П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  676/7360/23

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Семенюк В.В.   

Суддя-доповідач -  Смілянець Е. С.  

03 липня 2024 року                                                                                           м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді:  Смілянця Е. С.

суддів:  Драчук Т. О.  Полотнянка Ю.П. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 05 квітня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.132-1 КУпАП,

В С Т А Н О В И В :

в жовтні 2023 року позивач, ОСОБА_1 , звернувся в суд із позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті, Заступника директора Депратаменту державного нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті – начальника відділу впровадження систем автоматичної фіксації порушень ОСОБА_2 про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.132-1 КУпАП.

Кам`янець-Подільський міськрайонний суд Хмельницької області рішенням від 05.04.2024 в задоволенні позову відмовив. Судове рішення мотивоване тим, що аргументованих доказів щодо незаконності дій відповідача та скасування постанови від 30.06.2023 у справі про адміністративне правопорушення судом не встановлено, а докази, на підтвердження вини позивача, є належними, достатніми та допустимими. Суд прийшов до висновку, що оскаржувана постанова була винесена з дотриманням вимог ст.ст.251, 258, 268, 283 КУпАП, а доводи позивача суд сприймає критично і розцінює як намагання уникнути від адміністративної відповідальності, тому відсутні підстави для задоволення позову.

Не погоджуючись з рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Аргументами на підтвердження вимог скарги зазначає, що транспортний засіб МАN TGX 18/540, д.н.з. НОМЕР_1 постійно здійснює перевезення по усій території України, жодних подібних фактів не було зафіксовано. Крім того, 22.05.2023 транспортний засіб МАN TGX 18/540 рухався за маршрутом до м. Львів, на цьому відрізку дороги є інші майданчики WIM, якими жодних порушень не зафіксовано. Також оскаржувана постанова не відповідає вимогам Інструкції з оформлення уповноваженими посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані в автоматичному режимі, затвердженої наказом Мінінфраструктури від 27.09.2021 р. №512, оскільки обладнання, яким зафіксовано правопорушення WIM 34 WIM L01/R01 UA/ TR/ 001 35 169, №21.170-21 із строком дії 31.05.2022, про що вказано у постанові яка оскаржується. Вказані обставини стали підставою для звернення до суду.

У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача зазначає, що перевезення вантажів із порушенням нормативних вагових та габаритних параметрів, передусім, пошкоджує дорожнє покриття, порушуючи його міцність та цілісність, що в подальшому спричиняє руйнування дорожнього полотна. Механічне втручання в систему автоматичної фіксації правопорушення виключено.

В судове засідання сторони не з`явилися тому суд прийняв рішення про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Згідно з положеннями ч. 3 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства (далі-КАС України), суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідно до постанови від 30.06.2023у Серії АА №00010372, зазначено, що 22.05.2023 року о 23 год. 32 хв. за адресою М-06, км 631+000, Львівська область, транспортний засіб МАN TGX 18/540, д.н.з. НОМЕР_1 , відповідальною особою ОСОБА_1 , допущено рух ТЗ із перевищенням нормативних параметрів зазначених пунктом 22.5 ПДР України, перевищення загальної висоти ТЗ на 5,1% (0,204 м), при дозволеній максимальній фактичній висоті 4,м., за що передбачена відповідальність за ч.2 ст. 132-1 КУпАП.

Відповідно до свідоцтв про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 та НОМЕР_3 , транспортний засіб МАN TGX 18/540, тип- спеціалізований вантажний сідловий тягач, д.н.з. НОМЕР_1 , повною масою 20500 кг, масою без навантаження 8175 кг, власником якого є ОСОБА_3 , та SCHMITZ, тип - н/причіп бортовий, д.н.з. НОМЕР_4 , повною масою 39000 кг, масою без навантаження 8785 кг, власником якого є ОСОБА_3 .

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.

Так, відповідно до частини другої статті 29 Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року №3353-ХІІ з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

За приписами статті 33 Закону України «Про автомобільні дороги» від 08 вересня 2005 року №2862-IV рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Адміністративна відповідальність за ч.2 ст.132-1 КУпАП настає у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами.

Диспозиція даної норми є бланкетною та відсилає до пункту 22.5 Правил дорожнього руху, який встановлює допустимі параметри транспортних засобів та їх составів для руху.

Відповідно до пп. «а» п.22.5 ПДР України рух транспортних засобів та їх составів допускається у разі, коли їх параметри не перевищують зовнішніх габаритів: за висотою від поверхні дороги - 4 м, а для транспортних засобів спеціалізованого призначення (контейнеровозів), що здійснюють перевезення одного або більше контейнерів, на маршрутах, встановлених Агентством відновлення, Укртрансбезпекою, Національною поліцією маршрутах - 4, 35 м.

За порушення правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів та правил проїзду великогабаритних і великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами передбачає відповідальність ст.132-1 КУпАП. При цьому, приписами ч.2 цієї статті визначено наступне: перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами - тягне за собою накладення штрафу в розмірі: п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5 % до 10 % включно; однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10 %, але не більше 20 %; двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20 %, але не більше 30 %; трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30 %.

Із зазначених норм слідує що перевищення габаритів: за висотою від поверхні дороги - 4 м, тобто до 4,35 м допускається тільки для транспортних засобів спеціалізованого призначення (контейнеровозів), за умови що здійснюють перевезення одного або більше контейнерів, тобто тільки контейнерів.

Допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.

Відповідно до частини 4 статті 48 Закону України Про автомобільний транспорт, у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п`яти відсотків.

Як встановлено судом першої інстанції, перевищення габариту по висоті мало місце, оскільки складало, згідно постанови – 4,204 м., що позивач не заперечує, вказуючи у позові, що перевищення габариту по висоті мало місце, але вказує, що воно мало місце на транспортному засобі спеціалізованого призначення контейнеровозі, що на його думку допускається, відповідно до п.22.5 ПДР України.

При цьому, оскаржувана постанова відповідає вимогам законодавства та містить необхідні дані, які є обов`язковими для постанов по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, містить відомості про найменування органу та посадової особи, який виніс постанову, дату розгляду справи, відомості про особу, стосовно якої розглядається справа, опис обставин, установлених під час розгляду справи, зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення, прийняте у справі рішення, транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак, технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис, розмір штрафу та порядок його сплати, правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження, відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу, адресу веб-сайту в мережі Інтернет, на якому особа може ознайомитися із зображенням транспортного засобу в момент вчинення адміністративного правопорушення, ідентифікатор для доступу до зазначеної інформації та порядок звільнення від адміністративної відповідальності, а також дату та час фіксації здійснення вимірювання, навантаження на осі).

Також встановлено, що вказане правопорушення було зафіксоване автоматично в момент проїзду через автоматичний пункт з технічного засобу WIM 34, номер свідоцтва про повірку технічного засобу та строк його дії: UA.TR.001 35 169 до 31.08.2022, який є сертифікованим. Вказаний пристрій автоматично визначає належність транспортного засобу конкретній особі, яка підтягує власника чи/або користувача, та автоматично зважує транспортний засіб із врахуванням усіх параметрів, зокрема вимірює загальну масу транспортного засобу; визначає кількість осей транспортного засобу; вимірює навантаження, що припадають на кожну вісь транспортного засобу тощо. Вказані докази також містяться на офіційному веб-сайті Укртрансбезпеки у мережі Інтернет за посиланнями: https://wim.dsbt.gov.ua.

Крім того, матеріали справи не містять доказів, що належний власнику транспортний засіб МАN TGX 18/540, тип- спеціалізований вантажний сідловий тягач, д.н.з. НОМЕР_1 є контейнеровозом, як наголошує позивач, оскільки свідоцтво про його реєстрацію не містить відповідного запису.

При цьому, у наказі Міністерства транспорту України від 14 січня 1997 року №363 «Про затвердження правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні» (далі - Правила № 363) міститься визначення н/причеп-контейнеровоз - транспортний засіб спеціалізованого призначення, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення вантажів певних категорій - контейнерів.

Згідно п.17.6. Правил № 363, для перевезення контейнерів перевізник повинен надавати автомобілі (автопоїзди) із бортовими платформами або спеціалізований рухомий склад (низькорамні напівпричепи - контейнеровози, автомобілі із вантажопіднімальними пристроями тощо).

Відповідно до п.17.4-17.5 Правил №363, універсальні автомобільні контейнери, що належать перевізникам, повинні мати єдину нумерацію, а також нанесене фарбою, що контрастно виділяється від кольору контейнера, таке маркування: розпізнавальний знак; номер контейнера; найменування власника контейнера; вантажність і маса тари контейнера, кг; внутрішній об`єм контейнера, куб.м, місце, місяць і рік виготовлення контейнера; час останнього капітального ремонту і наступного ремонту контейнера.

Номер контейнера наноситься на всіх бокових стінках, даху і всередині контейнера.

Універсальні автомобільні та спеціальні контейнери, які належать власникам вантажу, повинні мати маркування, яке запроваджене власником майна. При цьому обов`язково наноситься вантажність і маса тари контейнера, а також внутрішній об`єм контейнера (куб.м).

При цьому, позивачем не надано доказів перевезення контейнеру із відповідним маркуванням. Відсутність контейнеру підтверджується і фотознімками, зробленими під час фіксації факту порушення.

Водночас, позивачем не надано доказів перевезення контейнеру із відповідним маркуванням, а саме - розпізнавального знаку, номеруконтейнера; найменування власника контейнера; вантажність і маса тари контейнера,та інша інформація відповідно до вимог Наказу №363.

Разом з тим, механізм фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі визначено Порядком фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2019 року №1174.

Згідно пункту 2 Порядку № 1174 система фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі - взаємопов`язана сукупність автоматичних пунктів та інформаційної телекомунікаційної системи.

Відповідно до пункту 12 Порядку № 1174 автоматичний пункт може забезпечувати: вимірювання навантажень, що припадають на кожну вісь транспортного засобу; вимірювання загальної маси транспортного засобу; визначення кількості осей транспортного засобу та віднесення транспортного засобу до однієї із відповідних категорій; вимірювання міжосьових відстаней транспортного засобу; визначення кількості коліс (скатності) на осях транспортного засобу; вимірювання габаритів транспортного засобу; фіксацію та розпізнавання державних номерних знаків транспортного засобу, причепу, напівпричепу та інших причіпних пристроїв (у разі використання такого та/або заднього державного номерного знака транспортного засобу); фіксацію фронтального зображення транспортного засобу; фіксацію загального вигляду транспортного засобу (вигляд збоку) в момент проїзду через автоматичний пункт (оглядова фотографія транспортного засобу, на якій відображені його контури та кількість осей).

Відповідно п. 14 Порядку інформація від автоматичних пунктів передається до інформаційної телекомунікаційної системи у вигляді метаданих.

Згідно пункту 15 Порядку метадані повинні містити в тому числі і дані про дату і час фіксації здійснення вимірювання, смугу руху, напрямок руху, максимальне дозволене навантаження на вісь, державний номерний знак транспортного засобу, причепу, напівпричепу та інших причіпних пристроїв (у разі використання такого та/або заднього державного номерного знака транспортного засобу), категорію транспортного засобу, тип транспортного засобу згідно з пунктом Г.2 додатка Г ДСТУ 8824:2019 «Автомобільні дороги. Визначення інтенсивності руху та складу транспортного потоку», повну масу транспортного засобу, ширину, висоту, довжину, розподіл навантаження за вісями транспортного засобу (номер вісі, фактичне навантаження на вісь, сумарне фактичне навантаження на осі, сукупність осей, фактичну міжосьову відстань, фактичну шинність (кількість коліс) на вісі).

Уповноважена посадова особа здійснює розгляд справи про адміністративне правопорушення шляхом опрацювання інформаційного файлу системою фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі, необхідного для об`єктивного розгляду справи та винесення постанови по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі.

Відповідно до пункту 13 Порядку фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2019 №1174 , під час вимірювання габаритно-вагових параметрів транспортних засобів застосовуються засоби вимірювальної техніки, які відповідають вимогам законодавства про метрологію та метрологічну діяльність. Здійснення державного нагляду (контролю) за безпекою, зокрема на автомобільному транспорті, може здійснюватися шляхом встановлення на автомобільних дорогах автоматичних пунктів комплексів технічних засобів, що здатні в автоматичному режимі, зокрема вимірювати загальну масу транспортного засобу; визначати кількості осей транспортного засобу; вимірювати навантаження, що припадають на кожну вісь транспортного засобу тощо.

Поряд з цим, в оскаржуваній постанові наявна інформація про технічний засіб, яким в автоматичному режимі зафіксовано правопорушення, його назва, код, тип обладнання, серійний номер, а також серія, номер свідоцтва про повірку технічного засобу. Вказана постанова підписана шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису та створення кваліфікованої електронної печатки. Водночас, слід зазначити, що автоматична фіксація не передбачає здійснення інспектором розрахунків.

Зафіксовані приладом вагові та інші параметри відображені у картках габаритно-вагового контролю (метадані), які наявні в матеріалах справи і на підставі яких та інших даних (метаданих) було винесені оскаржувані постанови.

При цьому, у кожній постанові про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті зазначено виміряні, з урахуванням похибки, вагові та габаритні параметри транспортного засобу, які перевищили нормативні вагові та/або габаритні параметри транспортних засобів на ділянці автомобільної дороги, а також нормативні габаритно-вагові параметри транспортних засобів на даній ділянці автомобільної дороги

Отже, технічний засіб, яким в автоматичному режимі було зафіксовано вищевказані викладені в оскаржуваних постановах порушення пройшов повірку, про що мав чинне свідоцтво.

Статтею 280 КУпАП визначено, що орган при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Отже, висновки про наявність чи відсутність в діях особи адміністративного правопорушення мають бути зроблені на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин справи, а притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Водночас, процес системи фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі включає формування структурованих даних, інформаційних файлів тощо, як наслідок - автоматизоване формування системою проекту постанови про адміністративні правопорушення, доступ до чого є абсолютно обмеженим, та вносити/коригувати або змінювати зміст такої постанови є неможливим.

Посадові особи Укртрансбезпеки, уповноважені розглядати справи про правопорушення, зафіксовані в автоматичному режимі, під час їх розгляду використовують інформаційні файли, тобто упорядковану сукупність відомостей: - про транспортний засіб; - відповідальну особу, визначену статтею 14-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення; - наявність/відсутність документа, який підтверджує внесення плати за проїзд, або дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, - та метаданих, сформованих автоматичним пунктом (пункти 2, 16 Порядку №1174).

Тобто, подія та склад адміністративного правопорушення належним чином встановлена та відображена у оскаржуваній постанові, а також підтверджується: фотографіями транспортного засобу та державних номерних знаків, здійсненими у момент фіксації транспортного засобу в момент проїзду через автоматичний пункт.

Вказані докази також містяться на офіційному веб-сайті Укртрансбезпеки у мережі Інтернет за посиланнями: https://wim.dsbt.gov.ua. Посилання на веб-сайт в мережі Інтернет мітиться в оскаржуваних постановах. Так само, оскаржувані постанови містять ідентифікатори доступу до веб-сайту.

При цьому, суд першої інстанції обґрунтовано вважав помилковими доводи позивача про те, що постанова прийнята після закінчення строку дії сертифікату, оскільки відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 05.04.2022 № 412 Деякі питання повірки законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки в умовах воєнного стану позитивні результати періодичної, позачергової повірки та повірки після ремонту законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, засвідчені відбитком повірочного тавра на таких засобах чи записом з відбитком повірочного тавра у відповідному розділі експлуатаційних документів та/або оформлені свідоцтвом про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки, строк дії яких закінчився у період воєнного і надзвичайного стану та протягом місяця після його припинення чи скасування, чинні на період воєнного і надзвичайного стану та протягом трьох місяців після його припинення чи скасування на всій території України або в окремих її місцевостях.

Доводи апеляційної скарги, що загальна маса транспортного засобу не перевищувала нормативні параметри, визначені пунктом 22.5 Правил дорожнього руху України, що підтверджується товарно-транспортними накладними, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки відповідно до абзацу двадцять сьомого глави 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.97 № 363, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за № 128/2568, товарно-транспортна накладна не є первинним документом, що підтверджує фактичну масу товарно-матеріальних цінностей, що перевозяться, а використовується виключно для обліку таких товарно-матеріальних цінностей в аспекті підтвердження факту.

До аналогічного висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 31.07.2019 р. у справі №802/518/17-а.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає законним та обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 132-1 КУпАП, оскільки факт порушення ним вимог п.22.5 ПДР України підтверджується належними та допустимими у справі доказами, які сторони надали суду та крім того, частково визнається позивачем.

Таким чином, оскільки будь-яких інших аргументованих доказів щодо незаконності дій відповідача та скасування постанови від 30.06.2023 у справі про адміністративне правопорушення судом не встановлено, а докази, на підтвердження вини позивача, є належними, достатніми та допустимими, постанова по справі про адміністративне правопорушення була винесена з дотриманням вимог ст.ст.251, 258, 268, 283 КУпАП, тому суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що у задоволенні позову слід відмовити.

Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянта з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 05 квітня 2024 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий  Смілянець Е. С.

Судді    Драчук Т. О.  Полотнянко Ю.П.