УХВАЛА

05 липня 2024 року

м. Київ

справа № 179/1447/20

провадження № 61-9188ск24

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Петрова Є. В., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 16 квітня 2024 року у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

13 червня 2024 року ОСОБА_1 , через засоби поштового зв`язку, подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Дніпровського апеляційного суду від 16 квітня 2024 року в указаній вище справі.

Подана касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом до розгляду та не може бути вирішено питання про відкриття касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана з пропуском строку на касаційне оскарження, встановленого статтею 390 ЦПК України.

Згідно із частиною першою статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Положеннями частини другої статті 390 ЦПК України передбачено, що учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Пунктом 2 частини четвертої статті 392 ЦПК України встановлено, що до касаційної скарги додаються докази, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції, - за наявності.

У касаційній скарзі заявник порушує питання про поновлення строку на касаційне оскарження. В обґрунтування зазначає про те, що строк на касаційне оскарження пропущений з поважних причин, оскільки копію оскаржуваної постанови апеляційного суду отримано ним 15 травня 2024 року, яка була адресована його дружині ОСОБА_2 - відповідачу у цій справі. На підтвердження вказаних обставин заявником надано копію листа Дніпровського апеляційного суду від 18 квітня 2024 року та копію конверта № 0600261819136.

При перевірці трекінгу поштового повідомлення № 0600261819136 встановлено, що кореспонденцію за цим номером, на ім`я ОСОБА_2 отримано адресатом 01 червня 2024 року.

Отже, доказів на підтвердження отримання заявником копії оскаржуваної постанови Дніпровського апеляційного суду від 16 квітня 2024 року саме 15 травня 2024 року не надано.

За відомостями з Єдиного державного реєстру судових рішень постанову Дніпровського апеляційного суду у даній справі прийнято - 16 квітня 2024 року, повний текст виготовлено - 17 квітня 2024 року, касаційну скаргу подано - 13 червня 2024 року.

Слід зазначити, що до відкриття касаційного провадження суд касаційної інстанції не має можливості перевірити наявність чи відсутність доказів на підтвердження надсилання/вручення судом апеляційної інстанції копії рішення заявнику, оскільки за правилом частини сьомої статті 394 ЦПК України питання про витребування матеріалів справи вирішується під час відкриття касаційного провадження.

Також відповідно до правил Глави 2 Розділу V«Касаційне провадження» ЦПК України не передбачено та до компетенції Верховного Суду не відноситься вирішення питання про витребування доказів.

Відповідно до частини третьої статті 393 ЦПК України касаційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 390 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження визнані неповноважними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини другої статті 394 цього Кодексу.

Враховуючи, що заявником не надано доказів на підтвердження дати отримання оскаржуваного судового рішення апеляційної інстанції, а зазначені у заяві обставини суперечать наданим доказам, для вирішення питання щодо дотримання заявником строків на касаційне оскарження постанови Дніпровського апеляційного суду від 16 квітня 2024 року та поважності причин пропуску такого строку, ОСОБА_1 необхідно надати відповідні докази, що підтверджують дату отримання ним копії оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції (конверт, довідка суду, тощо), оскільки безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У порушення вимог пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги заявником не додано документи, що підтверджують сплату судового збору.

Порядок сплати та розмір судового збору визначено Законом України

«Про судовий збір».

Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» встановлено, що з 01 січня 2020 року прожитковий мінімум для працездатних осіб складав 2 102,00 грн.

Згідно із підпунктом 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана юридичною особою ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з підпунктом 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду касаційної скарги на рішення суду; заяви про приєднання до касаційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги в розмірі оспорюваної суми.

Зі змісту касаційної скарги та оскаржуваного судового рішення вбачається, що з урахуванням уточнень позовних вимог у травні 2023 року, ціна позову у цій справі становить 2 231 617,16 грн, розмір оспорюваної суми становить 2 209 270,29 грн.

Отже, судовий збір за подання касаційної скарги становить 66 278,11 грн (2 209 270,29 грн х 1,5% х 200%).

До касаційної скарги додано клопотання про розстрочення сплати судового збору, яке мотивовано тим, що згідно довідки про доходи Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області єдиним доходом ОСОБА_1 є пенсія, сума якої за період з 01 червня 2023 року по 31 травня 2024 року складає 194 783,74 грн.

В оцінці доводів клопотання про розстрочення сплати судового збору Верховний Суд врахував таке.

Відповідно до частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Згідно з частиною першою статті 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі.

Оцінюючи фінансовий стан особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового стану (рішення у справах «Княт проти Польщі», «Єдамскі та Єдамска проти Польщі», від 26 липня 2005 року).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14 січня 2021 року у справі № 0940/2276/18, провадження № 11-336апп20, зробила висновок про те, що з аналізу статті 8 Закону України «Про судовий збір» чітко вбачається, що законодавець, застосувавши конструкцію «суд, враховуючи майновий стан сторони, може…», тим самим визначив, що питання звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору осіб, які не зазначені в статті 5, або у справах із предметом спору, не охопленим статтею 5, є правом, а не обов`язком суду навіть за наявності однієї з умов для такого звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення.

Разом із тим, Верховний Суд у постанові від 30 березня 2021 року у справі № 338/158/19, провадження № 61-11548св20, зауважив, що єдиною підставою для відстрочення чи розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати фізичної особи є врахування судом її майнового стану.

Врахувавши ціну позову та розмір судового збору, який підлягає сплаті за подання касаційної скарги, а також обставини, на які заявник посилається у клопотанні про розстрочення сплати судового збору, Верховний Суд зробив висновок, що таке клопотання підлягає частковому задоволенню.

Верховний Суд вважає за необхідне встановити заявнику обов`язок зі сплати частини судового збору під час подання касаційної скарги, що становить 5% від річного доходу заявника за попередній календарний рік та складає 9 739,19 грн, з відстроченням сплати іншої частини судового збору у розмірі 56 538,92 грн до ухвалення судового рішення у справі.

У такому висновку Верховний Суд виходить з потреби у забезпеченні відповідального та добросовісного виконання учасниками розгляду справи своїх процесуальних обов`язків та реалізації наданих процесуальним законом повноважень.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду. Положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод про виконання зобов`язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах (Рішення ЄСПЛ у справі «Креуз проти Польщі» («Kreuz v. Poland») від 19 червня 2001 року, § 59).

Вимога про сплату державного мита є стримуючою мірою для потенційних позивачів від пред`явлення безрозсудних і необґрунтованих позовів. Для того, щоб гарантувати справедливий баланс між підтримкою нормального функціонування судової системи і захистом інтересів заявника при поданні позову до суду, внутрішньодержавні суди звільняють від сплати державного мита заявників, які можуть підтвердити свій поганий фінансовий стан (Рішення ЄСПЛ у справі «Шишков проти Росії» («Shishkov v. Russia») від 20 лютого 2014 року, § 111).

Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду має бути перераховано або внесено до ГУК у м. Києві/Печерський район/22030102, код ЄДРПОУ: 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), МФО: 899998, рахунок отримувача: UA288999980313151207000026007, ККДБ: 22030102 «Судовий збір (Верховний Суд.055)»; символ звітності банку: 207.

Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України «Про судовий збір». На підтвердження сплати судового збору потрібно суду надати документ, що підтверджує його сплату або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 14 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу.

Ураховуючи викладене, касаційну скаргу слід залишити без руху та надати заявнику строк для усунення зазначених недоліків.

Керуючись статтями 185, 390, 392, 393 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Клопотання ОСОБА_1 про розстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги задовольнити частково.

Встановити ОСОБА_1 обов`язок зі сплати частини судового збору під час подання касаційної скарги у розмірі 9 739,19 грн.

Відстрочити ОСОБА_1 сплату іншої частини судового збору у розмірі 56 538,92 грн до ухвалення судового рішення у справі у суді касаційної інстанції.

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 16 квітня 2024 року залишити без руху.

Надати для усунення зазначених вище недоліків строк, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.

У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали настануть наслідки передбачені законом.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Є. В. Петров