Дата документу 19.06.2024 Справа № 2-291/07

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний № 2-291/07

Провадження №22-ц/807/1070/24

Головуючий в 1-й інстанції – Світлицька В.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2024 року                                                         місто Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого, судді-доповідачаКухаря С. В.,

суддів:Трофимової Д.А., Полякова О.З.,

секретарВолчанова І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Лівобережного відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на ухвалу Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 26 лютого 2024 року, постановлену у м. Запоріжжі у справі за скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент» на дії головного державного виконавця Лівобережного відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Берестецької Тетяни Едуардівни, боржник – ОСОБА_1 ,-

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2024 року до Жовтневого районного суду м. Запоріжжя надійшла скарга ТОВ «Брайт Інвестмент» на дії головного державного виконавця Лівобережного ВДВС у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Берестецької Т.Е. В обґрунтування скарги зазначено, що рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 12.01.2007 року у цивільній справі № 2-291/07 було задоволено позовні вимоги ПАТ «КБ «Надра» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 22/2005/840/0224/ЮМК від 19.08.2005 року у розмірі 16 975,72 грн. і держмито 169,76 грн. На підставі зазначеного рішення судом видано виконавчий лист по справі № 2-291/07. Постановою про відкриття виконавчого провадження було відкрито виконавче провадження № 66975033 з примусового виконання вищезазначеного виконавчого документа про стягнення з ОСОБА_1 суми заборгованості. Ухвалою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 29.07.2021 р. задоволено заяву ТОВ «Брайт Інвестмент» про заміну стягувача у виконавчому листі та поновлення строків для його пред`явлення з виконання рішення суду № 2-291/07 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «КБ «Надра» заборгованості за кредитним договором № 22/2005/840/0224/ЮМК. 01.02.2024 р. на адресу ТОВ «Брайт Інвестмент» надійшла постанова про закінчення виконавчого провадження № 66975033 від 18.12.2023 року за п. 3 ч. 1 ст. 39, ст. 40 ЗУ «Про виконавче провадження», оскільки відповідно до інформації з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть боржник помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Скаржник вважає, що постанова про закінчення виконавчого провадження № 66975033 від 18.12.52023 р., видана головним державним виконавцем Берестецькою Т.Е. є незаконною та винесеною з порушенням ст. ст. 18, 39 ЗУ «Про виконавче провадження», а тому має бути скасована, а виконавче провадження № 66975033 – відновлене. Посилаючись на зазначені обставини, скаржник просив визнати неправомірними дії головного державного виконавця Лівобережного ВДВС у м. Запоріжжі ПМУ МЮ (м. Одеса) Берестецької Т.Е. у частині винесення постанови про закінчення виконавчого провадження № 66975033 від 18.12.2023 р.; зобов`язати головного державного виконавця Лівобережного ВДВС у м. Запоріжжі ПМУ МЮ (м. Одеса) Берестецьку Т.Е. відновити виконавче провадження № 66975033 з примусового виконання виконавчого листа Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 15.08.2018 р. у справі № 2-291/07 про стягнення з ОСОБА_1 16 975,72 грн. і держмито 169,76 грн.; зобов`язати головного державного виконавця Лівобережного ВДВС у м. Запоріжжі ПМУ МЮ (м. Одеса) Берестецьку Т.Е. звернутися до компетентних органів щодо виявлення спадкоємців боржника ОСОБА_1 .

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 26 лютого 2024 року, скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент» на дії головного державного виконавця Лівобережного відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Берестецької Тетяни Едуардівни – задоволено.

Визнано неправомірними дії головного державного виконавця Лівобережного відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Берестецької Тетяни Едуардівни щодо винесення постанови про закінчення виконавчого провадження № 66975033 від 18.12.2023 року.

Зобов`язано головного державного виконавця Лівобережного відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Берестецьку Тетяну Едуардівну відновити виконавче провадження ВП № 66975033 з примусового виконання виконавчого листа Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 15.08.2018 р. у справі № 2-291/07 про стягнення з ОСОБА_1 16 975,72 грн. і держмито 169,76 грн.

Зобов`язано головного державного виконавця Лівобережного відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Берестецьку Тетяну Едуардівну звернутися до компетентних органів щодо виявлення спадкоємців боржника ОСОБА_1 .

Не погоджуючись з ухвалою суду, Лівобережний відділ державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу суду та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні вимог скарги в повному обсязі.

Узагальненими доводами апеляційної скарги є те, що відповідно до вимог ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» факт смерті боржника у виконавчому провадженні є підставою для закінчення виконавчого провадження, а тому законодавчі норми державним виконавцем порушено не було.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

За вимогами п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 12.01.2007 року позов ВАТ КБ «Надра» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – задоволено; стягнуто з ОСОБА_1 на користь ВАТ КБ «Надра» загальну суму заборгованості в сумі 16 975,72 грн., а також держмито у розмірі 169,76 грн. Рішення набрало законної сили 22.01.2007 року.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 29.07.2021 року замінено сторону стягувача з ПАТ КБ «Надра» на правонаступника ТОВ «Брайт Інвестмент» у виконавчому листі Жовтневого районного суду м. Запоріжжя по справі № 2-291/07 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Надра» заборгованості за кредитним договором № 22/2005/840/0224/ЮМК від 19.08.2005 в сумі 16 975,72 грн. і держмита 169,76 грн.

На виконанні у головного державного виконавця Лівобережного відділу державної виконавчої служби у м. Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Берестецької Т.Е. перебувало виконавче провадження № 66975033 з примусового виконання виконавчого листа № 2-291/07, виданого 15.01.2018 р. Жовтневим районним судом м. Запоріжжя про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Брайт Інвестмент».

Згідно із Витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що Запорізьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області складено актовий запис про смерть № 1301 від 23.02.2018 року та видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 .

18.12.2023 року головним державним виконавцем Лівобережного відділу державної виконавчої служби у м. Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Берестецькою Т.Е. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 66975033 з примусового виконання виконавчого листа № 2-291/07, виданого 15.01.2018 р. Жовтневим районним судом м. Запоріжжя про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Брайт Інвестмент» на підставі п. 3 ч. 1 ст. 39, ст. 40 ЗУ «Про виконавче провадження» у зв`язку із смертю боржника ОСОБА_1

01.02.2024 року ТОВ «Брайт Інвестмент» за вх. № 262 отримано копію постанови головного державного виконавця Лівобережного відділу державної виконавчої служби у м. Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Берестецької Т.Е. від 18.12.2023 року про закінчення виконавчого провадження № 66975033.

Задовольняючи вимоги скарги суд першої інстанції виходив з того, що оскільки правовідносини між сторонами у справі допускають правонаступництво, державний виконавець не виконала обов`язків щодо встановлення кола спадкоємців померлого боржника, її дії щодо винесення постанови про закінчення виконавчого провадження не можуть вважатися правомірними.

З вказаними висновками суду першої інстанції, погоджується і колегія суддів апеляційного суду.

За правилами статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

       Відповідно до статті 449 ЦПК України скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод; у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій.

       Згідно частин другої, третьої статті 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи. Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

       Статтею 129-1 Конституції України визначено, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

       Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

       Стаття 6 Конвенції поширює свою дію і на таку стадію цивільного процесу як виконання судового рішення. У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказує, що право на судовий розгляд було б примарним, якщо б внутрішня судова система Договірної Держави дозволила б, щоб остаточне та обов`язкове судове рішення залишалось невиконаним відносно однієї зі сторін, і що виконання рішення або постанови будь-якого органу судової влади повинне розглядатися як невід`ємна частина «процесу» в розумінні статті 6 Конвенції (рішення ЄСПЛ від 28 липня 1999 року в справі «Іммобільяре Саффі» проти Італії», від 19 березня 1997 року в справі «Горнсбі проти Греції»).

       Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчим провадженням як завершальною стадією судового провадження і примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) вважається сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

       Виконання судового рішення є невід`ємною та заключною частиною судового процесу, яка поєднана із попередніми єдиною та основною метою всього судочинства, яке полягає у захисті прав і охоронюваних законом інтересів осіб.

       Згідно із частиною першою та другою статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення.

       Смерть боржника слід розглядати як вибуття однієї зі сторін виконавчого провадження.

       Відповідно до абзацу першого частини п`ятої статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття однієї зі сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

       Відповідно до статті 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особи).

       Виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій, зокрема у разі звернення виконавця та/або заінтересованої особи до суду із заявою про заміну вибулої сторони правонаступником у порядку, встановленому частиною п`ятою статті 15 цього Закону (пункт 5 частини першої статті 34 Закону про виконавче провадження).

       Виконавче провадження підлягає закінченню у разі припинення юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання її обов`язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва, смерті, оголошення померлим або визнання безвісно відсутнім стягувача чи боржника (пункт 3 частини першої статті 39 Закону про виконавче провадження).

       Положення щодо закінчення виконавчого провадження у разі смерті боржника (пункт 3 частини першої статті 39 Закону про виконавче провадження) слід розуміти так, що вони стосуються, зокрема, випадків, коли правовідносини не допускають правонаступництва (пункт 8.12 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11 жовтня 2023 року у справі № 523/2357/20 (провадження № 14-11цс22)).

       При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

       У разі смерті фізичної особи-сторони виконавчого провадження виконавець повинен перевірити, чи допускають відповідні правовідносини правонаступництво, чи ні. Якщо ж виконавче провадження було закінчене виконавцем, у тому числі у зв`язку зі смертю боржника, і виконавець при цьому не врахував відповідні вимоги чинного законодавства щодо можливого правонаступництва боржника, постанову про закінчення виконавчого провадження можна оскаржити в судовому порядку. У разі задоволення скарги можна вирішувати питання щодо заміни сторони виконавчого провадження правонаступником, у тому числі у зв`язку зі смертю боржника (постанови Великої Палати Верховного Суду від 03 листопада 2020 року у справі № 916/617/17 (провадження № 12-48гс20), від 11 жовтня 2023 року у справі № 523/2357/20 (провадження № 14-11цс22)).

       Статтею 1218 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

       Відповідно до статті 1219 ЦК України не входять до складу спадщини права та обов`язки, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема: 1) особисті немайнові права; 2) право на участь у товариствах та право членства в об`єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; 3) право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 4) право на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; 5) права та обов`язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.

       Згідно з частиною першою статті 608 ЦК України зобов`язання припиняється смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов`язаним з його особою і у зв`язку з цим не може бути виконане іншою особою.

       Спадкоємці зобов`язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги, та/або якщо вони спадкують майно, обтяжене правами третіх осіб (частина перша статті 1281 ЦК України).

       Відповідно до частини першої статті 1282 ЦК України спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.

       У випадку смерті боржника за кредитним договором його права й обов`язки за цим договором переходять до спадкоємців, які зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину (частина перша статті 1282 ЦК України).

       Такі висновки Велика Палата Верховного Суду висловила в пункті 57 постанови від 17 квітня 2018 року у справі № 522/407/15-ц (провадження №14-53цс18), пункті 67 постанови від 13 березня 2019 року в справі № 520/7281/15-ц (провадження № 14-49цс19).

       Отже, зі смертю позичальника зобов`язання з повернення кредиту включаються до складу спадщини, тому правовідносини у справі допускають правонаступництво.

       Оскільки спірні правовідносини допускають правонаступництво, у виконавця не було підстав для закінчення виконавчого провадження через смерть боржника, він зобов`язаний був зупинити виконавче провадження та вирішити питання про залучення правонаступників.

Таким чином, постановляючи ухвалу у справі, суд першої інстанції, правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідивши наявні у справі докази і надавши їм належну оцінку, дійшов обґрунтованого висновку з приводу задоволення вимог скарги.

Частиною четвертою статті 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статей 1 та 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваної ухвали та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

З урахування наведеного колегія суддів вважає, що ухвала суду постановлена з додержанням вимог закону і підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 379, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Лівобережного відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) залишити без задоволення, а ухвалу Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 26 лютого 2024 року у цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.

Повна постанова складена 20 червня 2024 року.

Судді:                                                                С. В. Кухар

                                                               Д. А. Трофимова

О. З. Поляков