Особи
Учасники процесу:
Ім`я Замінене і`мя Особа
Судове рішення #1165514892

24.06.24

22-ц/812/861/24

Провадження № 22-ц/812/861/24

П О С Т А Н О В А

Іменем України

24 червня 2024 року м. Миколаїв

справа № 488/2262/20

Миколаївський апеляційний суд у складі:

головуючого Коломієць В.В.

суддів Самчишиної Н.В., Серебрякової Т.В.,

із секретерем судового засідання Ковальським Є.В.,

переглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПРИВАТБАНК» на рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва, ухвалене 28 березня 2024 року під головуванням судді Чернявської Я.А., повний текст судового рішення складений цього ж дня,

В С Т А Н О В И В:

У липні 2020 року Акціонерне товариство Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (далі - АТ КБ «ПРИВАТБАНК») звернулося з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Позивач зазначав, що 11 жовтня 2011 року між ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_1 був укладений договір б/н, за яким остання отримала кредит у розмірі встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, який в подальшому був збільшений до 1000 грн. Відповідно до умов цього договору ОСОБА_1 погодилася, що заява позичальника разом з Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами, становлять між нею та Банком договір про надання банківських послуг. Згідно п. 2.1.1.2.12 Умов та правил сторони дійшли згоди, що в разі починаючи з 181-го дня з моменту порушення зобов`язань Клієнта з погашення кредиту, Клієнт зобов`язується сплатити на користь Банку заборгованість по кредиту, а також проценти від суми неповернутого в строк кредиту, які у відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України встановлюються за домовленістю сторін у процентах від простроченої суми заборгованості в розмірі: - 86,4% - для картки «Універсальна», 84,0% - для картки «Універсальна голд».

Посилаючись на викладене та порушення відповідачем своїх зобов`язань, що призвело до заборгованості за кредитним договором, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість, що станом на 20 травня 2020 року складає 20 355 грн 23 коп., з яких: 14219 грн 23 коп. - заборгованість за тілом кредиту; 6136 грн 38 коп. - заборгованість за простроченими відсотками.

У відзиві на позовну заяву відповідачка просила відмовити у задоволенні позову. ОСОБА_1 вказувала, що Банком не доведено отримання нею на підставі долученої позивачем анкети-заяви від 11 жовтня 2011 року карток з встановленим кредитним лімітом. Надані банком Правила надання банківських послуг, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору, а на долучених до матеріалів справи Умовах відсутній її підпис. Крім того зазначала про пропуск позивачем строку позовної давності для звернення до суду.

Рішенням Корабельного районного суду м. Миколаєва від 28 березня 2024 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення мотивовано тим, що у заяві позичальника ОСОБА_1 від 11 жовтня 2011 року процентна ставка не зазначена, Умови та правила надання банківських послуг відповідачкою не підписані, а тому відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами. В зв`язку із чим суд першої інстанції дійшов висновку про безпідставність позовних вимог про стягнення процентів.

Вирішуючи вимоги Банку про стягнення заборгованості по тілу кредиту, суд першої інстанції виходив з того, що строк дії виданої позичальнику кредитної картки встановлений до вересня 2015 року. Тому, враховуючи, що у матеріалах справи відсутні докази того, що інші кредитні картки були видані відповідачу на підставі анкети-заяви від 11.10.2011 року для пролонгації кредитного договору, суд дійшов висновку, що звернувшись до суду з даним позовом 27.07.2020 р., позивач пропустив строк позовної давності, що відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України є підставою для відмови у позові.

В апеляційній скарзі АТ КБ «ПРИВАТБАНК», посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просило скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд зробив помилковий висновок про пропуск позивачем строку позовної давності. Так відповідачу було відкрито картковий рахунок та видано картку, яка в подальшому перевипускалася, строк дії останньої випущеної картки до 06/19, тобто до 30 червня 2019 року, а позивач звернувся з позовом до суду 22 липня 2020 року, тобто в межах строку позовної давності. Окрім того, 14 серпня 2019 року відповідачем було здійснено самостійне погашення боргу в розмірі 947 грн 49 коп.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просила відмовити у задоволенні апеляційної скарги, виклавши доводи, які є аналогічними її аргументам у відзиві на позовну заяву.

В судовому засіданні у суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 просила відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а судове рішення залишити без змін.

Представник ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справ повідомлені належним чином, клопотань про відкладення розгляду справи не надходило.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню із наступних підстав.

Судом установлено і таке вбачається з матеріалів справи, що 11 жовтня 2011 року між ПАТ КБ "ПриватБанк", правонаступником якого є АТ КБ "ПриватБанк", та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір б/н шляхом підписання сторонами анкети - заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, за умовами якого відповідачка отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку. В анкеті-заяві, підписаною відповідачкою, зазначено, що вона згодна з тим, що ця заява разом із Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між нею та Банком договір про надання банківських послуг, вона ознайомлена з договором про надання банківських послуг (а.с. 24).

До позовної заяви Банк додав Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Умови та правила надання банківських послуг в ПриватБанку.

Згідно з наданого позивачем розрахунку заборгованість відповідачки перед Банком за вказаним кредитним договором станом на 20 травня 2020 року складає 20 355 грн 23 коп., з яких: 14219 грн 23 коп. - заборгованість за тілом кредиту; 6136 грн 38 коп. - заборгованість за простроченими відсотками (а.с. 7-15).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення процентів за коритування кредитними коштами, суд першої інстанції виходив з того, що у підписаній сторонами анкеті-заяві відсутні умови договору щодо розміру процентної ставки та порядку повернення кредиту, а за відсутності підпису ОСОБА_1 на витязі з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» і Умовах та правилах надання банківських послуг, що прикладені Банком до позовної заяви, їх не можна розцінювати як частину укладеного сторонами договору, а тому не можна вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову АТ КБ «ПРИВАТБАНК».

Так, відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1048 ЦК України).

Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною 1 статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПРИВАТБАНК»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно із частиною 1 статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

У анкеті-заяві позичальника ОСОБА_1 процентна ставка за користування кредитними коштами не зазначена.

Обґрунтовуючи вимоги про стягнення процентів, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором Банк посилався на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Умов та правил надання банківських послуг.

Проте матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Тарифи та Умови і правила розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність в анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, , надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

При цьому, згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Надані позивачем Умови та правила надання банківських послуг, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Умови та правила надання банківських послуг в ПриватБанку, які містяться в матеріалах даної справи, не містять підпису ОСОБА_1 , тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного сторонами 11 жовтня 2011 року шляхом підписання заяви-анкети.

Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами.

Вказані обставини правильно встановлені судом першої інстанції під час вирішення питання щодо наявності правових підстав для стягнення з відповідача на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» процентів за користування кредитом, а тому суд обґрунтовано відмовив у задоволенні даних позовних вимог у зв`язку з їх безпідставністю в цій частині.

Висновок суду про недоведеність вимог Банку про стягнення процентів, що, на думку позивача, були узгоджені кредитним договором, ґрунтується на встановлених порушеннях порядку укладення кредитних договорів як договорів приєднання.

Колегія суддів не вбачає підстав для заперечення такого висновку, тому що він ґрунтується на правильно встановлених обставинах справи та відповідає правовому висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17.

Проте колегія суддів не може погодитись з іншим висновком суду, оскільки він не відповідає фактичним обставинам справи.

Так, згідно довідки АТ КБ «ПРИВАТБАНК» про видані ОСОБА_1 картки на підставі кредитного договору від 11 жовтня 2011 року відповідачці 29 серпня 2011 року було видано кредитну картку за № НОМЕР_1 зі строком дії до 09/15 та здійснено старт карткового рахунку 11 жовтня 2011 року. 29 червня 2015 року ОСОБА_1 було видано кредитну картку за № НОМЕР_2 зі строком дії до 06/19. З 11 жовтня 2011 року Банком було встановлено кредитний ліміт у сумі 1000,00 грн, який у подальшому неодноразово змінювався (а.с. 23).

Факт отримання кредитних коштів та користування ними підтверджено випискою з відкритого на відповідачку карткового рахунку (а.с. 12-18).

В суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 не заперечувала зазначені обставини, а також того факту, що вона отримувала картки, які вказані у виписці по рахунку та користувалась за їх допомогою кредитними коштами.

Отже висновок суду пер шої інстанції про те, що спірні правовідносини стосуються лише платіжної картки, отриманої позичальником у 2011 році, є помилковими, оскільки платіжна картка є лише інструментом доступу до відкритого на відповідачку карткового рахунку, а всі операції з використанням платіжних карток обліковуються на одному рахунку, що був відкритий на підставі укладеного сторонами 11 жовтня 2011 року кредитного договору.

За такого колегія суддів не може погодитись і з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення тіла кредиту через сплив позовної давності, початком перебігу якої суд вважав кінцевий строк дії виданої позичальнику у 2011 році кредитної картки - до вересня 2015 року.

Крім того, суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позову, але позовна давність спливла, і про це зробила заяву інша сторона спору. Якщо ж встановлено, що право чи інтерес позивача не порушено, суд відмовляє у задоволенні позову через його необґрунтованість (див. п. 53 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 червня 2023 року у справі № 755/13805/16-ц).

З розрахунку заборгованості та виписки з карткового рахунку вбачається, що збільшення заборгованості за тілом кредиту зокрема відбувалось за рахунок направлення сплачених відповідачкою коштів на погашення процентів, нарахування яких та конкретний розмір не було узгоджено сторонами, що є порушенням умов договору.

Так, з вказаної виписки по рахунку слідує, що станом на 20 травня 2020 року відповідачкою було отримано 17 481грн 05 коп. кредитних коштів, тоді як внесено Банку на погашення кредиту 35 541 грн 26 коп.

З огляду на викладене заявлені позовні вимоги АТ КБ «ПРИВАТБАНК» є безпідставними, оскільки наявність заборгованості ОСОБА_1 перед Банком, про стягнення якої просить позивач, не доведена.

Встановивши відсутність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з ОСОБА_1 сум, про які просило АТ КБ «ПРИВАТБАНК», суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні вимог про стягнення заборгованості, але помилково виходив із того, що ці вимоги не підлягають задоволенню через сплив позовної давності.

Тому колегія суддів дійшла висновку про необхідність зміни мотивувальної частини оскаржуваного рішення шляхом викладення її в редакції цієї постанови.

В іншій частині рішення суду зміні або скасуванню не підлягає, оскільки є законним та обґрунтованим.

Оскільки оскаржуване рішення змінено тільки в частині мотивів його прийняття, то розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись ст. 367, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» задовольнити частково.

Рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 28 березня 2024 року - змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції даної постанови.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.




Головуючий В.В. Коломієць


Судді: Н.В. Самчишина


Т.В. Серебрякова




Повний текст постанови складено 01 липня 2024 року



  • Номер: 22-ц/812/861/24
  • Опис: за позовом Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до Яблуновської Анастасії Ігорівни про стягнення заборгованості
  • Тип справи: на цивільну справу за апеляційною скаргою (а)
  • Номер справи: 488/2262/20
  • Суд: Миколаївський апеляційний суд
  • Суддя: Коломієць В.В.
  • Результати справи:
  • Етап діла: Призначено склад суду
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 03.05.2024
  • Дата етапу: 03.05.2024
  • Номер: 22-ц/812/861/24
  • Опис: за позовом Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до Яблуновської Анастасії Ігорівни про стягнення заборгованості
  • Тип справи: на цивільну справу за апеляційною скаргою (а)
  • Номер справи: 488/2262/20
  • Суд: Миколаївський апеляційний суд
  • Суддя: Коломієць В.В.
  • Результати справи:
  • Етап діла: Відкрито провадження
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 03.05.2024
  • Дата етапу: 07.05.2024
  • Номер: 22-ц/812/861/24
  • Опис: за позовом Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до Яблуновської Анастасії Ігорівни про стягнення заборгованості
  • Тип справи: на цивільну справу за апеляційною скаргою (а)
  • Номер справи: 488/2262/20
  • Суд: Миколаївський апеляційний суд
  • Суддя: Коломієць В.В.
  • Результати справи:
  • Етап діла: Призначено до судового розгляду
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 03.05.2024
  • Дата етапу: 15.05.2024
  • Номер: 22-ц/812/861/24
  • Опис: за позовом Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до Яблуновської Анастасії Ігорівни про стягнення заборгованості
  • Тип справи: на цивільну справу за апеляційною скаргою (а)
  • Номер справи: 488/2262/20
  • Суд: Миколаївський апеляційний суд
  • Суддя: Коломієць В.В.
  • Результати справи:
  • Етап діла: Розглянуто: рішення набрало законної сили
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 03.05.2024
  • Дата етапу: 24.06.2024
Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація