ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/22343/23

провадження № 2/753/745/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 червня 2024 року суддя Дарницького районного суду м. Києва Трусова Т. О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2023 р. ОСОБА_1 (далі також - ОСОБА_1 , позивачка) в особі представника ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 (далі також - ОСОБА_2 , відповідач) про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а саме: матеріальної шкоди в загальному розмірі 74 885,64 грн; моральної шкоди в розмірі 36 850 грн.

Позов обґрунтований такими обставинами. 06.10.2023 у м. Києві на перехресті вулиць Здолбунівська - Ревуцького відбулась дорожньо-транспортна пригода (далі також - ДТП) за участю автомобіля БМВ, д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 та мотоцикла АРАСНЕ, д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням позивачки. Вина ОСОБА_2 у цій ДТП встановлена постановою Дарницького районного суду м. Києва. В результаті ДТП керований позивачкою мотоцикл зазнав пошкоджень та згідно з висновком експерта вартість завданого їй матеріального збитку за пошкоджений мотоцикл становить 40 185,64 грн. За проведення дослідження позивачка сплатила 5 100 грн. У ДТП також був пошкоджений належний позивачці телефон Iphone 13 Pro Maх, для відновлення якого потрібен ремонт на загальну суму 22 500 грн, а за його діагностику позивачка сплатила 400 грн. Оскільки обидва транспортні засоби не були забезпечені полісами цивільно-правової відповідальності, відшкодування шкоди має здійснюватись у звичайному (деліктному) порядку.

Вимоги про відшкодування моральної шкоди мотивовані тим, що з вини відповідача позивачка зазнала фізичних та психологічних страждань, що пов`язано з болем від тілесних ушкоджень, незручностях та дискомфорті через обмеження рухів, неможливістю виконувати хатню роботу, залежністю від оточуючих, неприємними спогадами та пригніченістю через неможливість користуватись власним транспортним засобом, поганим сном. Розмір компенсації моральної шкоди позивачка визначила на підставі висновку соціально-психологічного дослідження, за проведення якого сплатила 6 700 грн.

Ухвалою від 13.12.2023 суд відкрив провадження у справі та призначив справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

11.01.2024 від ОСОБА_2 надійшов відзив на позовну заяву, за змістом якого він не заперечує своєї вини у настанні ДТП та спричиненні позивачці майнової шкоди, проте не визнає розмір заявлених вимог вважаючи їх необґрунтованими та завищеними. Відповідач послався на те, що не надано доказів понесення реальних збитків за ремонт пошкодженого транспортного засобу самою позивачкою, а не власником мотоцикла ОСОБА_4 , який взагалі не залучений до участі у цій справі, огляд пошкодженого транспортного засобу відбувся без його повідомлення про такий огляд, що становить під сумнів об`єктивність висновку експерта. Відповідно до висновку експерта відновлювальний ремонт мотоцикла складає 37 574,14 грн, і саме такий розмір відшкодування він вважає достатнім для відновлення порушеного права. Відповідач також вважає завищеною суму відновлювального ремонту пошкодженого телефону позивачки вказуючи, що згідно з отриманою ним у сервісному центрі Appel довідкою орієнтовна вартість ремонту пошкоджень телефону складає 10 000 грн.

Щодо відшкодування моральної шкоди вважає, що доданий до позовної заяви висновок комплексної психолого-соціальної експертизи № 16-10-23 не є висновком експертизи в розумінні Закону України «Про судову експертизу», оскільки громадська організація «Спілка фахівців соціальних та психологічних досліджень» не є експертною установою, фахівець ОСОБА_5 не є експертом, а тому суд не повинен приймати вказаний експертний висновок як доказ у справі.

У відзиві відповідач просив перейти до розгляду справи за правилами загального позовного провадження, проте суд дійшов висновку про необґрунтованість цього клопотання з таких підстав.

Відповідно до положень статті 277 ЦПК України питання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Якщо відповідач в установлений судом строк подасть заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, суд залежно від обґрунтованості заперечень відповідача постановляє ухвалу про: 1) залишення заяви відповідача без задоволення; 2) розгляд справи за правилами загального позовного провадження та заміну засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням.

Частина перша статті 274 цього Кодексу визначає перелік справ, які за будь-яких умов розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження. До таких справ належать, зокрема, малозначні справи.

Частина шоста статті 19 ЦПК України визначає, що для цілей цього Кодексу малозначними справами є, зокрема справи, у яких ціна позову в яких не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Отже ураховуючи, що ціна позову ОСОБА_1 становить 111 735,64 грн, справа є малозначною та може бути розглянута лише в порядку спрощеного позовного провадження.

Про малозначність цієї справи зазначено і в ухвалі про відкриття провадження у справі, яка не містить вказівки на можливість подання відповідачем заяви із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Правом на подання відповіді на відзив позивачка не скористалась.

Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини та визначені відповідно до них правовідносини.

06.10.2023 у м. Києві на перехресті вулиць Здолбунівська - Ревуцького відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля БМВ, д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 та керованого ОСОБА_1 мотоцикла АРАСНЕ, д.н.з. НОМЕР_2 (далі також - мотоцикл).

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 мотоцикл належить на праві власності ОСОБА_4 (а.с. 15).

Відповідач ОСОБА_2 є особою, винною у цій дорожньо-транспортній пригоді, що ним не заперечується та встановлено постановою судді Дарницького районного суду м. Києва від 17.11.2023 про притягнення його до адміністративної відповідальності за статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до складеного на замовлення позивачки судовим експертом Абрамкіним Б. П. висновку автотоварознавчого дослідження № 2099 від 30.10.2023 вартість відновлювального ремонту мотоцикла становить 37 574,14 грн, значення величини втрати товарної вартості - 2 611,50 грн, авартість матеріального збитку, завданого власнику мотоцикла - 40 185,64 грн (а.с. 37-98).

За проведення оцінки вартості збитку позивачка сплатила 5 100 грн(а.с. 99, 100).

Внаслідок ДТП також було пошкоджено належний позивачці сотовий телефон Iphone 13 Pro Maх (розбите заднє скло корпуса та встановлено несправність датчика сканера Lidar), що підтверджується фотозображенням пошкодженого телефону, актом про технічний стан обладнання (а.с. 101-102) та не заперечується відповідачем.

Згідно з вказаним актом вартість відновлювального ремонту телефону становить 22 500 грн, а за проведення діагностики телефону позивачка сплатила 400 грн.

Водночас відповідно до наданої відповідачем довідки сервісного центру Apple вартість заміни заднього скла корпуса становить 2 900 грн, а заміни датчика Lidar- від 4 000 грн до 7 000 грн (а.с. 161).

Даючи оцінку вимогам позову та наданим сторонами доказам, суд застосовує такі норми права та виходить з таких мотивів.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду в рамках позадоговірних (деліктних) зобов`язань визначає стаття 1166 ЦК України, згідно положень якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

За приписами частини другої статті 1187, частини першої статті 1188 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, при цьому шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах.

Згідно статті 1192 цього Кодексу з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Збитками є втрати, які особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі (реальні збитки), а також доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (стаття 22 ЦК України).

Отже за змістом наведених правових норм обов`язковими умовами відповідальності за завдання майнової шкоди у деліктних зобов`язаннях є наявність таких складових: протиправна поведінка відповідача; настання шкоди (завдання збитків); причинний зв`язок між протиправною поведінкою і шкодою (збитками); вина завдавача шкоди.

За приписами частини шостої статті 82 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов`язковою для суду в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Слід зазначити, що правила регулювання деліктних зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, - якщо законом передбачено такий обов`язок (стаття 999 ЦК України), при цьому до сфери обов`язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно із Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Судом установлено, що постановою судді у справі про адміністративне правопорушення ОСОБА_2 визнано винним у настанні розглядуваної ДТП та на той момент його цивільно-правова відповідальність як водія транспортного засобу БМВ, д.н.з. НОМЕР_1 , не була застрахована, а відтак саме він має нести відповідальність за завдану шкоду у спірних правовідносинах.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 395, статтею 398 ЦК України речовим правом на чуже майно є, зокрема право володіння, яке виникає на підставі договору з власником або особою, якій майно було передано власником, а також на інших підставах, встановлених законом.

Відповідно до статей 386, 395, 396 цього Кодексу положення щодо захисту права власності поширюються також на осіб, які хоч і не є власниками, але володіють майном на праві господарського відання, оперативного управління або на іншій підставі, передбаченій законом чи договором (речове право).

З огляду на зазначене можна дійти висновку, що особа, яка хоч і не є власником, але має законне право володіння майном, має також право вимагати відшкодування шкоди, завданої цьому майну.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.06.2018 у справі № 597/1070/15-ц (провадження № 61-9445св18).

За змістом частини другої статті 1187 ЦК України володільцем джерела підвищеної небезпеки є юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших правових підстав (договору оренди, довіреності тощо).

Пунктом 2.2. Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, передбачено, що власник транспортного засобу, а також особа, яка використовує такий транспортний засіб на законних підставах, можуть передавати керування транспортним засобом іншій особі, що має при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Власник транспортного засобу може передавати такий засіб у користування іншій особі, що має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, передавши їй реєстраційний документ на цей транспортний засіб.

На підставі аналізу наведених правових норм Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 14.12.2021 у справі № 147/66/17 (провадження № 14-95цс20) зазначила, що факт правомірності володіння особою транспортним засобом є достатньою підставою для неї, щоб звернутися за захистом права щодо відшкодування шкоди, заподіяної вказаному майну.

Факт правомірності володіння позивачкою мотоциклом АРАСНЕ, д.н.з. НОМЕР_2 ,підтверджується наданими нею копіями свідоцтва про реєстрацію вказаного транспортного засобу та посвідчення водія (а.с. 28).

Отже ураховуючи, що у спірних правовідносинах ОСОБА_1 використовувала мотоцикл на законних підставах, за наслідками завдання шкоди вказаному транспортному засобу у неї виникло право вимагати її відшкодування.

Вимоги позивачки про відшкодування збитків, завданих пошкодженням мотоцикла, ґрунтуються на складеному на її замовлення висновку експерта, згідно з яким розмір матеріального збитку, завданого власнику мотоцикла, становить 40 185,64 грн.

Дослідженням цього висновку установлено, що експерт визначив розмір матеріального збитку як суму вартості ремонтно-відновлювальних робіт, вартості необхідних для ремонту матеріалів, вартості нових складників, що підлягають заміні під час ремонту, та величини втрати товарної вартості.

Даючи оцінку вказаному висновку експерта суд керується положеннями Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» від 12.07.2001 № 2658-ІІІ (далі - Закон № 2658-ІІІ), який визначає правові засади здійснення оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності в Україні.

Відповідно до статті 2 Закону № 2658-ІІІ оцінка майна, майнових прав та професійна оціночна діяльність регулюються цим Законом, іншими нормативно-правовими актами з оцінки майна, що не суперечать йому.

Оцінка майна, майнових прав (далі - оцінка майна) - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону (далі - нормативно-правові акти з оцінки майна), і є результатом практичної діяльності суб`єкта оціночної діяльності (частина перша статті 3 Закону № 2658-ІІІ).

Стаття 9 Закону № 2658-ІІІ встановлює, що методичне регулювання оцінки майна здійснюється у відповідних нормативно-правових актах з оцінки майна: положеннях (національних стандартах) оцінки майна, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, методиках та інших нормативно-правових актах, які розробляються з урахуванням вимог положень (національних стандартів) і затверджуються Кабінетом Міністрів України або Фондом державного майна України.

До таких нормативно-правових актіввідноситься, зокрема Методика товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затверджена Наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 № 1074/8395 в редакції Наказу від 24.07.2009 № 1335/5/1159 (далі також - Методика).

Вимоги Методики є обов`язковими під час проведення автотоварознавчих експертиз та експертних досліджень судовими експертами науково-дослідних інститутів судових експертиз Міністерства юстиції України, експертами науково-дослідних експертно-криміналістичних центрів Міністерства внутрішніх справ України, експертами інших державних установ, суб`єктами господарювання, до компетенції яких входить проведення судових автотоварознавчих експертиз та експертних досліджень, а також всіма суб`єктами оціночної діяльності під час оцінки колісних транспортних засобів (КТЗ) у випадках, передбачених законодавством України або договорами між суб`єктами цивільно-правових відносин (пункт 1.3.).

Згідно з пунктами 2.3., 2.4. Методики вартість відновлювального ремонту КТЗ (колісного транспортного засобу) визначається як грошові витрати, необхідні для відновлення пошкодженого, розукомплектованого КТЗ, а вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування КТЗ, з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).

У разі проведення автотоварознавчої експертизи (експертного дослідження) за результатами здійснення відповідних досліджень експерт складає висновок експерта або інший документ, передбачений законодавством (пункт 4.3. Методики).

Відповідно до пункту 5.1. Методики технічний огляд КТЗ оцінювачем (експертом) дає змогу за допомогою органолептичних методів визначити ідентифікаційні дані КТЗ; його комплектність; укомплектованість; технічний стан, обсяг і характер пошкоджень; пробіг за одометром, інші показники на момент технічного огляду, необхідні для оцінки майна.

Для визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику КТЗ, застосовуються витратний підхід і метод калькуляції вартості відновлювального ремонту (пункт 8.1. Методики).

Отже за змістом наведених положень Методики оцінка збитку внаслідок ДТП проводиться шляхом складання калькуляції вартості ремонтних робіт і запчастин, базою для оцінки є результати огляду пошкодженого транспортного засобу, а величина втрати товарної вартості - складовою матеріального збитку, завданого потерпілій особі.

Разом з тим пункт 8.6.2. Методики визначає перелік обставин, за наявності яких величина втрати товарної вартості не нараховується. Згідно з цим пунктом величина втрати товарної вартості не нараховується, зокрема, якщо КТЗ раніше був аварійно пошкоджений.

З протоколу технічного огляду колісного транспортного засобу № 2099 від 19.10.2023 вбачається, що під час огляду експертом мотоцикла АРАСНЕ було виявлено пошкодження, які не пов`язані з подією розглядуваної ДТП, а саме: розлом кріплення НL поворотника (а.с. 75-76).

Наведена обставина свідчить про те, що раніше мотоцикл був аварійно пошкоджений, а відтак у експерта не було підстав для нарахування величини втрати товарної вартості.

З огляду на викладене у цій справі вартість матеріального збитку (реального збитку), завданого пошкодженням мотоцикла, має визначатися як вартісне значення витрат, пов`язаних з його відновлювальним ремонтом.

Доводи відповідача про те, що його не було повідомлено про проведення огляду пошкодженого транспортного засобу, не заслуговують на увагу, оскільки Методика не містить положень, які б визначали обов`язковість повідомлення винуватця ДТП про такий огляд, а на невідповідність оцінки матеріального збитку дійсному технічному стану мотоцикла після його пошкодження внаслідок ДТП відповідач не посилається.

З урахуванням наведеного суд визнає обґрунтованими та доведеними вимоги позову про відшкодування збитків, завданих пошкодженням мотоцикла, у визначеному експертом розмірі вартості його відновлювального ремонту, що у грошовому виразі складає 37 574,14 грн.

Доказів на підтвердження здійснення ремонту пошкодженого в ДТП сотового телефону позивачка не надала, судова експертиза щодо цього об`єкта не проводилась, надані сторонами на підтвердження розміру збитків в цій частині вимог акт про технічний стан обладнання та довідка сервісного центру мають однакову юридичну силу письмових доказів та не містять чогось очевидно необґрунтованого чи такого, що суперечить іншим матеріалам справи, а тому суд не знайшов підстав для надання переваги одному з них.

Отже з урахуванням характеру обставин, на підтвердження яких надані ці докази, суд вважає, що розмір збитків, завданих пошкодженням телефону, слід визначити за середнім показником, що відповідатиме принципу рівності прав сторін та таким загальним засадам цивільного законодавства як розумність і справедливість.

Оскільки вартість відновлювального ремонту телефону відповідно до акту про технічний стан обладнання (з урахуванням витрат позивачки на діагностику) становить 22 900 грн, а згідно з довідкою сервісного центру Apple - до 9 900 грн, середня вартість складає 16 400 грн, і саме таку суму суд визнає достатньою для відшкодування шкоди в цій частині вимог.

Що стосується витрат позивачки, пов`язаних з оплатою експертного дослідження з оцінки транспортного засобу, то такі витрати в розумінні ЦПК України (статті 133, 139) є судовими витратами, розподіл яких має здійснюватись за результатами розгляду справи відповідно до статті 141 цього Кодексу, а відтак заявлення матеріально-правової вимоги про їх відшкодування є очевидно необґрунтованим і неприйнятним з огляду на законодавство.

Загальні положення про відшкодування моральної шкоди закріплює стаття 23 ЦК України, яка визначає, що моральна шкода полягає, зокрема у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом та іншим ушкодженням здоров`я, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї, членів її сім`ї чи близьких родичів, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із нищенням чи пошкодженням її майна.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина третя статті 23 ЦК України).

Згідно з нормою статті 1167 цього Кодексу моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі, неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

На підставі оцінки наведених у позовній заяві доводів і аргументів суд дійшов висновку про доведеність факту завдання позивачці душевних страждань та переживань, зумовлених самим фактом потрапляння у дорожньо-транспортну пригоду та пошкодженням цінного майна, що викликало істотні зміни у звичному способі її життя, оскільки вона втратила можливість користуватись транспортним засобом та змушена була витрачати час, зусилля та власні кошти на збирання необхідних документів, звернення за правовою допомогою та до суду, щоб довести порушення своїх прав.

Позивачка також послалась на те, що внаслідок ДТП зазнала фізичного болю і страждань, зумовлених ушкодженням здоров`я.

Підтвердженням ушкодження здоров`я мали б слугувати дані медичної документації, проте таких доказів позивачка не надала і тим самим вказану обставину не довела.

На підтвердження розміру компенсації моральної шкоди позивачкою надано висновок комплексної психолого-соціальної експертизи моральної шкоди потерпілого, відповідно до якого завдана їй моральна шкода оцінюється в розмірі 5 мінімальних заробітних плат (а.с. 103-125).

Дослідженням висновку експертизи установлено, що за формою та змістом він не відповідає вимогам статті 102 ЦПК України та Закону України «Про судову експертизу», оскільки його складено спеціалістами громадської організації «Спілка фахівців соціологічних та психологічних досліджень», які не мають кваліфікації судового експерта, у зв`язку з чим суд погоджується з доводами відповідача про складення цього висновку з порушенням порядку, встановленого законом.

Оскільки наведені у висновку експертизи міркування щодо ступеня тяжкості моральних страждань ґрунтуються лише на поясненнях самої позивачки, а жодні інші дані щодо заподіяння їй моральної шкоди (медичні документи) спеціалістами не досліджувались, суд не може прийняти до уваги цей висновок і як письмовий доказ.

З огляду на викладене суд відхиляє висновок комплексної психолого-соціальної експертизи з підстав його невідповідності критеріям допустимості та достовірності доказів, що виключає задоволення вимог про стягнення витрат за її проведення (а.с. 127), та з урахуванням конкретних обставин ДТП і її наслідків, зокрема розміру завданої позивачці матеріальної шкоди, визнає 15 000 грн обґрунтованим і справедливим розміром компенсації за заподіяну їй моральну шкоду.

За результатами розгляду справи суд здійснює розподіл судових витрат відповідно до положень статті 141 ЦПК України, яка визначає, що у разі часткового задоволення позову та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи,покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Зважаючи на ціну позову (111 735,64 грн), позовна заява підлягала оплаті судовим збором за мінімальною ставкою, встановленою статтею 4 Закону України «Про судовий збір» для позовних заяв майнового характеру, що в грошовому виразі на дату подання позову становило 2 684 грн.

Натомість до позовної заяви додано документ про сплату судового збору в розмірі 3 757,60 грн, що на 1 073,60 грн перевищує встановлений законом розмір.

Оскільки позивачка вправі подати клопотання про повернення зайво сплаченого судового збору (стаття 7 Закону України «Про судовий збір»), при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд виходить з розміру судового збору, встановленого законом.

Також у зв`язку з розглядом цієї справи позивачка понесла витрати, пов`язані з проведенням автотоварознавчої експертизи, в розмірі 5 100 грн, а згідно з умовами договору про надання професійної правничої допомоги № 10/10/Р від 10.10.2023 та додаткової угоди до цього договору (а.с. 143-144, 145) позивачка має оплатити правничі послуги адвоката в сумі 5 000 грн.

Загальний розмір заявлених ОСОБА_1 позовних вимог становив 111 735,64 грн, з яких судом задоволено вимоги на суму 68 974,14 грн.

Отже ураховуючи, що позов задоволений на 62/100 частин (68 974,14х100/111 735,64), на відповідача слід покласти 62/100 частин судових витрат, що у грошовому виразі становить 7 926,08 грн (2 684+5 100 + 5 000) х 62%).

На підставі викладеного, керуючись статтями 5, 7, 12, 13, 76, 77, 80, 81, 89, 259, 263-265, 268, 279, 354 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , рнокпп НОМЕР_5 ) майнову шкоду в сумі 53 974,14 грн, компенсацію моральної шкоди в сумі 15 000 грн та судові витрати в сумі 7 926,08 грн, а усього 76 900 (сімдесят шість тисяч дев`ятсот) гривень 22 копійки.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: