625/157/24

Провадження № 2/625/72/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" липня 2024 р. с. Різуненкове

Коломацький районний суд Харківської області в складі:

головуючого - судді Скляренка М.О.,

за участю секретаря судового засідання Талавирі С.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в селі Різуненкове Богодухівського району Харківської області за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом представника позивача адвоката Жупинського Миколи Андрійовича, діючого від імені та в інтересах ОСОБА_1 , до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс», третя особа приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Нордіо Вадим Вікторович про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача адвокат Жупинський М.А., діючи від імені та в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до суду із позовною заявою до ТОВ "Фінансова компанія "Онлайн Фінанс", в якій просив суд визнати виконавчий напис, який вчинений 02 квітня 2021 року приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіною Яною Вікторівною за №74055, таким, що не підлягає виконанню, а також стягнути із відповідача на користь позивача судовий збір, сплачений останнім за подання до суду позовної заяви в сумі 1211 гривень 20 копійок, та судовий збір, сплачений за подання до суду заяви про забезпечення позову в сумі 605 гривень 60 копійок, та вирішити питання про стягнення із відповідача понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 4000 тисячі гривень 00 копійок.

В обґрунтування заявленої вимоги про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, представник позивача зазначив, що в провадженні приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Нордіо Вадима Вікторовича перебуває виконавче провадження за №67228273 з примусового виконання виконавчого напису, який вчинений 02 квітня 2021 року приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіною Яною Вікторівною за №7405502 про стягнення із позивача ОСОБА_1 на користь ТОВ "Фінансова компанія "Онлайн Фінанс" заборгованості за кредитним договором в розмірі 20576 гривень 00 копійок.

Крім того, представник позивача вказав, що між ОСОБА_1 та ТОВ "Фінансова компанія "Онлайн Фінанс", або ж будь-якою іншою фінансовою установою нотаріально посвідчені кредитні договори не укладалися, а тому у позивача відсутні будь-які грошові зобов`язання, в тому числі і зі сплати кредитних коштів, як перед відповідачем, так і перед іншими фінансовими установами.

З огляду на те, що нотаріус при вчиненні оскаржуваного виконавчого напису не перевірила безспірність вимог стягувача та не з`ясувала питання щодо наявності доказів належного направлення та отримання ОСОБА_1 (боржником) письмової вимоги про усунення порушень, що, в свою чергу, призвело до порушення процедури вчинення відповідного виконавчого напису за № 7405502, представник позивача просив суд визнати його таким, що не підлягає виконанню.

Відповідною ухвалою, постановленою суддею Коломацького районного суду Харківської області 13 червня 2024 року, відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження за вказаним вище позовом і справу призначено до розгляду у судовому засіданні.

Разом із позовною заявою представником позивача до суду подано заяву про забезпечення позову за результатами розгляду якої відповідною ухвалою, постановленою суддею Коломацького районного суду Харківської області 13 червня 2024 року, забезпечено позов шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого документу - виконавчого напису, вчиненого приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіною Яною Вікторівною 02 квітня 2021 року за №74055 у виконавчому провадженні №67228273 без застосування зустрічного забезпечення.

Будь-які процесуальні дії як то зупинення і поновлення провадження тощо не вчинялися.

В судове засідання представник позивача та сам позивач не з`явилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялись належним чином (а.с. 58-60,85), при цьому представником позивача адвокатом Жупинським М.А. 03 липня 2024 року до суду подано клопотання за вх. №ЕП 1131/01-51/24 (а.с. 86-87), в якій представник позивача просив суд провести розгляд справи за відсутності позивача та його представника, а також повідомив про підтримання заявлених вимог.

Представник відповідача ТОВ "Фінансова компанія "Онлайн Фінанс", будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце судового розгляду справи (а.с. 57,80), у судове засідання не з`явився та не повідомив про причини своєї неявки, будь-яких заяв та клопотань від нього не надходило, в установлений ч. 7 ст. 178 ЦПК України строк до суду відзив на позовну заяву не подав.

Третя особа приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Нордіо В.В. будучи належним чином повідомленим про місце, дату і час розгляду справи у судове засідання не з`явився (а.с. 56,81), при цьому приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Макаренко Анною Сергіївною, яка у зв`язку із зупиненням діяльності приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Нордіо Вадима Вікторовича строком на один місяць, здійснює його заміщення, до суду подано заяву, що зареєстрована у канцелярії суду 24 червня 2024 року за ЕП№1061/01-51/24 (а.с. 77), в якій просила суд розгляд справи провести за її відсутності.

Частиною 3 статті 211 ЦПК України передбачено право учасника справи заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

За загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. При цьому, відповідно до частини третьої вказаної статті Кодексу якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки у судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Згідно ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Оскільки відповідач своїм процесуальним правом участі у судовому засіданні не скористався, повноважного представника для участі у судовому засіданні не направив, відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк без поважних причин не подав, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у відсутності відповідача за наявними у справі матеріалами, що містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.

Матеріали справи свідчать про те, що всім учасникам судового процесу судом створені належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог і заперечень, а також надано достатньо часу для підготовки до судового засідання тощо. Окрім того, судом вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством України повноважень, спрямованих на всебічне, повне та об`єктивне з`ясування всіх обставин справи.

У зв`язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши письмові докази, що долучені до матеріалів справи, оцінивши належність, допустимість та достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Частинами 1, 3 статті 13 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до статей 76-81 Цивільного процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

І з досліджених у судовому засіданні доказів вбачається, що 02 грудня 2019 року між ОСОБА_1 і ТОВ «СС ЛОУН» укладений кредитний договір № 722266-А, за умовами якого ОСОБА_1 наданий кредит у розмірі 8 000 гривень 00 копійок строком на 26 календарних днів. (а.с. 67-71).

Вказаний кредитний договір укладений між його сторонами в письмовій формі у вигляді електронного документу, і підписаний позивачем за допомогою електронного підпису одноразового ідентифікатора.

02 квітня 2021 року приватним нотаріусом Обухівського нотаріального округу Київської області Головкіною Яною Вікторівною вчинений виконавчий напис за № 74055 про стягнення із ОСОБА_1 на користь ТОВ "Фінансова компанія "Онлайн фінанс" заборгованості за кредитним договором № 722266-А, укладеним 02 грудня 2019 року, в розмірі 20576 гривень 00 копійок (а.с. 75), зі змісту якого також вбачається, що правонаступником ТОВ «СС ЛОУН» за відповідним договором відступлення права вимоги є ТОВ «ФІНФОРС», правонаступником якого за договором відступлення права вимоги є ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс».

На підставі вищевказаного виконавчого напису 22 жовтня 2021 року приватним виконавцем виконавчого округу Харківської області Подолянком І.А. відкрите виконавче провадження за № 67228273 (а.с. 64-65).

14 квітня 2023 року на підставі договору про заміщення приватного виконавця за №1 від 20 березня 2023 року виконавче провадження за № 67228273 прийняте приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Нордіо Вадимом Вікторовичем (а.с. 12).

Із листа Відповідно приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Макаренко Анни Сергіївни за №263806, датованого 24 червням 2024 року, вбачається, що у зв`язку із зупиненням діяльності приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Нордіо Вадима Вікторовича строком на один місяць, його заміщення на підставі договору від 03 червня 2024 року у вказаному вище виконавчому провадженні здійснюється приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Макаренко А.С. (а.с. 61).

20 червня 2024 року постановою, винесеною приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Макаренко А.С., вчинення виконавчих дій із примусового виконання виконавчого напису за № 74055 про стягнення із ОСОБА_1 на користь ТОВ "Фінансова компанія "Онлайн фінанс" заборгованості за кредитним договором № 722266-А, укладеним 02 грудня 2019 року, в розмірі 20576 гривень 00 копійок зупинено (а.с. 62-63).

За правилами, визначеними ст. 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і порядку, встановлених законом.

Згідно п. 19 ч. 1 ст. 34 Закону України "Про нотаріат" виконавчий напис є нотаріальною дією, що вчиняють нотаріуси.

Відповідно до ст. 89 Закону України "Про нотаріат" у виконавчому написі повинні зазначатися: дата (рік, місяць, число) його вчинення, посада, прізвище, ім`я, по батькові нотаріуса, який вчинив виконавчий напис, найменування та адреса стягувача; найменування, адреса, дата і місце народження боржника, місце роботи (для громадян), номери рахунків в установах банків (для юридичних осіб); строк, за який провадиться стягнення; суми, що підлягають стягненню, або предмети, які підлягають, витребуванню, в тому числі пеня, проценти, якщо такі належать до стягнення, розмір плати, сума державного мита, сплачуваного стягувачем, або мита, яке підлягає стягненню з боржника; номер, за яким виконавчий напис зареєстровано; дата набрання юридичної сили; строк пред`явлення виконавчого напису до виконання. Виконавчий напис скріплюється підписом і печаткою нотаріуса.

У відповідності до ст. 87 Закону України "Про нотаріат", для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Главою 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим Наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 передбачено порядок вчинення виконавчих написів.

Згідно п. 1.1. даної Глави, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів.

Постановою КМУ № 662 від 26 листопада 2014 року Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджений постановою КМУ № 1172 від 29 червня 1999 року, доповнено після розділу "Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами" новим розділом такого змісту: "Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин".

Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості".

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі №826/20084/14 постанову КМУ № 662 визнано незаконною та не чинною в частині, зокрема, доповнення Переліку документів розділом "Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин".

Ухвалами Вищого адміністративного суду України від 06 березня та 04 квітня 2017 року виконання постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року зупинено до закінчення касаційного розгляду.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14 залишено без змін.

Оскільки у судовому порядку постанову КМУ № 662 визнано незаконною та не чинною у вказаній частині, кредитний договір, який не є нотаріально посвідченим, не входить до переліку документів, за якими може бути здійснено стягнення заборгованості у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України, що закріплено у ч. 2 ст. 14 КАС України.

Судове рішення про визнання протиправним (незаконним) та не чинним нормативно-правового акта чи окремих його положень має ті ж наслідки, що і визнання такого акта чи окремих його положень такими, що втратили чинність (скасовані) органом, уповноваженим приймати або скасовувати такий акт.

Отже, нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду. Таким чином, постанова № 662, якою вносилися зміни до Переліку документів, що передбачали можливість вчинення нотаріусами виконавчих написів на кредитних договорах, не посвідчених нотаріально, яка набрала чинності 10 грудня 2014 року, втратила чинність (у частині) 22 лютого 2017 року з набранням законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14.

Резолютивна частина постанови Київського апеляційного адміністративного суду, датованої 22 лютого 2017 року, у справі № 826/20084/14 в частині відображення результату вирішення позовних вимог містить наступні висновки: 1) про визнання незаконною та не чинною постанови №662 у наведеній частині; 2) про зобов`язання Кабінету Міністрів України опублікувати резолютивну частину цієї постанови про визнання незаконною та не чинною постанови №662 у наведеній частині.

Ухвали Вищого адміністративного суду України від 06 березня та 04 квітня 2017 року, якими передбачалося зупинення виконання постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі №826/20084/14 до закінчення касаційного розгляду, стосувались лише зупинення виконання обов`язку Кабінету Міністрів України опублікувати резолютивну частину постанови Київського апеляційного адміністративного суду.

Такі правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 вересня 2021 року у справі № 910/10374/17 (провадження № 12-5гс21).

Верховний Суд у своїй постанові, датованій 12 березня 2020 року, у справі № 757/24703/18-ц (провадження № 61-12629св19) дійшов висновку, що оскільки серед документів, наданих банком нотаріусу для вчинення виконавчого напису, відсутній оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів), за яким стягнення заборгованості може провадитися у безспірному порядку, а надана нотаріусу анкета-заява позичальника не посвідчена нотаріально, отже не могла бути тим договором, за яким стягнення заборгованості могло бути проведено у безспірному порядку шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису, тому, наявні підстави для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України "Про нотаріат" захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України "Про нотаріат" у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

При цьому законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

У цьому випадку нотаріус при вчиненні оспорюваного виконавчого напису не переконався належним чином у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за виконавчим написом, чим порушив норми Закону України "Про нотаріат" та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Вчиняючи 02 квітня 2021 року виконавчий напис за № 74055, приватний нотаріус не мав підстав керуватися пунктом 2 Переліку документів у редакції постанови № 662, яка на той час уже була не чинною згідно із постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, резолютивна частина якої опублікована в інформаційному бюлетені "Офіційний вісник України" від 21 березня 2017 року № 23.

Оскаржений виконавчий напис вчинений нотаріусом після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі №826/20084/14.

За загальним правилом, для одержання виконавчого напису про стягнення заборгованості з підстав, що випливають з нотаріально посвідчених договорів, що передбачають сплату грошових сум, відповідач мав надати оригінал нотаріально посвідченого договору з позивачем, однак такий договір відсутній.

За таких обставин, слід визнати, що виконавчий напис приватного нотаріуса був вчинений в порушення вимог Закону України "Про нотаріат" та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, тому позовна заява представника позивача адвоката Жупинського М.А., діючого від імені та в інтересах ОСОБА_1 , є обґрунтованою і тому підлягає задоволенню шляхом визнання оспорюваного виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Вирішуючи питання про стягнення з відповідача заявлених до стягнення у порядку ст.137 ЦПК України витрат на правову допомогу, суд зазначає наступне.

Так, Відповідно до ст.ст. 1, 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги – це домовленість за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються договором про надання правової допомоги.

Згідно ч. 1 ст. 627, ч. 1 ст. 628 та ст. 629 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами. Частиною 1 статті 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

У рішенні від 23 січня 2014 року у справі "East\WestAllianceLimited проти України" (заява №19336/04, п. 269) Європейський суду з прав людини звернув увагу, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

19 лютого 2020 року Великою Палатою Верховного Суду прийнято додаткову постанову у справі №755/9215/15-ц (провадження №14-382цс19), де зазначено таке.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини. Разом з тим, чинне цивільне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

За змістом ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути спів мірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Таким чином, підсумовуючи вищевикладене, можна зробити висновок, що Цивільним процесуальним кодексом України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до Цивільного процесуального кодексу України законодавцем принципово по-новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства.

За правилами, закріпленими у ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до пунктів 1, 2, 4, 5, 6, 12 частини третьої статті 2 ЦПК України основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, верховенство права; повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Зі змісту договору за №29/05-24, укладеного 29 травня 2024 року між адвокатом Жупинським М.А. та ОСОБА_1 , адвокат Жупинський М.А. взяв на себе зобов`язання здійснити представництво Клієнта, що вказане в цьому договорі на умовах і в порядку, що визначені цим Договором, а Клієнт зобов`язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання цього Договору.

Безпосередній зміст правничої допомоги Адвоката за цим Договором полягає в тому, що Клієнт доручає, а Адвокат бере на себе зобов`язання, яке надалі іменується Доручення, під час строку дії цього Договору надати Клієнту наступну правничу допомогу у справі за позовом про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню: 1) складання та подання адвокатських запитів про витребування завірених копій документів, на підставі яких було вчинено виконавчий напис; 2) складання клопотання до суду про витребування доказів; 3) складання заяви про забезпечення позову; 4) складання та подання до суду позовної заяви.

За надання Адвокатом правничої допомоги за цим договором, Клієнт зобов`язується виплатити адвокату гонорар (винагороду) в фіксованому розмірі 4000 гривень 00 копійок та оплатити фактичні витрати, необхідні для виконання цього договору.

Відповідно до наданого до суду акту прийняття - передачі виконаних робіт (наданих послуг) до Договору №29/05-24/1 від 29 травня 2024 року про надання правничої допомоги, складеного 04 червня 2024 року за вищевказаним договором про надання професійної правничої (правової) допомоги, сторони погодили вартість наданої професійної правничої допомоги, пов`язаної з представництвом інтересів ОСОБА_1 в суді за позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, у розмірі 4000 гривень 00 копійок, і підписанням вказаного акту сторони договору підтвердили повне виконання адвокатом своїх зобов`язань за цим договором (а.с. 19).

Крім того, згідно відповідної квитанції до прибуткового касового ордеру №04/06 від 04 червня 2024 року позивачем сплачено адвокату Жупинському М.А. вищевказану обумовлену у акті прийняття - передачі виконаних робіт (наданих послуг) суму його гонорару (а.с. 20).

У п. 1 ч. 1 ст. 137 ЦПК України зазначено, що розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Таким чином, законодавець не передбачив можливості для відмови судом у стягненні витрат на професійну правничу допомогу, яка фактично надана, а тому суд за правилами, визначеними ч.ч. 4-6 ст.137, ч.ч. 3, 4 ст.141 ЦПК України, у такому разі повинен з`ясувати питання про наявність чи відсутність підстав для зменшення таких витрат.

Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постановах: від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах: від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19), від 12 лютого 2020 року в справі № 648/1102/19 (провадження № 61-22131св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц (провадження № 61-21197св19), від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18 (провадження № 61-44217св18).

При цьому, у ч. 5 та ч 6 ст. 137ЦПК України закріплені імперативні приписи, згідно яких суд за клопотанням іншої сторони може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката.

З огляду на вказане вище, а також зважаючи на те, що клопотань про зменшення розміру витрат на правничу допомогу відповідачем не заявлялося, суд доходить висновку про обґрунтованість вимоги позивача про стягнення із відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 4000 гривень 00 копійок і необхідність задоволення позову в цій частині.

Крім того, суд за правилами, визначеними ст. 141 ЦПК України, вважає за необхідне стягнути із відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору в сумі 1816 гривень 80 копійок, що складаються із судового збору, сплаченого за подання до суду позовної заяви в сумі 1211 гривень 20 копійок, та судового збору, сплаченого за подання до суду заяви про забезпечення позову в сумі 605 гривень 60 копійок.

Керуючись статтями 12, 19, 81, 133, 137,141, 259, 264, 265, 274-279ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву представника позивача адвоката Жупинського Миколи Андрійовича, діючого від імені та в інтересах ОСОБА_1 , до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс», третя особа приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Нордіо Вадим Вікторович, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис № 74055, вчинений 02 квітня 2021 року приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіною Яною Вікторівною, про стягнення із ОСОБА_1 на користь ТОВ "Фінансова компанія "Онлайн фінанс" заборгованості за кредитним договором № 722266-А, укладеним 02 грудня 2019 року, в розмірі 20576 гривень 00 копійок.

Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Онлайн Фінанс" (код ЄДРПОУ: 42254696) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , індивідуальний податковий номер: НОМЕР_1 витрати, пов`язані із правничою допомогою адвоката, в сумі 4000 (чотири тисячі) гривень 00 копійок.

Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Онлайн Фінанс" (код ЄДРПОУ: 42254696) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , індивідуальний податковий номер: НОМЕР_1 , суму сплаченого ним судового збору у загальному розмірі 1816 (одна тисяча вісімсот шістнадцять) гривень 80 (вісімдесят) копійок.

Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлений 04 липня 2024 року.

Суддя:                                                          М.О. Скляренко