05.07.24

33/812/334/24

Справа № 482/352/24

Провадження № 33/812/334/24

ПОСТАНОВА

Іменем України

05 липня 2024 року м. Миколаїв

Миколаївський апеляційний суд у складі:

головуючого – судді Коломієць В.В.,

із секретарем судового засідання Андрієнко Л.Д.,

за участю захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - адвоката Рвачова О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою його захисником – адвокатом Харчуком Олександром Петровичем, на постанову судді Новоодеського районного суду Миколаївської області від 03 червня 2024 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , військовослужбовця, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на 1 рік,

У С Т А Н О В И В :

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 05 лютого 2024 року серії ААД № 559977, 05 лютого 2024 року о 16 год. 56 хв. у м. Нова Одеса Новоодеського району Миколаївської області, по вул. Центральна, 190, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Mercedes-Benz Sprinter» номерний знак НОМЕР_1 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння проводився зі згоди водія на місці зупинки у встановленому законом порядку із застосуванням спеціального технічного приладу Drager Alcotest 0891, результат тесту 1,81 проміле, тест №653. Від керування транспортним засобом відсторонений шляхом залишення транспортного засобу на місці зупинки. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 2.9.А Правил дорожнього руху України та вчинив правопорушення передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП.

Постановою судді Новоодеського районного суду Миколаївської області від 03 червня 2024 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на 1 рік.

Не погодившись із зазначеною постановою суду першої інстанції, захисник ОСОБА_1 - адвокат Харчук О.П. подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову Новоодеського районного суду Миколаївської області від 03 червня 2024 року скасувати, а провадження у справі закрити за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги адвокат Харчук О.П. зазначав, що ОСОБА_1 не визнавав своєї вини у вчиненні адміністративного правопорушення, а також вважає, що судом першої інстанції було поверхнево розглянуто вказану справу, не було здійснено повного, всебічного та об`єктивного дослідження обставин справи.

Захисник Харчук О.П. вказує, що під час розгляду справи в суді першої інстанції він звертав увагу на те, що в протоколі серії ААД №559977 від 05 лютого 2024 року зазначено, що водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння. Між тим частиною 1 статті 130 КУпАП передбачено два окремі склади адміністративного правопорушення, які є взаємовиключними, а саме: керування транспортним засобом в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції; відмова від проходження огляду на стан сп`яніння в установленому законом порядку. Вважає, що фабула протоколу не відповідає обставинам, зафіксованим на відеозаписах, наявних у матеріалах справи. Так, у фабулі протоколу вказано, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння проводився зі згоди водія на місці зупинки у встановленому законом порядку із застосуванням спеціального технічного приладу. Результат 1,81 проміле, тест 653, від керування транспортним засобом відсторонений шляхом залишення транспортного засобу на місці зупинки, чим порушив вимоги п. 2.9 а ПДР, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП. Водночас, із наявного в матеріалах справи відеозапису слідує, що огляд у встановленому законом порядку не проводився, оскільки ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду в медичному закладі. Таким чином, апелянт вважає, що протокол серії ААД №559977 від 05.02.2024 є неналежним та недопустимим доказом.

Також захисник в апеляційній скарзі вказує, що працівниками поліції було порушено порядок проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння, оскільки в матеріалах справи міститься направлення від 05.02.2024, з якого вбачається, що ОСОБА_1 05.02.2024 о 17 год. 18 хв. був направлений до закладу охорони здоров`я, а саме МКП ЦЗП МОР. При цьому, матеріали справи не містять висновку МКП ЦЗП МОР, про перебування ОСОБА_1 у стані сп`яніння, що у свою чергу вказує на відсутність складу правопорушення.

Крім того, захисник ОСОБА_2 зазначає, що з пояснень ОСОБА_1 та копії військового квитка вбачається, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем Збройних Сил України та проходить військову службу у військовій частині на посаді водія, порядок проведення огляду на стан сп`яніння військовослужбовців визначений ст. 266-1 КУпАП, а тому вимога працівника поліції про необхідність проходження огляду на стан сп`яніння була безпідставною, оскільки огляд на стан сп`яніння мав бути проведений виключно посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України або командиром військової частини, іншого утворення відповідно до законів України військового формування, а також правоохоронного органу спеціального призначення, а не інспектором поліції.

Також апелянт звертає увагу, що поліцейські повинні були детально проінформувати ОСОБА_1 про сутність висунутої йому підозри, порядок вчинення певних процесуальних дій під час проведення огляду на стан сп`яніння та наслідки, які можуть для нього настати як у випадку проходження огляду на стан сп`яніння, так і у випадку відмови від проходження огляду на стан сп`яніння, а саме роз`яснити передбачену законом відповідальність. Крім того захисник вказує, що суд першої інстанції, надаючи оцінку доводам сторони захисту, викладеним у клопотанні про закриття справи за відсутності сторони обвинувачення у разі прийняття рішення про визнання винуватим його клієнта, перебрав на себе обов`язки щодо підтримання обвинувачення, що є порушенням вимоги безсторонності та порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції.

В судовому засіданні у суді апеляційної інстанції захисник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності – адвокат Рвачов О.О. підтримав доводи і вимоги апеляційної скарги.

Перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, дослідивши матеріали справи, приходжу до таких висновків.

Згідно положень ст.245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до вимог ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.

З`ясовуючи ці обставини, суд повинен виходити з положень ст.251 КУпАП, згідно з якою доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Статтею 256 КУпАП встановлено, що в протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

Відповідно до положень ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах та у порядку, встановлених законом.

Адміністративним правопорушенням (проступком), згідно з ч.1 ст.9 КУпАП, визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Отже, підставою притягнення особи, як суб`єкта правопорушення, до адміністративної відповідальності є наявність в його діях складу правопорушення, визначеного відповідною статтею.

Склад правопорушення – це сукупність передбачених законом об`єктивних і суб`єктивних ознак діяння, які характеризують (визначають) його як правопорушення (об`єкт, об`єктивна сторона, суб`єкт, суб`єктивна сторона).

Суб`єкт адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1  ст.130  КУпАП, спеціальний - водій транспортного засобу, або інша особа, яка керувала транспортним засобом.

Суб`єктивна сторона даного правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі умислу.

Об`єктом даного адміністративного правопорушення є суспільні відносини у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, а також безпеки на річковому транспорті та маломірних суднах.

Об`єктивна сторона правопорушення – це сукупність ознак, що характеризують зовнішню сторону складу правопорушення, тобто об`єктивні ознаки зовнішнього прояву правопорушення й об`єктивних умов його здійснення. Обов`язковими ознаками об`єктивної сторони правопорушення є наявність діяння (суспільно небезпечного або шкідливого), причинний зв`язок, наслідки (суспільно небезпечні або шкідливі) діяння. Крім того, серед ознак об`єктивної сторони порушення є місце та час його вчинення.

Зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення, серії ААД №559977 від 05 лютого 2024 року слідує, що 05 лютого 2024 року о 16 год. 56 хв. у м. Нова Одеса Новоодеського району Миколаївської області, по вул. Центральна, 190, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Mercedes-Benz Sprinter» номерний знак НОМЕР_1 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння проводився зі згоди водія на місці зупинки у встановленому законом порядку із застосуванням спеціального технічного приладу Drager Alcotest 0891, результат тесту 1,81 проміле, тест №653. Від керування транспортним засобом відсторонений шляхом залишення транспортного засобу на місці зупинки. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п.2.9. «А» Правил дорожнього руху України та вчинив правопорушення передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП.

Приймаючи оскаржувану постанову суд першої інстанції виходив з того, що наявними у справі доказами підтверджується факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, відповідальність за що передбачена ч.1 ст.130 КУпАП, а тому наявні підстави для притягнення його до відповідальності та накладення на нього адміністративного стягнення.

Апеляційний суд не погоджується з таким висновком суду з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст.130 КУпАП керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, - тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Отже, диспозицією ч.1 ст.130 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за такі види адміністративного правопорушення, об`єктивною стороною яких є:

керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції;

передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів;

відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

При цьому, кожне з перелічених діянь становить об`єктивну сторону окремого складу адміністративного правопорушення, за яке може бути передбачена відповідальність вказаною нормою КУпАП.

Виходячи зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №559977 від 05 лютого 2024 року, який був предметом розгляду в суді першої інстанції, та змісту інкримінованого ОСОБА_1 правопорушення, вирішенню підлягає питання щодо наявності в діях водія ОСОБА_1 складу правопорушення, яке полягає в порушенні пп.«а» п.2.9 Правил дорожнього руху України.

Згідно пп.«а» п.2.9 Правил дорожнього руху України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Порядок огляду особи, яка керує транспортним засобом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, врегульовано ст.266 КУпАП, Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України від 09 листопада 2015 року за №1452/735 (далі – Інструкція), а також Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року за №1103 (далі – Порядок).

Так, згідно ст.266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами, річковими, морськими або маломірними суднами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, річковими, морськими або маломірними суднами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я.

Відповідно до п.п. 6, 7 розділу І Інструкції огляд на стан сп`яніння проводиться:

поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (тобто законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, які відповідають вимогам законодавства про метрологію та метрологічну діяльність);

лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).

Згідно з п.10 розділу ІІ Інструкції результати огляду на стан сп`яніння водія транспортного засобу, проведеного поліцейським, зазначаються в акті огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів (додаток 2) (далі – акт огляду). У випадку установлення стану сп`яніння результати огляду, проведеного поліцейським, зазначаються у протоколі про адміністративне правопорушення, до якого долучається акт огляду. Акт огляду складається у двох примірниках, один з яких вручається водію, а другий залишається у поліцейського та/або долучається до протоколу про адміністративне правопорушення у разі встановлення стану сп`яніння. Якщо технічними характеристиками спеціального технічного засобу передбачається роздрукування на папері його показників, ці результати долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

За змістом п.5 Порядку результати огляду, проведеного поліцейським, зазначаються в акті огляду, форма якого затверджується МОЗ за погодженням з МВС. У разі встановлення стану сп`яніння результати огляду, проведеного поліцейським, зазначаються в протоколі про адміністративне правопорушення, до якого долучається акт огляду. Акт огляду на стан сп`яніння за результатами такого огляду, проведеного поліцейським, складається у двох примірниках, один з яких вручається водію, а другий залишається в поліцейського та/або долучається до протоколу про адміністративне правопорушення в разі встановлення стану сп`яніння. Підтвердження стану сп`яніння в результаті огляду та згода водія транспортного засобу з результатами такого огляду є підставою для його притягнення згідно із законом до відповідальності.

Разом з тим, водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров`я (п.6 Порядку).

У разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров`я поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду (п.8 Порядку).

Таким чином, обов`язковою підставою притягнення особи до адміністративної відповідальності за керування транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння є результат огляду на стан такого сп`яніння, проведений поліцейським на місці зупинки транспортного засобу (за умови відсутності заперечень такого результату водієм).

В іншому випадку, у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або висловлення ним незгоди з результатами такого огляду, доказом перебування особи в стані алкогольного сп`яніння та, як наслідок, підставою для притягнення водія до відповідальності, може бути висновок за результатами огляду в закладі охорони здоров`я.

Протокол про адміністративне правопорушення складається поліцейським за порушення водієм транспортного засобу п.2.9 Правил (керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння) у разі згоди водія з результатами огляду на стан сп`яніння, що відображається в акті огляду та засвідчується підписом водія транспортного засобу. В іншому випадку водію видається направлення до медичного закладу.

Зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №559977 від 05 лютого 2024 року вбачається, що в ньому не зазначено чи погодився водій ОСОБА_1 з результатами огляду (а.с. 3).

Відповідно до акту огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, огляд водія ОСОБА_1 був проведений у зв`язку з виявленими ознаками сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів. Огляд проведено за допомогою спеціального технічного приладу Alcotest Drager 0891. Результат огляду позитивний 1,81‰. Проте, вищевказаний акт також не містить відмітки, що ОСОБА_1 погоджувався з результатами тесту, оскільки в графі «з результатом згоден» є відмітка, що водій відмовився від підпису (а.с. 2).

При цьому, ні протокол про адміністративне правопорушення серії ААД №559977 від 05 лютого 2024 року, ні акт огляду на стан алкогольного сп`яніння ОСОБА_1 не підписані.

Згідно з роздруківкою приладу Drager Alcotest, наявною в матеріалах справи, за результатами проведеного огляду на стан сп`яніння, у  ОСОБА_1 виявлено вміст алкоголю в кількості 1,81‰. У роздруківці також відсутній підпис особи, що тестують (а.с. 1).

До вищевказаного протоколу додано відеозапис працівників поліції.

Дослідивши зазначений відеозапис встановлено, що ОСОБА_1 був зупинений працівниками поліції, та на їх вимогу погодився пройти на місці зупинки транспортного засобу огляд на стан алкогольного сп`яніння, результат якого склав 1,81‰. При цьому, поліцейський запитав ОСОБА_1 чи погоджується він із вказаним результатом огляду, на що останній відповів «ні», на питання працівника поліції чи поїде від до медичного закладу для проходження огляду, ОСОБА_1 також відповів відмовою ( 17:15).

Згідно п.2.5 ПДР водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Порушення вимог вказаного пункту ПДР має наслідком притягнення особи до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.1 ст.130 КУпАП, проте виключно за умови складання уповноваженими особами протоколу про адміністративне правопорушення, фабула якого відповідатиме об`єктивній стороні такого правопорушення.

За таких обставин, установивши, що водій ОСОБА_1 не погоджувався з результатами огляду, проведеного поліцейським на місці зупинки транспортного засобу за допомогою спеціального технічного приладу Drager Alcotest та водночас відмовлявся від проходження огляду у закладі охорони здоров`я, поліцейський на виконання вимог закону, мав би скласти протокол щодо ОСОБА_1 за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, зазначивши ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду. У такому разі, працівники поліції мали б інкримінувати ОСОБА_1 порушення п.2.5 ПДР, а не п.п.«а» п.2.9 ПДР, як про це зазначено у протоколі про адміністративне правопорушення, наявному у матеріалах справи.

При цьому, протокол про адміністративне правопорушення є документом, що офіційно засвідчує подію адміністративного правопорушення і відповідно до ст.251 КУпАП є одними із джерел доказів, на основі яких ґрунтується повне, всебічне і об`єктивне з`ясування обставин справи та правильне її вирішення.

Відповідно до ст.251 КУпАП, обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст.255 цього Кодексу.

Згідно усталеної судової практики ЄСПЛ (рішення від 30 травня 2013 року у справі «Малофєєва проти Росії» (Malofeyeva v. Russia), заява №36673/04); рішення від 20 вересня 2016 року у справі «Карелін проти Росії»(Karelin v. Russia), заява №926/08) у випадку, «коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).

З огляду на зазначене, ЄСПЛ дійшов висновку, що суд не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді, а також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції.

Отже, складена конструкція об`єктивної сторони з неправильною кваліфікацією дій водія у протоколі про адміністративне правопорушення призвела також до неправильного викладення судом першої інстанції у оскаржуваній постанові кваліфікації дій ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП, а саме з врахуванням проведення огляду водія на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу, з результатами якого він не погодився та відмовився від подальшого проведення такого огляду у встановленому порядку, судом помилково кваліфіковані такі дії водія як керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, оскільки в даному випадку, такі дії повинні кваліфікуватися як відмова водія від проходження огляду у встановленому порядку.

Апеляційний суд позбавлений можливості змінити фабулу адміністративного правопорушення та не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення.

З урахуванням викладеного, слід дійти висновку про недоведеність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП, а саме керування транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у випадку відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях підкреслив, що суд не мусить надавати відповіді на кожне порушене питання, проте з рішення має бути ясно зрозуміло, що головні проблеми, порушені в даній справі, були вивчені і була надана конкретна чітка відповідь на аргументи, які є вирішальними для вирішення справи (справи "Ван де Хурк проти Нідерландів", §61, "Болдеа проти Румунії", §30, "Морейра Феррейра проти Португалії", § 84).

За такого, наводити аналіз іншим доводам апеляційної скарги при встановленні під час розгляду справи недоведеності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, що йому інкримінується, апеляційний суд вважає зайвим, так як вони не впливають на не спростовують даного факту, а отже не мають вирішального правового значення.

Враховуючи, що судом першої інстанції не було дотримано обов`язку всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин справи, що призвело до помилкового висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, постанова судді Новоодеського районного суду Миколаївської області від 03 червня 2024 року підлягає скасуванню, а провадження у справі – закриттю на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП за відсутності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1ст.130 КУпАП.

Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану його захисником – адвокатом Харчуком  Олександром Петровичем – задовольнити.

Постанову судді Новоодеського районного суду Миколаївської області від 03 червня 2024 року – скасувати.

Прийняти у справі нову постанову, якою закрити провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП за відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Миколаївського

апеляційного суду В.В. Коломієць