Справа № 354/609/15-ц

                                                       Провадження № 2/354/102/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

       19 червня 2024 року                                                                м. Яремче

Яремчанський міський суд Івано-Франківської області у складі:

головуючої судді                         Ваврійчук Т.Л.

за участю секретаря судового засідання Старунчак Н.М.

прокурора                                         ОСОБА_1

представника відповідача                         адвоката Госедло Р.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Яремче в режимі відеоконференції цивільну справу першого заступника прокурора Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України до Поляницької сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області, ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Скорзонера», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача-ДП «Ворохтянське лісове господарство», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача- ОСОБА_3 про визнання недійсним державного акту на право приватної власності на земельну ділянку  площею 0,1930 га серії ІФ №014218 від 20 серпня 2003 року та витребування у Товариства з обмеженою відповідальністю «Скорзонера» земельної ділянки площею 0,1930 га, яка розташована в с. Поляниця з чужого незаконного володіння у державну власність в особі Державного агентства лісових ресурсів України,-

В С Т А Н О В И В:

Перший заступник прокурора Івано-Франківської області(в подальшому перейменовано на Івано-Франківську обласну прокуратуру) в інтересах держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України(надалі-Держлісагентство), ДП «Ворохтянське лісове господарство» у вересні 2015 року звернувся до суду із позовом до Поляницької сільської ради(в подальшому перейменовано на Поляницьку сільську раду Надвірнянського району Івано-Франківської області), ОСОБА_2 про визнання недійсним та скасування державного акту на право приватної власності на земельну ділянку серії ІФ №014218 від 20.08.2003 року площею 0,1930 га, кадастровий номер 2611092001220020052 та зобов`язання повернути вказану земельну ділянку з чужого незаконного володіння у державну власність в особі ДП «Ворохтянське лісове господарство».  В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що постановою Галицького районного суду Івано-Франківської області від 04.03.2015 року у кримінальній справі №248436 (судовий №1-6/2011) звільнено від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 за вчинення злочинів, передбачених ч.3 ст.28 ч.1 ст.366, ч.3 ст.28 ч.2 ст.364 КК України. В ході розгляду даної справи встановлено, що рішення виконавчого комітету Поляницької сільської ради №27 від 10.07.2003 року щодо безоплатної передачі ОСОБА_2 у приватну власність земельної ділянки площею 0,1930 га не виносилося в установленому порядку на засідання виконавчого комітету Поляницької сільської ради та є підробленим. На це вказує і те, що ОСОБА_2 із заявою про затвердження проекту землеустрою у сільську раду не звертався, зазначене питання на розгляд сесії сільської ради не виносилось, та будь-яке рішення про передачу відповідачу у власність земельної ділянки не приймалось. Судом встановлено, що спірна земельна ділянка перебуває у постійному користуванні ДП «Ворохтянське лісове господарство» на підставі державного акту на право постійного користування землею серії ІІ-ІФ №002701 від 10.11.2001 року та знаходиться у кварталі 8, виділ 30,31 Поляницького лісництва, що підтверджується матеріалами лісовпорядкування та таксаційною книгою. Впродовж 2002-2003 років члени організованої групи ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 незаконно надали у приватну власність під будівництво індивідуальних житлових будинків землі державного лісового фонду, які перебували у користуванні Поляницького лісництва Ворохтянського держлісгоспу, рішення про вилучення яких Поляницькою сільською радою та виконавчим комітетом сільської ради не приймались, дозволу на таке вилучення постійний землекористувач не надавав. Таким чином, внаслідок передачі у приватну власність спірної земельної ділянки ОСОБА_2 у ДП «Ворохтянське лісове господарство» незаконно вилучено земельну ділянку площею 0,1930 га. Оскільки рішення виконавчого комітету Поляницької сільської ради №27 від 10.07.2003 року є фіктивним, воно не підлягає визнанню недійсним у суді, а спірна земельна ділянка підлягає витребуванню у державну власність у особі постійного землекористувача ДП «Ворохтянське лісове господарство». В обгрунтування повноважень прокурора на представництво інтересів держави у даній справі зазначено, що незважаючи на те, що постановою Галицького районного суду Івано-Франківської області від 04.03.2015 року цивільний позов ДП «Ворохтянське лісове господарство» залишено без розгляду та роз`яснено право на його пред`явлення у порядку цивільного судочинства, постійним землекористувачем не вжито жодних заходів щодо повернення спірної ділянки у державну власність, що стало підставою для звернення прокурора до суду із вказаним позовом. Перед зверненням до суду прокурором у відповідності до вимог ч.4 ст.23 Закону України «Про прокуратуру» направлено відповідне повідомлення постійному землекористувачу. Із урахуванням того, що зазначені у позові обставини встановлені постановою суду від 04.03.2015 року прокурор просить визнати поважними причини пропуску строку позовної давності з метою захисту інтересів держави та задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Ухвалою Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 12.10.2015 року відкрито провадження у вказаній справі та призначено її до розгляду за правилами загального позовного провадження.

03.12.2015 року першим заступником прокурора Івано-Франківської області подано заяву в порядку ст.31 ЦПК України про зміну предмету позову відповідно до якої прокурор просив поновити строки позовної давності, визнати недійсним та скасувати державний акт на право приватної власності на земельну ділянку серії ІФ №014218 від 20.08.2003 року площею 0,1930 га, кадастровий номер 2611092001220020052, виданий ОСОБА_2 та зобов`язати ТзОВ «Скорзонера» повернути вказану земельну ділянку, яка розташована в с. Поляниця Яремчанської міської ради з чужого незаконного володіння у державну власність в особі ДП «Ворохтянське лісове господарство».

Ухвалою суду від 03.12.2015 року залучено до участі у вказаній справі в якості співвідповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «Скорзонера» та в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_3 .

Ухвалою суду від 03.12.2015 року вказану справу призначено до судового розгляду по суті.

Відповідно до розпорядження керівника апарату Яремчанського міського суду Івано-Франківської області №86 від 07.09.2017 року та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи від 07.09.2017 року у зв`язку із закінченням повноважень попереднього складу суду вказану справу передано у провадження судді Іванова А.П.

Згідно розпорядження керівника апарату Яремчанського міського суду Івано-Франківської області №446 від 07.03.2018 року та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи від 07.03.2018 року у зв`язку із продовженням терміну відрядження судді Іванова А.П. вказану справу повторно передано у його провадження.

Відповідно до розпорядження керівника апарату Яремчанського міського суду Івано-Франківської області №123 від 01.04.2019 року та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи від 01.04.2019 року у зв`язку із закінченням повноважень попереднього складу суду(закінчення терміну відрядження судді Іванова А.П.) вказану справу передано у провадження судді Польської М.В., якою 14.06.2019 року постановлено ухвалу про прийняття справи до свого провадження та призначено підготовче судове засідання.

       Відповідно до розпорядження керівника апарату Яремчанського міського суду Івано-Франківської області №43 від 30.07.2020 року та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи від 31.07.2020 року у зв`язку із закінченням повноважень попереднього складу суду(закінчення терміну відрядження судді Польської М.В.) вказану справу передано у провадження судді Ваврійчук Т.Л.

Ухвалою суду від 26.08.2020 року вказану справу прийнято до провадження суддею Ваврійчук Т.Л. та призначено у ній підготовче судове засідання.

06.11.2020 року першим заступником керівника Івано-Франківської обласної прокуратури у даній справі подано заяву в порядку ст.49 ЦПК України про зміну предмету позову відповідно до якої прокурор просив поновити строки позовної давності, визнати недійсним державний акт на право приватної власності на земельну ділянку серії ІФ №014218 від 20.08.2003 року площею 0,1930 га, кадастровий номер 2611092001220020052 та витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю «Скорзонера» земельну ділянку площею 0,1930 га із кадастровим номером 2611092001220020052, яка розташована в с. Поляниця Яремчанської міської ради з чужого незаконного володіння у державну власність в особі ДП «Ворохтянське лісове господарство».

Ухвалою суду від 22.11.2021 року, залишеною без змін постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 16.02.2022 року позов прокурора у вказаній справі залишено без розгляду.

Постановою Верховного Суду від 19.10.2022 року ухвалу Яремчанського міського суду від 22.11.2021 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 16.02.2022 року в частині залишення без розгляду позову прокурора, поданого в інтересах Держлісагентства скасовано та направлено справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

03.02.2023 року судом постановлено ухвалу про участь представника відповідача ТзОВ «Скорзонера» у судовому засіданні у режимі відеоконференції.

Ухвалою суду від 05.04.2023 року відмовлено у задоволенні клопотання ТзОВ «Скорзонера» про закриття провадження у справі у частині позовних вимог, заявлених до ТзОВ «Скорзонера» про витребування земельної ділянки площею 0,1930 га.

11.04.2023 року заступником керівника Івано-Франківської обласної прокуратури у даній справі подано заяву в порядку ст.49 ЦПК України про зміну предмету позову, відповідно до якої прокурор просить поновити строки позовної давності, визнати недійсним державний акт на право приватної власності на земельну ділянку серії ІФ №014218 від 20.08.2003 року площею 0,1930 га, кадастровий номер 2611092001220020052 та витребувати у ТзОВ «Скорзонера» вказану земельну ділянку, яка розташована в с. Поляниця Надвірнянського району з чужого незаконного володіння у власність держави в особі Держлісагентства.

Ухвалою суду від 21.04.2023 року підготовче провадження у даній справі закрито та призначено її до судового розгляду по суті, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ДП «Ворохтянське лісове господарство».

У судовому засіданні прокурор заявлений позов підтримав та просив його задовольнити у повному обсязі із наведених мотивів. Вказав, що постановою Галицького районного суду Івано-Франківської області від 04.03.2015 року у кримінальній справі №248435 встановлено, що посадовими особами Поляницької сільської ради та Яремчанського міського управління земельних ресурсів протягом 2002-2003 років було підроблено три блоки документів- листи на адресу ДП «Ворохтянське лісове господарство» щодо погодження вилучення земельних ділянок лісового фонду, а в подальшому рішення про вилучення земель державного лісового фонду та їх передачу у приватну власність 105 громадянам, в тому числі і відповідачу ОСОБА_2 площею 0,1930 га. Вказаною постановою суду встановлено як факт належності переданої ОСОБА_2 у власність земельної ділянки площею 0,1930 га до земель державної форми власності так і той факт, що рішення виконавчого комітету Поляницької сільської ради №27 від 10.07.2003 року в установленому законом порядку не приймалось та є підробленим. Долученим до матеріалів справи листом ДП «Карпатигеодезкартографія» від 01.10.2004 року підтверджується, що вказане підприємство виготовляло технічну документацію ДП «Ворохтянське лісове господарство», а також фізичним особам, яким були надані у власність земельні ділянки на підставі підроблених рішень Поляницької сільської ради та за результатами опрацювання вказаної документації встановлено, що надана ОСОБА_2 земельна ділянка знаходиться у кварталі 8, виділ 30,31 Поляницького лісництва ДП «Ворохтянське лісове господарство». При цьому постановою Галицького районного суду Івано-Франківської області від 04.03.2015 року встановлено факт належності зазначеної ділянки до земель державної форми власності та її незаконного вилучення у постійного землекористувача, оскільки на час виникнення спірних правовідносин не існувало такої форми власності як комунальна. Відповідно до положень Закону України «Про розмежування земель державної і комунальної власності у комунальну власність перейшли земельні ділянки, що знаходились у межах населеного пункту, проте межі населеного пункту с. Поляниця досі не визначені, жодних доказів щодо переведення спірної ділянки із земель державної форми власності у землі комунальної власності відповідачами суду не надано, доказів того, що площа села Поляниця була збільшена за рахунок спірної ділянки матеріали справи не містять. При цьому слід врахувати, що відповідно до зазначеного Закону у державній формі власності залишались землі лісового фонду, які знаходились за межами населених пунктів. Порушена щодо посадових осіб Поляницької сільської ради кримінальна права закрита у зв"язку зі звільненням їх від кримінальної відповідальності за закінченням строків давності, що відноситься до нереабілітуючих підстав. Галицьким районним судом у постанові від 04.03.2015 року встановлена вина посадових осіб сільської ради у службовому підробленні, а тому з огляду на те, що ОСОБА_2 набув право власності на спірну земельну ділянку на підставі фіктивного рішення, наявні усі необхідні правові підстави для задоволення позову, визнання недійсним виданого відповідачу державного акту та витребування спірної земельної ділянки від кінцевого набувача в порядку ст.388 ЦК України у державну власність в особі Держлісагентства, як центрального органу виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства, у сфері управління якого перебуває ДП «Ворохтянське лісове господарство». Окрім цього, прокурор зазначив, що строк позовної давності у даній справі не є пропущеним. Так, остаточно факти порушення інтересів держави щодо передачі земельних ділянок лісового фонду з порушенням вимог законодавства, в тому числі відповідачу ОСОБА_2 встановлені у постанові Галицького районного суду Івано-Франківської області 04.03.2015 року. Підставою звернення до суду із вказаним позовом стала не сама наявність чи незаконність рішення виконкому сільської ради на підставі якого відповідач отримав земельну ділянку, а саме установлений факт підробки такого рішення у постанові суду. Позовні вимоги прокурора вмотивовані не просто неправомірними діями відповідних посадових осіб, а їх кримінально-караними діяннями, передбаченими ст.ст.364, 366 КК України, і лише встановлення вини обвинувачених в судовому рішенні є підставою для звернення до суду із відповідним позовом. Щодо позовів про витребування земельних ділянок, з якими органи прокуратури звертались до суду до ухвалення постанови Галицького районного суду від 04.03.2015 року зазначив, що такі були подані Івано-Франківською міжрайонною прокуратурою з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері.

Представник позивача Держлісагентства та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ДП «Ворохтянське лісове господарство» у судове засідання не з`явилися, не повідомивши причин неявки, хоча про день та час розгляду справи неодноразово належно повідомлялися.

               Представник відповідача Поляницької сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області, відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явились, не повідомивши причин неявки, хоча про день та час розгляду справи повідомлялись належним чином.

Представник відповідача ТзОВ «Скорзонера» адвокат Госедло Р.І. у судовому засіданні позов не визнав та просив у його задоволенні відмовити, з мотивів, наведених у відзиві на позов та заяві про застосування наслідків спливу позовної давності. Окрім цього зазначив, що наявні підстави для закриття провадження у даній справі в частині вимог, заявлених до ТзОВ «Скорзонера», оскільки відповідно до положень ч.4 ст.188 ЦПК України не допускається об`єднання в одне провадження вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, а вимоги заявлені до ТзОВ «Скорзонера» за суб`єктним складом підлягають розгляду в порядку господарського судочинства. Також відповідач вважає, що у задоволенні позову слід відмовити з тих підстав, що Держлісагентство не є належним позивачем у даній справі. Так Держлісагентство є суб`єктом владних повноважень інтереси якого може представляти прокурор, однак на законодавчому рівні не наділене повноваженнями щодо розпорядження спірною земельною ділянкою та відповідно не є органом, який може бути належним позивачем у спірних правовідносинах і прокурором в ході розгляду справи не спростовано відсутність у Держлісагентства права на розпорядження спірною земельною ділянкою. Питання щодо розпорядження земельними ділянками державної власності, забезпечення заходів щодо охорони і захисту лісів законодавством покладено на органи виконавчої влади –Кабінет Міністрів України, обласні, державні адміністрації. Відповідно до Положення про Держлісагентство, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.2014 року №521 останнє є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра захисту довкілля та природних ресурсів і який реалізовує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства та відповідно до покладених на нього завдань здійснює державне управління в галузі ведення лісового і мисливського господарства, а також державного контролю за дотриманням вимог нормативно-правових актів щодо ведення лісового господарства, здійснює державне управління територіями та об`єктами природно-заповідного фонду в лісах підприємств, установ і організацій, що належать до сфери його управління, організовує ведення лісовпорядкування та впорядкування мисливських угідь, веде державний лісовий кадастр та облік лісів, здійснює моніторинг лісів, приймає рішення про віднесення лісів до відповідної категорії. Нормами ЦПК України не передбачено можливості заміни позивача чи залучення особи як співпозивача. Верховний Суд у постанові від 25.10.2022 року у справі №607/14378/21 вказав, що якщо позов пред`явила особа, якій не належить право вимоги, суд повинен відкрити провадження, встановити дійсні обставини, і переконавшись у тому, що вимоги пред`явлено неналежним позивачем, відмовити у його задоволенні. Враховуючи наведене наявні підстави для відмови у позові, оскільки прокурором невірно зазначено орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, тобто подано позов в інтересах неналежного позивача, що є самостійною підставою для відмови в позові. Окрім цього вказав на те, що у матеріалах справи відсутні належні та достатні докази на підтвердження належності спірної земельної ділянки до земель ДП «Ворохтянське лісове господарство». Також зазначив, що у разі якщо суд прийде до переконання про доведеність позовних вимог прокурора, просить відмовити у позові у зв`язку із пропуском строку позовної давності.

Третя особа, які не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_3 у судове засідання не з`явилась, не повідомивши причин неявки, хоча про день та час розгляду справи повідомлялась належним чином.

Заслухавши пояснення прокурора та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши всі докази кожен зокрема та в їх сукупності, встановивши фактичні обставини справи, суд приходить до наступного висновку.

У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Юрисдикційність спору залежить від характеру спірних правовідносин, правового статусу суб`єкта звернення та предмета позовних вимог, а право вибору способу судового захисту належить виключно позивачеві.

Згідно із частиною першою статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Положеннями частини другої статті 4 ГПК України передбачено, що юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Зазначене право на звернення до суду може бути реалізоване у визначеному процесуальним законом порядку, оскільки воно зумовлене дотриманням процесуальної форми, передбаченої для цього чинним законодавством, а також установленими ним передумовами для звернення до суду.

Згідно з пунктами 1, 6 частини першої статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці; справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці.

Отже, розмежування компетенції судів з розгляду спорів здійснюється відповідно до їх предмета та суб`єктного складу учасників. У порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, в яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства. Спори, сторонами в яких є юридичні особи та фізичні особи-підприємці, про захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів розглядаються господарськими судами.

Верховний Суд в постанові від 05.08.2021року в справі  № 199/6042/1 вказав, що при визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин в справі.

Загальні суди не мають чітко визначеної предметної юрисдикції та розглядають справи, що виникають із земельних правовідносин, за винятком тих, розгляд яких передбачено в порядку іншого судочинства. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.05.2023 року в справі №920/225/22, від 23.05.2023 року в справі №925/352/22, від 21.01.2020 року в справі  №922/807/19, від 23.06.2021 року в справі №917/1372/20.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів позивача у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін зазвичай є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2022 року в справі №183/4196/21, від 08.06.2022 року в справі №362/643/21, від 23.11.2021 року в справі   №641/5523/19 та інші).

Також Велика Палата Верховного Суду виснувала, що за вимогою держави про витребування земельної ділянки з володіння набувача юрисдикція суду залежить від виду суб`єкта, з володіння якого держава хоче витребувати цю ділянку, а не від виду суб`єкта, що був її первісним набувачем на підставі відповідного рішення органу влади (див. постанови від 01.10.2019 року у справі №911/2034/16 (пункти 48-52), від 15.10.2019 року у справі №911/3749/17 (пункти 6.27-6.29), від 22.01.2020 року у справі №910/1809/18 (пункти 35-37)).

У даній справі предметом позову є вимоги прокурора в інтересах держави про визнання недійсним державного акта, виданого фізичній особі-первісному набувачу спірної земельної ділянки ОСОБА_2 та витребування спірної земельної ділянки із незаконного володіння юридичної особи ТзОВ «Скорзонера», як кінцевого набувача.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що власник з дотриманням вимог статті 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача і для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є необхідним, оскільки не призведе до відновлення порушених прав власника. Такі висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 року у справі № 183/1617/16, від 21.08.2019 року у справі №911/3681/17, від 22.01.2020 року у справі №910/1809/18, від 22.06.2021 року у справі №200/606/18 та інших.

У постанові від 15.10.2019 року у справі №911/3749/17 Велика Палата Верховного Суду прийшла до висновку, що оскільки вимога про визнання незаконним, недійсним і скасування рішення органу державної влади про відчуження земельної ділянки не призведе до відновлення володіння нею, то зазначена вимога не є вимогою, пов`язаною підставою виникнення або поданими доказами, як основна, з вимогою про витребування земельної ділянки з володіння добросовісного набувача на підставі ст.388 ЦК України, позаяк право власника на витребування від добросовісного набувача обмежується добросовісністю набувача і зберігається за власником за умови, якщо майно вибуває з володіння власника поза його волею, що й повинно бути доведено в суді.

У постанові від 23.11.2021 року у справі №359/3373/16-ц Велика Палата Верховного Суду також вказала на те, що визнання недійсним державного акта не є необхідним для вирішення питання про належність права власності на земельну ділянку та для її витребування з чужого володіння.

       Як встановлено судом, на момент звернення прокурора до суду із вказаним позовом спірна земельна ділянка вже була відчужена первісним набувачем ОСОБА_2 і її власником на той час вже була юридична особа-ТзОВ «Скорзонера».

       За таких обставин суд приходить до висновку про те, що з огляду на суб`єктний склад сторін, спір у даній справі в частині позовних вимог прокурора про витребування земельної ділянки є спором про стверджуване порушення цивільного права та законного інтересу позивача як власника землі з боку юридичних осіб, зокрема, щодо права власності на нерухоме майно та підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, що виключає розгляд справи у зазначеній частині в порядку цивільного судочинства.

Вказаний висновок узгоджується, зокрема, із правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 12.06.2023 року у справі №676/7428/19 та висновком Верховного Суду.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Із урахуванням вищенаведеного суд вважає, що провадження у даній справі в частині заявленої прокурором в інтересах держави в особі Держлісагентства позовної вимоги до ТзОВ «Скорзонера» про витребування земельної ділянки площею 0,1930 га із кадастровим номером 2611092001220020052, яка розташована в с. Поляниця Надвірнянського району з чужого незаконного володіння у державну власність в особі Держлісагентства, роз`яснивши прокурору, що розгляд зазначених вимог віднесений до юрисдикції господарського суду.

При цьому суд також враховує те, що Івано-Франківським апеляційним судом постановами від 21.12.2023 року та від 15.01.2024 року скасовані рішення Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 01.05.2023 року у справі №354/600/15-ц, від 01.06.2023 року у справі №354/608/15-ц та від 25.07.2023 року у справі 354/658/15-ц, ухвалені у справах за аналогічними позовами прокурора в інтересах держави в особі Держлісагентства до Поляницької сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області, відповідних фізичних та юридичних осіб про визнання недійсними державних актів на право власності на земельні ділянки, які видані фізичним особам та витребування земельних ділянок від їх кінцевих набувачів-юридичних осіб, у державну власність та закрито провадження у даних справах в частині позовних вимог прокурора в інтересах держави в особі Держлісагентства про витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння у державну власність, з посиланням на те, що зазначені вимоги не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства. Зазначений висновок підтримано Верховним Судом у постанові від 29.05.2024 року у справі №354/608/15-ц.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 19, 255, 256, 258-260, п.15 ч.1 ст.353, ст.354 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

       Провадження у справі за позовом першого заступника прокурора Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України до Поляницької сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області, ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Скорзонера», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача-ДП «Ворохтянське лісове господарство» третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача- ОСОБА_3 про визнання недійсним державного акту на право приватної власності на земельну ділянку  площею 0,1930 га серії ІФ №014218 від 20 серпня 2003 року та витребування у Товариства з обмеженою відповідальністю «Скорзонера» земельної ділянки площею 0,1930 га, яка розташована в с. Поляниця з чужого незаконного володіння у державну власність в особі Державного агентства лісових ресурсів України в частині заявленої позовної вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю «Скорзонера» про витребування земельної ділянки площею 0,1930 га, кадастровий номер 2611092001220020052, яка розташована в с. Поляниця з чужого незаконного володіння у державну власність в особі Державного агентства лісових ресурсів України-закрити, роз`яснивши прокурору, що розгляд зазначених вимог віднесений до юрисдикції господарського суду.

Копію ухвали направити учасникам справи для відома.

       Учасники справи мають право подати апеляційну скаргу на ухвалу суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення до Івано-Франківського апеляційного суду.

       Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали або у разі розгляду справи(вирішення питання) без повідомлення(виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

       Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвалу суду – якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

       Учасники справи:

Перший заступник прокурора Івано-Франківської обласної прокуратури, місцезнаходження(76015, вул. Грюнвальдська, 11 м. Івано-Франківськ Івано-Франківська область), код ЄДРПОУ: 03530483.

       Позивач: Державне агентство лісових ресурсів України, місце знаходження: 01601, вул. Ш. Руставеллі, 9-а м. Київ, код ЄДРПОУ:307507901.

Відповідач: Поляницька сільська рада Надвірнянського району Івано-Франківської області, місце знаходження: 78593, вул. Карпатська, 1 с. Поляниця, Надвірнянський район Івано-Франківська область, код ЄДРПОУ: 25596005.

       Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Скорзонера», місце знаходження: 78593, с. Поляниця, Надвірнянський район Івано-Франківська область, код ЄДРПОУ: 31067573.

Третя особа: Державне підприємство «Ворохтянське лісове господарство», місце знаходження: 78595, вул. Д. Галицького, 118, смт. Ворохта Надвірнянський район Івано-Франківська область, код ЄДРПОУ:20562421.

       Третя особа: ОСОБА_3 , останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

Повна ухвала суду складена 24 червня 2024 року.

       Головуючий суддя:                                                        Т. Л. Ваврійчук