

Зазначає, що ОСОБА_8 не набув статусу підозрюваного у провадженні, що є безумовною підставою для скасування оскаржуваної ухвали та унеможливлює подальший розгляд провадження. Вважає, що слідчим порушено процедуру вручення повідомлення про підозру. Вказує, що повідомлення про підозру, складене 21 липня 2017 року та відправлене 24 липня 2017 року, нікому не вручене, про його існування ОСОБА_8 не знав, а тому не набув статусу підозрюваного. Вважає, що прокурором не доведено факту переховування ОСОБА_8 від органів досудового розслідування з метою ухилення від кримінальної відповідальності. Матеріали справи не містять доказів, що ОСОБА_8 переховувався від слідства та суду. Стороною захисту було надано докази на спростування доводів прокурора про наявність ризику переховування від слідства та суду з боку ОСОБА_8 , однак суд не взяв вказані доводи до уваги.

Крім того, апелянт зазначив, що під час проведення підготовчого судового засідання 18.06.2024 року, колегією суддів було прийнято рішення про об`єднання матеріалів кримінального провадження відносно ОСОБА_8 та матеріалів кримінального провадження відносно ОСОБА_9 . При цьому відносно ОСОБА_9 не обрано жодного запобіжного заходу, хоча останній обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 365, ч. 4 ст. 187 КК України, був оголошений у розшук та затриманий працівниками поліції у 2023 році.

Просив скасувати ухвалу суду та відмовити прокурору у задоволенні клопотання.

Позиції учасників судового провадження.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_8 , захисник ОСОБА_7 підтримали апеляційну скаргу та наполягали на її задоволенні з підстав викладених в ній.

Прокурор заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вважав ухвалу суду першої інстанції законною та обґрунтованою, просив залишити її без змін.

Мотиви суду.

Заслухавши доповідь судді, думки учасників процесу, перевіривши матеріали провадження та обговоривши наведені у скарзі доводи, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ст. 370 цього Кодексу судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, при цьому його законність повинна базуватись на правильному застосуванні норм матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених положеннями Кримінального процесуального кодексу України.

За приписами ч. 3 ст. 331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Згідно ч. 2 ст. 331 КПК України вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Мотивуючи своє рішення щодо необхідності продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_8 , суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості інкримінованих йому кримінальних правопорушень, частина яких відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, а також наявність, передбачених п.п. 1,3 ч. 1 ст. 177 КПК України ризиків того, що обвинувачений ОСОБА_8 може переховуватись від суду, незаконно впливати на потерпілих та свідків у цьому ж кримінальному провадженні, про існування яких свідчить тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень, а також те, що стадія допиту потерпілих ще триває, а стадія допиту свідків судом ще не розпочата.

З такими висновками місцевого суду погоджується й суд апеляційної інстанції.

Враховуючи положення статті 28 КПК України, а також те, що судовий розгляд кримінального провадження по суті обвинувачення ОСОБА_8 триває, по справі ще не допитано потерпілих, свідків, обвинувачених, не досліджено усіх доказів, тому суд апеляційної інстанції не вбачає надмірної тривалості тримання обвинуваченого ОСОБА_8 під вартою на даному етапі кримінального провадження.

З огляду на викладене колегія суддів вважає правильними висновки суду першої інстанції, який з дотриманням вимог ст.ст. 197, 199 КПК України, на підставі наданих сторонами кримінального провадження доказів, оцінив в сукупності всі обставини, що враховуються при вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою, та належним чином мотивував своє рішення щодо необхідності продовження строку тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_8 до 16 серпня 2024 року включно.

На переконання апеляційного суду вищенаведені обставини виправдовують подальше тримання обвинуваченого ОСОБА_8 під вартою та відсутні підстави для відмови у задоволенні клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому, на чому наполягає сторона захисту, оскільки вказане не забезпечать його належної процесуальної поведінки на даному етапі кримінального провадження.

Отже доводи апеляційної скарги захисника про відсутність ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК та відсутність підстав для продовження обвинуваченому ОСОБА_8 строку тримання під вартою слід визнати необґрунтованими.

Разом з тим, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції в частині не визначення розміру застави, як альтернативного запобіжного заходу, та вважає доводи апеляційної скарги сторони захисту щодо безпідставного не визначення розміру застави обґрунтованими, виходячи з такого.

Суд апеляційної інстанції акцентує увагу на тому, що визначення застави є обов`язком слідчого судді при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Натомість утримання від визначення такої застави є правом слідчого судді або суду, що може бути використане в обмеженому переліку випадків, і таке рішення приймається з урахуванням фактичних обставин справи, характеру, обсягу і вагомості встановлених ризиків, відомостей про особу і процесуальну поведінку підозрюваного та сукупності всіх обставини, визначених ст. 178 КПК України. Крім того, рішення слідчого судді або суду в частині не визначення застави як альтернативного запобіжного заходу повинно бути належним чином вмотивоване.

Аналізуючи зміст оскаржуваного судового рішення апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції не наведено обгрунтування підстав, передбачених ч. 4 ст. 183 КПК України, які б давали право суду не визначати розмір застави.

Суд першої інстанції формально послався на те, що ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення із застосуванням насильства та погрозою застосування насильства до потерпілого.

При цьому поза увагою суду першої інстанції залишилась та обставина, що ОСОБА_8 активної участі у скоєнні злочину не приймав, будь до кого особисто насильства або погрози не застосовував будучи найбільш пасивним при скоєнні злочину.

З огляду на викладені вище обставини даного кримінального провадження апеляційний суд вважає, що застосування застави як альтернативного запобіжного заходу в даному випадку є доцільним відповідно до вимог процесуального закону, а утримання від її встановлення належить вважати помилковим.

Положеннями п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України встановлено, що розмір застави визначається у межах щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. При цьому відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Приписи ч. 4 ст. 182 КПК України встановлюють, що розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Зважаючи на вищенаведені обставини, враховуючи фактичні обставини провадження, майновий стан підозрюваного, дані про особу ОСОБА_8 , а саме раніше не судимого, одруженого, має на утриманні дитину, маючого постійне місце проживання, який працює оперуповноваженим Дніпровського відділу поліції ГУНП в Дніпропетровській області та має спеціальне звання капітана поліції, з урахуванням характеру, обставин та наслідків інкримінованого йому кримінального правопорушення, суд апеляційної інстанції вважає, що альтернативний запобіжний захід у вигляді застави у розмірі, який дорівнює 500 прожитковим мінімумам для працездатних осіб, у даному випадку буде достатнім і необхідним для забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків та досягненню завдань кримінального провадження, а перспектива втрати такого грошового забезпечення у випадку порушення встановлених обмежень буде достатнім фактором, що виключає зі сторони обвинувачених будь-які спроби переховуватися від органів досудового розслідування та суду або іншим чином перешкоджати досудовому розслідуванню.

Такий розмір застави відповідає й практиці ЄСПЛ, зокрема у рішенні від 20 листопада 2010 року у справі «Мангурас проти Іспанії» суд зазначив, що перспектива втрати застави чи дій проти поручителів у випадку відсутності появи на суді буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.

За наведених обставин, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу захисника слід задовольнити частково, ухвалу суду першої інстанції в частині продовження строку тримання під вартою щодо ОСОБА_8 скасувати та відповідно до вимог п. 2 ч. 3 ст. 407 КПК України постановити нову, якою продовжити щодо ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначенням альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави у розмірі 500 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 , - задовольнити частково.

Ухвалу Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18 червня 2024 року про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_8 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 365, ч. 3 ст. 186, ч. 4 ст. 187 КК України, до 16 серпня 2024 року включно без визначення розміру застави, - скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою клопотання прокурора про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_8 , - задовольнити частково.

Продовжити строк застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_8 , до 16 серпня 2024 року включно.

Встановити ОСОБА_8 , заставу у розмірі 500 (п`ятсот) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 1 514 000 (один мільйон п`ятсот чотирнадцять тисяч) гривень 00 копійок, у разі внесення якої ОСОБА_8 підлягає звільненню з-під варти.

На підставі ч. 5 ст. 194 КПК України у разі внесення застави, покласти на обвинуваченого ОСОБА_8 наступні обов`язки, а саме:

- прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора або суду;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- утримуватися від спілкування із потерпілим, свідками та іншими обвинуваченими у кримінальному провадженні;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

У разі внесення застави ОСОБА_8 підлягає негайному звільненню з-під варти та вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Встановити термін дії покладених судом на ОСОБА_8 обов`язків до 16 серпня 2024 року включно, який починається з моменту звільнення з-під варти після внесення застави.

Роз`яснити ОСОБА_8 , що у разі не з`явлення його за викликом до слідчого, прокурора чи суду без поважних причин або не повідомлення ним про причини своєї неявки, або порушення ним обов`язків, покладених на нього цією ухвалою, застава звертається у дохід держави.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і касаційному оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4