ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2024 року

м. Київ

cправа № 917/838/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Бенедисюка І. М. (головуючий), Ємця А.А., Жайворонок Т.Є.,

за участю секретаря судового засідання Ковалівської О. М.,

представників учасників справи:

позивача - не з`явився

відповідача - Дятлова М.В. (адвокат)

розглянув у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохімкомпані"

на додаткове рішення Господарського суду Полтавської області від 25.01.2024 та

постанову Східного апеляційного господарського суду від 22.04.2024

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохімкомпані"

до Акціонерного товариства "Полтаваобленерго"

про визнання недійсним та скасування рішення.

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрохімкомпані" (далі - ТОВ "Агрохімкомпані", позивач) звернулось до суду з позовом до Акціонерного товариства "Полтаваобленерго" (далі - АТ "Полтаваобленерго", відповідач) про визнання недійсним та скасування рішення комісії з розгляду акта про порушення Правил користування електричною енергією, оформленого протоколом від 21.03.2023 № 00008754.

2. Короткий зміст рішень суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

2.1. Рішенням Господарського суду Полтавської області від 05.12.2023 (суддя Безрук Т.М.) у позов задоволено повністю. Визнано недійсним та скасовано рішення комісії АТ "Полтаваобленерго" з розгляду акта про порушення споживачем Правил користування електричною енергією (ПРРЕЕ), оформлене протоколом від 21.03.2023 № 00008754. Стягнуто з АТ "Полтаваобленерго" на користь ТОВ "Агрохімкомпані" 2 684,00 грн відшкодування витрат з оплати судового збору.

2.2. Додатковим рішенням Господарського суду Полтавської області від 25.01.2024 (суддя Безрук Т.М.) заяву ТОВ "Агрохімкомпані" про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу задоволено частково та стягнуто з АТ "Полтаваобленерго" на користь ТОВ "Агрохімкомпані" судові витрати на професійну правничу допомогу, понесені в суді першої інстанції, у розмірі 10 000,00 грн. В решті заявлених ТОВ "Агрохімкомпані" судових витрат на професійну правничу допомогу - відмовлено.

2.3. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 22.04.2024 (колегія суддів: Попков Д.О., Стойка О.В., Медуниця О.Є.) додаткове рішення Господарського суду Полтавської області від 25.01.2024 залишено без змін.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. ТОВ "Агрохімкомпані", не погоджуючись із судовими рішеннями судів попередніх інстанцій, звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить: додаткове рішення Господарського суду Полтавської області від 25.01.2024 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 22.04.2024 скасувати і ухвалити рішення, яким стягнути з АТ "Полтаваобленерго" на користь ТОВ "Агрохімкомпані" судові витрати на професійну правничу допомогу, понесені в суді першої інстанції, в розмірі 22 732,92 грн

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

4. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

4.1. Касаційна скарга ТОВ "Агрохімкомпані" подана на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України.

4.2. Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник зазначає про неврахування судом апеляційної інстанції висновків (щодо застосування статей 123, 126, 129 ГПК України), викладених у постановах:

- об`єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, Верховного Суду від 22.11.2019 у справі № 910/906/18, від 04.06.2020 у справі №906/598/19, від 24.01.2019 у справі № 910/15944/17;

- Великої Палати Верховного Суду від 22.11.2022 у справі № 922/1964/21 (щодо фіксованого розміру гонорару);

- Верховного Суду від 15.04.2021 у справі № 910/7540/19;

- Верховного Суду від 28.12.2020 у справі № 640/18402/19;

- Верховного Суду від 14.09.2022 у справі № 914/2006/17

- Верховного Суду від 07.09.2020 у справі № 910/4201/19

- Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц

- Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18

- Верховного Суду від 24.11.2020 у справі №911/4242/15

- Верховного Суду від 06.12.2023 у справі № 904/493/22;

- Верховного Суду від 01.12.2021 у справі № 641/7612/16-ц

- Великої Палати Верховного Суду від 18.01.2024 у справі №9901/459/21.

4.3. Крім того, скаржник у своїй касаційній скарзі зазначає про попередній орієнтовний розмір витрат на правову допомогу, який він очікує понести в суді касаційної інстанції і яка становить 8 000,00 грн, докази понесення яких буде надано згідно з частиною восьмою статті 129 ГПК України.

5. Доводи інших учасників справи

5.1. У відзиві на касаційну скаргу АТ "Полтаваобленерго" заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи про їх необґрунтованість, і просить оскаржувані судові рішення залишити без змін, а касаційні скарги - без задоволення. АТ "Полтаваобленерго" щодо заявлених скаржником до стягнення 8 000, 00 грн пов`язаних з касаційним переглядом, звертає увагу на те, що оскарження в апеляційному порядку додаткового рішення першої інстанції не є окремим судовим розглядом спору по суті, а прямо залежить від розгляду основного питання у справі, тому вирішення питання щодо стягнення судових витрат за наслідками перегляду додаткового рішення, є необґрунтованим та не відповідає критерію розумної необхідності.

6. Касаційне провадження

6.1. У зв`язку з відпусткою судді Малашенкової Т.М. склад судової колегії Касаційного господарського суду змінився, що підтверджується Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.06.2024, який наявний в матеріалах справи.

7. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції

7.1. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

7.2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

8. Джерела права. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

8.1. Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства, закріплених у частині третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

8.2. Верховний Суд звертає увагу на те, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.

8.3. Касаційне провадження у справі відкрито на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, за змістом якого підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

8.4. При цьому самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначаються підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, пунктами 1 та частини другої статті 287 ГПК України (що визначено самим скаржником), покладається на скаржника.

8.5. Отже, відповідно до положень пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

8.6. Щодо застосування норми права без урахування висновку щодо застосування якої, викладеного у постанові Верховного Суду, Суд відзначає, що наявність самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі не достатньо, обов`язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є незастосування правових висновків, які мали бути застосовані у подібних правовідносинах у справі, в якій Верховний Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається.

8.7. Таким чином, підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише цитування у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах. Неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права, зокрема, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі (така правова позиція є сталою і послідовною, та викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 11.04.2023 у справі №910/12405/21, від 21.03.2023 у справі №908/125/18, від 19.04.2023 у справі №921/64/22, від 06.06.2023 у справі №914/217/22, від 09.04.2024 у справі №910/6316/23).

8.8. При встановленні доцільності посилання на постанову Верховного Суду кожен правовий висновок Суду потребує оцінки на релевантність у двох аспектах: чи є правовідносини подібними та чи зберігає ця правова позиція юридичну силу до спірних правовідносин. У такому випадку правовий висновок розглядається "не відірвано" від самого судового рішення, а через призму конкретних спірних правовідносин та відповідних застосовуваних норм права.

8.9. Що ж до визначення подібних правовідносин, то в силу приписів статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19, в якій визначено критерій подібності правовідносин.

8.10. Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19 задля юридичної визначеності у застосуванні приписів процесуального закону, які зобов`язують визначати подібність правовідносин, конкретизувала висновки Верховного Суду щодо тлумачення поняття "подібні правовідносини", що полягає у тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

8.11. При цьому, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що термін "подібні правовідносини" може означати як ті, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші. Таку спільність або тотожність рис слід визначати відповідно до елементів правовідносин. Із загальної теорії права відомо, що цими елементами є їх суб`єкти, об`єкти та юридичний зміст, яким є взаємні права й обов`язки цих суб`єктів. Отже, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", зокрема пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України та пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями.

8.12. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.

8.13. У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів.

8.14. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що таку подібність суд касаційної інстанції визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи [див. постанови від 27.03.2018 у справі №910/17999/16 (пункт 32); від 25.04.2018 у справі №925/3/17 (пункт 38); від 16.05.2018 у справі №910/24257/16 (пункт 40); від 05.06.2018 у справі №243/10982/15-ц (пункт 22); від 31.10.2018 у справі №372/1988/15-ц (пункт 24); від 05.12.2018 у справах №522/2202/15-ц (пункт 22) і №522/2110/15-ц (пункт 22); від 30.01.2019 у справі №706/1272/14-ц (пункт 22)]. Це врахування слід розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов`язаних із правами й обов`язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб`єктів (видової належності сторін спору) й об`єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини).

8.15. Скаржником вказано низку постанов Верховного Суду (див. розділ 4 цієї постанови), в яких зазначені правові висновки, які, на думку відповідача, не були враховані судами попередніх інстанцій.

8.16. У контексті доводів касаційної скарги та висновків судів попередніх інстанцій Суд зазначає таке.

8.17. Відповідно до пункту 12 частини третьої статті 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є: відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

8.18. Отже, відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення є принципом господарського судочинства, а статті 123, 129 ГПК України - нормами процесуального права, які регламентують види судових витрат, розподіл судових витрат та визначають оптимальний порядок застосування.

8.19. Відповідно до статті 131 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.

8.20. Стаття 16 ГПК України вказує, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

8.21. За пунктом 9 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" представництво - це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).

8.22. Відповідно до статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

8.23. У частинах першій, другій статті 126 ГПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

8.24. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

8.25. Відповідно до частини восьмої статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

8.26. Згідно з частинами третьою-п`ятою статті 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

8.27. За змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

8.28. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (див. постанови Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18).

8.29. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина четверта статті 126 ГПК України).

8.30. Згідно з частиною п`ятою статті 129 ГПК під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

8.31. У разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України щодо співмірності господарському суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони.

8.32. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 126 ГПК України).

8.33. Верховний Суд, застосовуючи частину шосту статті 126 ГПК України, неодноразово зазначав, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, постанови Верховного Суду від 09.04.2019 у справі №826/2689/15; від 03.10.2019 у справі №922/445/19).

8.34. Отже, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 126 ГПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або чи заявлення неспівмірно нижчою суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами.

8.35. Суди попередніх інстанцій зазначили, що ухвалою Господарського суду Полтавської області від 12.06.2023 відкрито провадження у справі № 917/838/23, визнано справу малозначною та постановлено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 06.09.2023 суд призначив справу до розгляду у порядку загального позовного провадження за клопотанням відповідача від 23.06.2023 про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін для повного і всебічного з`ясування обставин справи.

8.36. Рішенням Господарського суду Полтавської області від 05.12.2023 позов задоволено повністю. Визнано недійсним та скасовано рішення комісії АТ "Полтаваобленерго" з розгляду акта про порушення споживачем Правил користування електричною енергією (ПРРЕЕ), оформлене протоколом від 21.03.2023 № 00008754. Стягнуто з АТ "Полтаваобленерго" на користь ТОВ "Агрохімкомпані" 2 684, 00 грн відшкодування витрат з оплати судового збору.

8.37. Рішення Господарського суду Полтавської області від 05.12.2023 у справі набрало законної сили та на його виконання видано наказ.

8.38. Судами встановлено, що у позовній заяві позивачем надано до суду орієнтовний розрахунок судових витрат у цій справі, згідно з якого він планував понести 22 732, 92 грн витрат на професійну правничу допомогу адвоката. 23.11.2023 позивач у своїх поясненнях просив стягнути 15 000,00 грн витрат на професійну правову допомогу та повідомив про надання доказів понесення вказаних витрат після судового рішення відповідно до частини восьмої статті 129 ГПК України.15.12.2023 позивачем подано до суду заяву про розподіл витрат на професійну правничу допомогу та залучення доказів на підтвердження цих витрат, в якій позивач просив стягнути з АТ "Полтаваобленерго" 22 732, 92 грн витрат на професійну правову допомогу, що були понесені при розгляді цієї справи.

8.39. Як установлено судами попередніх інстанцій, на підтвердження понесення судових витрат на професійну правничу допомогу позивач під час розгляду справи надав до суду копію договору від 02.05.2023 на надання допомоги адвоката, укладений між позивачем (клієнтом) та адвокатом Гуйваном Петром Дмитровичем, та ордер на надання правової допомоги позивачу у Господарському суді Полтавської області адвокатом Гуйваном Петром Дмитровичем від 03.10.2023. Право на заняття адвокатською діяльністю адвокатом Гуйваном П.Д. підтверджено свідоцтвом від 15.02.2000.

8.40. Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно з пунктом 1 договору на надання правової допомоги адвоката від 02.05.2023 клієнт доручає, а адвокат приймає на себе зобов`язання надати клієнтові юридичну допомогу щодо ведення його юридичної справи стосовно оскарження і скасування неправомірного рішення АТ "Полтаваобленерго", оформленого протоколом комісії від 21.03.2023 № 00008754.

8.41. Відповідно до пункту 3 договору від 02.05.2023 вартість послуг з договору визначається виходячи із складності справи і встановлюється у розмірі 15 000,00 грн плюс податки та збори. Оплата здійснюється в наступному порядку:

- разом зі вступом адвоката до участі у справі відбувається передача коштів (авансу) за участь у судовій справі у розмірі 5 000,00 грн на картковий рахунок у Приватбанку. Прийняття участі у розгляді справи у якості представника клієнта посвідчує прийняття адвокатом суми даних коштів. Після виготовлення тексту позовної заяви і погодження його, клієнт сплачує адвокатові 5 000,00 грн. Решта обумовленої суми сплачується після проведення першого судового засідання в справі. У разі отримання позитивного результату за остаточним судовим рішенням клієнт виплачує додатково адвокату премію, розмір якої буде узгоджено сторонами додатково.

8.42. Судами попередніх інстанцій також встановлено, що до заяви від 15.12.2023 позивач долучив копію договору на надання правової допомоги адвокату від 02.05.2023 (т. 2, а.с. 10), текст якого не відповідає договору на надання допомоги адвокату від 02.05.2023, поданому під час розгляду справи (т. 1, а.с. 185). При цьому додана копія договору (т. 2, а.с. 10) містить ксерокопію підпису клієнта та не посвідчена належним чином. Отже, цю редакцію договору суд не прийняв як доказ.

8.43. Позивач також надав акт приймання-передачі виконаних (наданих) юридичних послуг від 31.05.2023 на суму 12 422,36 грн (т. 2, а.с. 8) та акт приймання-передачі виконаних (наданих) юридичних послуг від 07.12.2023 на суму 6 211,18 грн (т. 2, а.с. 9).

8.44. У пункті 1 вказаних актів від 31.05.2023 та від 07.12.2023 зазначено, що адвокат надав, а клієнт прийняв юридичні послуги, визначені у п.п. 1 і 2 п. 2 договору на надання правової допомоги адвокату від 02.05.2023 у відповідності до завдань і доручень клієнта та умов договору. Детального переліку послуг вказані акти не містять. Загальна сума наданих (прийнятих) юридичних послуг, згідно зазначених актів, склала 18 633,54 грн.

8.45. Судами попередніх інстанцій встановлено, що у заяві від 15.12.2023 позивач вказав детальний опис робіт, проведених адвокатом Гуйваном П. Д. Крім того, позивач вказав, що всього адвокатом витрачено на вивчення і підготовку матеріалів і надання правової допомоги клієнту упродовж судового провадження, 204 години.

8.46. АТ "Полтаваобленерго" 19.12.2023 подало до суду клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, заперечуючи щодо доводів позивача, викладених в заяві від 15.12.2023 та просило суд зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвокату.

8.47. Місцевий господарський суд, приймаючи оскаржуване додаткове рішення, беручи до уваги критерії реальності/розумності/співмірності/необхідності, заявлене клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, а також зважаючи на предмет спору, наявні в матеріалах справи заяви по суті спору, їх змісту, тривалість розгляду справи, дійшов висновку про те, що заявлений позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу, понесених в суді першої інстанції, та час, витрачений адвокатом, який зазначений ним на підтвердження понесення таких витрат є завищеним та вважає обґрунтованими та розумними витрати на суму 10 000,00 грн.

8.48. Суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін оскаржуване додаткове рішення, погодився з висновками суду першої інстанції та зазначив про те, що відповідачем подано обґрунтовану заяву про зменшення витрат на правничу допомогу, яку враховано судом першої інстанції. Крім того, залишаючи без змін оскаржуване додаткове рішення суду першої інстанції, апеляційний господарський суд, враховуючи правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду від 23.01.2020 у справі № 910/16322/18, зазначив про те, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірність у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

8.49. Отже, зі змісту оскаржуваних судових рішень убачається, що судами попередніх інстанцій досліджені надані докази, здійснена їх оцінка з огляду на предмет і підставу позову, необхідності, складності, доцільності таких дій, співмірності, обґрунтованості та розумності, з дотриманням статей 2, 86, 123, 126, 129, 210 ГПК України.

8.50. Верховний Суд зазначає, що критерій розумної необхідності витрат на професійну правничу допомогу є оціночною категорією, яка у кожному конкретному випадку (у кожній конкретній справі) оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, зокрема, наданих на підтвердження обставин понесення таких витрат, надання послуг з професійної правничої допомоги, їх обсягу, вартості з урахуванням складності справи та витраченого адвокатом часу тощо. Сама лише незгода скаржника з наданою судом оцінкою відповідним доказам, які підтверджують факт надання професійної правничої допомоги, а також оцінкою обставин критерію реальності адвокатських витрат, критерію розумності їх розміру тощо, не свідчить про незаконність оскаржуваних судових рішень.

8.51. З доводів касаційної скарги не вбачається того, у зв`язку з чим Суд міг би замінити висновки судів першої та апеляційної інстанцій власною оцінкою, визначити інший розмір судових витрат, ніж той, що був доведений стороною в судах попередніх інстанцій.

8.52. Здійснивши аналіз постанов Верховного Суду, висновки яких, на думку скаржника, не було враховано судами попередніх інстанцій при ухваленні оскаржуваних судових рішень, Суд дійшов висновку, про те, що застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права в оскаржуваних судових рішеннях не суперечить жодному з вказаних скаржником висновків суду касаційної інстанції.

8.53. Верховний Суд при касаційному перегляді оскаржуваних судових рішень не виявив у діях судів попередніх інстанцій порушень приписів статей 123, 126, 129 ГПК України, неправильного застосування норм процесуального права, які б призвели до ухвалення судами незаконних рішень, а додатково перевіряти докази з огляду на статтю 300 ГПК України Верховний Суд не має права. Порушень судами попередніх інстанцій статей 86 та 210 ГПК України Судом також не встановлено, а доводи скаржника фактично зводяться до заперечень наданої судами оцінки доказам, тобто процесуальних дій суду під час ухвалення оскаржуваних судових рішень.

8.54. Аргументи скаржника щодо неправильної оцінки судом доказів щодо обставин надання послуг професійної правничої допомоги, процесуальних дій, зводяться до їх переоцінки і не можуть бути предметом розгляду в касаційному порядку, оскільки відповідно до частини другої статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

8.55. Сама лише незгода скаржника з наданою судом оцінкою обставин справи та відповідних доказів не вказує на те, що така оцінка була проведена з порушенням норм права.

8.56. Враховуючи спірний характер правовідносин, сторін наведена міра обґрунтування даного судового рішення є достатньою у світлі конкретних обставин справи, щоб продемонструвати скаржнику, що він був почутий.

8.57. Отже, доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження, Судом не встановлено порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, як необхідної передумови для скасування ухвалених судових рішень, а відтак підстави для скасування оскаржуваних судових рішень відсутні.

8.58. З урахуванням наведеного, доводи касаційної скарги відхиляються Верховним Судом.

8.59. Верховний Суд бере до уваги доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу, в тій частині, які узгоджуються з міркуваннями Верховного Суду, викладеними у цій постанові.

8.60. ТОВ "Агрохімкомпані" у своїй касаційній скарзі зазначило про попередній орієнтовний розрахунок витрат на правову допомогу адвоката, пов`язаних з касаційним переглядом додаткового рішення, яке залишено без змін постановою суду апеляційної інстанції. Крім того, ТОВ "Агрохімкомпані" подало до Верховного Суду додаткові документи (виступ представника позивача з додатками, зокрема: копію договору про надання правової допомоги від 25.04.2024, копію акта приймання-передачі наданих послуг від 10.06.2024 до договору про надання правової допомоги адвоката від 25.04.2024), в яких просить вважати заявлену суму "таку, що підлягає оплаті".

8.61. Суд звертає увагу на те, що оскарження додаткового судового рішення не є окремими судовим розглядом спору по суті та прямо залежить від розгляду основної справи, а тому вирішення питання щодо стягнення судових витрат за наслідками перегляду додаткового рішення, яким вже вирішено питання розподілу судових витрат, є необґрунтованим.

8.62. Касаційний господарський суд зазначає, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, одним з елементів якого є принцип правової визначеності. Ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а, отже, системність і послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Суб`єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.

8.63. Отже, правові норми та судова практика підлягають застосуванню таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними для учасників цивільного обороту в Україні.

8.64. Верховний Суд у прийнятті цієї постанови керується й принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 09.11.2004 у справі "Науменко проти України", від 19.02.2009 у справі "Христов проти України", від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у цій справі скаржник не зазначив й не обґрунтував.

8.65. Колегія суддів касаційної інстанції, враховуючи рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" та від 28.10.2010 у справі "Трофимчук проти України", зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

9. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

9.1. Доводи скаржника про порушення судами попередніх інстанцій норм права при ухваленні оскаржуваних судових рішень за результатами перегляду справи в касаційному порядку не знайшли свого підтвердження з мотивів, викладених у розділі 8 цієї постанови.

9.2. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.

9.3. За змістом частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

9.4. Оскільки за результатами касаційного перегляду Судом не встановлено неправильного застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваних судових рішень - без змін через відсутність передбачених процесуальним законом підстав для їх скасування.

Керуючись статтями 300, 308, 309, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохімкомпані" залишити без задоволення, а додаткове рішення Господарського суду Полтавської області від 25.01.2024 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 22.04.2024 у справі № 917/838/23 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Бенедисюк

Суддя А. Ємець

Суддя Т. Жайворонок