Номер провадження: 11-кп/813/359/24

Справа № 492/967/19

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач ОСОБА_2

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.06.2024 року                                                                 м. Одеса

Одеський апеляційний суд в складі:

головуючого судді - ОСОБА_2 ,

суддів: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_5 кизи,

прокурора ОСОБА_6

обвинувачених ОСОБА_7 та ОСОБА_7

захисника ОСОБА_8

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі в залі суду апеляційну скаргу захисника обвинувачених ОСОБА_7 та ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 на вирок Саратського районного суду Одеської області від 05.04.2023 року відносно

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Сарата Одеської області, зареєстрованого та проживаючого: АДРЕСА_1 , громадянина України, з вищою освітою, не одруженого, директора ТОВ "Саратське АТП 15166", який відповідно до ст. 89 КК України не має судимості,

- обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.296 КК України,

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с. Фараонівка Саратського району Одеської області, зареєстрованого та проживаючого: АДРЕСА_1 , громадянина України з вищою освітою, одруженого, директора ТОВ "Транспортник 1718", який відповідно до ст. 89 КК України не має судимості,

- обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.296 КК України у кримінальному провадженні № 12017160420000152 від 28.03.2017 року,

установив

Зміст оскарженого судового рішення та обставини, встановлені судом першої інстанції

Вироком суду 1-ої інстанції ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України та йому призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_7 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 (один) рік 6 (шість) місяців.

Відповідно до п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України в період іспитового строку зобов`язано ОСОБА_7 періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України та йому призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_7 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 (один) рік 6 (шість) місяців.

Відповідно до п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України в період іспитового строку зобов`язано ОСОБА_7 періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання .

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_9 задоволений частково. Стягнуто солідарно з ОСОБА_7 , ОСОБА_7 на користь ОСОБА_9 матеріальну шкоду у розмірі 3770 (три тисячі сімсот сімдесят) гривень 13 копійок та моральну шкоду у розмірі 80000 (вісімдесят тисяч) гривень.

В задоволенні решти позову відмовлено.

Також даним вироком вирішено питання, заходів забезпечення кримінального провадження та речових доказів.

Згідно оскаржуваного вироку, ОСОБА_7 та ОСОБА_7 визнані винуватими у тому, що ОСОБА_7 , діючи з єдиним прямим умислом, за попередньою змовою з ОСОБА_7 та з п`ятьма іншими невстановленими особами, на головах яких були одягнені маски темного кольору (балаклави), 28 березня 2017 року приблизно о 05 годині 40 хвилин, перебуваючи по АДРЕСА_2 неподалік автобусної зупинки, грубо порушуючи громадський порядок, з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, із застосуванням іншого предмета, заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень, вчинив хуліганство при наступних обставинах.

Так, п`ять невстановлених осіб, на головах яких були одягнені маски темного кольору (балаклави), діючи єдиним спільним умислом з ОСОБА_7 , ОСОБА_7 та в їхній присутності, кинули під колеса пасажирського автобусу марки "Mercedes-Benz", моделі "308D CD1", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , білого кольору, яким керував ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та який в цей час здійснював перевезення пасажирів за маршрутом "Міняйлівка - Одеса" в напрямку до м. Одеси, заздалегідь приготовлений для пошкодження майна та для тимчасового порушення руху транспорту, металевий ціпок із загостреними шипами, внаслідок чого пошкоджено майно - пробито три колеса моделі "Kleber Transalp 2 225/70R15C зимові", чим завдано майнової шкоди потерпілому ОСОБА_9 на суму 3770 гривень 13 копійок, що призвело до тимчасового порушення руху транспорту - аварійної зупинки цього автобусу біля автобусної зупинки, яка розташована по АДРЕСА_2 , навпроти будівлі аптеки.

Своїми діями п`ять невстановлених осіб, на головах яких були одягнені маски темного кольору (балаклави), разом з ОСОБА_7 , ОСОБА_7 створили реальну загрозу життю та здоров`ю водія ОСОБА_9 та пасажирів пасажирського автобусу "Mercedes-Benz", моделі "308D CDI", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , білого кольору, що могло призвести до дорожньо-транспортної пригоди і травмування осіб, які перебувати у даному транспортному засобі, а також спричинили пошкодження майна та тимчасово порушили рух транспорту.

Після цього ОСОБА_7 разом із ОСОБА_7 та п`ятьма невстановленими особами, на головах яких були одягнені маски темного кольору (балаклави), за допомогою автомобіля марки "Мітсубісі", моделі "Паджеро", державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , чорного кольору, яким керував ОСОБА_7 що належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю "Транспортник 1718", директором якого являється ОСОБА_7 , під`їхали до автобусної зупинки, що розташована по АДРЕСА_2 навпроти будівлі аптеки, де ОСОБА_7 , продовжуючи спільний єдиний умисел, перебуваючи в громадському місці, грубо порушуючи громадський порядок, з мотивів явної неповаги до суспільства, з особливою зухвалістю ігноруючи загальноприйняті правила поведінки в суспільстві, висловлювався нецензурною лайкою, цинічно ображав ОСОБА_9 , чим принизив його людську гідність, та зі скляної банки вилив в обличчя ОСОБА_9 заздалегідь заготовлену речовину для нанесення тілесних ушкоджень - діамантовий зелений розчин, до складу якого згідно Інструкції про застосування входить спирт та який за умови попадання на слизову оболонку очей, міг спричинити хімічні опіки.Тим самим, ОСОБА_7 , діючи з єдиним прямим умислом, за попередньою змовою з ОСОБА_7 та іншими невстановленими особами, на головах яких були одягнені маски темного кольору (балаклави), створили реальну загрозу для здоров`я ОСОБА_9 та принизили його людську гідність.

Внаслідок спільних суспільно-небезпечних протиправних дій ОСОБА_7 , ОСОБА_7 та п`яти невстановлених осіб, об`єднаних єдиним спільним умислом, було пошкоджено автобус марки "Mercedes-Benz" моделі "308D CDI", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , білого кольору, яким користується ОСОБА_9 , тимчасово порушено нормальний рух транспорту під час перевезення ОСОБА_9 пасажирів за маршрутом "Міняйлівка - Одеса".

Після цього, ОСОБА_7 , ОСОБА_7 та п`ять невстановлених осіб, на головах яких були одягнені маски темного кольору (балаклави), покинули місце події.

Не погоджуючись з зазначеним вироком суду, захисник обвинувачених ОСОБА_7 та ОСОБА_7 – адвокат ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу, а згодом, уточнення до неї, в яких просить вирок суду відносно обвинувачених скасувати, та справу закрити за відсутністю в їх діях складу злочину, передбаченого ст. 296 КК України та відмовити в задоволенні цивільного позову потерпілого ОСОБА_9 .

В обґрунтування апеляційних скарг зазначають, що:

-судом першої інстанції безпідставно не приймались клопотання, заяви, заперечення сторони захисту, що вказує на перехід суду на сторону обвинувачення у даному кримінальному провадженні;

- суд не прийняв до уваги, що ОСОБА_9 здійснював незаконне перевезення громадян без дозвільних документів, що вказує на досить давній конфлікт між обвинуваченими та потерпілим, про що обвинувачені неодноразово наголошували суду;

- судом першої інстанції під час розгляду даного провадження не допитано 17 свідків у справі, при цьому питання про доцільність або недоцільність такого допиту судом на обговорення не ставилось, а вирішувалось із прокурором поза судового засідання;

- суд не проаналізував зібрані у провадженні докази і не звернув уваги на фактичні дані, які свідчать про застарілий конфлікт між обвинуваченими та потерпілим, не надав належної оцінки на підтвердження чи спростування обвинувачення.

Позиції учасників судового розгляду стосовно поданої апеляційної скарги.

Апеляційний розгляд справи проведений за відсутності потерпілого ОСОБА_9 , повідомленого належним чином про місце та час апеляційного розгляду, клопотань про відкладення судового розгляду від якого не надходило. Учасники провадження в судовому засіданні апеляційного суду вважали можливим продовжити апеляційний розгляд за його відсутності.

Заслухавши доповідь судді, пояснення обвинувачених ОСОБА_7 та ОСОБА_7 , їх захисника ОСОБА_8 , які підтримали доводи апеляційної скарги сторони захисту, думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив залишити вирок без змін, перевіривши матеріали кримінального провадження, апеляційний суд приходить до висновків про таке.

Мотиви апеляційного суду.

Відповідно до приписів ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Вимоги до мотивування судових рішень засновані на положеннях ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Питання про те, чи виконав суд свій обов`язок, може бути визначено тільки з урахуванням конкретних обставин справи. Зважаючи на позиції ЄСПЛ про неможливість тлумачення п. 1 ст. 6 цієї Конвенції як такого, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент під час обґрунтування судами своїх рішень (справа «Салов проти України»), у цьому кримінальному провадженні такі стандарти дотримано.

Також, як неодноразово зазначав у своїх рішеннях ЄСПЛ, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який захищає особу від свавілля; рішення національного суду повинно містити мотиви, достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії»).

Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами попередніх інстанцій, без того, щоб повторювати їх (рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).

Дослідивши докази у кримінальному провадженні з дотриманням вимог кримінального процесуального законодавства та оцінивши їх з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів – з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд першої інстанції дійшов обґрунтованих висновків про вчинення обвинуваченим ОСОБА_10 кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 185, ч. 4 ст. 186 КК України за обставин, наведених у вироку.

В судовому засіданні суду 1-ої інстанції обвинувачений ОСОБА_7 вину не визнав, посилаючись на те, що хуліганський мотив в його діях відсутній, він не кидав під колеса автомобіля потерпілого металевий ціпок із загостреними шипами. Пояснив, що з 2003 року його брат ОСОБА_11 очолює ТОВ "Транспортник 1718" та зобов`язаний був виїжджати по маршруту. Відносини у нього з потерпілим ОСОБА_9 були нормальними, неприязні не було. ОСОБА_9 працював в зазначеному автопідприємстві на маршруті Міняйлівка-Одеса приблизно у 2005-2007 роках.

Після звільнення з підприємства ОСОБА_9 здійснював перевезення пасажирів по маршруту Міняйлівка-Одеса без відповідної ліцензії та дозволу на вантажному мікроавтобусі "Мерседес спринтер", який переобладнаний у пасажирський. Вони звертались з цього приводу до різних інстанцій, на що отримали більше 100 відповідей про те, що ОСОБА_9 оштрафують. Потерпілій ОСОБА_9 на своїй маршрутці спричиняв шкоду їхнім маршрутам, автобуси їхнього автопідприємства їздили напівпорожніми. Умислу та цілі на порушення громадського порядку у нього не було. Його брат ОСОБА_11 облив потерпілого заздалегідь заготовленим розчином зеленки для того, щоб "помітити" ОСОБА_9 , щоб на нього звернули увагу відповідні органи.

28 березня 2017 року приблизно о 05 годині на автомобілі марки "Mitsubishi№ моделі "Pajero" реєстраційний номер НОМЕР_2 , він та його брат ОСОБА_7 виїхали, щоб перевірити маршрут Олександрівка-Одеса, який здійснював автобус ТОВ "Транспортник 1718". В с.Фараонівка Саратського району він під`їхав до аптеки, де зупинив свій автомобіль та лишився сидіти за кермом. Його брат ОСОБА_11 вийшов з автомобіля та повернувся приблизно через 3 хвилини. Пошкоджень на автомобілі потерпілого він не бачив. Заявлений потерпілим цивільний позов не визнав, оскільки не вважає себе винуватим у вчиненні інкримінованого злочину.

Обвинувачений ОСОБА_7 вину також не визнав, посилаючись на те, що хуліганський мотив в його діях відсутній. Пояснив, що з 2003 року він працює директором ТОВ "Транспортник 1718". ОСОБА_9 на мікроавтобусі здійснював перевезення пасажирів на маршруті Міняйлівка-Одеса, не дотримувався швидкісного режиму. Він його попереджав, що так не можна, на що потерпілий не реагував і він сказав про це брату ОСОБА_12 . Після чого вони запропонували ОСОБА_9 звільнитись, що він і зробив. У 2012 році вони з братом взяли кредит та купили 12 автобусів. ОСОБА_9 на своєму мікроавтобусі, який переобладнаний з вантажного на пасажирський, приїжджав за 10-15 хвилин раніше їхнього автобуса та забирав пасажирів, тобто отримував дохід, який за перевезення пасажирів мало би отримати їхнє з братом підприємство. Вони неодноразово про це писали в поліцію, транспортну інспекцію, податкову службу, але на їхні звернення ніхто не реагував.

28 березня 2017 року вони з братом хотіли мирно поговорити із ОСОБА_9 . З цією метою на автомобілі "Mitsubishi Pajero" реєстраційний номер НОМЕР_2 , за кермом якого був ОСОБА_13 приблизно о 05:00 годині вони виїхали на маршрут "Міняйлівка-Одеса". Він вийшов на початку села Фараонівка Саратського району, а брат за кермом вказаного автомобіля від`їхав на другий кінець села. Він зупинив маршрутку ОСОБА_9 , який побачивши його, направив маршрутку в його сторону по узбіччю та по бездоріжжю та поїхав в центр села Фараонівка. Вважає, що колесв в автомобілі потерпілого були пробиті через бездоріжжя. Ніяких 5 осіб в балаклавах не було, металевий ціпок під колеса мікроавтобуса потерпілого ніхто не кидав.

Потім ОСОБА_13 повернувся, він сів в автомобіль і вони під`їхали до автобусної зупинки, біля якої зупинилась маршрутка під керуванням ОСОБА_9 . Брат залишився в автомобілі, а він підійшов до ОСОБА_9 , який вийшов з маршрутки. Він почав говорити потерпілому, що той не має права здійснювати перевезення пасажирів по маршруту Міняйлівка-Одеса. У відповідь ОСОБА_9 сказав, що їздив і буде їздити по цьому маршруту. Тоді він облив потерпілого зеленкою, пляшку якої ємністю приблизно 50-100 г він заздалегідь взяв з собою. Він напередодні купив в аптеці 5-6 пляшечок зеленки та злив із них ОСОБА_14 в одну пляшку. Біля аптеки він цілеспрямовано облив потерпілого зеленкою, щоб його усі побачили та звернули увагу, тобто "помітив" його.

Водночас, незважаючи на невизнання обвинуваченими ОСОБА_7 та ОСОБА_7 своєї вини, суд 1-ої інстанції, мотивував доведеність їхньої вини у вчиненні інкримінованого злочину, дослідженими в судовому засіданні наступними доказами, а саме:

- заявою потерпілого ОСОБА_9 , яка стала підставою для внесення відомостей до ЄРДР за № 12017160420000152 від 28.03.2017 та початку досудового розслідування про те, що 28.03.2017 о 05.50 годин не встановлені особи, грубо порушуючи громадський порядок, з мотивів явної неповаги до суспільства, скоїли хуліганські дії відносно ОСОБА_9 , який рухався на автомобілі марки "Мерседес" по вул. Суворова в с. Фараонівка Саратського району Одеської області (т.1 а.с. 176) та протокол прийняття заяви про кримінальне правопорушення від 28.03.2017, відповідно до якого ОСОБА_9 заявив, що 28.03.2017 приблизно о 06 годині в с.Фараонівка Саратського району ОСОБА_7 , ОСОБА_7 і чоловікі в масках почали зупиняти його автомобіль, пробили колеса, облили зеленкою, вчинили щодо нього хуліганські дії. Слідчий ОСОБА_15 (т.2 а.с.179);

- постановою першого заступника керівника Білгород-Дністровської окружної прокуратури від 12 квітня 2019 року було змінено попередню кваліфікацію правопорушення у кримінальному провадженні № 12017160420000152 від 28.03.2017 з ч.2 ст.296 КК України на ч.4 ст.296 КК України (т. 3 а.с.16);

- витягом з ЄРДР у кримінальному провадженні № 12017160420000152 від 28.03.2017 щодо зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення на ст. 296 ч. 4 КК України (т.4 а.с.97);

- заявою ОСОБА_9 про залучення його до провадження як потерпілого від 28.03.2017 (т.2 а.с. 195);

- заявою ОСОБА_9 про долучення до провадження трьох шин автомобільних та металевого ланцюга "йорж", які, в подальшому були визнані речовими доказами (т.2 а.с. 196);

- протоколом огляду від 16.04.2019 року, згідно якого встановлено, що три шини коліс автомобіля "Mercedes-Benz", моделі "308D CD1", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 мають однакові позначення у вигляді написів"«TRANSALP2" "Kleber" 225/70R/15 та інших написів та малюнків на бокових поверхнях. Малюнок протектора шини складається із трьох паралельних водовідвідних канавок, чотирьох паралельних рядів виступів, що розділені між собою вузькими каналами. Також на шинах наявні пояснювальні записки. При детальному огляді шин наявні наскрізні пошкодження на протекторі шин, на яких наявні бирки з відповідним написом "автомобільні шини автомобіля марки "Мерседес Бенц" білого кольору моделі "308 CD1" д.н. НОМЕР_1 ". Оглянута паперова коробка, в який знаходиться металевий ланцюг з виступаючими елементами у вигляді цвяхів та швейлерів, які наварені на ціпках з проміжками по довжині. Також учасник огляду ОСОБА_9 видав пакет з наявними 6 металевими фрагментами, загорнутими по краям в папір, зовні схожими на залишки цвяхів та металевих швейлерів. Далі проводиться вимірювання наявних металевих ланцюгів довжиною приблизно 510 мм та 1630 мм. Проміжок місця зварювання складає близько 105 мм (т.2 а.с.201-202) та фото таблицями (т.2 а.с.203-207);

- висновком експерта від 19.07.2017 за № 486-Т судової трасологічної експертизи підтверджено, що на трьох шинах коліс від автомобілю марки "Mercedes-Benz", моделі "308D CD1", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , добровільно виданих ОСОБА_9 03.04.2017, наявні пошкодження. Пошкодження, розташовані на трьох шинах коліс від автомобілю марки "Mercedes-Benz", моделі "308D CD1", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , добровільно виданих ОСОБА_9 03.04.2017, могли бути утворені такими же виступаючими елементами, як на двох фрагментах металевого ланцюга, наданих на дослідження. І в тому числі могли бути залишені виступаючими елементами, що складають плетіння двох фрагментів металевого ланцюга, добровільно виданого громадянином ОСОБА_9 (т.2 а.с. 218-220). З ілюстративних таблиць до   висновку експерта   вбачається, що кожна шина має паперову бирку, на лицьовій стороні якої є напис: " ОСОБА_16 з колеса автомобіля марки Mercedes-Benz 308D CD1, г/н НОМЕР_1 , видана ОСОБА_9 " з підписами понятих та слідчого ОСОБА_15 , на зворотній стороні паперової бирки мається відбиток печатки Саратського ВП "Для пакетів". На коробці з іншими об`єктами, наданими на дослідження також мається паперова бирка, на лицьовій стороні якої є напис "металическая цепь, виданая ОСОБА_9 " з підписами понятих та слідчого ОСОБА_15 , а на зворотній стороні бирки є відбиток печатки Саратського ВП "Для пакетів" (т.2 а.с. 221-228);

- заявою ОСОБА_9 до Голови Одеської обласної державної адміністрації від 29.08.2018 року про те, що 28 березня 2017 року ОСОБА_13 та ОСОБА_11 та ще четверо людей в масках перекрили дорогу, порізали колеса, ображали його та облили зеленкою. Він викликав поліцію, але до сих пір міри не прийняті. В телефонній розмові ОСОБА_17 погрожують, що спалять дім, машину, якщо не припинить їздити (т.2 а.с. 232-зворот);

- протоколом пред`явлення особи для впізнання за фото від 11.02.2019, під час якого свідок ОСОБА_18 впізнав особу на фото № 2 - ОСОБА_19 , котрий 28.03.2017 року разом з своїм братом ОСОБА_17 перебували біля 05:20 год. в АДРЕСА_3 біля автомобіля, котрий належить ОСОБА_9 (т.2 а.с. 235-237);

- протоколом пред`явлення особи для впізнання за фото від 14.02.2019, під час якого свідок ОСОБА_20 впізнала особу на фото № 4 - ОСОБА_19 , котрий 28.03.2017 року разом з своїм братом ОСОБА_17 перебували біля 05:20 год. в АДРЕСА_3 біля автомобіля, котрий належить ОСОБА_9 (т.2 а.с. 238-240);

- протоколом огляду від 22.03.2019 року, під час якого була оглянута ділянка вулиці Суворова села Фараонівка, розташована між будинками № 134 та 205, ширина проїзної частини складає 6 метрів. В будинку № 134 розташована аптека, будинок має розмір приблизно 3х6 м. На відстані приблизно 100 м від вказаної аптеки знаходиться жилий будинок АДРЕСА_4 , навпроти якого на протилежній стороні вулиці, а саме на її узбіччі розташована споруда автобусної зупинки, зліва від якої розташовано подвір`я будинку АДРЕСА_5 , а праворуч провулок, який веде на пасовисько. На відстані приблизно 800 м від вказаної зупинки розташовано подвір`я будинку № 203 шириною приблизно 35 м. За вказаним подвір`ям розташоване подвір`я АДРЕСА_6 . На відстані приблизно 3 м від вказаного подвір`я розташована проїзна частина дороги, яка веде в с.Петропавлівка. Подвір`я вказаного будинку розташовано на відстані 5 м від проїзної частини АДРЕСА_7 далі веде в напрямку Республіки Молдова, а саме в північно-західному напрямку, проїзна частина, яка веде в с. Петропавлівка знаходиться в південно-західному напрямку. На відстані 3 м від автодороги на с.Петропавлівка розташована проїзна частина шириною 5 м, яка веде в північно-східному напрямку навпроти будинку АДРЕСА_8 . Зі слів учасника огляду ОСОБА_9 , в момент того, як він їхав на маршрутці " ІНФОРМАЦІЯ_4 " навпроти будинку АДРЕСА_2 він побачив осіб в масках, а також братів ОСОБА_21 і Аліма після чого останні перетнули автомобільну дорогу ланцюгом з шипами, в результаті чого, були пробиті три колеса в його автомобілі. При цьому ОСОБА_9 попрямував далі та зупинився між вищевказаних будівель аптеки та автобусної зупинки по АДРЕСА_2 . Після чого учасник огляду ОСОБА_22 вийшов з маршрутного таксі. Далі проводиться огляд автобусної зупинки, яка являє собою кам`яну споруду розміром 5,5 х 2 м та розташована на відстані 18 м від проїзної частини вул. Суворова та 3 м від проїзної частини провулку (т.2 а.с. 246-248) та схемою до протоколу огляду (т.2 а.с. 249). Таблицею ілюстрацій до протоколу огляду (т.2 а.с. 250-254);

- протоколом огляду від 28.03.2019 року мікроавтобуса Мерседес-Бенц 308 реєстраційний номер НОМЕР_1 з використанням цифрової відеокамери «Panasonic» з відображенням обзору та видимості зі сторони водія та видимості для пасажирі, які їхали в маршрутці (т.3 а.с. 6-8);

- протоколом огляду від 03.05.2019 трьох шин з автобусу "Мерседес-Бенц", моделі "308D CD1", реєстраційний номер НОМЕР_1 встановлено, що вказані шини мають значок сніжинки, тобто є зимовими та на них наявний напис «TRANSAOLP2» «Kleber» 225/70R/15С, при вимірювання лінійкою з сантиметровим та міліметровим діленням, висота протекторів кожної шини становить: повздовжних каналів 6 мм, поперечних каналів 4 мм (т.3 а.с. 59-61), таблицею ілюстрацій до протоколу огляду (т.3 а.с. 62-64);

- висновком № 19-1983 від 10 травня 2019 року судової автотоварознавчої експертизи Одеського Науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, встановлено, що вартість трьох автомобільних шин з автобуса марки коліс автомобіля "Мерседес-Бенц", моделі "308D CDІ", реєстраційний номер НОМЕР_1 , бувших у використанні моделі Kleber Transalp 2 225/70R/15С зимові, з висотою протектора повздовжних каналів 6 мм, поперечних каналів 4 мм, пошкоджених 28.03.2017, з урахуванням їх фактичного технічного стану заданого слідством, станом на дату їх пошкодження 28.03.2017 року, визначається рівною 3770 гривень 13 копійок (т.3 а.с. 69-71);

- протоколом огляду від 23.04.2019 року полімерного спецпакету НПУ ЕХРО318149, в якому знаходиться чоловічий светр бордового кольору, в верхній лівій передній частині наявна вишита емблема з написом "Steelway". На передній поверхні светра виявлено плями речовини зеленого кольору різних форм та розміру та краплевидні плями аналогічної речовини по передній поверхні в середній частині. Після огляду даний предмет, який знаходиться в спецпакеті НОМЕР_3 , поміщено в спецпакет ЕХРО 318148, на який нанесено пояснювальну записку, скріплено підписами учасників та опечатано (т. 3 а.с.78-79), фототаблицями до протоколу (т. 3 а.с.80-82);

- протоколом огляду від 04.04.2019 року добровільно виданого потерпілим ОСОБА_9 одного листа формату А4, на одній стороні якого наявні 4 фотознімки потерпілого ОСОБА_9 , позаду якого знаходиться автобус ОСОБА_23 білого кольору. На обличчі, руках та на светрі потерпілого бордового кольору наявні плями зеленого кольору. На іншій стороні зазначеного листа відображено 4 фотознімки, на яких відображено автобус білого кольору, колеса автобусу пробиті і знаходяться у спущеному стані (т. 3 а.с. 87-91);

- протоколом проведення слідчого експерименту від 21.05.2019 року за участю свідка ОСОБА_20 , під час якого вона продемонструвала як 27.03.2017 року приблизно о 05 годині 40 хвилин вона їхала в маршрутці ОСОБА_9 . Після того як повернули в АДРЕСА_2 , вона показала місце, де перебували невідомі особи, а також ОСОБА_11 . Далі показала місце, де пробили колеса на маршрутці. Після чого маршрутка продовжила рух та зупинилась в районі аптеки. ОСОБА_9 вийшов на вулицю, де йому в лице вилили ОСОБА_14 . Свідок показала місце, де це трапилось. Після чого учасники хуліганських дій брати Білалови поїхали в невідомому напрямку (т.3 а.с. 101-104). Таблицею фотоілюстрацій до протоколу (т.3 а.с.105);

- згідно з витягом з бази "Армор" від 19.04.2019, автомобіль Mitsubishi моделі Pajero 2.5 TD державний реєстраційний номер НОМЕР_2 чорного кольору зареєстрований за Товариством з обмеженою відповідальністю "Транспортник 1718", ЄДРПОУ НОМЕР_4 , свідоцтво про реєстрацію ТЗ НОМЕР_5 (т.3 а.с. 40);

- протоколом огляду від 16.04.2019 року загальнодоступного сайту через мережу інтернет « ІНФОРМАЦІЯ_5 де зазначено, що діюча речовина - брилиантовий зелений, 100 г розчину містять брилиантового зеленого -1 г, допоміжна речовина етанол 60 відсотків; лікарська форма: розчин для зовнішнього застосування спиртовий 1 відсоток; при попаданні розчину на слизову оболонку ока виникає печія, сльозотеча, можуть з`явитися опіки (т.3 а.с.19-26);

- згідно тимчасового реєстраційного талона НОМЕР_6 , дійсного до 02.04.2025 року за наявності СХХ № 900191, автобус Мерседес-Бенц модель 308D CD1 реєстраційний номер НОМЕР_1 зареєстрований за ОСОБА_9 (т.2 а.с.183);

- згідно дорожнього листа за № 000498 від 28.03.2017 ОСОБА_9 здійснював маршрут Міняйлівка –Одеса на автомобілі Мерседес НОМЕР_7 (т.2 а.с.182);

- згідно свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця ОСОБА_9 зареєстрований як приватний підприємець з 10.05.2006 ( т.2 а.с185);

- ліцензія серії НОМЕР_8 Укртрансінспекції підтверджує, що ОСОБА_9 з 03.06.2015 року має право надавати послуги з перевезення пасажирів, небезпечних вантажів, багажу автомобільним транспортом, дозволений вид робіт – внутрішні перевезення автобусами, дата прийняття та номер ліцензії 02.06.2015 № 212, строк дії ліцензії - необмежений (т.2 а.с186);

- ліцензійною карткою Державної інспекції України з безпеки на транспорті до ліцензії серії НОМЕР_8 , строк дії ліцензії 03.06.2015 - необмежений. Ліцензіат ОСОБА_9 , транспортний засіб НОМЕР_1 Мерседес-Бенц 308 D, дозволений вид робіт згідно з ліцензією внутрішні перевезення пасажирів автобусами (т.2 а.с. 188).

Крім наведених доказів рішення про винуватість ОСОБА_7 та ОСОБА_7 у вчиненні злочину, суд мотивував також показаннями потерпілого та свідків, яким надана оцінка у вироку.

- згідно показань у судовому засіданні потерпілого ОСОБА_9 приблизно з 2005 року він працював водієм в автопідприємстві ОСОБА_19 . Потім він відкрив свій магазин та звільнився з автопідприємства. Згодом почав здійснювати перевезення пасажирів по маршруту " ІНФОРМАЦІЯ_4 ". 28 березня 2017 року за кермом мікроавтобуса Mercedes-Benz», д/н НОМЕР_1 , в якому були пасажири він рухався по вищевказаному маршруту з с. Міняйлівка Саратського району. Рухаючись на спуску з с. Петропавлівка Саратського району, він заїхав у с. Фараонівка Саратського району. При в`їзді в с.Фараонівка він побачив, що на дорозі стоїть ОСОБА_11 та 5 незнайомих людей. З лівої сторони по ходу руху мікроавтобусу стояв автомобіль чорного кольору "джип" Міцубиси. Під колеса його маршрутки кинули металевий ціпок з шипами, він це не бачив, але відчув, що колеса в маршрутці почали спускати. Він ледь доїхав до автобусної зупинки, розташованої біля аптеки в с.Фараонівка. На його мікроавтобусі були пошкоджені два задніх колеса та ліве переднє колесо. Через 10-15 хвилин після цього під`їхав автомобіль "джип" Міцубиси, з якого вийшов ОСОБА_11 . За кермом був ОСОБА_13 , який сидів в автомобілі. ОСОБА_11 сказав: "Припини їздити" та грубі нецензурні слова та при людях облив його зеленкою. Він сказав ОСОБА_24 , що йому треба кормити своїх дітей. У той же день він написав заяву до Саратського районного відділу поліції та до Саратської районної державної адміністрації Одеської області. Пробиті колеса зі своєї маршрутки він видав після початку розлідування. Він здійснює перевезення пасажирів законно, має відповідні ліцензії та сплачує податки. Він не бажає, щоб Білалових суворо карали. Позовну заяву потерпілий підтримав.

- показаннями допитаних у судовому засіданні свідків ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_18 , ОСОБА_20 .

Суд 1-ої інстанції, встановивши фактичні обставини кримінального провадження, прийшов до правильного висновку щодо доведеності вини обвинувачених у вчиненні інкримінованого їм злочину та кваліфікував дії ОСОБА_7 та ОСОБА_7 за ч. 4 ст. 296 КК України, як хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю, вчинене групою осіб, із застосуванням іншого предмета, заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень.

При цьому, суд навів всі встановлені обставини, які, відповідно до ст. 91 КПК України підлягають доказуванню, а також навів оцінку та аналіз досліджених в судовому засіданні доказів з зазначенням підстав, з яких приймав ці докази.

Щодо доводів апеляційної скарги про те, що суд не проаналізував зібрані у провадженні докази і не звернув уваги на фактичні дані, які свідчать про застарілий конфлікт між обвинуваченими та потерпілим, не надав належної оцінки на підтвердження чи спростування обвинувачення, апеляційний суд вважає їх необґрунтованими, оскільки суд 1-ої інстанції повно та об`єктивно розглянув провадження, надавши у вироку оцінку показанням обвинувачених, потерпілого та свідків у сукупності із дослідженими письмовими доказами.

Апеляційний суд вважає правильною позицію суду 1-ої інстанції щодо оцінки показань потерпілого ОСОБА_9 , які повністю співпадають з даними слідчого експерименту, проведеного за його участі, згідно відповідного протоколу від 28.03.2019 року. Так, під час цього слідчого експерименту потерпілий ОСОБА_9 на місці події продемонстрував, як за кермом мікроавтобуса "Mercedes-Benz" реєстраційний номер НОМЕР_1 , він рухався на невеликій швидкості зі сторони с. Петропавлівка Саратського району в с.Фараонівка. Далі рухаючись в маршрутці повернули на АДРЕСА_2 , де ОСОБА_9 зупинився біля першого будинку з правої сторони та показав, де зліва та справа знаходилися по троє осіб, при цьому 5 було в масках, а шостий, Білалов Алім, був без маски. Далі одна з осіб в масці намагалася відкрити водійські двері, але не змогла та зламала ручку. Після чого він почав рухатись та побачив, що йому перегородили дорогу металевими ціпками з навареними їжами, в результаті чого були пробиті три колеса та було чути гучний звук в результаті того, що ціпок намотався на колеса, при цьому колеса спустили не одразу. Далі рухаючись по вул. Суворова в районі аптеки ОСОБА_9 показав, де зупинив маршрутку, вийшов та пішов до задньої частини автобуса і побачив автомобіль ОСОБА_29 . Після цього до нього підійшов ОСОБА_11 , який тримав в руках пакет, діставши з якого пляшку облив обличчя та речі ОСОБА_9 зеленкою, який не одразу зрозумів, що це була зеленка, а думав, що це кислота та одразу почав вмиватися в калюжі (т.3 а.с.1-5).

Апеляційний суд вважає, що у цьому кримінальному провадженні дотримано вимог статей 10, 22 КПК, створено необхідні умови для виконання учасниками процесу своїх процесуальних обов`язків і здійснення наданих їм прав. Сторони користувалися рівними правами та свободою в поданні доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Всі клопотання учасників процесу розглянуті відповідно до вимог закону.

Аналізуючи вказані доводи апеляційної скарги захисника про те, щосудом першої інстанції безпідставно не приймались клопотання, заяви, заперечення сторони захисту, що вказує на перехід суду на сторону обвинувачення у даному кримінальному провадженні, апеляційний суд вважає їх необґрунтованими, з огляду на наступне.

Так, з матеріалів судової справи, в тому числі журналів судового засідання вбачається, що поведінка сторони захисту під час досудового розслідування, судового розгляду та апеляційного перегляду щодо оцінки наданих стороною обвинувачення доказів, спростування доводів обвинувачення не була пасивною. Процесуальна поведінка і позиція сторони захисту стосувалися відстоювання власних оцінок наданих стороною обвинувачення доказів, обґрунтування підстав щодо визнання окремих доказів недопустимими, а також тверджень про відсутність окремих ознак та елементів інкримінованого злочину, що доводить належне усвідомлення обвинуваченими суті висунутого обвинувачення та належного захисту від нього. При цьому, суд 1-ої інстанції надав оцінку як позиції обвинувачених так і заявленим клопотанням. Отже, доводи апеляційної скарги в цій частині колегія суддів вважає безпідставними.

Відповідно до правової позиції, викладеної в постанові ККС ВС від 07.12.2020 року в справі № 728/578/19, згідно ст. 85 КПК України, належними також є докази, які прямо чи непрямо підтверджують достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

При цьому, чинний КПК України, не містить заборони щодо встановлення тих чи інших обставин на підставі сукупності непрямих (стосовно конкретного факту) доказів, які хоча й безпосередньо не вказують на відповідну обставину, але підтверджують її поза розумним сумнівом на основі логічного аналізу їх сукупності та взаємозв`язку.

Натомість, доводи апеляційної скарги захисника про те, що судом першої інстанції під час розгляду даного провадження не допитано 17 свідків у справі, а питання про доцільність або недоцільність такого допиту судом на обговорення не ставилось та вирішувалось із прокурором поза судового засідання, апеляційний суд вважає необґрунтованими.

Частиною 1 статті 92 КПК України визначено, що обов`язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.

Згідно приписів частини 3 статті 23 КПК України, сторона обвинувачення зобов`язана забезпечити присутність під час судового розгляду свідків обвинувачення з метою реалізації права сторони захисту на допит перед незалежним та неупередженим судом.

Відповідно до частини 2 статті 327 КПК України, прибуття в суд свідка забезпечується стороною кримінального провадження, яка заявила клопотання про його виклик. Суд сприяє сторонам кримінального провадження у забезпеченні явки зазначених осіб шляхом здійснення судового виклику.

Як зазначив Верховний Суд у своїй постанові від 11.08.2020 року в справі № 288/113/15-к, суд не має вживати активних дій для забезпечення явки свідків обвинувачення, оскільки це суперечитиме засаді об`єктивності та неупередженості суду, відображеної, зокрема у частині 6 статті 22 КПК України.

Таким чином, судом 1-ої інстанції допитані свідки, явка яких забезпечена прокурором в судове засідання, при цьому доказів того, що забезпечення явки вказаних свідків обговорювалось в позасудовому порядку, стороною захисту не надано.

Також, судом 1-ої інстанції надана критична оцінка твердженням обвинувачених ОСОБА_7 та ОСОБА_7 , а також їх захисника про відсутність в їх діях хуліганського мотиву та про наявність неприязних відносин між обвинуваченими та потерпілими. Так, з показань ОСОБА_7 встановлено, що потерпілий ОСОБА_9 у 2005-2007 роках працював водієм у автотранспортному підприємстві ОСОБА_19 , відносини у них були нормальними. Надані стороною захисту численні заяви обвинувачених до різних інстанцій щодо здійснення потерпілим нібито "незаконних перевезень" не свідчать про відсутність хуліганського мотиву в діях обвинувачених, з огляду на те, що обвинувачені не наділені жодними повноваженнями щодо здійснення контролю за пасажирськими перевезеннями.

При цьому, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції обґрунтовано було врахованополаження пунктів 9, 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 10 "Про судову практику в справах про хуліганство", вирішуючи питання щодо наявності в діях винної особи такої кваліфікуючої ознаки хуліганства, як застосування вогнепальної або холодної зброї чи іншого предмета, спеціально пристосованого або заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень (ч. 4 ст. 296 КК), слід враховувати, що ця ознака має місце лише в тих випадках, коли винний за допомогою названих предметів заподіяв чи намагався заподіяти тілесні ушкодження або коли використання цих предметів під час учинення хуліганських дій створювало реальну загрозу для життя чи здоров`я громадян; спеціально пристосованими для нанесення тілесних ушкоджень слід визнавати предмети, які пристосовані винною особою для цієї мети наперед або під час учинення хуліганських дій, а заздалегідь заготовленими - предмети, які хоч і не зазнали якоїсь попередньої обробки, але ще до початку хуліганства були приготовлені винним для зазначеної мети.

Використання при вчиненні хуліганства ножів, які не належать до холодної зброї, інших предметів господарсько-побутового призначення, спеціальних засобів (гумового кийка, газових пістолета, балончика, гранати, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії), пневматичної зброї, сигнальних, стартових, будівельних пістолетів, ракетниць, вибухових пакетів, імітаційно-піротехнічних та освітлюваних засобів, що не містять у собі вибухових речовин і сумішей, а також інших спеціально пристосованих для нанесення тілесних ушкоджень знарядь злочину є підставою для кваліфікації дій винної особи за ч. 4 ст. 296 КК України не тільки в тих випадках, коли вона заподіює ними тілесні ушкодження, а й тоді, коли ця особа за допомогою зазначених предметів створює реальну загрозу для життя чи здоров`я громадян.

Отже, закон пов`язує кваліфікацію дій за ч. 4 ст. 296 КК України за ознакою застосування заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень предмету не лише з фактом заподіяння вражаючою дією цього предмету тілесних ушкоджень, а також й створення за його допомогою реальної загрози для життя чи здоров`я громадян.

Для юридичної оцінки діяння за статтею 296 КК обов`язковим є поєднання ознак об`єктивної сторони цього злочину у вигляді грубого порушення громадського порядку, що супроводжується особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом, і суб`єктивної сторони, зокрема мотиву явної неповаги до суспільства.

Зміст і спрямованість протиправного діяння, що має істотне значення для його правової оцінки, в кожному конкретному випадку визначається виходячи з часу, місця, обстановки й інших обставин його вчинення, характеру дій винного, а також поведінки потерпілого і стосунків, що склалися між ними.

У даному випадку зміст і спрямованість протиправного діяння обвинувачених ОСОБА_7 та ОСОБА_7 вірно встановлені судом 1-ої інстанції виходячи з часу його вчинення (у ранній час приблизно о 05:40 годин), місця, обстановки й інших обставин його вчинення (з мотивів явної неповаги до суспільства та існуючих норм поведінки, що супроводжувалося особливою зухвалістю, нехтуючи елементарними правами моралі та добропристойності, грубо порушуючи громадський порядок і спокій водія ОСОБА_9 та пасажирів мікроавтобуса, серед яких були діти; характеру дій винних, які безпричинно, з хуліганських спонукань кинули під колеса мікроавтобусу, який здійснював перевезення пасажирів за маршрутом "Міняйлівка - Одеса" в напрямку до м. Одеси, заздалегідь приготовлений для пошкодження майна та для тимчасового порушення руху транспорту, металевий ціпок із загостреними шипами, внаслідок чого були пошкоджені три колеса автобуса, що призвело до тимчасового порушення руху транспорту та аварійної зупинки цього автобусу біля автобусної зупинки, після чого у присутності пасажирів автобусу, демонстративно, облили потерпілого заздалегідь заготовленим розчином зеленки.

Щодо уточнених вимог апеляційної скарги про необхідність скасування вироку суду відносно обвинувачених, та закриття справи за відсутністю в їх діях складу злочину, передбаченого ст. 296 КК України, апеляційний суд враховує, що сторона захисту, зазначаючи в апеляційній скарзі про невідповідність висновків суду фактичним обставинам провадження, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, не заявляла клопотання про повторне дослідження доказів, у зв`язку з чим апеляційний суд проведений лише в межах доводів поданої апеляційної скарги та позбавлений можливості надати іншу оцінку доказам, які безпосередньо не досліджувались під час апеляційного розгляду.

Натомість, колегією суддів враховується, що стороною захисту не надано суду переконливих та об`єктивних доказів, які б спростовували сукупність досліджених доказів, та які переконливо вказують на те, що саме обвинувачені ОСОБА_7 та ОСОБА_7 вчинили інкриміновані злочини.

Навпаки, ст. 94 КПК України визначає, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює не тільки кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, але й сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.

При цьому, суд навів всі встановлені обставини, які, відповідно до ст. 91 КПК України підлягають доказуванню, а також навів оцінку та аналіз досліджених в судовому засіданні доказів з зазначенням підстав, з яких приймав ці докази.

Версія та доводи обвинувачених ОСОБА_7  та ОСОБА_7 про незгоду з обвинуваченням, а також щодо суперечливості та відсутності достовірних доказів на підтвердження їх вини у вчиненні інкримінованого злочину мають суб`єктивний та безпідставний характер, пов`язаний з обраним способом захисту, що обумовлює необхідність відхилення судом їх версії подій.

Відповідно до ст. 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Всі перелічені вище письмові докази, у співвідношенні з показаннями потерпілого, свідків та матеріалами справи мають доказове значення у цьому провадженні.

Так, частиною 2 ст. 17 КПК передбачено, що винуватість особи має бути доведена поза розумним сумнівом. На переконання колегії суддів, у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_7 та ОСОБА_7 цей стандарт доведення винуватості цілком дотримано. Адже за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що були дослідженні в суді, суд 1-ої інстанції обґрунтовано висновку про те, що існує єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме винуватість обвинуваченого у вчиненні інкримінованого злочину.

Відтак, колегія суддів ретельно дослідила докази по справі, які мають значення для з`ясування змісту і спрямованості умислу винних, встановила обставини та спосіб вчинених злочинів, поведінку винних і всі інші обставин, що мали відношення до справи.

Судом створені необхідні умови для виконання сторонами обвинувачення і захисту їх процесуальних обов`язків і здійснення прав, в тому числі і права на захист, досліджені всі представлені сторонами докази.

Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують Європейську конвенцію з прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. У своїх рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18.01.1978 року, «Коробов проти України» від 21.10.2011 року Європейський суд з прав людини повторює, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.

Апеляційний суд вважає, що у цьому кримінальному провадженні дотримано вимог статей 10, 22 КПК, створено необхідні умови для виконання учасниками процесу своїх процесуальних обов`язків і здійснення наданих їм прав. Сторони користувалися рівними правами та свободою в поданні доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Всі клопотання учасників процесу розглянуті відповідно до вимог закону.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що відповідно до ч.1 та ч.2 ст.22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

Таким чином, версія сторони захисту щодо недоведеності винуватості обвинувачених у скоєнні злочину спростовується сукупністю обставин справи, встановлених під час судового та апеляційного розгляду на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту допустимих доказів, які виключають будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачені ОСОБА_7 та ОСОБА_7 є винними у його вчиненні, стороною обвинувачення, на переконання апеляційного суду, поза розумним сумнівом доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння.

Так, при призначені покарання обвинуваченим ОСОБА_7 та ОСОБА_7 , судом 1-ої інстанції було враховано особу винних, їх вік, стан здоров?я, характер, мотиви, обставини вчинених злочинів, а також обставини, що пом`якшують чи обтяжують покарання.

Обставин, що пом`якшують чи обтяжують покарання обвинувачених, судом не встановлено.

Враховуючи викладене, наведені данні про особу обвинувачених ОСОБА_7 та ОСОБА_7 , суд визнав необхідним й достатнім для виправлення обвинувачених і попередження вчинення ними нових злочинів призначити їм основне покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч.4 ст.296 КК України. Враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винних та їй належну поведінку після вчинення кримінального правопорушення, думку потерпілого ОСОБА_9 , який просив суд суворо не карати обвинувачених, суд дійшов висновку про можливість виправлення обвинувачених без відбування покарання та вважав за необхідне відповідно до ст.75 КК України звільнити ОСОБА_7 та ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням та покласти на них в період іспитового строку обов`язки, передбачені пунктами 1, 2 ч.1 ст.76 КК України.

Апеляційний суд враховує, що стороною обвинувачення та потерпілим вирок суду в часині м`якості призначеного покарання апеляційні скарги не подавались, тому колегія суддів не вбачає підстав вважати покарання, призначене обвинуваченим несправедливим внаслідок м`якості або суворості.

Щодо часткового задоволення цивільного позову та стягнення з обвинувачених солідарно на користь ОСОБА_9 матеріальної шкоду у розмірі 3770 гривень 13 копійок та моральної шкоди у розмірі 80000 гривень то апеляційним судом враховується, що дослідженими доказами підтверджено, що внаслідок вчинення обвинуваченими ОСОБА_30 та ОСОБА_31 кримінального правопорушення були пошкоджені три колеса мікроавтобуса Mercedes-Benz реєстраційний номер НОМЕР_1 вартістю 3770,13 гривень. У зв`язку із чим, позов потерпілого щодо стягнення з обвинувачених солідарно вартості пошкоджених коліс був обгрунтовано задоволений.

Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Апеляційний суд вважає правильним висновок суду 1-ої інстанції про те, що з урахуванням характеру правопорушення, яке є умисним, глибини фізичних та душевних страждань, з урахуванням вимог розумності і справедливості, що на користь потерпілого має бути стягнуто 80 000, 00 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Відповідно до приписів п. 1 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок або ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити вирок або ухвалу без змін.

Разом з тим, ретельно перевіривши всі доводи апеляційної скарги сторони захисту, апеляційний суд вважає їх такими, що не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду, оскільки 1-ої інстанції дослідив обставини справи в повному обсязі, обґрунтування у вироку основані на досліджених матеріалах кримінального провадження, тому підстави для зміни або скасування вироку відсутні.

Керуючись ст.ст. 24, 370, 376, 404, 405, 407, 409, 418, 420, 532 КПК України, апеляційний суд,

ухвалив

Апеляційну скаргу захисника обвинувачених ОСОБА_7 та ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 - залишити без задоволення.

Вирок Саратського районного суду Одеської області від 05.04.2023 року відносно ОСОБА_7 , та ОСОБА_7 , обвинувачених у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.296 КК України у кримінальному провадженні № 12017160420000152 від 28.03.2017 року – залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня набрання законної сили.

Судді Одеського апеляційного суду

ОСОБА_2                         ОСОБА_3                         ОСОБА_4