Справа №2 – 1287/2010 р.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М           У К Р А Ї Н И

19 жовтня 2010 року Крюківський районний суд м.Кременчука Полтавської області в складі головуючої судді Усенко Т.І., секретаря Кобзар А.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Кременчуці цивільну справу за позовом юридичної особи, Публічного  акціонерного товариства «Укрсиббанк» в особі центрального регіонального департаменту Публічного акціонерного товариства „УкрСиббанк” до фізичних осіб, ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та  зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства « Укрсиббанк»  про визнання договору про надання споживчого кредиту та договору іпотеки від 27.12.2007 року недійсними,

                                                   В С Т А Н О В И В:

    В квітні 2010 року позивач, ПАТ „УкрсибБанк”, звернулися до суду із вказаним позовом та прохали постановити рішення, яким стягнути з відповідачів ОСОБА_1, ОСОБА_3,  в солідарному порядку на їх  користь заборгованість за договором про надання споживчого кредиту №11280747000 від 27.12.2007 року в розмірі 379 422 грн. 60 коп. та зі сплати судового збору – 1 700 грн. 00 коп., 120 грн. витрат на інформаційно – технічне забезпечення розгляду справ.

    В подальшому 02.09.2010 року, ПАТ „УкрСиббанк” (надалі – Банк) уточнив та збільшив свої позовні вимоги, про що подали відповідну заяву, остаточно прохали стягнути з відповідачів, ОСОБА_1, ОСОБА_3 в солідарному порядку на їх користь заборгованість за договором споживчого кредиту №11280747000 від 27.12.2007 року в сумі 431 634 грн. 41 коп та судові витрати.

    11 травня 2010 року ОСОБА_1 в попередньому судовому засіданні звернувся з зустрічним позовом до ПАТ„УкрСиббанк” про визнання договору споживчого кредиту та іпотеки недійсним, згідно якого прохав постановити рішення, яким визнати недійсними договір про надання споживчого кредиту №11280747000 від 27.12.2007 року укладеного між ним та позивачем та договір іпотеки від 27.12.2007 року посвідченого Приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Веселовським О.Г., реєстровий №14703. При визначені загального розміру заборгованості його (ОСОБА_1) перед ПАТ „УкрСиббанк” за договором про надання споживчого кредиту №11280747000 від 27.12.2007 року врахувати всі суми платежів, внесених ним Банку, на часткове погашення виданої йому банком кредиту в сумі 328 250 грн. Зобов”язати Приватного нотаріуса Кременчуцького міського нотаріального округу Веселовського О.Г виключити з реєстру іпотеки та заборон відчуження запис про іпотеку та заборону відчуження нерухомого майна, яке було передано у іпотеку за договором іпотеки від 27.12.2007 року, посвідченого Приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Веселовським О.Г., реєстровий №14703, а саме: квартири АДРЕСА_1 Судові витрати покласти на відповідача.

    В подальшому в ході розгляду справи, ОСОБА_1 уточнював свої позовні вимоги, крім раніше заявлених вимог, прохав надати йому розстрочку строком на 60 місяців визначеної судом загальної заборгованості за договором про надання споживчого кредиту №11280747000 від 27.12.2007 року, враховуючи тяжкий матеріальний стан.

    Ухвалою Крюківського районного суду м.Кременчука Полтавської області від 11.05.2010 року вказані справи об”єднані в одне провадження.

На обгрунтування заявлених вимог позивач, Банк вказував, що 27.12.2007 року між АКІБ „УкрСиббанк”, який на підставі рішення загальних зборів акціонерів від 27.10.2009 року змінив своє найменування на публічне акціонерне товариство „УкрСиббанк” та відповідачем, ОСОБА_1 був укладений договір про надання споживчого кредиту №11280747000 (надалі – Кредитний договір), згідно якого відповідач ОСОБА_1 отримав кредит в сумі 328 250 грн. 00 коп., строк користування кредитом до 26.12.2037 року зі сплатою 14,5 % річних. Цього ж дня з метою забезпечення Кредитного договору, Банк уклав договір поруки з фізичною особою,  ОСОБА_3, яка згідно вказаного договору брала на себе зобов”язання перед Банком відповідати по зобов”язанням відповідача, ОСОБА_1 та нести солідарну з ним відповідальність  внаслідок порушення останнім умов договору про надання споживчого кредиту (надалі – Договір), та крім того цього ж дня з метою забезпечення Кредитного договору, Банк уклав договір іпотеки з фізичною особою, ОСОБА_1, згідно якого останній передав в заставу нерухоме майно, трикімнатну квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 64,30 кв.м. Дружина та поручитель, ОСОБА_3 надала письмову заяву, посвідчену нотаріально, згідно якої вона не заперечувала на передачу їх квартири в іпотеку. Відповідно до умов Кредитного договору, з метою повернення кредиту, відповідач ОСОБА_1 повинен був щомісячно здійснювати платежі в розмірі встановленому Банком, відповідно до  графіку погашення заборгованості. У встановлений законом строк, відповідач ОСОБА_1 суму кредиту та відсотки не сплачував. Відповідно до договору іпотеки та положень статті 589 ЦК України, позивач має право задовольнити свої вимоги за рахунок предмету іпотеки, в даному випадку квартири, в повному обсязі, переважно перед іншими кредиторами.

В зв”язку з тим, що відповідач ОСОБА_1 порушив взяті на себе договірні зобов’язання щодо погашення кредиту, сплати відсотків за його (кредитом) користування, на його адресу та адресу поручителя, ОСОБА_3 направлялись письмові попередження у вигляді вимоги про наявність заборгованості за кредитним договором та про добровільне погашення кредиту, які зі сторони відповідачів залишилась поза увагою. Внаслідок не виконання відповідачами своїх договірних зобов”язань за користування кредитом, їм нараховувалась пеня, як за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом, так і зі сплати відсотків  і неустойка. Крім того позивач посилався на норми ЗУ „Про іпотеку”, яким передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов”язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов”язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Вказане у відповідності до умов кредитного договору та норм ЦК України дає підстави позивачу (Банку) вимагати стягнення з відповідачів в солідарному порядку на користь ПАТ „УкрСиббанк” заборгованість за Договором про надання споживчого кредиту №11280747000 від 27.12.2007 року у сумі 431 634 грн. 41 коп та судові витрати.

    В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_5 заявлені вимоги підтримав з підстав викладених в позові та з урахуванням доказів здобутих в ході розгляду справи, додатково вказав, що ОСОБА_1 перестав належним чином розраховуватися за Договором, хоча мав можливість заключити договір про рекструктиризацію при відсутності належних коштів. Зустрічний позов ОСОБА_1 про визнання недійсними договорів про надання споживчого кредиту та про визнання недійсним договору іпотеки не визнав, вказував, що перед підписанням договору з ОСОБА_1 останньому надавався інформаційний лист, відповідно до ЗУ „Про захист прав споживачів”. Так само вважав, безпідставними посилання відповідача на наявність в договорі дискримінаційних пунктів, які стосуються пені та дострокового повернення кредиту та нарахованих відсотків, оскільки останні спрямовані на забезпечення належного виконання позичальником своїх договірних зобов”язань. Договором передбачено, що може бути встановлений (змінений) новий розмір процентної ставки за користування кредитом, позичальник та поручитель  також про ці умови знали, оскільки останні підписали  кредитний договір та договір поруки, тому в повному обсязі були обізнані з умовами договору про надання споживчого кредиту. Підписавши кредитний договір  та договір іпотеки сторони підтвердили, що будь – які умови є для них істотними і підлягають виконання в порядку, передбаченому кредитним договором.

    Безпосередньо, самі відповідачі не заперечували, того факту, що вони отримали та користувалися коштами банку, отже відсутні підстави для визнання недійсними кредитного договору та договору іпотеки, оскільки останні є обов”язковими для виконання та сприяють виконанням умов договору, а тому в задоволені позову ОСОБА_1 прохав відмовити.. Крім того при винесені рішення прохав врахувати письмові заперечення на позов ОСОБА_1 про визнання недійсним договору про надання споживчого кредиту та іпотеки, які маються в матеріалах цивільної справи.

    Відповідачка ОСОБА_3 в судовому  засіданні прохала відмовити в позові банку про стягнення заборгованості за кредитним договором, так як  вона договір поруки не підписувала,  хто виконав замість неї підпис сказати не може. Не заперечує, що дійсно чоловік брав кредит на своє ім»я і за ці гроші придбали квартиру, живуть в ній. Не заперечує, що заповнювала анкету поручителя і на момент  отримання грошей перебувала в банку. Дійсно не заперечувала  проти оформлення кредиту на ім»я чоловіка.

В судовому засідання  відповідач-позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_6 позов визнали частково, лише в частині погашення боргу по тілу кредиту , з самим розміром боргу не згодні, вважають не законним збільшення проценту  за користування кредитом з 14,5 річних до 21 %,  вказували, що дійсно 27 грудня 2007 року між банком та ОСОБА_1 був укладений договір про надання споживчого кредиту. Цього ж дня Банк уклав з його дружиною договір поруки  та безпосередньо  з ним договір  іпотеки. Кредит видавався в національній валюті в сумі 328 250 грн. Банком безпідставно нараховані  проценти та пеня, не подані відомості що відсотки продовжували банком нараховуватись після звернення останнього до суду за примусове стягнення заборгованості за кредитним договором, відомості щодо відображення цих нарахованих, але несплачених відсотків у фінансово – бухгалтерській документації банку. Всі ризики Кредитного договору надавач фінансових послуг поклав виключно на ОСОБА_1, як позичальника, умови договору є несправедливими. Нормами ЦК передбачені випадки коли особа котра порушила зобов”язання звільняється від відповідальності, а саме коли вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Непереборною силою в їхньому випадку є світова фінансова криза, наявність та глобальність якої визнана міжнародною спільнотою та не потребує додаквого доказу. Крім того ОСОБА_1 вказав, що на час укладання договору мав стабільний заробіток , але згодом втратив  роботу, дружина перебувала в декретній відпустці і тому не мав належних коштів для погашення кредиту.  

Тому, вважали, що відсутні підстави для задоволення позову ПАТ „УкрСиббанк”, в зв”язку з чим прохали відмовити в його задоволені та задовольнити їх зустрічний позов про визнання недійсним договру споживчого кредиту та іпотеки. При винесннні рішення прохали врахувати подану заяву про заперечення на позов ПАТ „УкрСиббанк” та про уточнення позовних вимог. Одночасно  ОСОБА_1 вказав, що  договір поруки замість дружини підписав він. Не заперечує, що  за згодою дружини отримував кредит, за ці кошти  придбали квартиру і в ній проживають.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши та оцінивши наявні письмові матеріали справи, повно з”ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об”єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов слідуючих висновків:

Судом встановлено, що дійсно 27 грудня 2007 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком „УкрСиббанк” (рішенням загальних зборів акціонерів від 27.10.2009 року змінив своє найменування на публічне акціонерне товариство „УкрСиббанк”) в особі начальника відділення №823 АКІБ „УкрСиббанк” ОСОБА_7, який діє на підставі довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу ОСОБА_8 29 січня 2007 року, та зареєстрованої в реєстрі за №624 з однієї сторони та відповідачем, ОСОБА_1 з другої сторони, укладений договір про надання споживчого кредиту №11280747000 (надалі – Кредитний договір), згідно якого відповідач ОСОБА_1 отримав кредит в сумі 328 250 грн. 00 коп., строк користування кредитом до 26.12.2037 року зі сплатою 14,5 % річних.

    Відповідно до Статуту Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк", затвердженого Загальними зборами акціонерів АКІБ „УкрСиббанк” 27.10.2009 року, рішенням загальних зборів Акціонерів від 27.10.2009 року, Акціонерний комерційний інноваційний банк „УкрСиббанк” у зв”язку з проведенням своєї діяльності у відповідність до норм ЗУ „ Про акціонерні товариства” змінив своє найменування на Публічне акціонерне товариство „УкрСиббанк”, яке виступає правонаступником по всіх правах та зобов”язаннях Акціонерного комерційного інноваційного банку „УкрСиббанк”.

    У відповідності до умов Договору, Банк заявою на видачу готівки №63 від 27.12.2007 року надав ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 324 311 грн. 00 коп., згідно договору та сплаченої комісії.

В забезпечення виконання Кредитного Договору цього ж дня між Банком та відповідачем ОСОБА_3 укладений договір поруки (надалі – “Договір Поруки”), згідно предмету якого поручитель, в данному випадку ОСОБА_3 на добровільних засадах брала на себе зобов”язання перед кредитором в данному випадку Банком відповідати по зобов”язанням боржника, ОСОБА_1, які виникають з умов Кредитного договору та ОСОБА_1 був укладений договір іпотеки на житлове приміщення (квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 64,30 кв.м.), посвідчених приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу ОСОБА_9 зареєстровано в реєстрі заборон за № 14703.

Заявою від 27.12.2007 року, посвідченої приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу ОСОБА_9 зареєстровано в реєстрі за № 14697, ОСОБА_3 дала згоду своєму чоловікові, ОСОБА_1 на передачу в  іпотеку квартири АДРЕСА_1 та належить їм на праві спільної сумісної власності.

    Розділом першим Кредитного договору визначений порядок і строк повернення кредиту та сплати процентів, так зокрема п.п.1.3.4 вказаного Кредитного договору передбачено, що Позичальник, в данному випадку відповідач ОСОБА_1, зобов”язувалася сплачувати відсотки Банку за користування кредитними ресурсами, термін сплати відсотків з 01 по 10 число включно кожного місяця, наступного за тим, за який були нараховані відсотки.

    Відповідач ОСОБА_1 в порушення умов Кредитного Договору, (графіку погашення кредиту) до нього, яким встановлений графік погашення кредиту, взяті на себе зобов’язання не виконував, отриману суму кредиту не повернув, передбачені договором відсотки за користування кредитом в повному обсязі не сплатив.

    Відповідно до розділу першого, Договору поруки, Поручитель в нашому випадку відповідач ОСОБА_3 несе солідарну відповідальність перед Банком нарівні з Боржником ОСОБА_1 за всіма зобов”язаннями останнього за Кредитним договором.

    Кредитним Договором п.п.4.6, передбачена відповідальність відповідача ОСОБА_1 за порушення строків повернення кредиту та відсотків за користування кредитом, сплати пені до встановленої процентної ставки за кредит, а також право Банку достроково вимагати повернення наданого кредиту в зв’язку з порушенням відповідачем умов Кредитного Договору, в разі застосування Банком будь – якого з п.п.2.3, 5.5., 5.6, 5.10, 7.4, 9.2., 9.14, Кредитного договору.

27.05.2009 року за вих.№404 на адресу відповідача ОСОБА_1, направлялась заява щодо погашення заборгованості за Кредитним договором,  але останнім залишилась без уваги,  борг до цього часу не погашений, тому позивач був змушений звернутися до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів.

Зважаючи на викладені обставини, суд дійшов таких висновків:

    Між сторонами в справі виникли та існують правовідносини щодо виконання цивільно – правових  угод, а саме кредитного договору, договору поруки та договору іпотеки.

У відповідності до ст.526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та відповідно до ст.525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов”язання не допускається.

Відповідно до статті 554 ЦК України визначені правові наслідки порушення зобов”язання, забезпеченого порукою, так зокрема частиною першою вказаної статті передбачено, що у разі порушення боржником зобов”язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

 Статтею 549 ЦК України визначено поняття неустойки, так частиною третьою вказаної статті визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов”язання за кожен день прострочення виконання.

    Статтею 1054 ЦК України визначається поняття кредитного договору, так зокрема частиною першою вказаної статті передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові  у розмірі та на умовах , встановлених договором , а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

    Відповідно до умов кредитного договру, Банк зобов'язувався надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язувався повернути кредит та сплатити проценти. На виконання умов договору Банк свої обов”язки виконав, а позичальник отримав обумовлені стронами грошові кошти в національній валюті.

    Одним із розділів Кредитного договору визначаються гарантії сторін (розділ 8), так зокрема п.п.8.2 передбачено, що підписанням даного договору Позичальник підтверджує, що він розуміє всі умови цього договору, свої права та обов”язки за цим договром і погоджується з ними.

    Тобто підписуючи кредитний договір та договір іпотеки ОСОБА_1 усвідомлював значення своїх дій, погодився з умовами як, кредитного договору так і договору іпотеки житлового приміщення, безпосередньо настанням наслідків у разі порушення термінів сплати кредиту та розраховував на свої можливості щодо повернення взятих у кредит коштів.

Згідно з ст.65 ч.4 СК України, договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім”ї, створює обов”язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім”ї.

Статтею 541 ЦК України визначено поняття солідарного зобов”язання, так зокрема, солідарний обов”язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов”язання.

    Підписавши безпосередньо Кредитний договір, договір поруки та в подальшому договір іпотеки, сторони підтвердили, що будь – які умови є для них істотними і підлягають виконанню в порядку передбаченому Кредитним договором, крім того в солідарному порядку.

    Кредит надавався сторонам на придбання нерухомого майна.

    У встановлений договором та законом термін, відповідач ОСОБА_1 та поручитель ОСОБА_3 взяті на себе зобов”язання щодо погашення кредиту та сплати відсотків не виконали, заходів направлених на погашення кредиту не приймали.  

     Відповідно до наданого позивачем розрахунку суми заборгованості за Договором про надання споживчого кредиту №11280747000 від 27.12.2007 року, становить 431 634 грн. 41 коп, а саме:

    - 321 866 грн. 52 коп. – заборгованість за простроченим кредитом;

- 94 131 грн. 69 коп. – заборгованість по простроченим процентам за користування кредитом;

- 2 690 грн. 98 коп. – сума пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитним;

- 12 945 грн. 22 коп. – сума пені за несвоєчасне погашення заборгованості по процентам за користування кредитом.

Таким чином,     безпідставне невиконання відповідачем ОСОБА_1  своїх договірних зобов’язань, порушило право позивача на своєчасне та в повному обсязі отримання грошових коштів, які були надані в кредит.

Відповідно до ст.33 ч.1 ЗУ Про іпотеку” у разі невиконання боржником основного зобов”язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов”язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Крім того, у відповідності до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов”язана довести ті обставини, на які  вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, в даному випадку ОСОБА_1 та його представник позовні вимоги по позовним заявам про визнання  договору іпотеки та договору про надання споживчого кредиту недійсним в повній мірі не обгрунтували та не надали належних доказів для їх задоволення.

Відповідно до ст.ст.6 ,627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв  ділового обороту, вимог розумності та справедливості і згідно ст. 629 ЦК України встановлений загальний принцип обов»язковості договору. Укладення договору передбачає, що він відповідає встановленим законодавством вимогам і умови договору не суперечать положенням нормативно-правових актів, а тому належним чином укладений договір є обов»язковим для сторін і повинен добросовісно виконуватись, за виникнення ускладнень у виконанні, договір відповідно до положень ст.ст.203,215,651,652 ЦК України не може бути визнаний недійсним або  розірваним.

Щодо визнання недійсним договору іпотеки, то останній є самостійним видом забезпечення виконання зобов”язань, тому відсутність договору поруки з іпотекодавцем не має правового значення для вирішення питання про недійсність договору іпотеки, на що посилається ОСОБА_1 Відповідно до договору іпотеки від 27 грудня 2007 року ОСОБА_1 передав в іпотеку банку нерухоме майно – Квартиру в забезпечення вимог банку, які саме виникають з договору про  надання споживчого кредиту №11280747000 від 27  грудня 2007 року, крім того договір іпотеки підписаний сторонами та посвідчений нотаріально, договори відповідають загальним вимогам, встановленим ст.203 ЦК України і тому вони є обов”язковими для сторін і повинні добросовісно виконуватися, ОСОБА_3 надала згоду на передачу нерухомого майна (квартири) в іпотеку, тому суд вважає, що  відсутні підстави для визнання недійсним договору про надання споживчого кредиту та договору іпотеки.

Посилання відповідачки  ОСОБА_3 на той факт, що начебто вона не підписувала договір поруки, а тільки заповнювала анкету, суд не може прийняти до уваги, так як  сам відповідач ОСОБА_1  вказав, що він підписав договір поруки за згодою ОСОБА_3

Крім того  відповідачі  ОСОБА_3  на час  оформлення договору кредиту  і на даний  час перебувають  в зареєстрованому шлюбі , за кредитні кошти придбали житло, проживають в ньому,  тобто  договір укладений в інтересах сім»ї, створює обов»язки і для ОСОБА_10, так як майно, одержане за кредитні кошти, використане в інтересах їх сім»ї.

Відповідно до ст. 541  ЦК України солідарний обов»язок або солідарна вимога виникають у випадках встановлених договором або законом, , зокрема у разі неподільності предмета зобов»язання.

Разом з тим суд  вважає за можливе зменшити нараховані позивачем суми пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом та за несвоєчасне погашення заборгованості по процентам за користування кредитом.,  а саме з 2690,98 до 1690,98 грн. та з 12945,22 грн. до 9945,22 грн..

Статтею 551 ЦК України визначений предмет неустойки, так зокрема відповідно до частини третьої вказаної статті, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обстави, які мають істотне значення.

Таким чином враховуючи пояснення відповідача надані в судовому засіданні, зважаючи на суму яку висуває позивач, тобто враховуючи майновий стан сторін, їх життєвий уклад, які заслуговують також на увагу, тим паче беручи до уваги положення статті 3 Конституції України, якою закріплено, що людина, її життя і здоров”я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, суд вважає за доцільне зменшити розмір нарахованої пені до 11 636 грн. 20 коп.

Відповідно до ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтвердженні судові витрати.

    Отже заявлені Банком вимоги є частково  законними та  обгрунтованими та підлягають частковому задоволенню, а саме слід стягнути  з ОСОБА_1, ОСОБА_3 на користь ПАТ „УкрСиббанк” заборгованість за договором про надання споживчого кредиту №11280747000 від 27.12.2007 року суму боргу в розмірі 427 634 грн. 41 коп., а саме 321 866 грн. 52 коп. – заборгованість за простроченим кредитом; 94 131 грн. 69 коп. – заборгованість по простроченим процентам за користування кредитом; 1690 грн. 98 коп. – сума пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитним; 9 945 грн. 22 коп. – сума пені за несвоєчасне погашення заборгованості по процентам за користування кредитом та з кожного відповідача на користь позивача ПАТ “УкрСиббанк”  по 850 грн. 00 коп. зі сплати судового збору та по 60 грн. 00 коп. витрат на оплату інформаційно – технічного  забезпечення розгляду справи.

    В іншій частині позову  ПАТ „УкрСиббанк” слід відмовити.

В позові ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства  „Укрсиббанк” про визнання договорів про надання споживчого кредиту та іпотеки, слід відмовити в зв”язку з їх необґрунтованістю та недоведеністю, приймаючи до уваги , що банк надавав ОСОБА_1 інформаційний лист у відповідності до п.9.13 Кредитного договору відповідно до положень Закону України» Про захист прав споживачів» і це підтверджується його підписом саме у кредитному договорі, крім того в суді не найшло підтвердження та обставина, що договір містить дискримінаційні  умови по відношенню відповідача, так як   дострокове повернення кредиту та нарахування пені    банк вправі  застосовувати  лише при неналежному виконані  боржником  зобов»язань. Дійсно договором передбачені підстави для   збільшення відсоткової ставки і це не являється порушенням Закону України « Про захист прав споживачів» та підставою для визнання кредитного договору та договору іпотеки  недійсними. Банк  надав достовірні дані про повідомлення ОСОБА_1  про зміну системи нарахування відсотків за користування кредитом на прострочену суму основного боргу та про збільшення відсоткової ставки за користування кредитом згідно  рекомендованих листів на його адресу від 22 лютого 2008 року, 9 червня 2008 року та від 17 липня 2008 року.

Крім того  боржник ОСОБА_1. не надав суду доказів, що кредитний договір суперечить  Закону України « Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

Суд вважає за неможливе застосування ст. 617 ЦК України до даних правовідносин  так як неможливо вважати фінансову кризу  випадком або  непереборною силою, так як ч. 2 цієї статті передбачено » не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов»язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов»язань, відсутність у боржника необхідних коштів», тобто відсутність коштів у боржника не звільняє його від відповідальності..

Також суд не вбачає підстав для застосування  ст..217 ЦПК України в частині розстрочки виконання рішення суду.

Керуючись ст.ст.10, 11, 60, 212 – 215 ЦПК України, ст. 99 Конституції України, ст.ст. 3, 11, 13,15, 16, 192, 203,204, 207, 215, 524,525, 526, 530, 533,   548, 549-552, 554, 575, 611, 612,  625, 629, 651, 652, 1046, 1050, 1054,1055 ЦК України, ЗУ „Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг” від 12 липня 2001 року , Законом України „Про національний банк України”, Законом України „Про банки і банківську діяльність” від 7 грудня 2000 року, Постанов Правління Національного  банку України від 17 липня 2001 року №275, № 483 від 14 жовтня 2004 року, Законом України „Про захист прав споживачів”, Законом України „Про іпотеку”, Постановою Пленуму Верховного Суду України №14 від 18 грудня 2009 року „Про судове рішення у цивільній справ” суд –

Р І Ш И В:

Позов  Публічного акціонерного товариства « Укрсиббанк» задовольнити частково.

             Стягнути  з ОСОБА_1, ОСОБА_3 в солідарному порядку заборгованість за договором про надання споживчого к кредиту № 11280747000 від 27 грудня 2007 року на користь Публічного  акціонерного  товариства Банк “ Укрсиббанк” – 427 634 грн. 41 коп.,  а  також судові витрати  в долевому відношенні з ОСОБА_1 та ОСОБА_3  з кожного   по 850 грн. 00 коп. зі сплати судового збору та по 60 грн. 00 коп. витрат на оплату інформаційно – технічного  забезпечення розгляду справи.

В іншій частині  позову відмовити.

В позові  ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства « Укрсиббанк» про визнання договору про надання споживчого кредиту та договору іпотеки від 27 грудня 2007 року недійсними, відмовити.

Апеляційна  скарга  на  рішення  суду  подається до апеляційного суду Полтавськоі області  через Крюківський райсуд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи,  які брали  участь  у справі,  але  не  були  присутні  у  судовому  засіданні  під  час проголошення судового рішення,  можуть  подати  апеляційну  скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

    Суддя:                 Т.І.Усенко

    Повний текст рішення виготовлений 25.10.2010 року