Провадження № 1-кс/714/353/24

ЄУН : 714/860/24

У Х В А Л А

"01" липня 2024 р.                         м. Герца

Слідчий суддя Герцаївського районного суду Чернівецької області ОСОБА_1 ,-

за участю: секретаря судового засіданняОСОБА_2

прокурораОСОБА_3

підозрюваногоОСОБА_4

захисникаОСОБА_5

власника майнаОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання прокурора Герцаївського відділу Чернівецької окружної прокуратури ОСОБА_3 про накладення арешту на майно,-

В С Т А Н О В И В :

Прокурор Герцаївського відділу Чернівецької окружної прокуратури ОСОБА_3 звернувся до суду з клопотанням про накладення арешту на майно.

Як зазначено у клопотанні, в провадженні слідчого відділення № 2 (м. Герца) знаходяться матеріали досудового розслідування внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 22 червня 2024 року за № 12024262020002541 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого 3 ст. 332 КК України. Підставою для внесення відомостей до ЄРДР стало те, що ОСОБА_4 будучі обізнаним з тимчасовими обмеженнями щодо виїзду чоловіків віком від 18 до 60 років з України, внаслідок воєнного стану встановленого Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 та затвердженим Законом України № 2102-IX, переслідуючи корисливу мету направлену на отримання грошової винагороди, організував незаконне переправлення громадянина України ОСОБА_6 через державний кордон України поза пунктами пропуску, якого було затримано працівниками прикордонної служби 22 червня 2024 року близько о 15 год. під час руху в напрямок державного кордону України в адмінмежах АДРЕСА_1 .

Під час огляду місця події органом досудового розслідування у ОСОБА_4 було вилучено автомобіль марки «Toyota Avensis, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який останній використовував для здійснення незаконного переправлення ОСОБА_6 через державний кордон України, мобільний телефон марки «РОСО Pro 5G» належний останньому та мобільний телефон марки «Redmi Note 8 Pro», який належить ОСОБА_6 .

З посиланням на те, що за постановою слідчого від 22 червня 2024 року вказане майно визнано речовими доказами по даному кримінальному провадженню, та з урахуванням того, що мобільні телефони та автомобіль являються предметом кримінально-протиправних дій, зберегли на собі сліди кримінального правопорушення, з метою уникнення їх знищення, втрати або пошкодження, прокурор просив накласти арешт на них.

Прокурор Герцаївського відділу Чернівецької окружної прокуратури ОСОБА_3 клопотання підтримав та просив його задовольнити з посиланням на обставини викладені у клопотанні.

Підозрюваний ОСОБА_4 в судовому засіданні частково заперечував проти накладення арешту на належне йому майно, а саме, просив залишити у користуванні автомобіль марки «Toyota Avensis, реєстраційний номер  НОМЕР_1 , оскільки даний транспортний засіб являється єдиним джерелом пересування для нього, так як через хворобу повинен майже щодня відвідувати медичний заклад. Щодо накладення арешту на належний йому мобільний телефон марки «РОСО Pro 5G» не заперечував.

Захисник ОСОБА_5 з урахуванням показів підзахисного, просив задовольнити клопотання прокурора частково.

ОСОБА_6 , як особа щодо майна якого вирішується питання про арешт майна, в судовому засіданні не заперечив проти накладення арешту на належний йому мобільний телефон марки «Redmi Note 8 Pro».

Вислухавши думку учасників процесу та дослідивши додані до клопотання письмові докази, слід зазначити про наступне.

Відповідно до ч.1 та п.7 ч.2 ст. 131 КПК України арешт майна є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження, метою якого є досягнення дієвості цього провадження.

Згідно з ч.1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Відповідно до ч. 2 та ч. 3 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди та можу бути накладений на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям речових доказів зазначених у статті 98 цього Кодексу.

Вирішуючи питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен зокрема враховувати : правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб (ч. 2 ст. 173 КПК).

Звертаючись до суду з клопотанням про арешт майна, прокурор як на правову підставу свого клопотання послалася саме на необхідність накладення арешту на майно за для забезпечення збереження речових доказів.

Нормою ст. 98 КПК України встановлено, що речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Як вбачається з наданих до клопотання матеріалів, 22 червня 2024 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено повідомлення про кримінальне правопорушення за № 12024262020002541 й розпочате досудове розслідування за ч. 3 ст. 332 КК України, за фактом організації ОСОБА_4 незаконного переправлення особи через державний кордон України, вчинене з корисливих мотивів.

За змістом протоколу огляд місця події від 22 червня 2024 року у  ОСОБА_4  було вилучено автомобіль марки «Toyota Avensis, реєстраційний номер НОМЕР_1 та мобільний телефон марки «РОСО Pro 5G», а у ОСОБА_6 був виявлений та вилучений мобільний телефон марки «Redmi Note 8 Pro»

Вказане майно, а саме мобільні телефони та автомобіль за постановою слідчого від 22 червня 2024 року визнано речовими доказами по даному кримінальному провадженню.

23 червня 2024 року ОСОБА_4 було повідомлено про підозру у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 332 КК України.

Частина 3 ст. 332 КК України за ступенем тяжкості входить до переліку кримінальних правопорушень про яке йдеться у ч. 1 ст. 96-1 КК України, а тому за вчинення даного кримінального правопорушення може бути застосовано спеціальна конфіскація. Окрім того, санкцією ч. 3 ст. 332 КК України також передбачено конфіскацію майна, як додаткове покарання.

Ураховуючи наведене, суд доходить висновку, що вилучене майно, а саме, мобільні телефони та автомобіль марки «Toyota Avensis, реєстраційний номер НОМЕР_1 відповідають ознакам речових доказів, визначеним у ст. 98 КПК України, а накладення на них арешту, з урахуванням обсягу обставин, які підлягають з`ясуванню під час проведення досудового розслідування яке здійснюється за ч. 3 ст. 332 КК України відповідатиме цілям такого арешту, визначеним ч. 2 ст. 170 КПК України.

Окрім того, майно яке належить підозрюваному за обставин доведеності його винуватості може бути конфісковано або підлягає спеціальній конфіскації.

Водночас, вирішуючи питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен зокрема враховувати : правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб (ч. 2 ст. 173 КПК).

Частиною 11 ст. 170 КПК України передбачено що заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

При цьому, п. 5 ч. 2 ст. 173 КПК України зобов`язує слідчого суддю при вирішенні питання про арешт майна врахувати, серед іншого, також розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Відповідно до ч. 4 ст. 173 КПК України, у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя, суд зобов`язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.

Згідно з ст. 1 «Додаткового протоколу» до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 20.11.1952 року (Париж), кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

За наведених вище обставин, прихожу до висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення клопотання слідчого та застосовування найменш обтяжливого способу арешту автомобіля підозрюваного, залишивши його у користуванні та володінні, заборонивши ОСОБА_4 відчужити автомобіль.

В частині накладення арешту на мобільний телефон марки «РОСО Pro 5G» та мобільний телефон марки «Redmi Note 8 Pro», знаходжу клопотання прокурора обґрунтованим та таким що підлягає задоволенню.

Слід також зазначити, що часткове задоволення вказаного клопотання, виправдовують потреби досудового розслідування з метою попередження відчуження майна чи інших негативних наслідків, які можуть перешкодити всебічному та повному проведенню досудового розслідування.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 110, 131, 170, 171, 173, 309 КПК України, слідчий суддя, -

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання прокурора Герцаївського відділу Чернівецької окружної прокуратури ОСОБА_3 про накладення арешту на майно задовольнити частково.

Накласти арешт на :

мобільний телефон марки «РОСО Pro 5G» вилучений під час затримання ОСОБА_4 ;

мобільний телефон марки «Redmi Note 8 Pro» вилучений під час огляду місця події у ОСОБА_6 ;

автомобіль марки «Toyota Avensis, реєстраційний номер НОМЕР_1 , власником якого є ОСОБА_4 , що полягає у забороні його відчуження.

Копію ухвали вручити учасникам кримінального провадження.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Чернівецького апеляційного суду протягом 5-ти днів.

Повний текст ухвали складений «04» липня 2024 року.

Слідчий суддя: