УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 липня 2024 року

м. Київ

справа № 183/2565/23

провадження № 51-3366 ск 24

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянув касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 в інтересах засудженого ОСОБА_5 на вирок Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22 січня 2024 року та вирок Дніпровського апеляційного суду від 01 квітня 2024 року.

Суть питання та встановлені судом обставини

Вироком Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22 січня 2024 року ОСОБА_5 засуджено до покарання у виді позбавлення волі за: ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 186 КК України - на строк 6 років 6 місяців; ч. 4 ст. 186 КК України - на строк 9 років.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_5 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років.

Ухвалено початок строку відбування покарання ОСОБА_5 рахувати з моменту затримання, а саме з 06 січня 2023 року.

Зараховано у строк відбування покарання строк тримання під вартою з 06 січня 2023 року по 22 січня 2024 року з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Вироком Дніпровського апеляційного суду від 01 квітня 2024 року вирок суду першої інстанції скасовано в частині призначеного ОСОБА_5 покарання. Ухвалено в цій частині новий вирок, яким ОСОБА_5 призначено покарання за:ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 186 КК України - у виді позбавлення волі на строк 6 років 8 місяців;ч. 4 ст. 186 КК України - у виді позбавлення волі на строк 9 років.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_5 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_5 ухвалено рахувати з дня набрання вироком законної сили.

Зараховано йому у строк відбування покарання строк попереднього ув`язнення з 06 січня 2023 року по 01 квітня 2024 року з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі. В решті вирок залишено без зміни.

Захисник ОСОБА_4 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій не погоджується з вказаними судовими рішеннями та порушує питання про їх перегляд у касаційному порядку.

Мотиви Суду

Перевіривши касаційну скаргу на відповідність вимогам ст. 427 КПК України, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що скаргу подано без додержання вимог пунктів 1, 4, 5 ч. 2 зазначеної статті.

Згідно зі ст. 427 вказаного Кодексу в касаційній скарзі, серед іншого, зазначаються найменування суду касаційної інстанції, обґрунтування заявлених скаржником вимог із зазначенням того, у чому саме полягає незаконність чи необґрунтованість судових рішень, та вимоги особи, яка подає касаційну скаргу, до суду касаційної інстанції.

Захисник ОСОБА_4 зазначених вимог процесуального закону не дотримався.

Колегія суддів зауважує, що відповідно до ч. 3 ст. 33 КПК України кримінальне провадження у касаційній інстанції здійснює Верховний Суд.

Натомість скаржник адресує свою касаційну скаргу Вищому спеціалізованому суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Статтею 438 КПК України передбачено, що підставами для зміни або скасування судових рішень судом касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність і невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412 - 414 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Тобто суд касаційної інстанції є судом права, а не факту.

Посилаючись на незаконність судових рішень, особа, яка подає касаційну скаргу, повинна вказати конкретні порушення закону, які є підставою для їх скасування

чи зміни, а також належним чином обґрунтувати свої доводи. Кожна із зазначених підстав для скасування чи зміни судових рішень є самостійною та потребує належного вмотивування.

Так, коли сторона вимагає скасування або зміни судового рішення, посилаючись на порушення, допущене під час кримінального провадження, вона має обґрунтувати не лише наявність такого порушення, але й надати доводи тому, що воно істотно позначилося на можливостях сторони відстоювати свою позицію у справі і не було виправлено в ході кримінального провадження. Для цього сторона має продемонструвати, що вона під час кримінального провадження вжила заходів у межах процесуальних можливостей, наданих їй кримінальним процесуальним законодавством, для виправлення ситуації, що склалася внаслідок стверджуваного порушення. Крім того, коли сторона вимагає скасування судових рішень і призначення судового розгляду в суді відповідної інстанції, вона має вказати, яким чином таке скасування дозволить виправити порушення, на яке вона посилається.

Однак всупереч вищевказаному захисник ОСОБА_4 , посилаючись на істотні порушення кримінального процесуального закону, допущені судами при постановленні оскаржених судових рішень, не обґрунтовує наведене з урахуванням статей 412, 438 КПК України у їх взаємозв`язку.

Натомість скаржник, надаючи свою оцінку доказам, заперечує правильність встановлення фактичних обставин кримінального провадження та посилається по суті на неповноту судового розгляду, що в силу статей 433, 438 КПК України не є предметом перевірки суду касаційної інстанції.

Поза увагою захисника залишилось те, що касаційний суд позбавлений можливості самостійно досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскаржених судових рішеннях, про що він фактично просить у касаційній скарзі.

Також захисник, оскаржуючи в тому числі вирок апеляційного суду, не вказує конкретно в чому полягає незаконність чи необґрунтованість цього судового рішення з огляду на положення статей 412 - 414 КПК України.

Сформульовані в касаційній скарзі вимоги про скасування оскаржених судових рішень та ухвалення нового вироку, яким слід виправдати ОСОБА_5 в пред`явленому йому обвинуваченні, не узгоджуються з положеннями ст. 436 КПК України, якою визначено повноваження касаційного суду за наслідками розгляду касаційної скарги.

Відповідно до ст. 429 КПК України суд касаційної інстанції, встановивши, що касаційну скаргу подано без додержання вимог, передбачених ст. 427 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення касаційної скарги без руху, в якій зазначаються недоліки касаційної скарги і встановлюється строк, необхідний для їх усунення, що не може перевищувати п`ятнадцяти днів з дня отримання ухвали особою, яка подала касаційну скаргу.

Колегія суддів звертає увагу, що недоліки касаційної скарги можуть бути усунуті шляхом складання нового тексту касаційної скарги, якщо зауваження стосувалися змістовної частини скарги, та/або шляхом подання додаткових документів, якщо всупереч вимогам КПК України не додано усіх документів, які мають подаватися разом з касаційною скаргою.

Ураховуючи викладене, керуючись ст. 429 КПК України, колегія суддів вважає

за необхідне залишити скаргу без руху та встановити строк для усунення допущених недоліків.

З цих підстав Суд постановив:

Касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 на вирок Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22 січня 2024 року та вирок Дніпровського апеляційного суду від 01 квітня 2024 року щодо засудженого ОСОБА_5 залишити без руху і встановити строк для усунення недоліків - десять днів із дня отримання копії цієї ухвали.

У разі невиконання ухвали касаційну скаргу буде повернуто скаржнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_6 ОСОБА_3