У х в а л а

20 червня 2024 року

м. Київ

Справа № 447/2833/22

Провадження № 61-6443ск24

Верховний Суд у складі судді Другої судової палати Касаційного цивільного суду Гудими Д. А ознайомився із касаційними скаргами ОСОБА_1 (далі - скаржник)

на рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 18 липня 2023 року, ухвалу Львівського апеляційного суду від 29 вересня 2023 року та на постанову цього суду від 8 березня 2024 року

у справі за позовом скаржника до Миколаївського відділу державної виконавчої служби у Стрийському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про відшкодування моральної шкоди та

в с т а н о в и в:

1. 4 листопада 2023 року скаржник подав до Великої Палати Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Львівського апеляційного суду від 29 вересня 2023 року.

2. 16 листопада 2023 року Велика Палата Верховного Суду постановила ухвалу про передання цієї скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду для вирішення питання про її прийняття.

3. 27 листопада 2023 року Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Сакари Н. Ю. постановив ухвалу про визнання підстав для поновлення строку на касаційне оскарження неповажними та залишення без руху касаційної скарги скаржника. Мотивував тим, що скаржник подав касаційну скаргу з пропуском строку на касаційне оскарження і не обґрунтував поважність причин пропуску такого строку.

4. 8 січня 2024 року Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Сакари Н. Ю. постановив ухвалу про повернення касаційної скарги скаржника. Мотивував тим, що скаржник не усунув недоліків касаційної скарги.

5. 31 січня 2023 року скаржник повторно подав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Львівського апеляційного суду від 29 вересня 2023 року.

6. 14 лютого 2024 року Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Петрова Є. В. постановив ухвалу про залишення без руху касаційної скарги скаржника.

7. 10 квітня 2024 року Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Петрова Є. В. постановив ухвалу про повернення касаційної скарги скаржника. Мотивував тим, що скаржник не усунув недоліків касаційної скарги.

8. 10 квітня 2024 року скаржник подав до Великої Палати Верховного Суду касаційну скаргу (вх. № 92/0/255-24 від 15 квітня 2024 року), у якій просив:

- «Скасувати та змінити постанову колегії суддів Львівського апеляційного суду від 8 березня 2024 року… Рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 18 липня 2023 року залишити без змін, якою задоволити позовну заяву ОСОБА_1 Про відшкодування моральної шкоди…, якою відшкодувати мені моральну шкоду в розмірі 400 мілардів гривень за рахунок Державного бюджету України за бездіяльність державного виконавця…»;

- «Задоволити позовну заява ОСОБА_1 . Про відшкодування моральної шкоди за незаконні дії вчинені в. о. начальника ВДВС Миколаївського РУЮ Гармадія М. Т. за нерозгляд заяв про відвід державного виконавця Миколаївського РВДВС ГТУЮ у Львівській області Марутяка О. І…, якою відшкодувати мені моральну шкоду в розмірі 400 мілардів гривень за рахунок Державного бюджету України за незаконні дії вчинені в. о. начальника ВДВС Миколаївського РУЮ Гармадія М. Т…»;

- «Задоволити позовну заява ОСОБА_1 . Про відшкодування моральної шкоди за дії вчинені державним виконавцем відділу ДВС Миколаївського РУЮ Львівської області Марутяком О. І…, якою відшкодувати мені моральну шкоду в розмірі 400 мілардів гривень за рахунок Державного бюджету України за дії вчинені державним виконавцем відділу ДВС Миколаївського РУЮ Львівської області Марутяком О. І…»;

- «Задоволити позовну заява ОСОБА_1 . Про відшкодування моральної шкоди за дії вчинені начальником ВДВС Миколаївського РУЮ Львівської області Зубарєвим А. А…, якою відшкодувати мені моральну шкоду в розмірі 400 мілардів гривень за рахунок Державного бюджету України за дії вчинені начальником ВДВС Миколаївського РУЮ у Львівській області Зубарєвим А. А...»;

- «Задоволити Повторну позовну заява ОСОБА_1 . Про відшкодування моральної за бездіяльність державного виконавця відділу ДВС Миколаївського РУЮ Львівської області Марутяка О. І. по примусовому виконанню рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 06.08.2010р. за виконавчим листом 2-15/10…, якою відшкодувати мені моральну шкоду в розмірі 400 мілардів гривень за рахунок Державного бюджету України за бездіяльність державного виконавця відділу ДВС Миколаївського РУЮ Львівської області Марутяка О. І…»;

- «Постановити окремі ухвали до колегії суддів Львівського апеляційного суду в складі: Бойко С. М., Копняк С. М, Ніткевича А. В., секретаря Зеліско-Чемерс К. Р. в порядку ст. 420 (ч. 10 ст 262) ЦПК України…»;

- «Постановити окрему ухвалу до Голови Львівського апеляційного суду з розгляду цивільних справ Цяцяка Р. П. в порядку ст. 420 (ч. 10 ст 262) ЦПК України…»;

- «Постановити окрему ухвалу до судді Миколаївського районного суду Львівської області Головатого А. П. в порядку ст. 420 (ч. 10 ст 262) ЦПК України…».

9. 24 квітня 2024 року Велика Палата Верховного Суду постановила ухвалу про передання касаційної скарги скаржника до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду для вирішення питання про її прийняття.

10. Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 2 травня 2024 року справу передали судді-доповідачеві Гудимі Д. А., а членами колегії суддів визначили суддів Краснощокова В. Є. та Крата В. І.

11. 9 травня 2024 року скаржник подав до Верховного Суду касаційну скаргу (вх. № 16549/0/220-24 від 14 травня 2024 року), у якій просить скасувати рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 18 липня 2023 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 29 вересня 2023 року, скерувати справу до суду першої інстанції на новий розгляд, зокрема, за встановленою підсудністю, постановити окремі ухвали щодо суддів Львівського апеляційного суду Бойко С. М., Копняк С. М., Ніткевича А. В., Цяцяка Р.П., судді Миколаївського районного суду Львівської області Головатого А. П., голови цього суду Павліва В. Р .

12. За змістом абзацу першого частини першої статті 185 і частини другої статті 393 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддя постановляє ухвалу про залишення цієї скарги без руху.

13. Оскільки касаційні скарги не відповідають низці вимог ЦПК України, Верховний Суд вважає, що їх слід залишити без руху.

(1) Щодо вимог до змісту касаційної скарги

14. Згідно з пунктом 4 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено рішення (ухвала), що оскаржується. Зі змісту скарг скаржника неможливо достеменно встановити, які саме судові рішення він оскаржив і в якій частині.

14.1. У заголовку касаційної скарги (вх. № 92/0/255-24 від 15 квітня 2024 року) скаржник вказав, що вона стосується перегляду «постанови Львівського апеляційного суду від 8 березня 2023 року». Однак далі у тексті цієї скарги зазначив про постанову Львівського апеляційного суду від 8 березня 2024 року. Після цього в описовій частині скарги згадав рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 18 липня 2023 року. А у прохальній частині просить «скасувати та змінити» постанову Львівського апеляційного суду від 8 березня 2024 року, рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 18 липня 2023 року «залишити без змін, якою задоволити позовну заяву».

14.2. У заголовку іншої касаційної скарги (вх. № 16549/0/220-24 від 14 травня 2024 року) скаржник вказав, що вона стосується ухвали Львівського апеляційного суду від 29 вересня 2023 року. Однак у прохальній частині просить скасувати як ту ухвалу, так і рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 18 липня 2023 року.

14.3. З огляду на викладене скаржник має чітко вказати перелік тих судових рішень, які він оскаржив, а також те, які дії щодо цих рішень він просить вчинити Верховний Суд.

15. За змістом пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). Скаржник такі підстави для касаційного оскарження не конкретизував.

15.1. Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті (рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій статті 389), є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

(1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні (абзац другий пункту 5 частини другої статті 389 ЦПК України);

(2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні (пункт 2 частини другої статті 389 ЦПК України);

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду (абзац третій пункту 5 частини другої статті 389 ЦПК України).

(3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України);

(4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

15.2. У касаційній скарзі (вх. № 16549/0/220-24 від 14 травня 2024 року) скаржник просить, зокрема, скасувати рішення суду першої інстанції, однак не зазначив підстави касаційного оскарження зазначеного рішення, вказані у частині другій статті 389 ЦПК України.

(2) Щодо строку на касаційне оскарження

16. Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина перша статті 390 ЦПК України).

16.1. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення (частина друга статті 390 ЦПК України).

16.2. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу (частина третя статті 390 ЦПК України).

16.3. Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними (частина перша статті 127 ЦПК України).

16.4. 8 березня 2024 року апеляційний суд проголосив вступну та резолютивну частини постанови. Того ж дня склав повне судове рішення. Скаржник просить поновити строк на касаційне оскарження, оскільки суд апеляційної інстанції відправив копію постанови 19 березня 2024 року, а скаржник отримав її лише 29 березня 2024 року. На підтвердження доводів додав «копію конверту, в якому надіслана копія постанови суду апеляційної інстанції». Однак копія цього конверта не підтверджує дату отримання скаржником оскарженого судового рішення. Неможливо встановити, що у тому конверті була саме копія постанови апеляційного суду від 8 березня 2024 року у справі № 447/2833/22 (відповідна інформація може бути у матеріалах справи, яких у Верховного Суду немає).

З огляду на вказане скаржник має додатково обґрунтувати поважність причини пропуску строку на касаційне оскарження постанови апеляційного суду від 8 березня 2024 року.

16.5. 29 вересня 2023 року апеляційний суд постановив ухвалу про повернення апеляційної скарги скаржника на рішення суду першої інстанції від 18 липня 2023 року. Скаржник просить поновити строк на касаційне оскарження означеної ухвали, бо суд апеляційної інстанції відправив її копію скаржникові 19 жовтня 2023 року, а той її отримав 21 жовтня 2023 року. На підтвердження доводів скаржник надав «копію конверту, в якому надіслана копія ухвали суду апеляційної інстанції». Однак копія цього конверта не підтверджує дату отримання скаржником оскарженого судового рішення. Неможливо встановити, що у тому конверті була саме копія ухвали апеляційного суду від 29 вересня 2023 року у справі № 447/2833/22 (відповідна інформація може бути у матеріалах справи, яких у Верховного Суду немає).

Крім того, беручи до уваги зазначене пояснення скаржника, у разі поновлення строку на касаційне оскарження вказаної ухвали останнім днем подання на неї касаційної скарги був понеділок 20 листопада 2023 року, а скаржник подав таку скаргу аж 9 травня 2024 року. З огляду на це підстави для поновлення строку на касаційне оскарження ухвали апеляційного суду від 29 вересня 2023 року, які навів скаржник, є неповажними. Тому скаржник має обґрунтувати інші підстави для поновлення строку на касаційне оскарження вказаного судового рішення.

(3) Щодо строку для усунення недоліків касаційних скарг

17. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху (речення перше абзацу першого частини другої статті 185 ЦПК України). Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві (речення друге частини третьої статті 185 ЦПК України).

18. Касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 390 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини другої статті 394 цього Кодексу (частина третя статті 393 ЦПК України).

19. Для усунення недоліків, вказаних у цій ухвалі, Верховний Суд встановлює десятиденний строк із дня її вручення скаржнику. У разі невиконання у встановлений строк вимог ухвали Верховний Суд вважатиме касаційні скарги неподаними та поверне їх скаржнику або відмовить у відкритті касаційного провадження.

Керуючись статтями 185, 260, 261, 390, 392, 393 ЦПК України,

у х в а л и в :

1. Залишити без руху касаційні скарги ОСОБА_1 на рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 18 липня 2023 року, ухвалу Львівського апеляційного суду від 29 вересня 2023 року та постанову цього суду від 8 березня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Миколаївського відділу державної виконавчої служби у Стрийському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про відшкодування моральної шкоди.

2. Встановити для усунення недоліків касаційних скарг десятиденний строк із дня вручення цієї ухвали.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

Суддя Д. А. Гудима