Дата документу 19.06.2024 Справа № 335/188/19

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний №335/188/19                          Головуючий у 1 інстанції Рибалко Н.І.

Провадження № 22-ц/807/1278/24 Суддя-доповідач Онищенко Е.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2024 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Запорізького апеляційного суду у складі:

головуючого Онищенка Е.А.

суддів: Кухаря С.В.,

Трофимової Д.А.

за участю секретаря судового засідання Смокотіної В.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 01 квітня 2024 року про повернення скарги у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії та постанову державного виконавця Лівобережного відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Омельяненко Андрія Петровича,-

В С Т А Н О В И Л А:

21.03.2024 року до Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя надійшла вищезазначена скарга, в якій ОСОБА_1 просить поновити строк на подачу скарги на дії та постанову державного виконавця, визнати незаконними і скасувати постанову державного виконавця Лівобережного відділу державної виконавчої у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Омельяненка А.П у виконавчому провадженні № 73706654, а саме про відкриття виконавчого провадження від 03.01.2024 на підставі виконавчого листа № 335/188/19 від 22.02.2023 про стягнення судового збору у розмірі 617,4 грн.

У поданій скарзі ОСОБА_1 стверджує, що з ухвали Орджонікідзевського районного суду від 16.02.2024, якою було їй відмовлено у визнанні виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, стало зрозуміло, що лише постанова про відкриття виконавчого провадження № 73706654 порушує її майнові права, після чого вона ознайомилась з інформацією про дане виконавче провадження в автоматизованій системі виконавчого провадження. Тому, зі скаргою до суду вона звернулася в межах 10-денного строку після отримання через пошту 09.03.2024 зазначеної ухвали суду, з якої вона дізналася про порушення своїх прав. Просила поновити строк на звернення до суду зі скаргою на постанову державного виконавця.

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 01 квітня 2024 року відмовлено у поновленні строку на оскарження постанови державного виконавця та залишено без розгляду скаргу.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції, в якій посилаючись на незаконність, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права просить ухвалу суду скасувати та направити справу для подальшого розгляду до суду першої інстанції.

Відзиву на апеляційну скаргу не надходило.

Сторони, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилися, представників не направили, причини суду не повідомила.

Відповідно до статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Отже, зі змісту вказаної норми права вбачається, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов`язковою. З врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2020 року у справі № 348/1116/16-ц зазначив, що якщо сторони чи їх представники не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи.

З огляду на вказане та враховуючи баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, обізнаність учасників справи про дату, час та місце розгляду справи, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності учасника справи, який не з`явився в судове засідання.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, з огляду на наступне.

Згідно з частиною першою статті 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до вимог статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам ухвала суду першої інстанції відповідає.

Залишаючи без розгляду скаргу на дії та постанову державного виконавця Лівобережного відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Омельяненко А.П. суд першої інстанції виходив з того, що скаржницею пропущено строк на подання такої скарги, а в клопотанні про поновлення строку на подання не наведено поважних причин пропуску такого строку.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Згідно ст. 447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Положеннями ст. 449 ЦПК України визначено, що скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.

Встановлено, що у поданій скарзі ОСОБА_1 стверджує, що з ухвали Орджонікідзевського районного суду від 16.02.2024, якою було їй відмовлено у визнанні виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, стало зрозуміло, що лише постанова про відкриття виконавчого провадження № 73706654 порушує її майнові права, після чого вона ознайомилась з інформацією про дане виконавче провадження в автоматизованій системі виконавчого провадження. Тому, зі скаргою до суду вона звернулася в межах 10-денного строку після отримання через пошту 09.03.2024 зазначеної ухвали суду, з якої вона дізналася про порушення своїх прав.

Частиною 1 ст. 127 ЦПК України визначено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Верховний Суд у постанові від 21.06.2022 винесеній у справі № 2610/16140/2012 зазначив, що строки на подання скарги є процесуальними, можуть бути поновлені за наявності поважних для цього причин за заявою заявника, яка подається одночасно зі скаргою або викладається у скарзі у вигляді клопотання. При вирішенні питання про поновлення строку на подання скарги на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби суд має виходити з того, що у відповідному законодавстві не міститься перелік таких поважних причин, їх

з`ясовують у кожному конкретному випадку залежно від обставин справи. З`ясування обставин дотримання заявником процесуального строку на звернення до суду зі скаргою на дії чи бездіяльність державного виконавця, наявності клопотання про його поновлення зазначеного строку та поважних причин для його поновлення має першочергове значення, оскільки правовим наслідком недотримання встановленого законом строку звернення із скаргою на дії чи бездіяльність державного виконавця, відсутності клопотання про поновлення зазначеного строку та поважності причин для його поновлення, є залишення скарги без розгляду та повернення її заявникові.

У постанові від 07.07.2022 у справі № 712/12377/17 Верховний Суд зазначив, що згідно з частиною п`ятою статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів. Рішення виконавця про відкладення проведення виконавчих дій може бути оскаржене протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів. Системний аналіз вказаних процесуальних норм свідчить про те, що перебіг десятиденного строку для оскарження рішення, дій чи бездіяльності починається з наступного дня після настання події, з якою пов`язано його початок, тобто після фактичної або можливої обізнаності особи про порушення її прав і свобод. За загальним правилом строки на подання скарги є процесуальними, можуть бути поновлені за наявності поважних для цього причин за заявою заявника, яка подається одночасно зі скаргою або викладається у скарзі у вигляді клопотання. При вирішенні питання про поновлення строку на подання скарги на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби суд має виходити з того, що у відповідному законодавстві не міститься перелік таких поважних причин, їх з`ясовують у кожному конкретному випадку залежно від обставин справи. Якщо скаргу подано з пропуском строку, встановленого законом, та відсутнє клопотання про його поновлення, або відсутні докази поважності причин пропуску такого строку, скарга залишається без розгляду при її прийнятті та повертається заявникові. При цьому, заявникові може бути роз`яснено право на повторне звернення до суду на загальних підставах.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Нормою ч. 2 ст. 126 ЦПК України визначено, що документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Суд першої інстанції вірно зазначив, що обґрунтовуючи поважність причин пропущення строку оскарження, заявник ОСОБА_1 зазначила, що їй стало зрозуміло про порушення своїх прав з моменту отримання 09.03.2024 через пошту ухвали Орджонікідзевського районного суду від 16.02.2024, якою було їй відмовлено у визнанні виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.

Однак, відповідно до зазначеної ухвали, ОСОБА_1 зазначала у поясненнях, що вона через застосунок «Дія» ще 04.01.2024 року дізналась, що відносно неї державним виконавцем Лівобережного відділу державної виконавчої у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Омельяненко А.П. відкрите виконавче провадження № 73706654, де стягувачем є Концерн «МТМ».

Тобто, ще станом на 04.01.2024 року ОСОБА_1 була обізнана про наявність оскаржуваної постанови державного виконавця від 03.01.2024 року про відкриття виконавчого провадження № 73706654, на підставі якої з неї було стягнуто 434,00 грн. за виконання виконавчого документу, а саме виконавчого листа № 335/188/19 виданого 22.02.2023 Орджонікілзевським районним судом м. Запоріжжя, та що є предметом оскаржуваних дій.

Причин пропуску встановленого законом десятиденного строку звернення до суду зі скаргою у термін з 04.01.2024 року по 14.01.2024 року, які можуть бути визнані поважними, у клопотанні не наведено.

Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов`язані з перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.

З`ясування обставин дотримання заявником процесуального строку на звернення до суду зі скаргою на дії чи бездіяльність державного виконавця, наявності клопотання про поновлення зазначеного строку та поважних причин для його поновлення має першочергове значення, оскільки правовим наслідком недотримання встановленого законом строку звернення із скаргою на дії чи бездіяльність державного виконавця, відсутності та поважності причин для його поновлення, є залишення скарги без розгляду та повернення її заявникові. Відповідно до статті 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно з частиною 1 статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 жовтня 2021 року справа № 755/12052/19 (провадження № 14-113 цс 21) зроблено правовий висновок про те, що реєстрація виконавчих документів, документів виконавчого провадження, фіксування виконавчих дій здійснюється в автоматизованій системі виконавчого провадження, порядок функціонування якої визначається Міністерством юстиції України. Вільний та безоплатний доступ до інформації автоматизованої системи виконавчого провадження забезпечує Міністерство юстиції України у мережі Інтернет на своєму офіційному веб-сайті з можливістю перегляду, пошуку, копіювання та роздрукування інформації, на основі поширених веб-оглядачів та редакторів, без необхідності застосування спеціально створених для цього технологічних та програмних засобів, без обмежень та цілодобово. Інформація повинна містити відомості про час її розміщення (частина перша статті 8 Закону про виконавче провадження).

Автоматизованою системою виконавчого провадження забезпечується, зокрема, виготовлення документів виконавчого провадження, централізоване зберігання документів виконавчого провадження, реєстрація вхідної і вихідної кореспонденції та етапів її проходження (пункти 3, 4 та 7 частини другої статті 8 Закону про виконавче провадження).

Колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана ухвала відповідає вимогам процесуального закону, оскільки судом першої інстанції застосовано положення статті 126 ЦПК України та залишено скаргу без розгляду у зв`язку з відсутністю поважних причин для поновлення пропущеного процесуального строку.

Доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на належних доказах і висновки суду не спростовують.

За вказаних обставин, судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону, а тому підстав для її скасування не вбачається.

Оскільки постанова апеляційного суду не стосується вирішення справи по суті, підстав для розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає, тобто розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись ст. ст. 367, 369, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 01 квітня 2024 року у цій справі залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 21 червня 2024 року.

Головуючий

Судді: