Кропивницький апеляційний суд

№ провадження 11-кп/4809/320/24 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1

Категорія 185 (81, 86-1, 140) Доповідач в колегії апеляційного суду ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.06.2024 року. м. Кропивницький

       Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Кропивницького апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю секретаря ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому дистанційно в режимі відеоконференції, матеріали кримінального провадження №12023121060000598за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника ОСОБА_7 на вирок Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 27 лютого 2024 року, яким

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в с. Червоний кут Спаського району Приморського краю Російської Федерації, є особою без громадянства, з базовою загальною середньою освітою, не одружений, не працює, не має зареєстрованого місця проживання, фактично проживав за адресою: АДРЕСА_1 , в силу ст. 89 КК України є особою, яка не має судимості

визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185,  ч. 2 ст.289, ст.356 КК України і призначено йому покарання: за ст.356 КК України – у виді арешту на строк 2 (два) місяці; за ч. 4 ст. 185 КК України - у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років; за ч. 2 ст. 289 КК України - у виді позбавлення волі на строк 5 років 1 місяць позбавлення волі без конфіскації належного йому майна. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України призначено покарання за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш тяжкого покарання більш тяжким та остаточно визначено покарання позбавлення волі строком на 5 років 1 місяць без конфіскації належного йому майна

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_8

захисника ОСОБА_7 ,

обвинуваченого ОСОБА_6

В С Т А Н О В И Л А:

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 просить вирок суду змінити, та призначити ОСОБА_6 покарання за ч. 4 ст. 185 КК України та за ч. 2 ст. 289 КК України із застосуванням ч. 1 ст. 69 КК України, нижче від найнижчої межі, встановленої для такого виду покарання в Загальній частині Кримінального кодексу України. За сукупністю кримінальних правопорушень у відповідності до ч. 1 ст.70 КК України, визначити остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим. На підставі ст. ст. 75, 76 КК України, звільнити ОСОБА_6 від відбування покарання з встановленням іспитового строку, мотивуючи тим, що при ухваленні вироку суд не взяв до уваги та не надав належної оціни всім обставинам справи, поведінці обвинувачуваного. Крім того, судом першої інстанції не було враховано, що жодних інших доказів, крім свідчень потерпілого, про встановлення ОСОБА_6 обмежень у користуванні мопедом стороною обвинувачення не надано. Пояснення потерпілого ОСОБА_9 про заборону засудженому користуватись мопедом за межами населеного пункту, в якому він проживав, протирічать показанням ОСОБА_6 та не підтверджуються жодними належними, допустимими та достовірними доказами. Враховуючи, що ОСОБА_6 користувався мопедом ОСОБА_9 з його відома та дозволу в діях ОСОБА_6 склад злочину, передбачений ч. 2 ст. 289 КК України відсутній, оскільки відсутня об`єктивна сторона злочину - незаконність заволодіння транспортним засобом. Також суд першої інстанції, не встановивши ознак самовільного заволодіння ОСОБА_6 транспортним засобом ОСОБА_9 - мопедом «ViperStorm 50», а також, не встановивши, що від цих дій заподіяно значної шкоди інтересам останнього, помилково кваліфікував дії ОСОБА_6 за ст.365 КК України. Також, сторона захисту вважає, що суд першої інстанції необґрунтовано не застосував вимоги ст. 69 КК України та не призначив ОСОБА_6 більш м`яке покарання, ніж передбачено ч.4 ст. 185 та ч.2 ст.289 КК України, та звільнив його від відбування покарання з іспитовим строком на підставі ст. 75 КК України. Так, ОСОБА_6 під час досудового розслідування та під час судового розгляду кримінального провадження розповів про обставини, які повністю викривають його у вчинених кримінальних правопорушеннях щодо майна потерпілого ОСОБА_10 , у скоєному щиро розкаявся, дав критичну оцінку своїм злочинним діям, активно сприяв розкриттю кримінальних правопорушень, зокрема, показав місцезнаходження викраденого майна ОСОБА_10 , виказав готовність нести кримінальну відповідальність, внаслідок вчинених кримінальних правопорушень тяжких наслідків не настало, ОСОБА_6 не має судимості в силу закону про кримінальну відповідальність. Отже, судом першої інстанції при ухваленні вироку від 27.02.2024 неправильно застосовано закон про кримінальну відповідальність, що є підставою для зміни цього вироку.

В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_6 просить переглянути вирок суду щодо нього, оскільки судом першої інстанції при розгляді кримінального провадження не в повному обсязі взято до уваги вимоги ст.66 та ст.69 КК України та документи з КВІ. Також вважає, що потерпілий ОСОБА_9 оговорив його з приводу крадіжки мопеда.

Вироком суду ОСОБА_6 визнано винним за те, що він 05 квітня 2023 року близько 23 години 00 хвилин,  прибув до території домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , де у нього виник умисел спрямований на таємне незаконне заволодіння транспортним засобом. Діючи умисно, з корисливих мотивів, в цілях власної наживи, ОСОБА_6 , впевнившись у тому, що за ним ніхто не спостерігає та його злочинні дії не будуть помічені сторонніми особами, переліз через паркан на огороджену територію домоволодіння АДРЕСА_2 , де, підійшовши до приміщення літньої кухні, яка використовується ОСОБА_10 для зберігання власного мотоциклу та інструментів, пошкодив навісний замок і проник всередину літньої кухні. Реалізуючи вказаний умисел, впевнившись у тому, що за ним ніхто не спостерігає та його злочинні дії не будуть помічені сторонніми особами, незаконно заволодів транспортним засобом - мотоциклом «SPARK SP110C-2C», сірого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер рами – НОМЕР_2 , викотивши його з приміщення літньої кухні за територію домоволодіння на АДРЕСА_2 . У подальшому, відкотивши мотоцикл у безпечне місце, ОСОБА_6  за допомогою з`єднання проводів живлення і ніжки запустив двигун та поїхав до місця свого тогочасного проживання за адресою: АДРЕСА_3 . Відповідно до висновку судової транспортно-товарознавчої експертизи вартість мотоцикла «SPARK SP110C-2C», становить 18 110,20 гривень. Своїми протиправними діями ОСОБА_6  спричинив майнову шкоду власнику мотоцикла ОСОБА_10 на суму 18 110,20 гривень.

Крім того, 05 квітня 2023 року близько 23 години 00 хвилин, у період дії воєнного стану, ОСОБА_6  прибув до території домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 , де у нього виник умисел спрямований на таємне незаконне заволодіння чужим майном. Діючи умисно, з корисливих мотивів, в цілях власної наживи, ОСОБА_6 , впевнившись у тому, що за ним ніхто не спостерігає та його злочинні дії не будуть помічені сторонніми особами, переліз через паркан на огороджену територію домоволодіння АДРЕСА_2 , де, підійшовши до приміщення літньої кухні, яка використовується ОСОБА_10 для зберігання власного мотоциклу та інструментів, пошкодив навісний замок і проник всередину літньої кухні. Реалізуючи вказаний умисел, впевнившись у тому, що за ним ніхто не спостерігає та його злочинні дії не будуть помічені сторонніми особами та є таємними, перебуваючи у приміщенні літньої кухні, таємно викрав кутову шліфувальну машину марки «УШМ 150/1300» «Інтерскол», вартість якої, згідно висновку судово-товарознавчої експертизи складає 1 486,10 гривень, та циркулярну пилу марки «Rebir», вартість якої, згідно висновку судово-товарознавчої експертизи складає 2 715,50 гривень. У подальшому, ОСОБА_6 разом з викраденим майном з місця вчинення кримінального правопорушення зник та викраденим майном розпорядився на власний розсуд, чим спричинив потерпілому ОСОБА_10 майнову шкоду на загальну суму 4 201,60 гривень.

Крім того, на початку травня 2023 року  ОСОБА_6 перебував на території господарства, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , де проживав з дозволу потерпілого ОСОБА_9 . Вважаючи, що має уявне право безперешкодно користуватись мопедом ViperStorm НОМЕР_3 , сіро-жовтого кольору, № рами  НОМЕР_4 , який належить потерпілому ОСОБА_9 , оскільки з березня 2023 року з дозволу потерпілого він ним користувався для виконання доручень потерпілого та для власних цілей, ремонтував його. При цьому, ОСОБА_6 , діючи умисно, самовільно, всупереч установленому законом порядку, взяв мопед Viper Storm 50, який знаходився під навісом біля сторожки на території господарства за адресою: АДРЕСА_3 , та поїхав на ньому у АДРЕСА_4 , не повідомивши ОСОБА_9 про нове місцезнаходження його мопеда, чим заподіяв значної шкоди інтересам потерпілого ОСОБА_9 . Відповідно до висновку судової транспортно-товарознавчої експертизи вартість мопеда марки ViperStorm 50 становить  12 037,50 гривень. Своїми протиправними діями ОСОБА_6  спричинив власнику мопеда ОСОБА_9 майнову шкоду на суму 12 037,50 гривень.

Заслухавши доповідача, в дебатах обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника – адвоката ОСОБА_7 , які підтримала подані апеляційні скарги, думку прокурора, який просив вирок суду залишити без зміни, дослідивши матеріали кримінального провадження та проаналізувавши доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до наступних висновків.

У відповідності з вимогами ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України. Вирок є обґрунтованим, якщо він ухвалений судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду, та оціненими судом відповідно до статті 94 КПК України. Вмотивованим є вирок, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, за яке його засуджено, за обставин, викладених у вироку, підтверджуються сукупністю зібраних органами досудового розслідування доказами.

Колегія суддів вважає, що дослідивши у сукупності зібрані по кримінальному провадженню докази, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що вину обвинуваченого ОСОБА_6 доведено повністю та правильно кваліфікував його дії за ч.4 ст.185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно, поєднана з проникненням у інше приміщення, вчинена в умовах воєнного стану; за ч.2 ст.289 КК України як незаконне заволодіння транспортним засобом, поєднане з проникненням у приміщення; за ст.356 КК України як самоправство, тобто самовільне, всупереч установленому законом порядку, вчинення будь-яких дій, правомірність яких оспорюється окремим громадянином, якщо такими діями була заподіяна значна шкода інтересам власника, тобто кримінальне правопорушення.

При цьому, враховуючи те, що фактичні обставини кримінального провадження, доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення за ч.2 ст.289 та ч.4 ст.185 КК України за епізодом викрадення майна у потерпілого ОСОБА_10 та правильність кваліфікації дій ОСОБА_6 в апеляційних скаргах обвинуваченого та захисника не оспорюються, а тому колегією суддів відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України не переглядаються.

Що стосується по епізоду самоправного заволодіння майном потерпілого ОСОБА_9 , то колегія суддів вважає зазначити наступне.

Так, у суді першої інстанції потерпілий ОСОБА_9 пояснював, що ОСОБА_6 знає тривалий час. ОСОБА_6 проживав на території його складу по АДРЕСА_5 , де годував тварин та дивився, щоб там нічого не вкрали. За це він надавав ОСОБА_6 житло, іноді давав обвинуваченому грошові кошти, але в основному давав обвинуваченому їжу, купував предмети гігієни, давав у користування власний інструмент. Цей склад використовувало ТОВ «Кемет», директором та співвласником якого він є. За цей час у нього з ОСОБА_6 склались добрі, довірливі взаємовідносини, ОСОБА_6 багато в чому йому допомагав, доглядав його батька за винагороду. У березні 2023 він дав ОСОБА_6 свій мопед, щоб обвинувачений їздив доглядав за його батьком, привозив воду на територію складу, оскільки возити ОСОБА_6 кожного дня на автомобілі зі складу до себе додому йому було незручно. До цього мопед стояв приблизно 5 років. У нього є талон на мопед, який він ОСОБА_6 не передавав. Він придбав запчастини для ремонту мопеда, щоб ОСОБА_6 їх замінив. Деталі, які в подальшому ламались, ОСОБА_6 міняв за власний кошт, про що у них була домовленість. ОСОБА_6 відремонтував мопед протягом двох тижнів та їздив на ньому. Він дав мопед ОСОБА_6 для користування, а не віддав назавжди. Коли ОСОБА_6 збирався їхати кудись далеко на мопеді, зокрема, у місто, обвинувачений запитував у нього дозвіл. Він дав мопед ОСОБА_6 з умовою, що обвинувачений буде користуватись мопедом, поки допомагає йому, потерпілому та повинен повернути мопед у робочому стані, про що він сказав обвинуваченому. У нього з ОСОБА_6 виникла сварка, оскільки ОСОБА_6 зловживав алкогольними напоями, не приїжджав або дуже пізно приїжджав до його батька, і він хотів забрати у ОСОБА_6 ключі від мопеда, але ОСОБА_6 умовив його залишити йому ключі. Наступного дня ОСОБА_6 до нього не приїхав та він поїхав на вугільний склад. Останнього та мопеда там не було, а співмешканка ОСОБА_6 сказала, що він поїхав на рибалку. Через два місяці поліція знайшла ОСОБА_6 та мопед в іншому населеному пункті. Крім того, зник телефон його батька, який лежав у нього вдома на підвіконні, але за цей випадок він не писав заяву в поліцію. Після викрадення майна у ОСОБА_10 до нього приїжджали працівники поліції. Він запитував у ОСОБА_6 чи він причетний до викрадення майна у ОСОБА_10 , на що ОСОБА_6 заперечив свою причетність. Він навіть думав поговорити з ОСОБА_10 , щоб він забрав заяву з поліції. Але потім працівники поліції на території складу знайшли електроінструмент ОСОБА_10 , а за складом у кущах – мотоцикл ОСОБА_10 , місцезнаходження якого показав ОСОБА_6 . Після цього ОСОБА_6 залишився проживати на території складу.

Свідок ОСОБА_11 суду першої інстанції пояснював, що він підтримував дружні відносини з батьком ОСОБА_9 . Навесні 2023 року, ОСОБА_9 та ОСОБА_6 попросили його відвезти на причепі мотоблока мопед, мотивуючи тим, що він потрібний ОСОБА_6 , щоб привозити воду на склад та їздити в магазин за продуктами. ОСОБА_9 відкрив гараж, а ОСОБА_6 викотив мопед з гаража. Мопед був у неробочому стані. Мопед він відвіз на базу, де працював ОСОБА_6 , і там його вивантажив. Зі слів ОСОБА_9 він знає, що потерпілий купував запчастини, а ремонтував мопед ОСОБА_6 . На цьому мопеді ОСОБА_6 потім приїжджав до нього на пасіку за водою, їздив в магазин за продуктами. Технічну воду ОСОБА_9 привозив на базу, а за питною водою ОСОБА_6 їздив на мопеді.

Свідок ОСОБА_12 у судовому засіданні суду першої інстанції пояснював, що підтримує з ОСОБА_9 дружні відносини. Під час спілкування ОСОБА_9 нарікав, що у нього бувають справи у місті, але доводиться возити ОСОБА_6 , щоб він допомагав по господарству, допомагав доглядати за батьком, сказав, що з`явилась можливість відремонтувати мопед. Він бачив мопед, коли його вже привезли на склад. Зі слів ОСОБА_9 даний мопед був у неробочому стані. Через деякий час, впродовж місяця, він з ОСОБА_9 заїжджав в магазин та ОСОБА_9 купував запчастини до мопеда. Він бачив, як ОСОБА_6 сам ремонтував мопед. На яких умовах ОСОБА_9 дав ОСОБА_6 мопед, він не знає, але під час спілкування з ОСОБА_9 останній казав, що надасть ОСОБА_6 мопед, щоб обвинувачений допомагав йому по господарству та приїздив доглядати за батьком. Потім ОСОБА_9 зателефонував йому та розповів, що мопед пропав.

Свідок ОСОБА_13 у судовому засіданні суду першої інстанції пояснив, що він допомагав ОСОБА_9 на складі у той час, коли там був ОСОБА_14 та допомагає на теперішній час. Йому відомо, що потерпілий ОСОБА_9 надав ОСОБА_6 мопед на період, коли обвинувачений допомагав потерпілому, але умови, на яких був переданий мопед, йому не відомі. Мопед був у несправному стані. На складі він бував час від часу. Коли перевозили мопед, він був відсутній на складі. Знає, що мопед перевезли ОСОБА_11 , ОСОБА_9 та ОСОБА_6 . Свідок, знає, що ОСОБА_6 користувався мопедом, коли зранку та ввечері їздив доглядати за батьком ОСОБА_9 , допомагав ОСОБА_9 по господарству, їздив за питною водою та в магазин. Також йому відомо, що ОСОБА_6 їздив на мопеді в м. Олександрію.

Крім того, з протоколу огляду місця події від 04.07.2023 та відеозаписом огляду місця події вбачається, що було оглянуто відкриту ділянку місцевості за адресою: АДРЕСА_6 . Навпроти магазину «Файно Маркет» на відстані 4 м розташована парковка, на якій знаходиться мопед ViperStorm НОМЕР_3 , жовто-біло-чорного кольору, без номерних знаків, номер рами № НОМЕР_5 , у замку запалювання якого знаходився ключ.

Згідно протоколу проведення слідчого експерименту за участю потерпілого ОСОБА_9 від 14.07.2023 та відеозаписом проведення слідчого експерименту, убачається, що в ході якого потерпілий, знаходячись за адресою: АДРЕСА_3 , пояснив, що у грудні 2021 року він дозволив ОСОБА_6 проживати за цією адресою. У нього вдома по АДРЕСА_7 , був мопед, який його знайомий перевіз до місця проживання ОСОБА_6 , щоб останній міг ним користуватись у службових цілях. Мопед був у неробочому стані, але він купив деталі, ОСОБА_6 відремонтував мопед та користувався ним. Після того, як він купив деталі, ОСОБА_6 протягом тижня відремонтував мопед. ОСОБА_6 мопед він не дарував та не віддав його назовсім, а дав, щоб ОСОБА_6 користувався ним по господарству і в своїх цілях. Як таких обмежень не було, але він не дозволяв ОСОБА_6 їздити в місто на мопеді. У нього є талон на мопед, який він ОСОБА_6 не віддав. Потерпілий на місці показав, що мопед раніше знаходився під навісом біля сторожки. Останній раз він бачив мопед за день до того, як ОСОБА_6 поїхав. Він казав ОСОБА_6 , що буде забирати мопед. Він запитував у знайомих ОСОБА_6 про його місце перебування та через знайомих передавав, щоб ОСОБА_6 повернув мопед.

Постановою від 05.07.2023 про визнання речових доказів - мопед марки ViperStorm 50, біло-сіро-жовтого кольору, № рами  НОМЕР_4 визнано речовим доказом.

Згідно копії талона № 414LFF17543 від 10.06.2011, власником мопеда ViperStorm НОМЕР_3 , сіро-жовтого кольору, об`ємом двигуна 49,0 куб. см, № рами  НОМЕР_4 , є ОСОБА_9 .

Відповідно до висновку експерта № 3105 за результатами проведення судової транспортно-товарознавчої експертизи від 11.07.2023 середня ринкова вартість скутера ViperStorm 50, з об`ємом двигуна 49 куб. см, становить 12 037,50 гривень.

Таким чином, колегія суддів вважає, що зазначені вище докази є належними, допустимими, достовірними, а сукупність зібраних доказів у їх взаємозв`язку достатніми для прийняття відповідного процесуального рішення, а тому  суд першої інстанції обґрунтовано визнав  ОСОБА_6  винуватим у вчиненні стосовно потерпілого ОСОБА_9 кримінального правопорушення та, перекваліфіковуючи дії   ОСОБА_6 з ч.2 ст. 289 КК України на ст. 356 КК України, обґрунтовано зазначив про те, що ОСОБА_6 заволодів майном, відносно якого передбачав, хоча і помилково, про наявність у нього певних прав. Тобто в його діях наявні усі ознаки складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 356 КК України, як самоправство, тобто самовільне, всупереч установленому законом порядку, вчинення будь-яких дій, правомірність яких оспорюється потерпілим, і такими діями була заподіяна значна шкода інтересам власника мопеду.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи захисника в інтересах обвинуваченого про те, що останній не вчиняв вказаний злочин, оскільки вони повністю спростовуються показаннями потерпілого та свідків. У суду немає підстав ставити під сумнів показання останніх, які логічні, послідовні і незмінні. Суд розцінює покази обвинуваченого способом захисту та намаганням уникнути від відповідальності.

Доводи апеляційної скарги захисника про наявність достатніх підстав для пом`якшення обвинуваченому ОСОБА_6 покарання, колегія суддів вважає безпідставними, виходячи з наступного.

Аналіз положень ст.69 КК України вказує на те, що підставою для застосування зазначеної норми є не просто наявність сукупності обставин, визнаних судом такими, що пом`якшують покарання обвинуваченого, а дані обставини також повинні відповідати критеріям, які здатні, з урахуванням особи винного, істотно знижувати ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення, тобто зменшувати його ступінь суспільної небезпеки до такого рівня, який виходить за межі, типові для кримінальних правопорушень даного виду (окремого його різновиду).

Ці обставини чи сукупність обставин мають бути у причинному зв`язку з цілями злочину, роллю, яку виконувала особа, визнана винуватою, у вчиненні кримінального правопорушення, її поведінкою під час вчинення кримінального правопорушення та іншими факторами, які безпосередньо впливають на суспільну небезпеку кримінального правопорушення та/або небезпечність винуватця.

У силу ж ст.69-1 КК України за наявності обставин, що пом`якшують покарання, передбачених п.п.1 та 2 ч.1 ст.66 КК України, відсутності обставин, що обтяжують покарання, а також при визнанні обвинуваченим своєї вини, строк або розмір покарання не може перевищувати двох третин максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого відповідною санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини КК України.

Згідно зі ст.75 КК України України, якщо суд при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Відповідно до вимог статей 50, 65 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а при його призначенні суд повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

       Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, обираючи вид і міру покарання, суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчинених ОСОБА_6 кримінальних правопорушень, які відповідно до ст.12 КК України, відносяться до категорії тяжких, умисних корисливих злочинів, яким завдано майнової шкоди потерпілім, а також кримінальний проступок, дані про особу обвинуваченого, який не працюючий, не одружений, на обліку у лікаря психіатра та лікаря нарколога не перебуває, є особою, що не має судимостей.

Згідно з висновком органу пробації вбачається, що існує високий ризик повторного вчинення кримінального правопорушення та середній ризик небезпеки для суспільства.

Обставини, що пом`якшують чи обтяжують покарання судом не встановлено.

Тому, колегія суддів погоджується з висновком районного суду, що виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, можливе виключно в умовах ізоляції його від суспільства в призначений судом строк.

       При цьому, колегія суддів вважає, що наведені у доводах апеляційної скарги інші обставини, що, на думку сторони захисту, пом`якшують призначене ОСОБА_6 покарання, не містять якісних характеристик, які б зменшували ступінь суспільної небезпеки вчинених ним злочинів та давали б підстави для пом`якшення призначеного покарання, і крім того, були вже враховані судом першої інстанції.

Аналіз матеріалів кримінального провадження дає колегії суддів підстави для висновку, що апелянтом не наведено переконливих доводів на обґрунтування того, що призначене обвинуваченому покарання є неправильним, явно несправедливим через його суворість, та того, що саме застосування до нього інституту звільнення від відбування покарання з випробуванням забезпечить його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів.

Приймаючи до уваги сукупність наведених обставин, колегія суддів приходить до переконання, що визначені обвинуваченому строк та форма відбування покарання в умовах ізоляції від суспільства є співмірними вчиненому ним протиправному діянню, а також є справедливим і виваженим заходом примусу, що забезпечить виправлення засудженого та попередження вчинення ним нових злочинів.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що обвинуваченому ОСОБА_6 судом першої інстанції призначено покарання відповідно до вимог ст. 65 КК України, яке за своїм видом і розміром, необхідне і достатнє для його виправлення та запобігання вчиненню нових злочинів, а також відповідає меті покарання, визначеній у ст.50 КК України. Підстав вважати покарання призначене ОСОБА_6 несправедливим внаслідок суворості, а також підстав для його пом`якшення, як про те просить сторона захисту, колегія суддів не вбачає.

При цьому, колегія суддів керується не лише національним законодавством щодо призначення кримінального покарання, а й враховує автономну концепцію поняття «покарання» в усталеній судовій практиці ЄСПЛ, яка передбачає, що «покарання переслідує подвійну мету покарання і стримування від вчинення нових злочинів», рішення у справі «Езех и Коннорс проти Сполученого Королівства», хоча це не виключає, що покарання може бути спрямоване на досягнення кількох цілей, поряд з карою та запобіганням, це може бути ще й відшкодування.

Враховуючи викладене, підстав для скасування вироку чи для пом`якшення обвинуваченому покарання колегія суддів не вбачає, а тому апеляційні скарги захисника та обвинуваченого задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст.376 ч.2, 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційні скарги обвинуваченого   ОСОБА_6  та його захисника ОСОБА_7 залишити без задоволення, а вирок Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 27 лютого 2023 року щодо ОСОБА_6 – без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим, який тримається під вартою – в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.

СУДДІ: