Справа №2-597/2007 р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ            УКРАЇНИ

16 березня 2007року                              Галицький районний суд м.Львова

складі: головуючого судді                       Шумської Н.Л.

при секретарі                             Бліхарській Л.Р.

за участі позивачки ОСОБА_1, її представника ОСОБА_5, представника відповідача ОСОБА_6, відповідачки ОСОБА_3, адвоката ОСОБА_7 розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові справу за позовом ОСОБА_1до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третьої особи приватного нотаріуса ОСОБА_4 про визнання недійсними договорів, суд-

встановив:

Позивачка 19.10.2005року звернулась до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2. про визнання недійсним укладеного 30.07.2004року від її імені договору купівлі-продажу 1/2 квартири по АДРЕСА_1. Позов мотивовано тим, що даний договір вчинено на підставі довіреності від 16.01.2004року поза її волею, всупереч її інтересам, з наміром привласнити її майно. Продаж частки квартири та ціна з нею не узгоджувались, гроші від продажу їй не передавались.

Згідно уточнень від 19.10.2006року, позивачка доповнила свої позовні вимоги позовом до ОСОБА_3 та ОСОБА_2. про визнання недійсним договору дарування 1/2 частки квартири по АДРЕСА_1від 04.08.2004року з мотивів неправомірності, умисному порушення її прав довіреною особою та умисному заволодіння її майном.

Відповідач ОСОБА_2 подав до суду заперечення позову (а.с.                               ),      згідно

яких договір вчинявся на підставі доручення позивачки у відповідності до закону та інтересів позивачки. Кошти від продажу 1/2 квартири передавались позивачці. Просить суд відмовити у задоволенні позову за безпідставністю.

Позивачка позов підтримала з наведених у позовній заяві підстав та просила задовольнити.

Представник позивача позов підтримав повністю, просив задовольнити, мотивуючи порушенням конституційного права власності, яке було порушено відповідачем. Як підстави для задоволення позову вказує про укладення між сторонами усного договору доручення про вчинення від імені позивачки правочинів, що не підлягали нотаріальному посвідченню. На продаж половини квартири він повноважень не мав, з позивачем істотні умови договору не узгоджував, гроші від продажу квартири не передавав. Відповідач діяв не в інтересах довірителя, а в своїх власних, в результаті чого набув у власність усю квартиру на АДРЕСА_1

Представник відповідача позов заперечив повністю, мотивуючи правомірністю дій відповідача. Також пояснив, що знає про намір відповідача придбати житло у Львові, кошти на яке передав йому.

Відповідачка ОСОБА_3 позов заперечила. Пояснила, що вирішила придбати половину квартири по АДРЕСА_1, про що 30.07.2004року уклада договір купівлі-продажу з відповідачем. За договором нею було сплачено 12 000 грн.   Однак,   після   придбання   половини   квартири   передумала   і   03.08.2004року

2

подарувала придбану раніше нею половину квартири відповідачу. При цьому сплачені гроші в сумі 12 000 грн. їй були повернуті.

Заслухавши учасників процесу, зясувавши дійсні обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до переконання про підставність заявлених позовних вимог.

Спірною являється квартира по АДРЕСА_1, що складається з 3 житлових кімнат площею 54,8 кв.м., загальної площі 76,6 кв.м. Квартира була придбана позивачкою 09.12.2003року за договором купівлі-продажу за 22 916грн.(а.с.4).

Як вказувала позивачка та її представник, вона, перебуваючи з відповідачем в особистих стосунках, вирішила подарувати йому половину квартири. Згідно договору дарування від 16.01.2004року позивачка подарувала відповідачу 1/2 спірної квартири (а.с.5). Оскільки від'їжджала на гастролі, просила доглядати за її майном та залишила відповідчу довіреність від 16.01.2004року строком на три роки.

У позовній заяві позивачка наполягає, що довіреність стосувалась лише правочинів, які не потребували нотаріального посвідчення і наміру продавати частку квартири не мала. Більше того, з нею не узгоджувалось істотні умови договору, ціна. Наведене відповідачем не спростоване, не представлено суду доказів передачі коштів від реалізації частки квартири ОСОБА_1

Згідно ст.ст. 3,237,239,244 ЦК України, особа, що діє за довіреністю, повинна діяти від імені та в інтересах довірителя. Однак з довіреності на ім»я відповідача (а.с.6) не вбачається пряме волевиявлення позивача на відчуження її частки квартири шляхом купівлі-продажу. Суду не представлено жодних доказів, що позивачка бажала продати свою чавстку у квартирі. Дана довіреність являє собою документ «на всі випадки життя», встановлює певне коло повноважень, за яким ОСОБА_1, перебуваючи за кордоном на гастролях, могла б дати доручення відповідачу певним чином розпорядитись її майном. Однак, як стверджує позивачка та її представник і не заперечив представник відповідача, окремого доручення, згідно ст.1000 ЦК на продаж частки квартири ОСОБА_1 не давала.

Сумнів викликає волевиявлення відповідачки ОСОБА_3 на придбання належної ОСОБА_1 частки квартири, оскільки очевидно, наміру спільно з відповідачем користуватись придбаним жилим приміщенням не мала, а через 3 дні після купівлі житла, не зареєструвавши у передбаченому законом порядку, уклала договір дарування ОСОБА_2 В результаті вказаних дій відповідач ОСОБА_2 набув у власність всю квартиру на АДРЕСА_1, яка раніше належала позивачці. Правомірно буде припустити, що в разі наявності у позивачки бажання відчужити усю квартиру відповідачу, замість довіреності нотаріус посвідчив би відповідний договір.

Таким чином, суд вважає доведеним, що волевиявлення позивачки на продаж її частки квартири, у відповідності до ст.ст.626,627 ЦК України не було. Ст. 13 ЦК України також передбачає, що дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах не допускається. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватись моральних засад суспільства. Одже, суд приходить до висновку, що відповідач діяв не в інтересах довірителя, що суперечитьт суті довіреності, бажанню та інтересам позивачки, відповідно, суспільним нормам і моральні.

Тому договір купівлі-продажу від 30.07.2004року слід визнати недійсним.

Не відповідає вимогам законі і договір дарування спірної частки квартири між ОСОБА_3 та ОСОБА_2. Відповідачка на суді визнала, що після укладеного

3

договору дарування вона отримала від ОСОБА_2. 12 000 грн., сплачені нею раніше за договором купівлі-продажу. Це свідчить про фіктивність правочинів, без наміру створення правових наслідків, які ними обумовлюються, в результаті зловмисної домовленості відповідачів.

Згідно ст. 328,334 ЦК України, ОСОБА_3 набула б право власності на частку квартири після її державної реєстрації. Однак, як визнала сама відповідачка, після укладення договору купівлі-продажу придбане житло не реєструвала, реєстраційне свідоцтво не отримувала, а практично одразу подарувала частку квартири власнику другої частки- ОСОБА_2 Таким чином, відповідачка не вправі була розпоряджатись придбаною частикою квартири, оскільки ще не набула права власності. Одже, договір дарування також підлягає визнанню недійним.

Не представлення відповідачем жодних доказів на підтвердження правомірності заперечень позову свідчить про безпідставність заперечень.

Таким чином судом встановлені підстави недійсності правочинів щодо переходу права власності ОСОБА_1на частку квартири по АДРЕСА_1 до відповідачів, тому позов підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 10,11, 60, 61, 215,218 ЦПК України,ст.41 Конституції України, ст.ст.3,203,215,216,232,627,1000,1006 ЦК України, суд-

вирішив:

Позов ОСОБА_1до ОСОБА_2, ОСОБА_3 задовольнити повністю.

Визнати недійсними договір купівлі-продажу 1/2 частки АДРЕСА_1від 30.07.2004року.

Визнати недійсними договір дарування 1/2 частки АДРЕСА_1від 03.08.2004року.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Львівської області протягом 20 днів у випадку подачі заяви про оскарження протягом 10 днів з часу постановления рішення.