ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний № 331/1664/22                                 Доповідач в 2 інст. ОСОБА_1

Провадження № 11-кп/807/681/24                                 Головуючий в 1 інст. ОСОБА_2

Категорія: ст. 459 КПК України

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2024 року                                                 м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі ОСОБА_5 ,

за участі прокурора ОСОБА_6 ( врежимі відеоконференції),

обвинуваченого ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),

захисника обвинуваченого – адвоката ОСОБА_8 ,

розглянувши в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Запорізького апеляційного суду провадження за апеляційною скаргою (із доповненням) обвинуваченого ОСОБА_7 на ухвалу Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 13 лютого 2024 року, якою повернуто заяву обвинуваченого ОСОБА_7 про перегляд ухвали Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 19 липня 2022 року за нововиявленими обставинами, -

В С Т А Н О В И Л А:

Вказаною ухвалою суду повернуто заяву обвинуваченого ОСОБА_7 про перегляд ухвали Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 19 липня 2022 року за нововиявленими обставинами.

Своє рішення суд першої інстанції мотивував тим, що ухвала Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 19 липня 2022 року не є судовим рішенням, яким завершено розгляд кримінального провадження по суті, а тому вона не може бути предметом перегляду за нововиявленими обставинами.

В апеляційній скарзі (із доповненям) обвинувачений ОСОБА_7 вважає ухвалу суду незаконною та такою, що підлягає скасуванню.

В обґрунтування своїх вимог зазначає, що суд першої інстанції розглянув його заяву однобічно та упереджено, проігнорував його доводи з приводу істотних порушень, допущених при постановленні ухвали Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 19 липня 2022 року.

Так, прокурор ОСОБА_6 порушив вимоги ч. 4 ст. 7, ст. 217 КПК України щодо об`єднання проваджень та початку строку досудового розслідування.

Також прокурор проігнорував вимоги п. 6 ч. 7 ст. 474 КПК України та не виконав вимоги статей 294, 295 КПК України, наслідком чого стала необґрунтована підозра та поява незаконного кримінального провадження, порушення правил підсудності, відсутності захисника.

Вважає, що кримінальне провадження у відношенні нього повинно бути закрито, але на теперішній час цього зроблено не було.

Просить ухвалу скасувати та призначити новий розгляд провадження в суді першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді, обвинуваченого та його захисника, які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, прокурора, який рішення суду першої інстанції вважав законним, обґрунтованим, просив залишити його без змін, а апеляційну скаргу залишити без задоволення, перевіривши матеріали провадження, обговоривши доводи, наведені в апеляційній скарзі та провівши судові дебати, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 55 Конституції України гарантує кожному право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

В офіційному тлумаченні частини другої статті 55 Конституції України, викладеному в рішенні Конституційного Суду України від 14 грудня 2011 року №19-рп/2011, зазначено, що реалізація конституційного права на оскарження в суді будь-яких рішень, дій чи бездіяльності всіх органів влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб забезпечується в порядку,визначеному процесуальним законом.

Частина перша статті 129 Конституції України передбачає, що судове рішення є обов`язковим для виконання.

Стаття 8 КПК України встановлює, що кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

У численних рішеннях, зокрема, у рішенні у справі «Рябих проти Росії», Європейський суд з прав людини зазначив, зокрема: «Право на справедливий судовий розгляд, гарантоване статтею 6 § 1 Конвенції, має тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, яка декларує верховенство права як спільну спадщину Договірних Держав. Одним з фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який вимагає, серед іншого, щоб коли суди остаточно вирішили справу, їхні рішення не могли бути поставлені під сумнів».

Правова визначеність передбачає повагу до принципу res judicata, тобто принципу остаточності (finality) судового рішення. Цей принцип передбачає, що жоден учасник процесу не вправі вимагати перегляду остаточного і обов`язкового рішення, лише з метою повторного або нового розгляду справи. Повноваження вищих судів на перегляд справи мають використовуватися для виправлення судових помилок чи порушень у відправленні правосуддя, але не для нового розгляду справи. Перегляд не може використовуватися як повторна апеляція і сама по собі можливість існування двох різних поглядів на справу не може бути підставою для перегляду. Відступ від цього принципу є виправданим лише у випадку, якщо зумовлений обставинами суттєвого та вагомого характеру" (пункти 51-52).

Відповідно до положень ч. 1 ст. 459 КПК України, судові рішення, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.

Системне тлумачення глави 34 КПК України, у сукупності з наведеними вище положеннями приводить до висновку, що перегляд за нововиявленими обставинами є надзвичайним (екстраординарним) переглядом судових рішень у виняткових випадках, коли після завершення розгляду кримінальної справи в звичайному порядку (в судах першої, апеляційної і касаційної інстанції) виявлені обставини, що могли суттєво вплинути на прийняті судові рішення, і внаслідок завершення кримінального провадження, розгляд цих обставин у звичайному порядку кримінального провадження став недоступним.

Викладене узгоджується з положеннями ч. 2 ст. 459 КПК України, відповідно до яких, нововиявленими обставинами визнаються: штучне створення або підроблення доказів, неправильність перекладу висновку і пояснень експерта, завідомо неправдиві показання свідка, потерпілого, підозрюваного, обвинуваченого, на яких ґрунтується вирок; скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення вироку чи постановлення ухвали, що належить переглянути; інші обставини, які не були відомі суду на час судового розгляду при ухваленні судового рішення і які самі по собі або разом із раніше виявленими обставинами доводять неправильність вироку чи ухвали, що належить переглянути.

Відповідно до цих положень, нововиявлені обставини мають стосуватися лише судового рішення по суті кримінального обвинувачення.

Таким чином, за нововиявленими обставинами можуть бути переглянуті лише судові рішення по суті кримінального обвинувачення, що набрали законної сили, у випадку, коли кримінальне провадження закінчено і рішення стали остаточними.

Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 6 червня 2019 року по справі № 454/3510/13-к.

Як убачається з матеріалів провадження та змісту заяви обвинуваченого ОСОБА_7 , останній звернулася до суду у порядку ч. 1 ст. 459 КПК України із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 19 липня 2022 року, якою було відмовлено у затвердженні угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 22022080000000904 від 15 червня 2022 року, за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 111-1 КК України.

Вищевказана ухвала суду першої інстанції за своїм змістом не є судовим рішенням, постановленим за наслідками перегляду вироку чи ухвали у кримінальному провадженні по суті обвинувачення, визнаного судом доведеним, та не віднесена до рішень, які можуть бути предметом перегляду за нововиявленими обставинами в порядку, передбаченому главою 34 КПК України.

Оскільки ухвала Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 19 липня 2022 року не належить до остаточних рішень, які можуть бути переглянуті за нововиявленими обставинами відповідно до глави 34 КПК України, то колегія суддів вважає, що підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

На підставі зазначеного, керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу (із доповненням) обвинуваченого ОСОБА_7 залишити без задоволення.

Ухвалу Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 13 лютого 2024 року, якою повернуто заяву обвинуваченого ОСОБА_7 про перегляд ухвали Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 19 липня 2022 року за нововиявленими обставинами, залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту оголошення.

Касаційна скарга на ухвалу може бути подана протягом трьох місяців з дня її оголошення безпосередньо до Верховного Суду, а обвинуваченим, який утримується під вартою - в той самий строк з дня вручення йому копії ухвали.

Судді:

ОСОБА_1                 ОСОБА_3                         ОСОБА_4        

Дата документу Справа № 331/1664/22