Справа № 739/1292/24

Провадження № 2/739/281/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 червня 2024 року м. Новгород-Сіверський

Новгород-Сіверський районний суд Чернігівської областів складі:

головуючого - судді Іващенко І.К.,

з участю секретаря судового засідання - Шкурат О.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Новгород-Сіверський справу за позовом ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

Позивач, через свого представника Калітовської Т.В. , звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги обґрунтовує тими обставинами, що 14.10.2021 року між відповідачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «КІФ» (надалі Товариство) було укладено договір надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту №3796707. Товариство надало відповідачу грошові кошти у сумі 3000,00 грн. Відповідач умови договору не виконав. 27 березня 2023 року між позивачем та ТОВ «Фінансова Компанія «КІФ» було укладено Договір відступлення прав вимоги №КФ-27/03. Таким чином позивач набув права вимоги за кредитним договором №3796707. Станом на 27.05.2024 року заборгованість відповідача по вищевказаному договору становить 11946,00 грн., яку позивач просить стягнути на свою користь.

24 червня 2024 року представником відповідача - адвокатом Калініним С.К. було подано відзив на позовну заяву, в якому вказується, що позивачем, на підтвердження позовних вимог, не надано до суду належних та допустимих доказів того, що відповідач ОСОБА_1 акцептував пропозицію ТОВ «Фінансова Компанія «КІФ» щодо укладення Кредитного договору № 3796707 від 14.10.2021 року , зі змісту якого не можливо встановити, що саме договір такого змісту було оприлюднено на власному веб-сайті ТОВ «Фінансова Компанія «КІФ» 14.10.2021 року та не надано підтвердження направлення примірника договору, укладеного у вигляді електронного документа на адресу ОСОБА_1 як передбачено Законом України «Про електронну комерцію». На думку представника відповідача надана позивачем паперова копія договору №3796707 від 14.10.2021 р. та додаток №1 до кредитного договору не відповідають вимогам ст. ст. 79,80 ЦПК України, та не можуть бути доказами факту укладення договору, тому просить відмовити у задоволенні позову ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

25 червня 2024 року представником позивача подано клопотання, в якому просить позов задовольнити повністю. Розгляд справи здійснити за відсутності представника позивача.

Представник відповідача та відповідач в судове засідання не з`явилися. Надали заяву про розгляд справи без їх участі.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України в зв`язку з неявкою сторін фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Вивчивши матеріали справи в повному об`ємі, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що 14.10.2021 року між ОСОБА_1 та товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «КІФ» було укладено договір надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту №3796707, згідно з умовами якого відповідач отримав 3000 грн., зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені Кредитним договором.

З довідки про ідентифікацію вбачається, що клієнт ОСОБА_1 , з яким укладено договір №3796707 від 14.10.2021 року ідентифікований ТОВ «Фінансова Компанія «КІФ». Акцепт договору позичальником здійснено підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора LL712679 надісланого позичальнику 14.10.2021 року о 15-16 год. на номер телефону НОМЕР_1 .

Відповідно до графіку сплати кредитних коштів (Додаток №1 до кредитного договору №3796707) платіж повернення кредиту та процентів мав бути внесений Відповідачем 12.11.2021 року, дані обставини підтверджуються копіям кредитного договору. (а.с. 38).

Укладаючи вищевказаний Кредитний договір Відповідач та ТОВ «Фінансова Компанія «КІФ» вчинили дії визначені ст. 11 та ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». Відповідач підписав Кредитний договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Підтвердженням добровільного укладення Відповідачем кредитного договору є Анкета-Заява Позичальника, в якій зазначені особисті дані Відповідача. (а.с. 35)

27.03.2023 року між ТОВ «Фінансова Компанія «КІФ» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» було укладено Договір відступлення прав вимоги №КФ-27/03. (а.с. 44-51)

Відповідно до умов даного Договору відбулося відступлення права вимоги і за Кредитним договором №3796707 від 14.10.2021 року що укладений між ТОВ «Фінансова Компанія «КІФ» та ОСОБА_1 , дана обставина підтверджується копією Витягу з реєстру Боржників до Договору відступлення прав вимоги №КФ-27/03 від 27.03.2023 року. (а.с. 52).

Згідно наданого позивачем розрахунку, заборгованість відповідача ОСОБА_1 перед ТОВ Фінансова компанія «Кредит-Капітал» за кредитним договором №3796707 від 14.10.2021 року становить 11946,00 грн., з яких: 3000,00 грн. - прострочена заборгованість за сумою кредиту; прострочена заборгованість за процентами - 1782,00 грн.; строкова заборгованість за штрафами і пенями - 7174,00 грн.

Відповідачу було надіслано досудову вимогу про погашення кредитної заборгованості вих. №22576913 від 20.05.2024 р. у відповідності до якої ставилася вимога протягом 7 днів сплатити заборгованість за кредитним договором №3796707 від 14.10.2021 року.

Згідно ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно із ч.1 ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно ч.1 ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Частиною 1 статті 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу ч.1 ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Зі змісту кредитного договору №3796707 від 14.10.2021 року вбачається, що позикодавець зобов`язується на умовах, визначених цим договором на строк, визначений п. 1.1 договору надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцю кредит, сплатити відсотки за користування кредитом у встановлений п.1.2 договору термін та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором.

Відповідно до п. 1.1 договору сума кредиту становить 3000,00 грн.

Згідно із п. 1.2 договору кредит надається строком на 30 днів з 14.10.2021 року. Термін (дата) повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом - 12.11.2021 року.

Відповідач у відзиві на позовну заяву вказує, що заявку на сайті ТОВ «Фінансова Компанія «КІФ» на отримання кредиту не подавав, кредитний договір в формі електронного документу не укладав, не погоджував його умови, не підписував його електронним підписом одноразовим ідентифікатором та кредитні кошти не отримував, в зв`язку з чим даний договір є не укладеним.

Згідно ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч.1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У статті 638 ЦК України зазначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до п.5 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Статтями 7 та 8 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що продавець (виконавець, постачальник) товарів, робіт, послуг в електронній комерції під час своєї діяльності та у разі поширення комерційного електронного повідомлення зобов`язаний забезпечити прямий, простий, стабільний доступ інших учасників відносин у сфері електронної комерції до інформації про себе, визначену законодавством, а покупець, який приймає (акцептує) пропозицію іншої сторони щодо укладення електронного договору, зобов`язаний повідомити про себе інформацію, необхідну для його укладення.

Згідно ст. 10 Закону України «Про електронну комерцію» електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт).

Статтею 11 Закону України «Про електронну комерцію» визначений Порядок укладення електронного договору.

Зокрема, відповідно до ч.3 цієї статті електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідно до ч.4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно - телекомунікаційних системах.

Частиною 6 цієї статті передбачено шляхи надання відповіді особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт), до яких відноситься: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

У статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» закріплено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Статтею 12 даного Закону регламентуються вимоги до підпису сторін договору. Так, згідно ч. 1 цієї статті, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема: електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Статтею 1 Закону України «Про електронний цифровий підпис» передбачено, що електронний цифровий підпис - вид електронного підпису, отриманого за результатом крипографічного перетворення набору електронних даних, який додається до цього набору або логічно з ним поєднується і дає змогу підтвердити його цілісність та ідентифікувати підписувача. Електронний цифровий підпис накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про електронний цифровий підпис», електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки) у разі, якщо: електронний цифровий підпис підтверджено з використанням посиленого сертифіката ключа за допомогою надійних засобів цифрового підпису; під час перевірки використовувався посилений сертифікат ключа, чинний на момент накладення електронного цифрового підпису; особистий ключ підписувача відповідає відкритому ключу, зазначеному у сертифікаті. Електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через те, що він має електронну форму або не ґрунтується на посиленому сертифікаті ключа.

Електронний цифровий підпис призначений для забезпечення діяльності фізичних та юридичних осіб, яка здійснюється з використанням електронних документів. Електронний цифровий підпис використовується фізичними та юридичними особами - суб`єктами електронного документообігу для ідентифікації підписувача та підтвердження цілісності даних в електронній формі. Використання електронного цифрового підпису не змінює порядку підписання договорів та інших документів, встановленого законом для вчинення правочинів у письмовій формі (ст. 4 Закону).

Статтею 6 даного Закону передбачено, що сертифікат ключа містить такі обов`язкові дані: найменування та реквізити центру сертифікації ключів (центрального засвідчуваного органу, засвідчуваного центру); зазначення, що сертифікат виданий в Україні; унікальний реєстраційний номер сертифіката ключа; основні дані (реквізити) підписувача - власника особистого ключа; дату і час початку та закінчення строку чинності сертифіката; відкритий ключ; найменування криптографічного алгоритму, що використовується власником особистого ключа; інформацію про обмеження використання підпису. Посилений сертифікат ключа, крім обов`язкових даних, які містяться в сертифікаті ключа, повинен мати ознаку посиленого сертифіката ключа. Інші дані можуть вноситися у посилений сертифікат ключа на вимогу його власника.

Статтею 12 вказаного Закону встановлено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:

- електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;

- електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;

- аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

З довідки про ідентифікацію вбачається, що клієнт ОСОБА_1 , з яким укладено договір № 3796707 14.10.2021 року ідентифікований ТОВ «Фінансова Компанія «КІФ». Акцепт договору позичальником здійснено у формі одноразового ідентифікатора, що підтверджує факт підписання відповідачем вказаного договору.

Пунктом 2.1 кредитного договору передбачено, що кредитні кошти надаються позичальнику, шляхом безготівкового переказу на рахунок платіжної карти позичальника, зазначену ним при заповненні заявки на сайті кредитора https://lovIlave.com.ua

Відповідно до пункту 1.3. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, що затверджена постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22, встановлено, що вимоги цієї Інструкції поширюються на всіх учасників безготівкових розрахунків, а також на стягувачів та обов`язкові для виконання ними.

Відповідно до пункту 1.13 вказаної Інструкції, під час здійснення розрахунків можуть застосовуватись розрахункові документи на паперових носіях та в електронному вигляді. Ця Інструкція встановлює правила використання під час здійснення розрахункових операцій таких видів платіжних інструментів: меморіального ордера; платіжного доручення; платіжної вимоги-доручення; платіжної вимоги; розрахункового чека; інкасового доручення (розпорядження).

Згідно із пунктом 2.14 Інструкції банк платника на всіх примірниках прийнятих розрахункових документів і на реєстрах обов`язково заповнює реквізити «Дата надходження» і «Дата виконання», а банк стягувача - «Дата надходження в банк стягувача» (якщо ці реквізити передбачені формою документа), засвідчуючи їх підписом відповідального виконавця та відбитком штампа банку. На документах, прийнятих банком після закінчення операційного часу, крім того, ставиться штамп «Вечірня».

Таким чином, належним та достовірним доказом проведення безготівкового розрахунку є відповідний платіжний документ, передбачений положеннями Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, що затверджена постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22, заповнений відповідно до вимог цього нормативного документу.

З долученої до матеріалів справи копії інформаційної довідки вбачається, що 14.10.2021 була проведена видача кредита у сумі 3000,00 грн. згідно укладеного договору № 3796707 відповідачем з ТОВ «Фінансова Компанія «КІФ».

Відтак, посилання відповідача на не укладення ним кредитного договору та неотримання ним кредитних коштів є безпідставними та не підтверджені належними доказами.

Таким чином, оскільки відповідачем не спростовано факту отримання ним кредиту у розмірі 3000,00 грн., вимоги позивача в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту є обґрунтованими.

Щодо вимоги позивача про стягнення заборгованості за простроченими процентами в розмірі 1782,00 грн., слід зазначити наступне.

Так, пунктом 1.3 кредитного договору № 3796707 від 14.10.2021 року передбачено, що проценти за користування кредитом: 3000,00 грн., які нараховуються за ставкою 1,98 відсотків в день від суми виданого кредиту, починаючи з першого дня перерахування суми кредиту до закінчення строку кредиту визначеного в п.1.2 цього договору.

Частиною першою статті 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Такі висновки містяться у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) та від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18).

У постановах Великої Палати Верховного Суду неодноразово вказувалося на те, що цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно.

Зокрема, відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані частиною першою статті 1048 ЦК України. Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов`язань, а не у випадку їх порушення. Натомість наслідки прострочення грошового зобов`язання (коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх) також урегульовані законодавством.

У випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов`язання, за частиною першою статті 1050 ЦК України застосуванню у таких правовідносинах підлягає положення статті 625 цього Кодексу. За наведеним у цій статті регулюванням відповідальності за прострочення грошового зобов`язання на боржника за прострочення виконання грошового зобов`язання покладається обов`язок сплатити кредитору на його вимогу суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Проценти, встановлені статтею 625 ЦК України, підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов`язання. Тобто, проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов`язання за частиною другою статті 625 ЦК України є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов`язання. На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, зокрема за договором позики, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність. Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини першої статті 1048 ЦК України, як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини другої статті 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

Суд звертає увагу, що позивачем не було надано детального розрахунку нарахованих процентів у заявленому розмірі 1782,00 грн., а саме не вказано періоду нарахування та розміру процентної ставки.

Як вказувалося вище, відповідно до п. 1.2 кредитного договору № 3796707 від 14.10.2021 року, термін повернення кредиту визначено 12.11.2021 року. Отже, обґрунтованими є вимоги позивача про стягнення з відповідача процентів за користування кредитом в період з 14.10.2021 року по 12.11.2021 року у розмірі 1782,00 (3000,00*1,98%*30/100%) грн. , що відповідає розрахунком позивача.

В зв`язку з чим позов про стягнення процентів в розмірі 1782,00 гривень підлягає задоволенню.

Щодо вимог про стягнення штрафу.

Відповідно ч.1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.

Згідно ч.1 ст. 548 ЦК України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Відповідно п. 4.1. договору за порушення строків повернення кредиту, відсотків за користування кредитом, передбачених п.1.2. цього договору, позичальник сплачує штраф у розмірі 2% в день від суми виданого кредиту, за кожний день такого порушення, але не більше як 50% від суми отриманого кредиту зазначеного в п.1.1. даного договору.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про наявність часткового стягнення суми штрафу у розмірі 1500,00 (3000*50/100) гривень.

За таких обставин, оцінюючи в сукупності зібрані по справі докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, а з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість за кредитним договором № 3796707 від 14.10.2021 року, а саме 6 282,00 грн., з яких: 3000,00 грн. - заборгованості за сумою кредиту, 1782,00 грн. - заборгованості за несплаченими відсотками та 1500,00 грн. заборгованість по штрафам.

Крім того, на підставі ст. 141 ЦПК України, враховуючи, що позивачем при зверненні до суду було сплачено вірну суму судового збору в розмірі 2422,00 грн. і суд задовольнив 52,59 % заявлених позивачем позовних вимог від суми 11946,00 грн., суд вважає, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума судового збору пропорційна розміру задоволених позовних вимог в розмірі 1273,72 грн.

Представником відповідача подано суду у відзиві на позов вимогу про стягнення з позивача на користь відповідача витрати на правничу допомогу в виді гонорару у розмірі 5500 гривень (дана сума передбачена договором про надання професійної правничої допомоги № б/н/24 від 12 червня 2024 року та додатком № 1 до даного договору.

Враховуючи, що позов задоволено частково в розмірі 52,59 %, складність розгляду справи, об`єму наданої відповідачу правничої допомоги, суд вважає, що з позивача на користь відповідача підлягають стягненню витрати на правничу допомогу в розмірі 1000 гривень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 258 - 560, 263 - 265 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором № 3796707 від 14.10.2021 року в розмірі 6 282,00 гривень 00 коп., що складається: з заборгованості по тілу кредиту в сумі 3000 гривень 00 коп., заборгованості по сплаті процентів в сумі 1782 гривень 00 коп., заборгованість по штрафам в сумі 1500 гривень 00 коп.

В іншій частині позову, відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1273 гривень 72 коп. на користь ТОВ Фінансова Компанія «Кредит-Капітал».

Стягнути з ТОВ Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в сумі 1000 гривень.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Чернігівського апеляційного суду протягом 30 днів з дня проголошення рішення.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 273 ЦПК України.

Позивач: ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» ( вул. Смаль-Стоцького, 1, корп. 28, м. Львів, 79029, Код ЄДРПОУ: 35234236 ).

Відповідач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ).

Суддя І.К. Іващенко