ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 620/182/24 Суддя (судді) першої інстанції: Наталія БАРГАМІНА

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2024 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Оксененка О.М.,

суддів: Василенка Я.М.,

Мельничука В.П.,

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Київської митниці на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 22 березня 2024 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інсайт+» до Київської митниці про визнання протиправним та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інсайт+» звернулось до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Київської митниці, в якому просило: визнати протиправними та скасувати рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів № UA100330/2023/000025/2 від 28.06.2023 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100330/2023/000353.

Заявлені вимоги обґрунтовано тим, що оскільки усі подані митному органу документи були належним чином оформлені, а товар відповідав задекларованому, розбіжності у поданих документах відсутні та відомостей достатньо для визначення митної вартості товарів, відтак у митного органу не було підстав вважати за неможливе використати основний метод визначення митної вартості товарів, що вказує про протиправність оскаржуваних рішень.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 22 березня 2024 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправними та скасовано рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів № UA100330/2023/000025/2 від 28.06.2023 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100330/2023/000353.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що надані представником позивача відповідно до вимог статті 53 Митного кодексу України документи не містять всіх відомостей, що підтверджують врахування всіх складових митної вартості товарів та достовірність числового значення доданої складової митної вартості.

На думку апелянта, оскільки до митного оформлення подано рахунок на оплату транспортних послуг від 23.06.2023 № СФ-000364 та заявку договір від 22.06.2023 № 23-0817 видані ТОВ «ВК Альянс», разом з тим, згідно відомостей, зазначених в автотранспортній накладній CMR від 26.06.2023 № б/н, безпосереднім перевізником товару є P.E. «PAIDA Yu.Yu.» ФОП ОСОБА_1 .

Також скаржник зазначає про наявні розбіжності у відомостях стосовно реквізитів банку продавця, а саме банківські реквізити зазначені у інвойсі не відповідають реквізитам у наданому до митного оформлення контракті від 15.03.2019 № 1.

Крім того, декларант надав прайс-лист, за яким відсутні телефони, адреса та інші реквізити для зв`язку, також інші необхідні будь-якому покупцю дані для замовлення, що вказує про правомірність прийнятого рішення про коригування митної вартості.

Згідно пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) також у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, 15.03.2019 між ТОВ «Інсайт+» (дистриб`ютор), який зареєстрований на території України та Ardon Safety S.R.O. (постачальник), який зареєстрований на території Чеської Республіки, було укладено Ексклюзивний дистриб`юторський контракт № 1, відповідно до пункту 1.1. якого постачальник надає, а дистриб`ютор приймає на себе ексклюзивне право на розміщення та продаж продукції на всій території України.

З метою здійснення митного оформлення товару, що ввозиться позивачем на митну територію України, останнім до Київської митниці було подано зовнішньоекономічний договір (контракт) № 1 від 15.03.2019, доповнення № 16 від 12.05.2022 до зовнішньоекономічного договору, доповнення № 18 від 24.04.2023 до зовнішньоекономічного договору, рахунок-фактура (інвойс) № 6230210115 від 23.06.2023, CMR № 23062302 від 23.06.2023, копію митної декларації країни відправлення №23CZ5800002F87T978 від 23.06.2023, довідку про транспортні витрати від 26.06.2023, договір-заявку на транспортне обслуговування № 23-0817-1 від 22.06.2023, заявку-договір на транспортне обслуговування № 23-0817 від 22.06.2023, договір (контракт) про перевезення, прайскурант постачальника, сертифікат походження товарів № 771820 від 23.06.2023, рахунок-фактуру № СФ-000364 від 23.06.2023, брокерський договір та митну декларацію № 23UA100330144116U0 від 27.06.2023.

Разом з тим, під час перевірки наданих для підтвердження митної вартості товару документів фахівцями контролюючого органу представнику позивача було надіслано повідомлення, в якому вказано, що для підтвердження заявленої митної вартості товарів необхідно надати документи відповідно до частини другої статті 53 Кодексу та додаткові документи відповідно до частини третьої статті 53 Кодексу: транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

З огляду на вказане повідомлення, позивачем проінформовано відповідача, що всі документи які можливо було надати надано, інші документи надати немає можливості.

Як наслідок, 28.06.2023 Київською митницею було прийнято рішення №UA100330/2023/000025/2 про коригування митної вартості товарів, згідно якого митним органом митну оцінку товарів здійснено із застосуванням резервного методу з розрахунку: товар № 5 - 0,49 EUR/шт, №10 - 25,61 EUR/шт, № 13 - 17,06 EUR/шт, №14 - 22,14 EUR/шт, №15 - 17,53 EUR/шт.

У графі 33 вказаного рішення було зазначено, що митна вартість імпортованих товарів, заявлених до митного контролю та митного оформлення за митною декларацією від 27.06.2023 №UA100330/2023/144116, не може бути визначена за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) відповідно до частини шостої статті 54 Митного кодексу України у зв`язку із недотриманням положень щодо застосування заявленого декларантом методу визначення митної вартості, а саме частин другої, десятої, двадцять другої статті 58 Кодексу з наступних підстав.

Так, під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості на підставі розгляду поданих відповідно до частини другої статті 53 Кодексу разом з митною декларацією від 27.06.2023 №UA100330/2023/144116, (далі МД) документів встановлено, що документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості та не підтверджують всі числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, зокрема: Умовами поставки товару заявлено FCA-Olomouc (Чехія). Відповідно, до митного оформлення подано рахунок на оплату транспортних послуг від 23.06.2023 №СФ-000364 та Заявку договір від 22.06.2023 № 23-0817, видані ТОВ «ВК Альянс».

Разом з тим, згідно відомостей, зазначених в автотранспортній накладній CMR від 26.06.2023 № б/н, безпосереднім перевізником товару є P.E. «PAIDA Yu.Yu.» ФОП ОСОБА_1 . Відтак, на думку апелянта, ідентифікувати наданий рахунок на оплату з поставкою товарів за митною декларацією, неможливо. Оскільки о митного оформлення декларантом надано лише договір-заявку між ТОВ «ВК Альянс та ФОП ОСОБА_1 від 22.06.2023 №23-0817-1, проте у вищезазначеному договорі - заявці не зазначено суму фрахту, що унеможливлює перевірити суму транспортних витрат, тому у митного органу відсутня можливість здійснити перевірку правильності обчислення складових митної вартості.

Також вказано про наявність розбіжностей у відомостях стосовно реквізитів банку продавця, а саме: банківські реквізити зазначені у інвойсі не відповідають реквізитам у наданому до митного оформлення контракті від 15.03.2019 № 1. Декларант надав прайс-лист, за яким відсутні телефони, адреса та інші реквізити для зв`язку, також інші необхідні будь-якому покупцю дані для замовлення. Отже, він може бути використаний лише певним покупцем та не поширюється на будь-якого бажаючого.

Відповідно, коригування митної вартості слугувало підставою для видання картки відмови у прийнятті митних декларацій, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100330/2023/000353.

Не погоджуючись з такими рішеннями відповідача та вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов до висновку, що оскільки відповідачем не зазначено конкретних обставин, що стали підставою для коригування митної вартості, зокрема, що відомості про митну вартість товарів є неповними та/або недостовірними, або невірно визначено митну вартість товарів, відтак рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів №UA100330/2023/000025/2 від 28.06.2023 та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100330/2023/000353 є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Колегія суддів погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Митним кодексом України від 13.03.2012 №4495-VІ (далі - МК України, у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено порядок визначення митної вартості імпортованих товарів та правила її декларування.

Відповідно до частини першої статті 246 МК України, метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

За правилами статті 248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

У відповідності до статей 49, 50 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Згідно з частиною першою статті 51, частиною першою статті 52 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

У силу вимог частини другої статті 52 Митного кодексу України, декларант зобов`язаний: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

У відповідності до частин першої, другої статті 53 Митного кодексу у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною третьої статті 53 Митного кодексу України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Частиною п`ятою статті 54 Митного кодексу України закріплено право митного органу з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Відтак, митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом.

У той же час, у частині п`ятій статті 53 Митного кодексу України встановлено заборону вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Дана норма кореспондується з положеннями частини третьої статті 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Згідно з частиною першою статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Системний аналіз наведених правових норм вказує на те, що митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом із тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України.

Приймаючи рішення про коригування митної вартості, відповідач виходив з того, що декларантом заявлено неповні відомості про митну вартість товару, в документах поданих до митного оформлення наявні розбіжності, а також документально не підтверджено числові значення складових митної вартості, які є обов`язковими при її обчисленні та на вимогу митного органу не подано документів, що підтверджують митну вартість товару згідно частини третьої статті 53 МК України.

Так, статтею 57 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 (визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів) і 60 (визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів) Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 (визначення митної вартості на основі віднімання вартості) Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 (визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість) Кодексу.

При цьому, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Зокрема, статтею 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

З аналізу вищенаведених норм вбачається, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). При цьому, вказаний метод не підлягає застосуванню, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірно та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Як свідчать матеріали справи, позивачем до митного оформлення було подано всі необхідні документи для підтвердження заявленої митної вартості товару та обраного методу її визначення за ціною договору (контракту), як цього вимагає ст. 53 Митного кодексу України, зокрема позивачем подано: зовнішньоекономічний договір (контракт) № 1 від 15.03.2019, доповнення № 16 від 12.05.2022 до зовнішньоекономічного договору, доповнення № 18 від 24.04.2023 до зовнішньоекономічного договору, рахунок-фактура (інвойс) № 6230210115 від 23.06.2023, CMR № 23062302 від 23.06.2023, копію митної декларації країни відправлення №23CZ5800002F87T978 від 23.06.2023, довідку про транспортні витрати від 26.06.2023, договір-заявку на транспортне обслуговування № 23-0817-1 від 22.06.2023, заявку-договір на транспортне обслуговування № 23-0817 від 22.06.2023, договір (контракт) про перевезення, прайскурант постачальника, сертифікат походження товарів № 771820 від 23.06.2023, рахунок-фактуру № СФ-000364 від 23.06.2023, брокерський договір та митну декларацію № 23UA100330144116U0 від 27.06.2023.

Однак, не зважаючи на вказане, під час митного оформлення товару та визначення митної вартості товарів, підставою для висновку відповідача про неможливість визначення митної вартості імпортованого товару за ціною договору стала наявність у документах, наданих декларантом, розбіжностей, зокрема, неможливість встановити умови оплати за товар, відсутні всі відомості, що б підтверджували числові значення складових митної вартості.

Як наслідок, спірним рішенням про коригування митної вартості товарів митна вартість товарів визначена за резервним методом.

Так, у спірному рішенні митний орган дійшов до висновку, що:

1) умовами поставки товару заявлено FCA-Olomouc (Чехія), до митного оформлення подано рахунок на оплату транспортних послуг від 23.06.2023 №СФ-000364 та Заявку договір від 22.06.2023 № 23-0817, видані ТОВ «ВК Альянс». Разом з тим, згідно відомостей, зазначених в автотранспортній накладній CMR від 26.06.2023 № б/н, безпосереднім перевізником товару є P.E. «PAIDA Yu.Yu.» ФОП ОСОБА_1 . Відтак, на думку апелянта, ідентифікувати наданий рахунок на оплату з поставкою товарів за митною декларацією, неможливо. Оскільки до митного оформлення декларантом надано лише договір-заявку між ТОВ «ВК Альянс» та ФОП ОСОБА_1 від 22.06.2023 №23-0817-1, проте у вищезазначеному договорі - заявці не зазначено суму фрахту, що унеможливлює перевірити суму транспортних витрат, тому у митного органу відсутня можливість здійснити перевірку правильності обчислення складових митної вартості.

2) банківські реквізити зазначені у інвойсі не відповідають реквізитам у наданому до митного оформлення контракті від 15.03.2019 № 1.

На думку митного органу, декларант надав прайс-лист, за яким відсутні телефони, адреса та інші реквізити для зв`язку, також інші необхідні будь-якому покупцю дані для замовлення. Отже, він може бути використаний лише певним покупцем та не поширюється на будь-якого бажаючого.

Стосовно доводів відповідача на те, що декларантом при митному оформленні не надано документи, які містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, що унеможливлює здійснити перевірку правильності обчислення складових митної вартості, колегія суддів не приймає до уваги, враховуючи, що декларантом на підтвердження розміру витрат на транспортування товарів були надані довідка про транспортні витрати від 26.06.2023, договір-заявка на транспортне обслуговування № 23-0817-1 від 22.06.2023, заявка-договір на транспортне обслуговування № 23-0817 від 22.06.2023, договір (контракт) про перевезення, рахунок-фактура № СФ-000364 від 23.06.2023, що є допустимими доказами розміру таких витрат.

У даному випадку Митним кодексом України не визначено чіткий перелік документів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів, а тому довідки про транспортні витрати є допустимими доказами на підтвердження витрат на перевезення товарів.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 06.09.2019 у справі №815/2501/18, від 22.08.2019 у справі № 810/2784/18, який підлягає врахуванню у спірних правовідносинах.

До того ж, Київською митницею не доведено, що позивач поніс інші витрати на доставку товару, ніж ті, що заявлені до митного оформлення.

Щодо посилань скаржника на наявність розбіжностей у відомостях стосовно реквізитів банку продавця, а саме: банківські реквізити зазначені у інвойсі не відповідають реквізитам у наданому до митного оформлення контракті від 15.03.2019 № 1 та надання декларантом прайс-листа, за яким відсутні телефони, адреса та інші реквізити для зв`язку, також інші необхідні будь-якому покупцю дані для замовлення, колегія суддів зазначає, що відповідачем не доведено жодними доказами впливу вказаних обставин на митну вартість заявленого до митного оформлення товару.

До того ж, така інформація не може свідчити про наявність розбіжностей, які мають вплив на правильність визначення митної вартості товарів, ознаки підробки або не містять відомостей, що підтверджують числове значення складових митної вартості товарів, чи відомостей до ціни, що була сплачена або підлягає сплаті за товари, як підстава для витребування документів за частиною третьою статті 53 МК України.

Відповідно, доводи відповідача про не підтвердження визначеної позивачем ціни митної вартості товарів наданими до митного органу документами, а також такі твердження не були підставами для витребовування додаткових документів за наявності таких, що спростовують позицію митниці.

Отже, враховуючи вищевикладене, зазначені відповідачем п. 33 спірного рішення обставини, не свідчать про наявність розбіжностей, що впливають на митну вартість та наявність підстав для витребування додаткових документів.

Інших належних та достатніх доказів та обґрунтувань відповідач щодо обставин та фактів, вказаних у спірному рішенні, не зазначив та не навів.

Колегія суддів критично ставиться до інших виявлених відповідачем недоліків у документах, наданих позивачем та які не належать до документів, які підтверджують митну вартість товару, адже виявлені недоліки не можуть спростовувати заявлений позивачем рівень митної вартості товару, який підтверджується наданими належними та допустимими доказами, які не викликають у суду сумнівів у достовірності визначеної позивачем митної вартості товару.

У свою чергу, спірне рішення не містить обґрунтованого математичного розрахунку ціни товару за одиницю (із зазначенням конкретних складових цього розрахунку), визначеної митним органом у рішенні, який свідчив би про обґрунтованість рівня скоригованої ним митної вартості товару, не зазначено також конкретних фактів, які вплинули на таке коригування, що вказує на його невідповідність вимогам частини другої статті 55 Митного кодексу України.

Водночас, у разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування митний орган обов`язково повинен був зазначити докладну інформацію та джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості за шостим (резервним) методом. Разом з тим, у спірному рішенні про коригування митної вартості такі дані відсутні.

У той же час, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Враховуючи правову позицію Верховного Суду, викладену у постановах від 12.03.2019 у справі № 826/2313/16 та 13.06.2019 у справі № 820/6315/15 колегія суддів зауважує, що вимоги частин третьої та четвертої статті 53 та частини другої статті 58 МК України зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Інших розбіжностей у поданих до митного оформлення документах у спірних рішеннях про коригування митної вартості не зазначено.

Таким чином, судом першої інстанції вірно встановлено, що під час митного оформлення задекларованого товару позивач подав митному органу усі документи, що необхідні для визначення митної вартості та її підтверджують, у наданих декларантом документах суд не виявив розбіжності, документи містять повну інформацію про митну вартість та її складові частини.

Будь-яких переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви у достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору відповідачем не наведено та не надано, a інших обставин, які б впливали на ціну задекларованої позивачем митної вартості товару судом не встановлено.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів доходить висновку, що позивачем під час митного оформлення та на вимогу відповідача надано усі необхідні документи, які чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили об`єктивні і достовірні дані, що підтверджували заявлену декларантом митну вартість товарів за ціною договору, водночас відповідач не довів наявність у митниці обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товарів за основним методом, що свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого позивачем товару.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують докази, досліджені та перевірені в суді першої інстанції та не впливають на висновки суду, викладені в оскаржуваному рішенні.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, і доводи апелянта, викладені у скарзі, не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.

Отже при ухваленні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.

За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Київської митниці - залишити без задоволення.

Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 22 березня 2024 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не підлягає касаційному оскарженню, відповідно до п. 2 частини п`ятої ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя О.М. Оксененко

Судді Я.М. Василенко

В.П. Мельничук