П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 червня 2024 року м. Київ

Справа №755/18296/17

Апеляційне провадження №22-ц/824/3402/2024

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача: Соколової В.В.

суддів: Мережко В.М., Поліщук Н.В.

за участі секретаря Бевзи А.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на додаткову ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва, постановлену під головуванням судді Гончарука В.П. 01 грудня 2023 року у м. Києві, повний текст ухвали складений 01 грудня 2023 року, за заявою ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення, за заявою ОСОБА_1 про перегляд судового рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 01 липня 2019 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Худова Юлія Олександрівна про визнання договору довічного утримання недійсним у зв`язку з нововиявленими обставинами,

В С Т А Н О В И В

У листопаді 2023 року представник відповідача ОСОБА_2 - Балицький Т. М. звернувся до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі №755/18296/17, в якій просив ухвалити додаткове рішення, яким вирішити питання про стягнення з позивача на користь відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 15000 (п`ятнадцять тисяч) гривень.

Заявлені вимоги обґрунтовував тим, що під час постановлення ухвали у справі №755/18296/17 за заявою позивача ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 01 липня 2019 року за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Худова Юлія Олександрівна про визнання договору довічного утримання недійсним, судом не вирішено питання про стягнення судових витрат на правову допомогу понесених стороною відповідача.

Додатковою ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 01 грудня 2023 року доповнено ухвалу Дніпровського районного суду від 08 листопада 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Худова Юлія Олександрівна про визнання договору довічного утримання недійсним у зв'язку з нововиявленими обставинами.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на правову допомогу у розмірі 15000 (п`ятнадцять тисяч) гривень.

Ухвала суду мотивована тим, що в матеріалах справи містяться документально підтверджені витрати відповідача на правову допомогу на загальну суму 15000 (п`ятнадцять тисяч) гривень, а тому суд дійшов висновку про задоволення заяви про стягнення витрат на правову допомогу.

Не погодилась із зазначеним судовим рішенням позивач, нею подано апеляційну скаргу, в якій вона вказує на те, що вона не була повідомлена судом першої інстанції про розгляд заяви про розподіл судових витрат відповідно до ч.2 ст. 246 ЦПК України, що є порушенням норм процесуального права. Також вказує на те, що тільки у разі відмови від заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами інші учасники справи можуть вимагати компенсації особою, яка її подала. Тому вважає, що зазначена ухвала суду порушує її права.

За таких обставин, просить скасувати додаткову ухвалу суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні заяви про стягнення витрат на правову допомогу відмовити.

Учасники справи в судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, причини своєї неявки до суду не повідомили, а тому суд апеляційної інстанції керуючись ч.2 ст.372 ЦПК України вважав за можливе розглянути справу за їх відсутності.

В порядку ч.ч.4,5 ст. 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого додаткового судового рішення, колегія суддів виходить з такого.

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, щодо її належного повідомлення про судовий розгляд питання про ухвалення додаткового судового рішення. А тому вказане питання підлягає вирішенню першочергово.

В порядку визначеному ч.3 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Відповідно до ч.2 ст. 429 ЦПК України справа розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом для провадження, у суді тієї інстанції, яка здійснює перегляд. У суді першої інстанції справа розглядається у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи.

Згідно ч.ч.1,2 ст.211 ЦПК України розгляд справи відбувається в судовому засіданні. Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи.

В порядку визначеному ч.ч.2, 4,5,6 ст. 128 ЦПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями. Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно. Судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.

Відповідно до п. 1 ч.2 ст. 223 ЦПК України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав, як неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання.

Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею (ч.1 ст.223 ЦПК України в редакції, чинній на момент розгляду справи судом першої інстанції).

Європейський суд з прав людини вказав, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом (GUREPKA v. UKRAINE (No. 2), № 38789/04, § 23, ЄСПЛ, від 08 квітня 2010 року).

Європейський суд з прав людини зауважив, що право на публічний розгляд, передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції, має на увазі право на «усне слухання». Право на публічний судовий розгляд становить фундаментальний принцип. Право на публічний розгляд було б позбавлене сенсу, якщо сторона в справі не була повідомлена про слухання таким чином, щоб мати можливість приймати участь в ньому, якщо вона вирішила здійснити своє право на явку до суду, встановлене національним законом. В інтересах здійснення правосуддя сторона спору повинна бути викликана в суд таким чином, щоб знати не тільки про дату і місце проведення засідання, але й мати достатньо часу, щоб встигнути підготуватися до справи (TRUDOV v. RUSSIA, № 43330/09, § 25, 27, ЄСПЛ, від 13 грудня 2011 року).

Верховний Суд неодноразово висловлював правову позицію щодо додержання правил належного повідомлення учасників судового розгляду.

Так, Велика Палата Верховного Суду, зокрема в Постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 200/11343/14-ц, вказала на те, що не повідомивши відповідача належним чином про час і місце розгляду справи, були порушені принципи рівності учасників цивільного процесу та змагальності сторін, які є складовими права на справедливий суд як частини верховенства права.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі №752/11896/17-ц вказано, що приписи ЦПК України як на момент ухвалення заочного рішення, так і на момент розгляду справи Великою Палатою Верховного Суду не дозволяють дійти висновку, що повернення повістки про виклик до суду з вказівкою причини повернення «за закінченням терміну зберігання» є доказом належного інформування відповідача про час і місце розгляду справи.

Аналогічні висновки наведені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 лютого 2021 року в справі № 466/5632/14-ц та інших.

Аналіз матеріалів справи свідчить, що справа розглядалась в загальному позовному провадженні з повідомленням сторін у справі. Разом з тим про судове засідання, призначене на 01 грудня 2023 року, в якому ухвалене оскаржуване судове рішення, сторони у справі не повідомлялись, оскільки судові повістки не були сформовані, дані про направлення і вручення їх сторонам у справі відсутні. А отже позивач ОСОБА_1 не була повідомлена належним чином про судове засідання, в якому ухвалене оскаржуване судове рішення.

Враховуючи, що оскаржуване судове рішення першої інстанції постановлено без додержання норм процесуального права, щодо належного повідомлення відповідача, що вона посилається на це в доводах апеляційної скарги, що вказане порушення вважається порушенням принципів рівності учасників цивільного процесу та змагальності сторін, які є складовими права на справедливий суд як частини верховенства права, колегія суддів приходить до висновку про наявність обов`язкової підстави для його скасування та ухвалення нового судового рішення.

Розглядаючи доводи апеляційної скарги по суті колегія суддів апеляційного суду виходить з такого.

Позивач звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Худова Юлія Олександрівна про визнання договору довічного утримання недійсним у зв`язку з нововиявленими обставинами в грудні 2017 року /т.1 а.с.2-3/.

Ухвалою суду від 04 грудня 2017 року було відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду в судовому засіданні з повідомленням сторін /т.1 а.с.28/.

Рішенням Дніпровського районного суд м. Києва від 01 липня 2019 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Худова Юлія Олександрівна про визнання договору довічного утримання недійсним у зв`язку з нововиявленими обставинами - залишені без задоволення /т.2 а.с.69-77/.

Постановою Київського апеляційного суду від 02 жовтня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишено без задоволення, а рішення Дніпровського районного суд м. Києва від 01 липня 2019 року - залишено без змін /т.2 а.с.161-172/.

Постановою Верховного Суду від 25 червня 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_1 - залишено без задоволення, рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 01 липня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 02 жовтня 2019 року - залишено без змін /т.2 а.с.247-253/.

У вересні 2023 року позивач ОСОБА_1 звернулась із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Дніпровського районного суд м. Києва від 01 липня 2019 року /т.3 а.с.5-8/.

Ухвалою Дніпровського районного суд м. Києва від 27 вересня 2023 року відкрито провадження у справі за заявою ОСОБА_1 про перегляд судового рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 01 липня 2019 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Худова Юлія Олександрівна про визнання договору довічного утримання недійсним у зв`язку з нововиявленими обставинами та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 08 листопада 2023 року о 12.00 годин з викликом сторін у справі /т.3 а.с.19/.

03 листопада 2023 року представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Балицький Т.М. ознайомився з матеріалами справи /т.3 а.с.23-24,27-30/.

06 листопада 2023 року представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Балицький Т.М. подав заперечення на заяву ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 01 липня 2019 року /т.3 а.с.31-36/.

Разом із запереченнями була подана заява про стягнення з позивача на користь відповідача судових витрат, в якій до стягнення була заявлена сума витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 15000 (п`ятнадцять тисяч) гривень /т.3 а.с.37-39/.

До заяви були долучені:

- Договір про надання юридичних послуг № 31/10-ВО від 31 жовтня 2023 року, укладений між ОСОБА_2 та Адвокатським об`єднанням «ДЕКСТРУМ» /т.3 а.с.40-44/;

- Додаткова угода № 1 до Договору про надання юридичних послуг № 31/10-ВО від 31 жовтня 2023 року, за умовами якої вартість юридичних послуг визначена сторонами в розмірі 15000 (п`ятнадцять тисяч) гривень за 10 годин роботи партнера/адвоката адвокатської компанії /т.3 а.с.45-46/;

- Акт № 1 здачі-приймання наданих послуг датований листопадом 2023 року, де визначені наступні послуги і вартість: аналіз матеріалів справи № 755/18296/17 з урахуванням заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами - 4 години вартістю 6000 грн; консультація клієнта у справі №755/18296/17 - 1 година вартістю 1500 грн; аналіз законодавства та судової практики - 1 година вартістю 1500 грн; складення та подання заперечення - 4 години вартістю 6000 грн, всього 10 годин вартістю 15000 гривень /т.3а.с.47/;

- Платіжні інструкції про оплату на загальну суму 15000 грн /т.3 а.с.48-51/;

- Ордер на надання правничої допомоги ОСОБА_2 адвокатом Балицьким Т.М. виданий АО «ДЕКСТРУМ» 03 листопада 2023 року /т.3 а.с.52/;

- Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 2704 видане Балицькому Т.М. /т.3 а.с.53/.

В судове засідання 08 листопада 2023 року згідно з протоколом сторони не з`явились /т.3 а.с.58/.

Ухвалою Дніпровського районного суд м. Києва від 08 листопада 2023 року заява ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 01 липня 2019 року - залишена без задоволення. Питання судових витрат судом не вирішувалось /т.3 а.с.59-61/.

15 листопада 2023 року відповідач ОСОБА_2 звернувся із заявою про ухвалення додаткового рішення в частині стягнення витрат на правову допомогу, мотивуючи тим, що вказане питання не було вирішено судом, хоча ним подавались відповідні докази і пояснення /т.3 а.с.66-68/.

22 листопада 2023 року позивачем також була подана заява про ухвалення додаткового судового рішення, в якій вона просила встановити: «Свою заяву заявник обґрунтовує тим, що громадянин ОСОБА_5 на час розгляду справи виступав від імені ОСОБА_6 без повноважень», «також було встановлено, що ОСОБА_7 , як співробітник ТОВ «Пенсіон», готувала документи для укладення договору довічного утримання від 03.02.2017 між ОСОБА_8 та ОСОБА_2 та була присутня під час його підписання» /т.3 а.с.70-72/.

Протоколом передачі судової справи від 27 листопада 2023 року справа передана раніше визначеному складу суду - судді Гончаруку В.П. /т.3 а.с.73/.

Згідно з протоколом судового засідання від 01 рудня 2023 року сторони в судове засідання не з`явились /т.3 а.с.74/.

Додатковою ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 01 грудня 2023 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на правову допомогу у розмірі 15000 (п`ятнадцять тисяч) гривень.

Положеннями ст. 428 ЦПК України, на які посилається позивач в доводах апеляційної скарги, визначено право та порядок відмови від заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та її наслідки. Частиною 2 цієї статті визначено, що у разі прийняття відмови від заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами інші учасники справи можуть вимагати компенсації особою, яка її подала, судових витрат, понесених ними під час перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами.

Порядок розгляду заяви про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами визначений положеннями ст. 429 ЦПК України і частина друга цієї статті вказує на те, що справа розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом для провадження, у суді тієї інстанції, яка здійснює перегляд. У суді першої інстанції справа розглядається у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи.

Питання щодо ухвалення рішення про судові витрати врегулювано положеннями ст.246 ЦПК України.

Якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше двадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.

У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 270 цього Кодексу.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

В порядку визначеному ч.ч.1-3 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд, зокрема, враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін

Положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно зі ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п.12 ч.3 ст. 2 ЦПК України).

Згідно зі ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката (крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави) підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вищезазначених вимог щодо співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (в актуальній редакції далі - Закон про адвокатуру) договір про надання правничої допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту (п. 2 ч. 1 ст. 1 вказаного Закону).

Інші види правничої допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 цього Закону).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 вказала на те, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини п`ятої статті 137 ЦПК можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК України (п.128).

Два підходи до порядку обчислення гонорару адвоката (фіксований розмір, погодинна оплата), передбачені статтею 30 Закону про адвокатуру, відрізняються у наступному - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв. Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку (п.п. 129-133).

Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено.

Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у постановах: від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19,: від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19, від 12 лютого 2020 року в справі № 648/1102/19, від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц, від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18 та інш.

У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 206/6537/19 також зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.

З наведених обставин вбачається, що предметом розгляду є питання судових витрат понесених у зв`язку з вирішенням питання про перегляд рішення за нововиявленими обставинами.

Апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги позивача про те, що відповідач має право на компенсацію понесених судових витрат лише у разі відмови від заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, оскільки положеннями ст. 429 ЦПК України визначено, що справа розглядається судом за правилами, встановленими для провадження, у суді тієї інстанції, яка здійснює перегляд, що передбачає, зокрема, і право на відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення, яке вирішується в загальному порядку.

З матеріалів справи вбачається, що після звернення позивача до суду з заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення суду, відповідач звернувся за отриманням правової допомоги до АО «ДЕКСТРУМ», з яким був укладений договір від 31 жовтня 2023 року. На виконання договірних зобов`язань адвокат вказаного адвокатського об`єднання ознайомився з матеріалами справи та подав заперечення на заяву ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення суду. В акті наданих послуг крім вказаних послуг також зазначено про надання послуг щодо аналізу матеріалів цієї справи, законодавства та судової практики та консультація клієнта, що є логічним виходячи з природи даних договірних відносин. Вартість наданих послуг визначена сторонами у розмірі 15000 (п`ятнадцять тисяч) гривень.

Втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень ч. 5 ст. 137 ЦПК можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору.

Заява про стягнення з позивача на користь відповідача судових витрат, була подана разом із запереченнями на заяву про перегляд за нововиявленими обставинами рішення суду, тобто до ухвалення судового рішення за результатами розгляду заяви, яким заяву залишено без задоволення. Стороною позивача не були подані заперечення щодо цієї заяви або заява про зменшення суми цих витрат, не вказується про це і в доводах апеляційної скарги.

За наведених обставин, враховуючи, що судове рішення ухвалене на користь відповідача, що розмір судових витрат підтверджений належним чином і заява про ці витрати здійснена в порядку визначеному процесуальним законом, а стороною позивача не подано про зменшення суми цих витрат, колегія суддів приходить до висновку про наявність правових підстав для стягнення з позивача на користь відповідача суми судових витрат за надання професійної правничої допомоги в заявленому відповідачем розмірі.

А отже доводи апеляційної скарги позивача щодо безпідставного стягнення з неї суми судових витрат на користь відповідача не знайшли свого підтвердження.

Відповідно до п.3 ч.3 ст.376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою

Апеляційним судом встановлено, що оскражувана ухвала суду постановлена з порушенням норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції, А тому апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню частково, ухвала суду першої інстанції підлягає до скасування з ухваленням нового судового рішення про задоволення заяви відповідача та стягнення з позивача на користь відповідача суми судових витрат за надання професійної правничої допомоги в заявленому відповідачем розмірі.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381 - 384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції

П О С Т А Н О В И В

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 01 грудня 2023 року - скасувати та постановити нове судове рішення.

Заяву ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення в частині стягнення витрат на правову допомогу - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15000,00 грн.

Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 місце проживання: АДРЕСА_1 ).

Відповідач: ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 ).

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя-доповідач: В.В. Соколова

Судді: М.В. Мережко

Н.В. Поліщук