Справа №2-396/10

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

25 жовтня 2010 року СОЛОНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:    

                                                головуючої    – судді Омелюх В.М.,

                            при секретарі – Рейді Н.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у смт.Солоне цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Солонянської районної державної адміністрації, Малозахаринської сільської ради, колективного сільськогосподарського підприємства «Україна» Солонянського району Дніпропетровської області про визнання права на земельну частку (пай) за членом колективного сільськогосподарського підприємства «Україна» та в порядку спадкування за заповітом,

В С Т А Н О В И В :

           Позивач  з урахуванням уточнень від 25 жовтня 2010 року звернувся до суду з позовом до відповідачів  про  визнання права на земельну частку (пай) за померлим членом колективного сільськогосподарського підприємства «Україна» та в порядку спадкування за заповітом.

На обґрунтування своїх вимог посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року померла його тітка ОСОБА_2, яка проживала в АДРЕСА_1 з 1925 року по 1982 рік та з 1939 року була членом різних колгоспів,  оскільки село Лікнеп входило з 1961 року по 1973 рік до колгоспу «Україна», з 1974 року по 1990 рік - до колгоспу імені Леніна, членом якого при виході на пенсію була і ОСОБА_2, а з 1991 року знову ввійшло до колгоспу «Україна». Загальний трудовий стаж ОСОБА_2 як колгоспниці становив 27 років 10 місяців, але, будучи пенсіонеркою,  за станом здоров’я вона змушена була змінити місце проживання та виїхала на постійне місце проживання в АДРЕСА_2 продовжуючи перебувати в відносинах членства з колгоспом, оскільки заяви про вихід із колгоспу вона не подавала, а будь-яких дій  за які згідно статуту можна виключити з членів колгоспу вона не вчиняла, що зобов’язувало відповідачів враховувати ці обставини при реорганізації у  1994-1995 роках  колгоспу «Україна» в КСП  та розпаюванні землі і майна у 1996-1997 роках, оскільки Указом Президента України від 08 серпня 1995 року «Про порядок паювання земель, переданих  у колективну  власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» підтверджено право на земельну частку, в тому числі і пенсіонерів, які раніше працювали в ньому. Відповідачі офіційно не запрошували ОСОБА_2 на збори, де розглядалися питання про розпаювання землі, а документи з особового складу колгоспу «Україна» на зберігання в районній архів не передавалися і місце знаходження їх невідоме, на підставі чого він вважає, що земельна частка розміром 7,96 га в землях КСП «Україна» була безпідставно не надана померлій ОСОБА_2, яка була помилково не внесена в списки членів КСП, які мали право на земельну частку(пай) та після смерті  якої він являється єдиним спадкоємцем за заповітом, згідно якого померла заповіла йому все своє майно,  в тому числі і право на земельну частку(пай), тому він звертався за вирішенням цього питання до Солонянської районної державної адміністрації  у 2009 році, якою не було вирішено питання визнання за померлою ОСОБА_2 як членом КСП «Україна» на земельну частку(пай), тому він змушений звернутися до суду за захистом порушеного права як померлої ОСОБА_2, так і свого права як спадкоємця, оскільки вирішити питання оформлення спадкових прав на земельну ділянку в позасудовому порядку через нотаріальну контору неможливо в зв’язку з відсутністю у померлої правовстановлюючого документа про право на спірне спадкове майно.

      У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав та просив визнати право  власності на земельну частку (пай) як за померлим ІНФОРМАЦІЯ_1 року членом колективного сільськогосподарського підприємства «Україна» ОСОБА_2, яка є його тіткою, так і за ним в порядку спадкування за заповітом,  пояснивши, що його тітка померла в селі Піщанка Новомосковського району Дніпропетровської області, куди змушена була переїхати за станом здоров’я в 1988 році з села Лікнеп Солонянського району через чотири роки після виходу на пенсію в 1978 році, при цьому на цей період вона була членом колгоспу ім.Леніна, а в 1991 році цей колгосп було розділено, в тому числі і  на колгосп “Україна”, який став окремим господарством  та яке в 1995 році було реорганізовано в КСП «Україна», членом якого автоматично згідно статуту КСП стала і ОСОБА_2 Він звертався в 2007 році до Малозахаринської сільської ради та в 2009 році до Солоняської районної державної адміністрації по питанню виділення земельної частки паю  його померлій тітці, але позитивної відповіді так і не отримав, в зв’язку з чим змушений був звернутися до суду.

            Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги позивача підтримав, пояснивши, що померла ОСОБА_2 працювала в колгоспі майже 28 років та заяву про вихід з колгоспу  не подавала, тому автоматично стала членом  КСП “Україна” і має повне право на виділення їй земельної частки паю. Про порушення права на земельну частку померлої   ОСОБА_2, а відповідно і його як спадкоємця  позивачеві стало відомо в 2008 році, що свідчить про те, що він не пропустив строк звернення до суду за захистом порушеного права.

     Представник відповідача - Солонянської районної державної адміністрації в судовому засіданні позовні вимоги позивача не визнав,  пояснивши, що позов не підлягає задоволенню, оскільки визнати право на земельну частку(пай)  за ОСОБА_2 неможливо в зв’язку з її смертю.  Крім того, позивачем не надано будь-яких доказів членства померлої  в КСП «Україна» на день передачі землі у колективну власність членів КСП «Україна», оскільки вона не числиться ні в списках членів КСП до державного акту на право колективної власності на землю, ні в  списках на паювання земель, а сертифікат про право на земельну частку (пай) їй не видавався.  Померла ОСОБА_2 втратила членство в колгоспі «Україна» в зв’язку з вибуття з його території на інше місце проживання, а в члени КСП «Україна» її не приймали,  а  відповідно у неї не виникло право на земельну частку, як не виникло такого права і у позивача як її спадкоємця.  

    Представник відповідача – Малозахаринської сільської ради  Солонянського району Дніпропетровської області у судовому засіданні проти позову заперечував, пояснивши, що померла ОСОБА_2 після виходу на пенсію по старості виїхала з території колгоспу, а коли було розпаювання земель КСП “Україна” в 1997 році на території колгоспу не проживала та в затверджених загальними зборами списках членів КСП, які мали право на земельну частку, не значиться.

           Відповідач - КСП «Україна» в судове засідання не з’явилися, оскільки згідно довідки державного реєстратора та ухвали  господарського суду Дніпропетровської області від 18 лютого 2002 року КСП “Україна” ліквідоване(а.с.16, 53), в єдиному державному реєстрі юридичних осіб відсутня інформація щодо реєстрації КСП “Україна” Солонянського району Дніпропетровськогої області(а.с.27), а СТОВ «Аграрно-виробнича спілка «Діон» Солонянського району Дніпропетровської області згідно статутних документів(а.с.85-91) не є його правонаступником.

             Суд, заслухавши пояснення позивача його представника, представників відповідачів, дослідивши надані докази, приходить до висновку, що позовні вимоги  не підлягають задоволенню виходячи з наступного.

           Судом встановлено, що померла ОСОБА_2, яка в період з 1925 року по 1982 рік проживала в АДРЕСА_3 згідно трудової книжки, витягами з по господарської книги(а.с.12,13) та матеріалів пенсійної справи на її ім’я(а.с.8-11,14) з 1939 року працювала та була членом колгоспу “Україна” Солонянського району Дніпропетровської області, який в послідуючому реорганізувався в колгосп ім.Леніна, а потім знову в КСП «Україна», правонаступником якого був створений в 1995 році КСП «Україна»(а.с.43-51). В 1978 році ОСОБА_2 вийшла на пенсію віком, яка їй була призначена за поданням колгоспу ім.Леніна Солонянського району Дніпропетровсьвої області(а.с.14), членом якого вона була на той період, а в 1987 році стала власником житлового будинку №5 по вул.Зеленій в селі Піщанка Новомосковського району Дніпропетровської області, куди вона вибула після виходу на пенсію з території колгоспу на постійне проживання(а.с.58-61), де і померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року, а  після зміни місця проживання зв’язків з колгоспом ім.Леніна, а в послідуючому і з колгоспом «Україна» з цього часу не підтримувала, в зв"язку з чим втратила членство в колгоспі згідно ст.6 Примірного статуту колгоспу, а тому стати автоматично членом КСП «Україна», в який було реорганізовано колгосп «Україна» в 1995 році, згідно п.3.2-3.4 розділу 3 Cтатуту КСП «Україна» вона не могла,  про що свідчить і та обставина, що вона не значиться як член КСП в списках до державного акту на право колективної власності на землю КСП «Україна» ДП СЛ №00000 від 15 березня 1995 року, реєстраційний №9(а.с.18).

Заяви про вступ до членів КСП “Україна” не подавала, рішення загальних зборів про прийом її в члени КСП не приймалось,що свідчить про те,що у відповідності до ст.7 Закону України “Про колективне сільськогосподарське підприємство”,ст.5 ЗК України, ст.2 Указу Президента України “Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям” від 8.08.1995 року, відповідно до якого, право на земельну частку в землях КСП належить його членам, в тому числі і пенсіонери, які  залишились членами КСП відповідно до списку, що додається до державного акту на право колективної власності на землю, ОСОБА_2 не набула права на земельну частку в землях колективної власності КСП”Україна”, оскільки не була членом КСП на день передачі земель в колективну власність згідно державного акту.

ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року в АДРЕСА_4 після смерті якої було відкрито спадкову справу №439\98 Новомосковською районною державною нотаріальною конторою(а.с.55-62) за заявою позивача як спадкоємця за нотаріально засвідченим 18 жовтня 1988 року секретарем виконкому Піщанської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області за реєстром №345 заповітом померлої(а.с.17,58), якому 07 серпня 1998 року було видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом(а.с.62).

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що в судовому засіданні не знайшли свого підтвердження докази, про необхідність надання яких позивачеві неодноразово роз’яснялось судом, доводи позивача про членство ОСОБА_2 в КСП «Україна» на день видачі державного акту на право колективної власності на землю КСП»Україна» Солонянського району Дніпропетровської області, в зв’язку з чим у неї не виникло право на земельну частку(пай) розміром 7.96 в умовних кадастрових гектара(а.с.18) в землях колективної власності КСП «Україна», як не виникло такого права і у позивача як спадкоємця за заповітом, який  прийняв спадок у встановленому законом порядку, в зв’язку з чим позов не підлягає задоволенню.  

На підставі викладеного, керуючись ст.5 Земельного кодексу України від 13 березня 1992 року;  ст.1, 2 Указу Президента "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" від 08.08.1995р, ст.5 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство"; Статуом КСП «Україна», ст.116,122,125,126 Земельного кодексу України 2002 року, ст.524-527,534, 549,560 ЦК України 1963 року,ст.ст. 10,11,60,88,209,212-215  ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

        В задоволенні позову  ОСОБА_1 до Солонянської  районної державної адміністрації, Малозахаринської сільської ради, колективного сільськогосподарського підприємства “Україна” Солонянського району Дніпропетровської області про визнання права на земельну частку ( пай) за членом колективного сільськогосподарського підприємства та в порядку спадкування за заповітом відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Дніпропетровської області через районний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня  його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.  

Головуюча: суддя