СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2024 року                           м. Харків                      Справа № 922/5010/23  

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Здоровко Л.М., суддя Пуль О.А., суддя  Фоміна В.О.,

за участю секретаря судового засідання Бєлкіної О.М.,

представників сторін:

позивача – Жук Т.С. на підставі ордеру про надання правничої (правової) допомоги серії АІ №1546885 від 12.02.2024,

відповідача – не з`явився,

третьої особи – не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду, у режимі відеоконференції, апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українські енергетичні машини" (вх.№1103Х/2) на рішення Господарського суду Харківської області від 08.04.2024, ухвалене у приміщенні Господарського суду Харківської області суддею Прохоровим С.А., дата складання повного тексту рішення - 09.04.2024, у справі №922/5010/23

за позовом Ремонтно-будівельного підприємства "Мостокран-1" у формі товариства з обмеженою відповідальністю

до Акціонерного товариства "Українські енергетичні машини"

3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, - Акціонерне товариство "Завод "Електроважмаш"

про стягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Харківської області від 08.04.2024 позов задоволено частково; стягнуто з Акціонерного товариства "Українські енергетичні машини" на користь Ремонтно-будівельного підприємства "Мостокран-1" у формі товариства з обмеженою відповідальністю 328 700, 08грн основної заборгованості, 8 217, 50грн пені, 1% річних у сумі 7 753, 72грн, інфляційних втрат у сумі 117 824, 77грн та 7 060, 70грн судового збору; у задоволенні позову в частині стягнення 8 217, 50грн пені відмовлено.

Рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що за умовами договору про надання послуг позивачем були надані третій особі (замовнику за договором) послуги на загальну суму 328 700, 08грн; у матеріалах справи відсутні докази повної та своєчасної оплати наданих позивачем послуг з ремонту за договором.

З огляду на допущене замовником прострочення оплати наданих за договором про надання послуг, позивач здійснив нарахування 16 435, 00грн пені, 7 753, 72грн річних процентів від простроченої суми, а також 117 824, 77грн інфляційних. Перевіривши розрахунки вказаних сум, місцевий господарський суд визнав їх такими, що відповідають обставинам справи та вимогам чинного законодавства.

Суд першої інстанції встановив, що належним відповідачем у справі про стягнення заборгованості, що виникла на підставі договору про надання послуг №235-15/19 від 12.02.2020, укладеного позивачем з Державним підприємством "Завод "Електроважмаш" (код ЄДРПОУ 00213121), є Акціонерне товариство "Українські енергетичні машини" (код ЄДРПОУ 05762269), як правонаступник замовника.

Місцевий господарський суд визнав посилання відповідача на форс-мажорні обставини у вигляді воєнного стану необґрунтованими.

Проте, зважаючи на обґрунтованість наведених у клопотанні про зменшення розміру пені обставин, а також приймаючи до уваги неподання позивачем будь-яких доказів понесення ним збитків внаслідок допущеного відповідачем порушення грошових зобов`язань у спірних правовідносинах, суд першої інстанції дійшов висновку щодо необхідності зменшення розміру заявлених штрафних санкцій у вигляді пені, що підлягає до стягнення з відповідача, на 50% від заявленої позивачем суми пені.

Поряд з цим, судом першої інстанції зазначено, що оскільки стягнення втрат від інфляції спрямоване на те, щоб боржник сплачував кредитору грошові кошти тієї ж цінності на момент, коли такі кошти мали були сплачені, відсутні правові підстави для зменшення розміру втрат від інфляції.

В частині зменшення 1% річних суд зауважив, що такі нарахування є незначними, тому відмовив у задоволенні клопотання відповідача про зменшення відсотків річних.

Врахувавши матеріальні інтереси обох сторін та взявши до уваги недоведення відповідачем достатніми доказами неможливості чи утруднення на даний час виконання рішення суду та винятковості випадку, з яким процесуальний закон пов`язує можливість надання відстрочення виконання чи розстрочення судового рішення, місцевий господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання відповідача про відстрочення чи розстрочення виконання рішення суду у справі №922/5010/23.

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду від 08.04.2024, відповідач звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 08.04.2024, оскільки АТ "Українські енергетичні машини" ще не є правонаступником АТ "Завод Електроважмаш", та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог повністю.

Разом з тим, апелянт просить визнати наявними форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) у господарській діяльності АТ "Українські енергетичні машини" у період з 24.02.2022 по теперішній час та застосувати принцип справедливості і збалансованості інтересів сторін при вирішенні питання застосування штрафних санкцій, у зв`язку із чим, звільнити АТ "Укренергомашини" від цивільно-правової відповідальності (з оплати інфляційних втрат, пені та відсотків річних у період з 22.02.2022 по цей час), оскільки з боку відповідача відсутня вина, яка є необхідною умовою для їх застосування.

У разі неврахування форс-мажорних обставин, апелянт просить врахувати принцип справедливості, зменшивши суми стягнення з відповідача на користь позивача пені, % річних та інфляційних втрат на 99%, застосувавши за аналогією рішення Господарського суду Харківської області від 08.05.2023 у справі №922/534/23, де суд за аналогічних обставин зменшив відповідачу суми, належні до стягнення (пеню, 3% річних та інфляційні втрати) на 90%.

Крім того, апелянт просить відстрочити чи розстрочити виконання судового рішення на один рік згідно зі статтею 331 Господарського процесуального кодексу України, у разі залишення рішення суду першої інстанції в силі та без змін.

Судові витрати апелянт просить покласти на позивача.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що АТ "Укренергомашини" ще не є правонаступником усіх прав та обов’язків АТ "Завод "Електроважмаш".

Апелянт вважає, що суд першої інстанції не врахував, що існування на території України надзвичайних обставин перешкоджало відповідачу здійснювати підприємницьку діяльність під час введення воєнного стану, відтак, як вказує апелянт, відсутня вина у невиконанні ним зобов`язань з погашення заборгованості; факт виникнення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) у відповідача також підтверджується сертифікатом Харківської ТПП за вих.№114/63.01-6 від 30.09.2022.

Апелянт посилається на наявність підстав для зменшення обсягу цивільно-правової відповідальності.

Крім того, апелянт вважає, що під час процедури приватизації суд не може стягувати з відповідача суми заборгованості.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 15.05.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Українські енергетичні машини" на рішення Господарського суду Харківської області від 08.04.2024 у справі №922/5010/23; встановлено учасникам справи строк до 03.06.2024 для подання відзиву на апеляційну скаргу з  доказами  його надсилання апелянту; встановлено учасникам справи строк до 03.06.2024 для подання заяв і клопотань; призначено справу до розгляду на "19" червня 2024 р. об 11:00год.

23.05.2024 від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, зазначає, що до відповідача як правонаступника третьої особи перейшли всі права та обов'язки за договором №235-15/19 від 12.02.2020 незалежно від дати та підстави виникнення зобов'язань.

Як вказує позивач, відповідач здійснює господарську діяльність, має можливість отримувати грошові кошти за поставку товарів, а тому посилання відповідача на дію форс-мажорних обставин вважає необґрунтованими.

З огляду на викладене, просить залишити рішення Господарського суду Харківської області від 08.04.2024 без змін.

Крім того, позивач зазначає, що він поніс витрати на послуги адвоката при розгляді скарги в суді апеляційної інстанції, докази на підтвердження розміру витрат будуть надані у встановлений Господарським процесуальним кодексом України строк.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 18.06.2024 заяву представника Ремонтно-будівельного підприємства "Мостокран-1" у формі товариства з обмеженою відповідальністю - адвоката Жук Т.С. про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено; постановлено судове засідання, призначене на "19" червня 2024 об 11:00 годині, провести в режимі відеоконференції з представником Ремонтно-будівельного підприємства "Мостокран-1" у формі товариства з обмеженою відповідальністю - адвокатом Жук Т.С.

У судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду 19.06.2024, що відбулось у режимі відеоконференції, представник позивача проти доводів апеляційної скарги заперечує, просить залишити рішення Господарського суду Харківської області від 08.04.2024 без змін.

Інші учасники справи своїм правом на участь у судовому засіданні не скористались, представники відповідача та третьої особи у судове засідання не з'явились, хоча учасники справи були належним чином завчасно повідомлені про час, дату та місце судового засідання.

Враховуючи, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду апеляційної скарги, участь представників учасників справи не визнавалась судом обов'язковою, і неявка у судове засідання представників відповідача та третьої особи не перешкоджає розгляду скарги, про що учасники справи були повідомлені ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 15.05.2024, колегія суддів вважає за можливе розглянути скаргу в даному судовому засіданні.

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Як встановлено місцевим господарським судом, 12 лютого 2020 року між Ремонтно-будівельним підприємством "Мостокран-1" у формі товариства з обмеженою відповідальністю, як виконавцем, та Державним підприємством "Завод "Електроважмаш", як замовником, був укладений договір про надання послуг №235-15/19 (надалі - Договір), за умовами якого Виконавець зобов`язався за дорученням Замовника на власний ризик надати послуги у відповідності до умов договору, а Замовник зобов`язувався прийняти ці послуги та оплатити їх.

Відповідно до пункту 1.2 Договору, його предметом є послуги з поточного ремонту та усунення зауважень вказаних у висновку технічної експертизи по вантажопідіймальних кранах.

Загальна вартість Договору складає: 387 238, 56грн.

Найменування, обсяги та ціна послуг зазначені у Додатку №2, який є невід`ємною частиною цього Договору (пункти 2.1, 2.2 Договору).

Згідно з пунктом 4.1 Договору, приймання-передача наданих послуг здійснюється сторонами протягом 10 (десяти) календарних днів з моменту отримання замовником письмового повідомлення про надання послуг за даним Договором.

Відповідно до Акту приймання виконаних будівельних робіт за червень 2021 року №1, а також довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за червень 2021 року, які були підписані сторонами 16.06.2021, позивачем фактично були надані послуги за Договором на суму 328 700, 08грн.

З вищевказаних документів вбачається, що замовником послуги на вказану суму були прийняті без зауважень.

За умовами пункту 5 Договору, оплата за надані послуги здійснюється у два етапи: попередня оплата послуг у розмірі 30% від їх загальної вартості   протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту отримання рахунку після підписання Договору; остаточний розрахунок за надані послуги у розмірі 70% від їх загальної вартості   протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі послуг.

Оскільки підписання сторонами Акту приймання виконаних будівельних робіт №1 за червень 2021 року відбулось 16 червня 2021 року, остаточний розрахунок за Договором повинен був здійснений третьою особою до 16 липня 2021 року (включно).

У матеріалах справи відсутні докази повної та своєчасної оплати наданих позивачем послуг з ремонту за договором.

Відповідно до пункту 7.4 Договору, у разі порушення строку оплати послуг, передбачених цим Договором, Виконавець має право вимагати оплату 1% річних та інфляційні витрати.

Пунктом 7.5 Договору передбачено, що за порушення строку оплати послуг, передбачених цим Договором, Виконавець має право пред`явити Замовнику вимоги про сплату пені у розмірі 0, 1% від суми простроченої оплати за кожен день прострочення, але не більше 5 % від несплаченої суми.

Враховуючи викладене, позивач звернувся до Господарського суду Харківської області з даним позовом, в якому просить стягнути з відповідача, як правонаступника замовника за договором, на свою користь 328 700, 08грн заборгованості та пені у сумі 16 435, 00грн, 3% річних у сумі 7 753, 72грн та інфляційних у сумі 117 824, 77грн.

Перевіривши розрахунки вищевказаних сум, суд першої інстанції визнав їх такими, що відповідають обставинам справи та вимогам чинного законодавства.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд апеляційної інстанції виходить з такого.

Апелянт не заперечує обставини надання позивачем послуг за договором про надання послуг №235-15/19, наявності і розміру заборгованості третьої особи перед позивачем.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Проте, апелянт вважає, що АТ "Укренергомашини" ще не є правонаступником усіх прав та обов`язків АТ "Завод "Електроважмаш".

Колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що правонаступництво - це перехід прав і обов`язків від одного суб`єкта до іншого. Правонаступництво є самостійною підставою заміни сторони у зобов`язанні, його слід розглядати як певний юридичний механізм похідного правонабуття, за яким до правонаступника переходять суб`єктивні права та обов`язки попередника.

Припинення юридичної особи з правонаступництвом, тобто реорганізація юридичної особи, може проводитися у формі злиття, приєднання, поділу або перетворення.

Розрізняють дві форми правонаступництва: універсальне та часткове (сингулярне). При універсальному правонаступництві до правонаступника (фізичної або юридичної особи) разом з правами переходять і обов`язки сторони у зобов`язанні. Таке правонаступництво має місце у разі спадкування, реорганізації юридичної особи шляхом перетворення, злиття, приєднання.

При частковому (сингулярному) правонаступництві до правонаступника переходять тільки певні права та обов`язки кредитора.

У спірних правовідносинах позивач посилається на реорганізацію АТ "Завод Електроважмаш" шляхом приєднання до АТ "Українські енергетичні системи".

Колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що відповідно до частини першої статті 80 Цивільного кодексу України, юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку.

Згідно до частиною першою статті 104 Цивільного кодексу України, юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації.

У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 26.08.2021 за №1005-р "Про погодження реорганізації акціонерного товариства "Завод "Електроважмаш" шляхом приєднання до акціонерного товариства "Турбоатом", було погоджено пропозицію Фонду державного майна щодо реорганізації акціонерного товариства "Завод "Електроважмаш" (код згідно з ЄДРПОУ 00213121) після завершення перетворення державного підприємства "Завод "Електроважмаш" у процесі приватизації шляхом приєднання до акціонерного товариства "Турбоатом" (код згідно з ЄДРПОУ 05762269).

З метою виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 26.08.2021 № 1005 "Про погодження реорганізації акціонерного товариства "Завод "Електроважмаш" шляхом приєднання до акціонерного товариства "Турбоатом", наказом Фонду від 01.12.2021 №2143 "Щодо АТ "Завод "Електроважмаш" (код ЄДРПОУ 00213121)" було затверджено Передавальний акт балансових рахунків, матеріальних цінностей та активів від АТ "Завод "Електроважмаш" до АТ "Українські енергетичні машини".

Згідно з пунктом 1 Передавального акту балансових рахунків, матеріальних цінностей та активів від АТ "Завод "Електроважмаш" до АТ "Українські енергетичні машини", правонаступництво щодо майна, усіх залишків, прав та обов`язків, Акціонерного товариства "Завод "Електроважмаш" переходить правонаступнику - Акціонерному товариству "Українські енергетичні машини" з моменту затвердження даного Передавального акту    з 01.12.2021.

Відповідно до пункту 4 Передавального акту, всі підтверджені належним чином права, обов`язки, зобов`язання Акціонерного товариства "Завод "Електроважмаш", що приєднується, а також права, обов`язки, зобов`язання інших осіб в частині правовідносин з Акціонерним товариством "Завод "Електроважмаш", що приєднується, переходять в повному обсязі до Акціонерного товариства "Українські енергетичні машини" - правонаступника навіть у випадку, якщо вони мали (матимуть) місце після дати складання Передавального акту або з будь-яких причин не були включені в Передавальний акт.

Згідно з пунктом 1.4. Статуту Акціонерного товариства "Українські енергетичні машини", Акціонерне товариство "Українські енергетичні машини" є правонаступником всіх прав та обов`язків Акціонерного товариства "Завод "Електроважмаш" внаслідок приєднання останнього до Акціонерного товариства "Українські енергетичні машини" відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 26.08.2021 № 1005-р "Про погодження реорганізації акціонерного товариства "Завод "Електроважмаш" шляхом приєднання до акціонерного товариства "Турбоатом".

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020 у справі №910/5953/17 (провадження № 12-98гс19) вказано, що при реорганізації в формі злиття немає значення, чи вказано в передавальному акті про правонаступництво щодо певного майна, прав чи обов`язків. Адже правонаступник лише один, що унеможливлює виникнення будь-яких спорів щодо переходу майна, прав чи обов`язків.

У статтях 104, 107 Цивільного кодексу України   не визначається момент переходу прав та обов`язків від юридичної особи, яка припиняється шляхом приєднання. Такий момент не може пов`язуватися із внесення запису до державного реєстру про припинення юридичної особи, яка приєднується. При реорганізації шляхом приєднання немає значення, чи вказано в передавальному акті про правонаступництво щодо певного майна, прав чи обов`язків. Внаслідок приєднання правонаступником є лише одна особа і будь-який розподіл прав та обов`язків при такому виді реорганізації неможливий.

Така правова позиція викладена у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 14.09.2020 у справі №296/443/16-ц.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що у спірних правовідносинах правонаступництво щодо майна, усіх залишків, прав та обов`язків, Акціонерного товариства "Завод "Електроважмаш" перейшло правонаступнику - Акціонерному товариству "Українські енергетичні машини" з моменту затвердження даного Передавального акту, а саме, з 01.12.2021.

Така правова позиція викладена, зокрема і в постановах Верховного Суду у справах №922/3979/21, №922/4650/21.

Щодо доводів апелянта, що суд першої інстанції не врахував, що існування на території України надзвичайних обставин перешкоджало відповідачу здійснювати підприємницьку діяльність під час введення воєнного стану, відтак, як вказує апелянт, відсутня вина у невиконанні ним зобов`язань з погашення заборгованості, судова колегія зазначає таке.

Договірні зобов`язання мають виконуватися належним чином, а одностороння відмова від зобов`язань не допускається.

Наявність форс-мажору не може бути підставою для невиконання безпосередньо зобов`язання.

Статтею 617 Цивільного кодексу України, а також статтею 218 Господарського кодексу України, передбачено можливість звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо сторона договору доведе, що таке порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили (форс-мажору).

Частиною 2 статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" визначено, що форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору, зокрема, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, тощо.

Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 "Про введення воєнного стану в Україні" введено в Україні воєнний стан із 05:30 24.02.2022 строком на 30 діб, який в подальшому продовжувався, і діє на даний час.

Торгово-промисловою палатою України було оприлюднено лист  №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, яким повідомлено, що військова агресія російської федерації проти України є форс-мажорною обставиною (обставиною непереборної сили).

Це означає, що введення воєнного стану на території України є форс-мажором та є підставою для звільнення від відповідальності за порушення договору.

Але тільки в тому випадку, якщо саме ця обставина стала підставою для невиконання договірних зобов`язань.

Тобто, відповідач, посилаючись на форс-мажорні обставини, має довести зв`язок між невиконанням зобов`язань та воєнними діями в Україні.

Поряд з цим, форс-мажорні обставини є підставою для звільнення від відповідальності за невиконання зобов`язання, а не від виконання в цілому основного зобов`язання.

Як і нарахування річних та інфляційних не є штрафними санкціями;   нарахування інфляційних на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання.

У спірних правовідносинах обов`язок третьої особи з оплати отриманих послуг виник 16.07.2021; правонаступництво щодо майна, усіх залишків, прав та обов`язків Акціонерного товариства "Завод "Електроважмаш" перейшло правонаступнику - Акціонерному товариству "Українські енергетичні машини" з 01.12.2021, тобто ще до введення в Україні воєнного стану.

Відтак, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що посилання відповідача на форс-мажорні обставини у вигляді воєнного стану, є необґрунтованими, а вимога апелянта звільнити АТ "Укренергомашини" від цивільно-правової відповідальності з оплати інфляційних, пені та відсотків річних у період з 22.02.2022 по цей час є безпідставною.

А наданий відповідачем сертифікат Харківської ТПП №6300-22-1122 стосується наявності для відповідача форс-мажорних обставин щодо виконання ним зобов`язання зі сплати податку на прибуток за 1 квартал та 1 півріччя 2022 року, у термін 29.07.2022, 19.08.2022, а не зобов`язання перед позивачем за договором про надання послуг №235-10/20 від 09.06.2020.

Щодо доводів апелянта про наявність підстав для зменшення обсягу цивільно-правової відповідальності, судова колегія зазначає таке.

В силу приписів   статті 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з частиною 3   статті 551 Цивільного кодексу України,   розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що зменшення розміру заявленої до стягнення пені та штрафу є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені та штрафу.

Відповідач у поданому суду першої інстанції клопотанні про зменшення штрафних санкцій посилається на те, що він включений до переліку об`єктів великої приватизації державної власності, а стягнення надмірних штрафних санкцій в результаті приватизації завдасть збитків державі внаслідок недоотримання реальної вартості підприємства.

Зазначає, що у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України   та запровадженням воєнного стану товариство перебуває у тяжкій економічній ситуації.

Крім того, як вказує відповідач, він неодноразово піддавався ворожим обстрілам, про що свідчать витяги з Єдиного реєстру досудових розслідувань. Як наслідок, відповідач не може здійснювати нормальну господарську діяльність, в тому числі й не може своєчасно розрахуватися з позивачем.

Колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що судова практика щодо застосування вказаних норм ГК України та ЦК України наразі є усталеною (див. зокрема, постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18, Верховного Суду від 14.04.2021 у справі №923/587/20, від 01.10.2020 у справі №904/5610/19, від 02.12.2020 у справі №913/698/19, від 26.01.2021 у справі №922/4294/19, від 24.02.2021 у справі №924/633/20, від 03.03.2021 у справі №925/74/19, від 16.03.2021 у справі №910/3356/20, від 30.03.2021 у справі №902/538/18, від 19.01.2021 у справі №920/705/19, від 27.01.2021 у справі №910/16181/18, від 31.03.2020 у справі №910/8698/19, від 11.03.2020 у справі №910/16386/18, від 09.07.2020 у справі №916/39/19, від 08.10.2020 у справі №904/5645/19, від 14.04.2021 у справі №922/1716/20, від 13.04.2021 у справі №914/833/19, від 22.06.2021 у справі №920/456/17) і відповідно до неї при визначення розміру неустойки судам належить керуватися наступними загальними підходами (правилами):

- обидва кодекси містять норми, які дають право суду зменшити розмір обрахованих за договором штрафних санкцій, але Господарський кодекс України вказує на неспівмірність розміру штрафних санкцій з розміром збитків кредитора як на обов`язкову умову, за наявності якої таке зменшення є можливим, тоді як Цивільний кодексу України виходить з того, що підставою зменшення можуть бути й інші обставини, які мають істотне значення;

- зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки;

- довести наявність обставин, які можуть бути підставою для відповідного зменшення, має заінтересована особа, яка заявила пов`язане з цим клопотання;

- неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора;

- господарський суд повинен надати оцінку як поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і запереченням інших учасників щодо такого зменшення;

- закон не визначає ані максимального розміру, на який суди можуть зменшити нараховані відповідно до договору штрафні санкції, ані будь-який алгоритм такого зменшення;

- чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, а тому таке питання вирішується господарським судом згідно статті 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів;

- підприємництво за своєю суттю є ризикованою діяльністю, в Україні діє принцип свободи договору та заборони суперечливої поведінки, сторони добровільно уклали договір і визначили штрафні санкції, тому суд має зменшувати розмір таких санкцій саме у виключних випадках з урахуванням всіх обставин справи.

Тобто, при вирішенні питання про зменшення розміру штрафних санкцій судам належить брати до уваги як обставини, прямо визначені у статті 233 Господарського кодексу України та статті 551 Цивільного кодексу України, так і інші обставини, на які посилаються сторони і які мають бути доведені ними.

При цьому, суд не зобов`язаний встановлювати всі можливі обставини, які можуть вплинути на зменшення штрафних санкцій; це не входить в предмет доказування у справах про стягнення штрафу. Відповідно до принципу змагальності суд оцінює лише надані сторонами докази і наведені ними аргументи. Суд повинен належним чином мотивувати своє рішення про зменшення неустойки, із зазначенням того, які обставини ним враховані, якими доказами вони підтверджені, які аргументи сторін враховано, а які відхилено (статті 86, 236-238 Господарського процесуального кодексу України).

Такий висновок міститься, зокрема у постанові Верховного Суду від 17.07.2021 у справі №916/878/20.

Судом першої інстанції встановлено, що неможливість відповідача здійснити оплату податку на прибуток свідчить про скрутний фінансовий стан АТ "Українські енергетичні машини".

Крім того, з наданих відповідачем до матеріалів справи копій витягів з єдиного реєстру досудових розслідувань номер кримінального провадження 42022221750000247, номер кримінального провадження 2202222000002603, номер кримінального провадження 22022220000001240, номер кримінального провадження 22022220000000817, номер кримінального провадження 22022220000000687, номер кримінального провадження 12022221190000725 та рапортів працівників поліції від 13.03.2023, від 10.02.2023 вбачається, що територія АТ "Українські енергетичні машини" систематично піддається ворожим обстрілам, внаслідок чого пошкоджено майно товариства.

Вказані обставини впливають на господарську діяльність відповідача, а також на можливість останнього виконати свої зобов`язання за Договором.

Отже, враховуючи вищенаведене, зважаючи на обґрунтованість наведених у клопотанні про зменшення розміру пені обставин, а також приймаючи до уваги неподання позивачем будь-яких доказів понесення ним збитків внаслідок допущеного відповідачем порушення грошових зобов`язань у спірних правовідносинах, місцевий господарський суд дійшов висновку щодо необхідності зменшення розміру заявлених штрафних санкцій у вигляді пені, що підлягає до стягнення з відповідача, на 50% від заявленої позивачем суми пені.

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що таке зменшення розміру пені є оптимальним балансом інтересів сторін у спорі.

А вимога апелянта зменшити суми стягнення з відповідача на користь позивача пені, % річних та інфляційних втрат на 99% нівелює в цілому мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.

У постанові від 19 січня 2024 року у справі № 911/2269/22 Верховний Суд зазначив, що індивідуальний характер підстав, якими в конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов`язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, зумовлюють висновок про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, що водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права.

У спірних правовідносинах суд першої інстанції скористався своїм правом зменшення штрафних санкцій за результатами здійсненої оцінки наданих відповідачем доказів та обставин справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішив питання про наявність підстав, за яких можливе зменшення пені на 50%.

До того ж, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18 зазначено, що з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення та, зокрема, зазначення вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

У вказаній справі №902/417/18 сторони у договорі погодили зміну розміру процентної ставки, передбаченої частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, і встановили її у розмірі 40% річних від несплаченої вартості товару протягом 90 календарних днів з дати, коли товар повинен був бути оплачений, та 96% річних від несплаченої ціни товару з моменту спливу 90 календарних днів до дня повної плати.

Велика Палата Верховного Суду встановила, що визначені договором               96% річних є саме  способом отримання кредитором доходу, тому з метою запобігання такому безпідставному збагаченню, розмір належної до стягнення суми відсотків річних було обмежено.

У даному випадку позивачем було нараховано 1% річних, нарахування яких передбачено положеннями статті 625 Цивільного кодексу України і їх розмір (розмір річних) не було збільшено.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що стягнення 1% річних та інфляційних не є штрафною санкцією, а є способом захисту майнового права та інтересу кредитора.

Безпідставною є вимога апелянта застосувати до спірних правовідносин за аналогією рішення Господарського суду Харківської області від 08.05.2023 у справі №922/534/23, де суд за аналогічних обставин зменшив відповідачу суми, належні до стягнення (пеню, 3% річних та інфляційні втрати) на 90%, оскільки, по-перше, відповідно до статті 236 Господарського процесуального кодексу України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду; по-друге, рішення Господарського суду Харківської області від 08.05.2023 у справі №922/534/23 було скасовано постановою Східного апеляційного господарського суду від 17.08.2023 в частині відмови у стягненні 3% річних у розмірі 201 451, 84грн та інфляційних втрат у розмірі 1 441 953, 32грн та ухвалено в цій частині нове рішення про задоволення цих позовних вимог (з підстав, викладених в тому числі вище у даній постанові у справі №922/5010/23); і по-третє, як вже зазначено судом апеляційної інстанції, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Колегія суддів апеляційного господарського суду відхиляє доводи апелянта, що під час процедури приватизації суд не може стягувати з відповідача суми заборгованості, оскільки апелянт не посилається на жодну норму права, яка б передбачала неможливість ухвалення судом рішення відносно особи, що перебуває у процедурі приватизації.

Поряд з цим, посилання апелянта на пункт 12 частини 1 статті 34 Закону України "Про виконавче провадження", яким визначено, що виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі включення єдиного майнового комплексу боржника - державного або комунального підприємства, пакета акцій (часток) у розмірі більше 50 відсотків статутного капіталу боржника - господарського товариства до переліку об`єктів малої або великої приватизації, що підлягають приватизації, оскільки суд наразі не вирішує питання щодо вчинення виконавцем виконавчих дій у даній справі.

З огляду на викладене, враховуючи, що місцевий господарський суд забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження усіх фактичних обставин, що мають значення для справи, та надав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, а доводи апелянта не є підставою для скасування рішення суду, ухваленого з дотриманням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українські енергетичні машини" слід залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Харківської області від 08.04.2024 у справі №922/5010/23 – залишити без змін.

Крім того, апелянт просить відстрочити чи розстрочити виконання судового рішення на один рік згідно зі статтею 331 Господарського процесуального кодексу України, у разі залишення рішення суду першої інстанції в силі та без змін.

Судова колегія зазначає, що відповідно до   статті 331 Господарського процесуального кодексу України   за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може, зокрема відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Підставою відстрочки та розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує ступінь вини відповідача у виникненні спору; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Необхідність відстрочення виконання рішення суду повинно обґрунтовуватися належними та допустимими доказами, що подаються стороною.

У свою чергу, відповідач, як в суді першої інстанції, так і в апеляційній скарзі, не уточнює, що саме він просить суд: чи розстрочити виконання рішення чи відстрочити таке виконання, не обґрунтовує, яким саме чином надання відстрочки чи розстрочки рішення забезпечити його виконання.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Місцевим господарським судом вірно зазначено, що саме по собі скрутне фінансове становище відповідача не є безумовною самостійною та достатньою підставою для відстрочення виконання судового рішення.

Крім того, відповідачем не обґрунтовано доцільності відстрочення рішення суду саме на один рік та не надано доказів на підтвердження наявності у нього реальної можливості в майбутньому (через один рік) виконати рішення у цій справі.

З огляду на викладене, матеріальні інтереси обох сторін та беручи до уваги недоведення відповідачем достатніми доказами неможливості чи утруднення на даний час виконання рішення суду та винятковості випадку, з яким процесуальний закон пов`язує можливість надання відстрочення виконання чи розстрочення судового рішення, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення клопотання відповідача про відстрочення чи розстрочення виконання рішення суду у справі №922/5010/23.

При цьому, суд першої інстанції вже звернув увагу відповідача на те, що він не позбавлений права на звернення до суду із заявою про відстрочення, розстрочення виконання рішення суду за наявності доказів існування підстав для відстрочення, розстрочення виконання рішення.

Відповідно до частини 1   статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати апелянта зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 273, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українські енергетичні машини" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 08.04.2024 у справі №922/5010/23 залишити без змін

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття і не підлягає оскарженню.

Повний текст постанови складено 24.06.2024.

Головуючий суддя                                                                    Л.М. Здоровко

Суддя                                                                                           О.А. Пуль  

       Суддя                                                                                           В.О. Фоміна