Постанова

Іменем України

19 червня 2024 року

м. Київ

справа № 509/3089/17

провадження № 61-16490св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк», правонаступником якого є Акціонерне товариство «Альфа-Банк», яке змінило назву на Акціонерне товариствао «Сенс-Банк»,

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», правонаступником якого є Акціонерного товариства «Альфа-Банк», яке змінило назву на Акціонерного товариства «Сенс-Банк», до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості

за касаційною скаргою Акціонерного товариства «Сенс-Банк» на рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 31 серпня 2018 року у складі судді Козирського Є. С. та постанову Одеського апеляційного суду від 09 вересня 2020 року у складі колегії суддів: Громіка Р. Д., Драгомерецького М. М., Дрішлюка А. І.,

ВСТАНОВИВ:

1.Описова частина

Короткий зміст позову

У серпні 2017 року Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» (далі - ПАТ «Укрсоцбанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в якому просило стягнути солідарно з відповідачів на свою користь заборгованість за договором про надання відновлюваної кредитної лінії у сумі 35 011,88 дол. США та судовий збір.

На обґрунтування заявлених вимог банк зазначав, що 07 травня 2008 року між Акціонерним комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником якого є ПАТ «Укрсоцбанк», і ОСОБА_1 укладено договір про надання відновлюваної кредитної лінії № 2008/13-1-08/231 (далі - кредитний договір). У зв`язку з неналежним виконанням своїх зобов`язань за кредитним договором виникла заборгованість у розмірі 35 011,88 дол. США.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 31 серпня 2018 року у задоволенні позову ПАТ «Укрсоцбанк» відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване недоведеністю позивачем належними і допустимими доказами заявлених вимог щодо наявності заборгованості за кредитним договором та її розміру.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 09 вересня 2020 року клопотання Акціонерного товариства «Альфа-Банк» (далі - АТ «Альфа-Банк») задоволено, залучено до участі у справі замість ПАТ «Укрсоцбанк» процесуального правонаступника позивача - АТ «Альфа-Банк».

Короткий зміст рішення апеляційного суду

Постановою Одеського апеляційного суду від 09 вересня 2020 року апеляційну скаргу ПАТ «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Альфа-Банк», залишено без задоволення. Рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 31 серпня 2018 року залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована законністю й обґрунтованістю рішення суду першої інстанції.

Щодо відновлення втраченого провадження у цій справі

Ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 23 лютого 2021 року відкрито провадження за доповідною запискою керівника апарату Овідіопольського районного суду Одеської області Богатирьової Т. В. про відновлення втраченого провадження у цивільній справі за позовом ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості в розмірі 35 011,88 дол. США.

Ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 20 березня 2023 року відновлено втрачене судове провадження у цивільній справі № 509/3089/17 за позовом ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості в розмірі 35 011,88 дол. США.

Ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 18 липня 2023 року виправлено описку в ухвалі Овідіопольського районного суду Одеської області від 20 березня 2023 року, а саме: по тексту у вступній, описовій, мотивувальній та резолютивній частинах ухвали суду зазначено: «відновлено втрачене повністю судове провадження».

Ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 25 вересня 2023 року виправлено описку в ухвалі Овідіопольського районного суду Одеської області від 20 березня 2023 року, а саме: по тексту у вступній, описовій, мотивувальній та резолютивній частинах ухвали суду зазначено: «відновити втрачене повністю судове провадження». Викладено резолютивну частину ухвали Овідіопольського районного суду Одеської області від 20 березня 2023 року в такій редакції: «Відновити втрачене повністю судове провадження у цивільній справі № 509/3089/17 за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості 35011,88 дол. США - повністю, в обсязі наступних документів: 1. копія позовної заяви від 31 липня 2017 року з додатками; копія договору про надання ВКЛ від 07 травня 2008 року з додатками і додатковими угодами та згоди боржника; копія паспорта та ідентифікаційного номера ОСОБА_1 ; копія договору поруки від 07 травня 2008 року; копія паспорта та ідентифікаційного номера ОСОБА_2 ; копія розрахунку заборгованості; копія довідки від 17 травня 2017 року; копія свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи ПАТ «Укрсоцбанк»; копія статуту ПАТ «Укрсоцбанк» від 17 листопада 2016 року; копія клопотання про розгляд справи за відсутності особи;

2. копія Супровідного листа та ухвали про відкриття провадження у справі від 22 серпня 2017 року;

3. копія супровідного листа та заяви про перегляд заочного рішення суду (з додатками);

4. копія заяви про відкладення судового засідання з додатком від 19 квітня 2018 року;

5. копія заяви про відкладення судового засідання з додатком від 18 травня 2018 року ;

6. копія відзиву на позов про стягнення заборгованості від 17 травня 2018 року;

7. копія відповіді на відзив від 19 квітня 2018 року з додатком ;

8. копія заяви про розгляд справи у відсутності особи від 19 квітня 2018 року;

9. копія заяви про відкладення розгляду справи від 16 серпня 2018 року ;

10. копії двох заяв про видачу копії рішення суду;

11. копія супровідного листа та рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 31 серпня 2018 року;

12. копія апеляційної скарги на рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 18 лютого 2019 року з додатком;

- копії заяв на видачу готівки (на дев`яти аркушах);

13. копія супровідного листа та ухвали Одеського апеляційного суду про залишення апеляційної скарги без руху від 06 березня 2019 року;

14. копія заяви про долучення доказів сплати судового збору від 09 квітня 2019 року;

15. копія супровідного листа та ухвали Одеського апеляційного суду про відкриття апеляційного провадження від 22 квітня 2019 року;

16. копія супровідного листа та Ухвали Одеського апеляційного суду про прийняття справи до свого провадження від 19 листопада 2019 року;

17. копія заяви про зміну сторони від 14 січня 2020 року з двома додатками;

- копія витягу сторінок Статуту АТ «Альфа-Банк» від 26 листопада 2019 року ;

- копія передавального акту від 11 жовтня 2019 року;

18. копія заяви про залучення виписок по рахунку від 15 січня 2020 року;

19. копія заяви про залучення виписок по рахунку від 03 червня 2020 року;

20. оригінал виписок по рахунках: № НОМЕР_1 ; № НОМЕР_2 ; № НОМЕР_3 ; № НОМЕР_4 ; № НОМЕР_5 ; № НОМЕР_6 ;

21. копія супровідного листа та ухвали Одеського апеляційного суду від 09 вересня 2020 року;

22. копія постанови Одеського апеляційного суду від 09 вересня 2020 року та конверта АТ «Укрпошта» № 6530008737542;

23. копія довіреності та свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю.».

Постановою Одеського апеляційного суду від 18 жовтня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Ухвалу Овідіопольського районного суду Одеської області від 20 березня 2023 року залишено без змін.

Короткий зміст вимог касаційної скарги, її узагальнені аргументи

У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду, АТ «Сенс-Банк» просить скасувати рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 31 серпня 2018 року та постанову Одеського апеляційного суду від 09 вересня 2020 року, ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Як на підставу касаційного оскарження судових рішень заявник посилається на те, що суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 05 листопада 2019 року у справах № 915/641/18, від 25 травня 2021 року у справі № 554/4300/16-ц; від 12 квітня 2018 року у справі № 190/1540/16-ц, від 29 листопада 2019 року у справі № 910/16567/18; від 10 вересня 2019 року у справі № 916/2403/18.

На обґрунтування вимог касаційної скарги банк зазначає про порушенням судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права. Суди безпідставно відмовили в задоволенні позову за недоведеністю, адже позивач надав достатньо доказів на підтвердження заявлених ним позовних вимог. Суди однобоко розглянули справу, адже не дослідили доводів позивача та не звернули уваги на відсутність доказів відповідачів на обґрунтування їх заперечень. Суди не встановили як факт відсутності заборгованості, так і факт неправильності нарахування заборгованості або невідповідність такого розрахунку.Суди не дослідили, що відповідач проводив щомісячні платежі на виконання умов кредитного договору, а також укладав з банком додаткові угоди до кредитного договору.

У лютому 2024 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_1 на касаційну скаргу, мотивований законністю й обґрунтованістю ухвалених у справі рішень, адже суди дослідили надані банком докази на підтвердження заявлених ним вимог та надали їм відповідну правову оцінку.

У лютому 2024 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_2 , який мотивований правильним застосуванням судами норм матеріального права та дотриманням норм процесуального права. Крім цього, в суді першої інстанції відповідач заявив про застосування позовної давності, яка банком пропущена, і причин для її поновлення банк не навів.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 16 січня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

31 січня 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23 квітня 2024 року у зв`язку з відставкою судді ОСОБА_4 справу розподілено колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду в складі суддів: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Тітова М. Ю.

Ухвалою Верховного Суду від 12 червня 2024 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

07 травня 2008 року між Акціонерним комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником якого є ПАТ «Укрсоцбанк», і ОСОБА_1 укладено договір про надання відновлюваної кредитної лінії № 2008/13-1-08/231.

Відповідно до пунктів 1.1, 1.1.1,1.1.1.1 договору кредитор надає позичальнику грошові кошти на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання в межах максимального ліміту заборгованості в сумі 80 000,00 дол. США, зі сплатою 13,5 % річних, з кінцевим терміном погашення заборгованості до 06 травня 2023 року (включно), на умовах, визначених цим договором.

На забезпечення виконання зобов`язань за цим договором між банком і ОСОБА_1 (позичальником), ОСОБА_2 (поручителем) 07 травня 2008 року укладено договір поруки № 06-09/1162.

Згідно з пунктом 1.1 договору поруки поручитель зобов`язується перед кредитором у повному обсязі солідарно відповідати за виконання позичальником зобов`язань щодо повернення суми кредиту, сплати відсотків за користування кредитом, а також можливих штрафних санкцій, у розмірі та у випадках, передбачених договором про надання відновлюваної кредитної лінії.

Згідно з рішенням щодо реорганізації правонаступником активів та зобов`язань АТ «Укрсоцбанк» з 15 жовтня 2019 року стало АТ «Альфа-Банк», яке з 30 листопада 2022 року змінило найменування на АТ «Сенс Банк».

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Верховний Суд, перевіривши правильність застосування судами норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з огляду на таке.

Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права

Частиною першою статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 ЦК України).

Відповідно до частин першої, другої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у статті 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (частина друга статті 1050 ЦК України).

Згідно зі статтями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Звертаючись до суду з цим позовом, банк просив стягнути з відповідачів на свою користь заборгованість за кредитним договором від 07 травня 2008 року № 2008/13-1-08/231.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з недоведеності банком розміру заборгованості за кредитним договором, адже перевірити розмір заборгованості неможливо.

Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно зі статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Проте суди не звернули уваги на те, що матеріали справи містять кредитний договір від 07 травня 2008 року № 2008/13-1-08/231; розрахунок заборгованості за кредитним договором; виписки з рахунка.

Крім цього, поза увагою судів безпідставно залишилось рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 15 липня 2016 року, ухвалене у справі № 509/5252/15-ц, яким відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 , ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» про захист прав споживача, визнання недійсними кредитних договорів, договору іпотеки та договору поруки.

Загальними вимогами процесуального права закріпленими у статтях 76-78, 81, 83, 84, 87, 89, 228, 235, 263-265 ЦПК України визначено обов`язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову (дослідження обґрунтованості, наявності доказів, що їх підтверджують). Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо.

Однак, ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції належним чином не дослідив подані банком докази, що містяться в матеріалах справи, не перевірив їх та не оцінив у сукупності та взаємозв`язку з іншими доказами, в результаті чого не встановив дійсного розміру кредитної заборгованості чи її відсутності та не визначив обсягу відповідальності боржника, дійшовши передчасного висновку про недоведеність банком розміру заборгованості за кредитним договором.

Перевіряючи рішення суду першої інстанції на предмет законності й обґрунтованості, апеляційний суд, пославшись на недоведеність розміру кредитної заборгованості, допустив надмірний формалізм у перевірці обставин, на які посилався банк як на підтвердження своїх вимог, фактично самоусунувшись від розгляду справи про стягнення кредитної заборгованості, щодо якої спір фактично залишився невирішеним.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суди не дослідили та не надали належної правової оцінки зібраним у справі доказам, не встановили усіх фактичних обставин справи щодо заявлених вимог, тобто всупереч вимогам частини п`ятої статті 12 ЦПК України не сприяли всебічному та повному з`ясуванню обставин справи, а також не визначились із характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які їх регулюють.

На стадії касаційного розгляду справи суд касаційної інстанції не має процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, з огляду на норми статті 400 ЦПК України.

Відповідно до пункту 1 частини третьої, частини четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Ураховуючи, що суди попередніх інстанцій не виконали вимог, передбачених процесуальним законодавством України щодо встановлення фактичних обставин справи, які мають значення для правильного вирішення спору, неправильно застосували норми матеріального права, судові рішення не є законними і обґрунтованими, у зв`язку з чим підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду суду належить врахувати наведене, дослідити докази, що містяться в матеріалах справи, та надати їм належну правову оцінку; встановити наявність/відсутність заборгованості за кредитним договором та її розмір; дати правову оцінку доводам і запереченням сторін та ухвалити законне і справедливе судове рішення відповідно до встановлених обставин і норм закону.

Керуючись статтями 400, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Акціонерного товариства «Сенс-Банк» задовольнити частково.

Рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 31 серпня 2018 року та постанову Одеського апеляційного суду від 09 вересня 2020 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко

В. М. Коротун

М. Ю. Тітов