ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/8102/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Бенедисюка І.М. (головуючий), Ємця А. А., Колос І.Б.,

за участю секретаря судового засідання Ковалівської О.М.,

представників учасників справи:

позивача - не з`явився

відповідача - не з`явився

розглянув у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Інституту проблем матеріалознавства ім. І.М. Францевича Національної академії наук України

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.03.2024

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Трейд Енерджі"

до Інституту проблем матеріалознавства ім. І.М. Францевича Національної академії наук України

про стягнення 2 655 807, 39 грн.

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Євро Трейд Енерджі" (далі - ТОВ "Євро Трейд Енерджі", позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Інституту проблем матеріалознавства ім. І.М. Францевича НАН України (далі - Інститут, відповідач) про стягнення 4 653 321,85 грн, з яких: 3 845 613,92 грн - борг за договором про постачання електричної енергії споживачу від 23.03.2023 № 7 та договором про закупівлю електричної енергії б/н від 01.04.2022, 115 386,13 грн - 3 % річних, 692 321,80 грн - інфляційних втрат.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач згідно з пунктом 5.8 договору № 7 про постачання електричної енергії споживачу від 23.02.2022 та згідно з пунктом 3.5 договору б/н про закупівлю електричної енергії від 01.04.2022 не здійснив оплату за спожиту електричну енергію у період лютий - квітень 2022 року, у зв`язку з чим у відповідача перед позивачем виникла заборгованість у загальній сумі 3 845 613,92 грн за вказаними договорами. З огляду на викладене, позивач просив суд стягнути 3 845 613,92 грн боргу, 115 386,13 грн 3% річних та 692 321,80 грн інфляційних втрат відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України.

1.3. До Господарського суду міста Києва 03.07.2023 від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, в якій він просить стягнути з відповідача на свою користь 1 848 099,46 грн боргу, 115 386,13 грн 3% річних та 692 321,80 грн інфляційних втрат. Заява мотивована здійсненням відповідачем 26.05.2023 та 23.06.2023 часткової оплати боргу.

1.4. Таким чином, судами попередніх інстанцій розглядалися вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 1 848 099,46 грн боргу за договором про постачання електричної енергії споживачу від 23.03.2023 №7 та договором про закупівлю електричної енергії б/н від 01.04.2022, 115 386,13 грн 3% річних та 692 321,80 грн інфляційних втрат.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.09.2023 (суддя Шкурдова Л.М.), яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.03.2024 (колегія суддів: Гаврилюк О.М., Ткаченко Б.О., Майданевич А.Г.) позовні вимоги задоволені повністю.

Стягнуто з Інституту на користь ТОВ "Євро Трейд Енерджі" 1 848 099 (один мільйон вісімсот сорок вісім тисяч дев`яносто дев`ять) грн 46 коп. боргу, 115 386 (сто п`ятнадцять тисяч триста вісімдесят шість) грн 13 коп. 3% річних, 692 321 (шістсот дев`яносто дві тисячі триста двадцять одну) грн 80 коп. інфляційних втрат та 39 837 (тридцять дев`ять тисяч вісімсот тридцять сім) грн 11 коп. витрат зі сплати судового збору.

Повернуто ТОВ "Євро Трейд Енерджі" з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 29 962 (двадцять дев`ять тисяч дев`ятсот шістдесят дві) грн 72 коп.

2.2. Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 10.10.2023 (суддя Шкурдова Л.М.) заяву про ухвалення додаткового рішення у справі №910/8102/23 задоволено частково. Стягнуто з Інституту на користь ТОВ "Євро Трейд Енерджі" 10 000 (десять тисяч) грн 00 коп витрат на правову допомогу. В задоволенні іншої частини заяви відмовлено.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. У касаційній скарзі (з врахуванням доповнень від 02.05.2024, які надійшли до Верховного Суду 07.05.2024) Інститут, з посиланням на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить суд касаційної інстанції винести рішення, яким визнати нікчемними акти купівлі-продажу електричної енергії на Інститут від ТОВ "Євро Трейд Енерджі": 00601/2220255 у лютому; 00601/222026 у березні; 00601/222027 у квітні; 00601/222028 у квітні, а також скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 19.09.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.03.2024, ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

4. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

4.1. Касаційна скарга (з врахуванням доповнень від 02.05.2024, які надійшли до Верховного Суду 07.05.2024) подана на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України.

4.2. Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, оскільки вважає, що "суд апеляційної інстанції не врахував невідповідність доказів по справі, а саме актів купівлі-продажу електричної енергії діючим нормам законодавства України, які визначають, що у разі якщо правочин вчинений без дотримання вимог щодо його форми він може кваліфікуватися як: (а) нікчемний, у випадку якщо встановлений такий наслідок недотримання письмової форми на рівні закону (наприклад, ч.2 ст.1055, ч.1 ст.1257 ЦК); (б) неукладений (невчинений) в тому разі, коли недійсність за недотримання вимог щодо форми не встановлено, але відповідний договір повинен вчинятися в письмовій формі і сторона правочину не виявила свою волю для вчинення правочину (наприклад, не підписала правочин)".

4.3. Аргументами скаржника також є, зокрема, таке:

- суди попередніх інстанцій не врахували позицію скаржника щодо нарахування штрафних санкцій;

- позивач не надав обґрунтованого розрахунку 3% річних та інфляційних втрат;

- суди попередніх інстанцій порушили "судовий процес" (порушення термінів ознайомлення з матеріалами справи, відхилення клопотання про залучення адвоката, чим позбавили відповідача права не лише на захист, а й на укладання мирової угоди).

4.4. Скаржник також посилається на постанови Верховного Суду в яких, зокрема, вирішувалося питання про зменшення розміру пені.

5. Доводи інших учасників справи. Заяви/клопотання.

5.1. У відзиві на касаційну скаргу позивач просив Суд залишити судові рішення попередніх інстанцій без змін, а касаційну скаргу - без задоволення, посилаючись, зокрема, на дотримання судами норм матеріального та процесуального права.

5.2. Від Інституту 13.06.2024 надійшло клопотання про витребування доказів, у задоволенні якого відмовлено протокольною ухвалою від 18.06.2024, в силу положень частини другої статті 300 ГПК України, якою передбачено, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

6. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

6.1. Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Євро Трейд Енерджі" (постачальник) та Інститутом проблем матеріалознавства ім. І.М. Францевича Національної академії наук України (споживач) 23.02.2022 укладено Договір № 7 про постачання електричної енергії споживачу (далі - Договір №7).

6.2. Умови Договору розроблені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії", Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 № 312 (далі - ПРРЕЕ) та Закону України "Про публічні закупівлі" (пункт 1.2 Договору № 7).

6.3. Договір вважається укладеним та дійсним з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їx підписів печатками (у разі їх наявності) та набуває чинності з дати, зазначеної в Додатку 1 Заява-приєднання i діє до 31.05.2022, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

6.4. Сторони погодили, що відповідно до частини третьої статті 631 ЦК України умови Договору можуть бути застосовані (за взаємною згодою сторін) до відносин між ними, які виникли до його укладення (пункт 13.1 Договору №7).

6.5. Відповідно до пункту 2.1 Договору № 7 Постачальник зобов`язується поставити Споживачу у терміни та на умовах визначених Договором електричну енергію, код ДК 021:2015 - 09310000-5 - Електрична енергія (Електрична енергія), в обсягах і порядку, передбачених Договором, для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач сплачує Постачальнику за використану електричну енергії у розмірі, строки, порядку та на умовах, передбачених Договором.

6.6. Згідно із пунктом 2.2 Договору № 7 обов`язковою умовою для постачання електричної енергії Споживачу є наявність у нього укладеного в установленому порядку з оператором системи договору про надання послуг з розподілу, на підставі якого Споживач набуває право отримувати послуги з розподілу електричної енергії.

6.7. Пунктом 5.1 Договору №7 передбачено, що загальна ціна (сума) Договору становить 4 009 000,00 грн, в т.ч. ПДВ 668 166,67 грн. Очікуваний обсяг постачання електричної енергії на лютий - травень 2022 року становить 950 000 кВт*год.

6.8. Ціна за одиницю товару (1 кВт*год електричної енергії) становить 4,3022 грн за 1 кВт*год (пункт 5.2 Договору №7).

6.9. Ціна за одиницю товару та ціна (сума) Договору переглядається (перераховується) відповідно до Додатку 3 до Договору. Ціна за одиницю товару включає в себе вартість послуг оператора системи передачі щодо надання послуг з передачі електричної енергії, які необхідні для виконання Договору. Ціна електричної енергії не включає вартість послуг з розподілу електричної енергії. Вказані послуги з розподілу електричної енергії оплачуються Споживачем самостійно (пункт 5.3 Договору №7).

6.10. Загальна ціна (сума) Договору складається з цін (сум) Договору за кожний розрахунковий період, що погоджуються Сторонами, протягом строку дії Договору (пункт 5.6 Договору № 7).

6.11. Ціна електричної енергії має зазначатися Постачальником в актах купівлі-продажі активної електроенергії та Розрахунку вартості 1 кВт*год електричної енергії (Додаток 5 до Договору) за відповідний розрахунковий період, у тому числі у разі її зміни (пункт 5.7 Договору № 7).

6.12. Відповідно до пункту 5.8 Договору № 7 розрахунковим періодом за Договором є календарний тиждень/декада/місяць. Оплата вартості спожитої електричної енергії здійснюється Споживачем на підставі відповідного рахунку Постачальника, згідно акту купівлі-продажі активної електричної eнepгiї та Розрахунку вартості 1 кВт*год електричної енергії за відповідний розрахунковий період протягом 10-ти календарних днів після дати підписання акту купівлі-продажі активної електроенергії та Розрахунку вартості 1 кВт*год електричної енергії.

6.13. Відповідно до пункту 6.2 Договору №7 споживач зобов`язаний, зокрема, забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами Договору.

6.14. У подальшому між сторонами укладено Додаткову угоду до Договору №7, відповідно до умов якої сторони погодили зменшити ціну договору, виклавши пункт 5.1 Договору у новій редакції, відповідно до якої загальна ціна (сума) Договору становить 3 657 578,98 грн, в т.ч. ПДВ 609 596,497 грн. Очікуваний обсяг постачання електричної енергії на лютий - травень 2022 року становить 950 000 кВт*год.

6.15. Також сторони у Додатковій угоді до Договору №7 погодили викласти пункт 5.2 Договору у новій редакції, а саме: ціна за одиницю товару (1 кВт*год електричної енергії) становить:

- у лютому 4,176 грн за 1 кВт*год з ПДВ;

- у березні 3,792 грн за 1 кВт*год з ПДВ;

- у лютому квітні 2,8896 грн за 1 кВт*год з ПДВ.

6.16. На виконання умов договору Позивач поставив, а Відповідач прийняв у період лютий - квітень 2022 року електричну енергію в обсязі 950000 кВт*год, що підтверджується підписаними між сторонами Актами купівлі-продажу електричної енергії, а саме:

- Актом №00601/222025 купівлі-продажу електричної енергії у лютому 2022 року на суму 1 534 375,15 грн (обсяг 367 427,00 кВт*год);

- Актом №00601/222026 купівлі-продажу електричної енергії у березні 2022 року на суму 1 848 099,46 грн (обсяг 487 368,00 кВт*год);

- Актом №00601/222027 купівлі-продажу електричної енергії у квітні 2022 року на суму 275 104,37 грн (обсяг 95205,00 кВт*год).

6.17. Також у квітні 2022 Позивач поставив, а Відповідач прийняв електричну енергію в обсязі 65073,10 кВт*год, що підтверджується підписаним між сторонами Актом №00601/222028 купівлі-продажу електричної енергії у квітні 2022 року на суму 188 034,94 грн.

6.18. У зв`язку із поставкою Відповідачу електричної енергії у квітні 2022 року в обсязі 65073,10 кВт*год, 01.04.2022 між сторонами підписаний договір б/н про закупівлю електричної енергії, відповідно до пункту 1.1 якого постачальник продав електричну енергію для забезпечення потреб електроустановок споживача в порядку погашення заборгованості перед постачальником за споживання у квітні 2022 в обсязі 65073 кВт/год, а Споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами Договору.

6.19. Дату укладання договору сторони не вказали.

6.20. Позивач стверджує, що датою підписання договору є 01.04.2022. Судами попередніх інстанцій встановлено, що вказана обставина відповідачем не заперечувалась.

6.21. Відповідно до пункту 1.3 Договору б/н від 01.04.2022 сторонами погоджено, що очікуваний обсяг постачання електричної енергії становить 65073 кВт*год та відповідає очікуваному обсягу закупівлі послуг з розподілу (передачі) електричної енергії у оператора системи.

6.22. Згідно із пунктом 3.1 Договору б/н від 01.04.2022 споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно із комерційною пропозицією.

Вартість електричної енергії за цим Договором визначається як сума очікуваної вартості обсягів постачання електричної енергії протягом періоду, вказаного у пункті 1.3 цього договору та становить 188 034,94 грн, у тому числі ПДВ 31339,1567 грн.

6.23. У пункті 3.5 Договору б/н від 01.04.2022 сторонами погоджено, що оплата рахунка Постачальника за цим Договором має бути здійснена Споживачем протягом 15-ти календарних днів з дати підписання Договору.

6.24. Позивач виставив Відповідачу рахунок №054169/4220419 на оплату електричної енергії за Договором б/н від 01.04.2022 на суму 188 034,94 грн.

6.25. Судами попередніх інстанцій встановлено, що враховуючи підпункт 2 пункту 7.2, пункт 5.8 Договору №7 та пункт 3.5 Договору б/н Відповідач мав здійснити оплату вартості спожитої електричної енергії за Договором №7 про постачання електричної енергії споживачу від 23.02.2023 у наступні строки:

- за лютий 2022 року - у строк до 25.03.2022 включно;

- за березень 2022 року - у строк до 25.04.2022 включно;

- за квітень 2022 року - у строк до 25.05.2022 включно.

6.26. За Договором б/н про закупівлю електричної енергії від 01.04.2022 за квітень 2022 року у строк до 20.04.2022 включно.

6.27. Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідач частково розрахувався з відповідачем за поставлену електричну енергію, а саме:

- 26.05.2023 у сумі 275 104,37 грн (за Договором №7 про постачання електричної енергії споживачу від 23.02.2022) та у сумі 188 034,94 грн (за Договором б/н про закупівлю електричної енергії від 01.04.2022);

- 23.06.2023 у сумі 1 534 375,15 грн (за Договором №7 про постачання електричної енергії споживачу від 23.02.2022).

6.28. За поставлену електричну енергію за Актом №00601/222026 у березні 2022 року на суму 1 848 099,46 грн за договором №7 від 23.02.2023 відповідач не розрахувався.

6.29. Відтак, відповідачем порушено погоджені договорами строки оплати, та на час розгляду даної справи заборгованість відповідача становить 1 848 099,46 грн (3 845 613,92 грн - 275 104,37 грн - 188 034,94 грн - 1 534 375,15 грн).

6.30. Судами попередніх інстанцій встановлено, що заборгованість у вказаній сумі визнана відповідачем у доповненнях до відзиву.

6.31. Рішення господарського суду міста Києва, з яким погодився й апеляційний господарський суд, мотивоване тим, що станом на час прийняття рішення заборгованість відповідача перед позивачем за спожиту електричну енергію у сумі 1 848 099,46 грн (спожиту у березні 2022 року) за договором № 7 про постачання електричної енергії споживачу від 23.02.2023 не погашена, наявність заборгованості в розмірі 1 848 099,46 грн відповідачем визнано, то позовна вимога про стягнення з відповідача 1 848 099,46 грн заборгованості підлягає задоволенню. У зв`язку з порушенням відповідачем грошового зобов`язання за договорами позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача 692 321,80 грн - інфляційні втрати за загальний період з квітня 2022 по березень 2023, 115 386,13 грн - 3% річних за загальний період з 23.03.2022 по 03.05.2023. Суд перевіривши розрахунок позивача 3% річних та інфляційних втрат за заявлений ним період, встановив, що наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат є арифметично вірним, отже суд вважає за можливе задовольнити позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 115 386,13 грн та інфляційних втрат у розмірі 692 321,80 грн у повному обсязі.

7. Касаційне провадження

7.1. У зв`язку із запланованою відпусткою судді Малашенкової Т.М. склад судової колегії Касаційного господарського суду змінився, що підтверджується Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.06.2024, який наявний в матеріалах справи.

8. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції

8.1. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

8.2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

9. Джерела права. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

9.1. Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства закріплених у частини третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

9.2. Верховний Суд звертає увагу на те, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.

9.3. Касаційне провадження у даній справі відкрито на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України.

9.4. Відповідно до приписів пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

9.5. Положення пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України спрямовані на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин, та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.

9.6. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України, крім встановлення відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, обов`язковому дослідженню підлягає також питання щодо необхідності застосування таких правових норм для вирішення спору з огляду на встановлені фактичні обставини справи.

9.7. Дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, Верховний Суд зазначає, що обставини щодо неправильного застосування судами норм матеріального права чи порушення норм процесуального права за відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права під час касаційного провадження не підтвердилися, оскільки доводи касаційної скарги стосуються виключно необхідності переоцінки доказів та зводяться до заперечення обставин, встановлених судами попередніх інстанцій під час розгляду справи, а також перегляду вже здійсненої оцінки доказів у справі. Скаржник наводить власне викладення обставин, які на його думку мали бути встановлені, що не узгоджується з положеннями статті 300 ГПК України, оскільки, касаційна інстанція згідно з частиною другою статті 300 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

9.8. Верховний Суд виходить з того, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України скаржник повинен обґрунтувати, в чому саме полягає неправильне застосування норми матеріального права чи порушення норми процесуального права, щодо якої відсутній висновок Верховного Суду (у чому саме полягає помилка судів попередніх інстанцій при застосуванні відповідних норм права та як саме ці норми права судами були застосовано неправильно).

9.9. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.03.2023 у справі № 154/3029/14-ц зазначила, що правові висновки Верховного Суду не мають універсального характеру для всіх без винятку справ. З огляду на різноманітність суспільних правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, з урахуванням фактичних обставин, які встановлюються судами на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин та оцінку релевантності та необхідності застосування правових висновків Великої Палати Верховного Суду в кожній конкретній справі.

9.10. Отже, формування Верховним Судом висновку має стосуватися спірних конкретних правовідносин, ураховуючи положення чинного законодавства та встановлені судами під час розгляду справи обставини. При цьому формування правового висновку не може здійснюватися поза визначеними статтею 300 ГПК України межами розгляду справи судом касаційної інстанції.

9.11. Як свідчить зміст оскаржуваних судових рішень, суди попередніх інстанцій досліджували та оцінювали доводи учасників справи через призму предмету, підстав позову та кола доказування, які входять у такій категорії справ.

9.12. Отже, зважаючи на встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи, у Верховного Суду відсутні підстави для надання правового висновку щодо застосування вказаних скаржником норм права у подібних правовідносинах.

9.13. Враховуючи викладене, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження під час касаційного провадження, що виключає скасування судових рішень попередніх інстанцій з такої підстави.

9.14. Скаржник у своїй касаційній скарзі посилається також на висновки, які викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 463/5896/14-ц та постанові від 04.05.2018 у справі № 927/333/17.

9.15. У справі № 463/5896/14-ц розглядався спір про визнання нікчемним "Договору № 1230475 на вклад "Депозитний" на ім`я фізичної особи" від 08.07.2013 (далі - договір банківського вкладу). Постанова Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2019 висвітлює виключну правову проблему щодо застосування статті 1059 ЦК України та критеріїв додержання письмової форми договору банківського вкладу.

9.16. У справі №927/333/17 розглядався спір про стягнення з основного боргу, пені, інфляційних втрат та 3% річних. Позовна заява обґрунтована неналежним виконанням відповідачем зобов`язань із своєчасної оплати отриманого від позивача товару за договором купівлі-продажу.

9.17. У справі №910/8102/23 розглядаються вимоги про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію у сумі 1 848 099,46 (спожиту в березні 2022) за Договором № 7.

9.18. Правовідносини у справах, на які посилається скаржник, та у справі, що переглядається, не є релевантними за критеріями подібності.

9.19. Верховний Суд також звертає увагу на те, що відповідно до пункту 4 частини другої статті 287 ГПК підставами касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

9.20. Так, у частині першій статті 310 ГПК наведено підстави, які є обов`язковими для скасування судових рішень та направлення справи на новий розгляд.

9.21. Втім, такими підставами касаційна скарга Інституту в цій справі не обґрунтована.

9.22. За змістом частини третьої статті 310 ГПК підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: 1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу; або 2) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або 3) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або 4) суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

9.23. Доводи скаржника про те, що суд апеляційної інстанції не усунув допущене (на думку скаржника) порушення суду першої інстанції щодо можливості на захист своїх прав та інтересів, а саме не надав права на отримання правничої допомоги відхиляючи клопотання про відкладення розгляду справи, що зумовило позбавлення відповідача права, зокрема, на ознайомлення з оригіналами документів, на надання усних пояснень суду, на можливість задавати питання позивачеві, на укладання мирової угоди; - не узгоджуються з підставами касаційного оскарження та носять переважно ймовірний характер. Крім того, з тексту рішення суду першої інстанції вбачається, що :

- 28.06.2023 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позов, в якому він просить залишити позов без розгляду, посилаючись на здійснення ним часткових оплат. Відповідач зазначав, що затримка виконання зобов`язань виникла у зв`язку з особливостями бюджетного фінансування в умовах воєнного стану;

- 30.06.2023 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли доповнення до відзиву, в яких він вказував про здійснення ним часткової оплати, з урахуванням якої заборгованість за договором від 23.02.2022 № 7 становить 1 848 099,46 грн;

- 03.07.2023 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, в якій він просить стягнути з відповідача на свою користь 1 848 099,46 грн боргу, 115 386,13 грн 3% річних та 692 321,80 грн інфляційних втрат. Вказана заява мотивована здійсненням відповідачем часткової оплати боргу;

- у судовому засіданні 01.08.2023 (за участю представників позивача та відповідача) суд протокольною ухвалою постановив закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 29.08.2023;

- судове засідання 29.08.2023 відкладалося на 19.09.2023 у зв`язку з клопотанням про відкладення розгляду справи відповідача;

- у судовому засіданні 19.09.2023 протокольною ухвалою відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, оскільки судове засідання 29.08.2023 вже відкладалося за ініціативою відповідача, про відкладення розгляду справи по суті на 19.09.2023 представники відповідача були повідомлені, при цьому судове засідання 19.09.2023 відбулося за участі тих самих представників, що і 29.08.2023, тоді як відповідачем не подано доказів, що відповідач не мав можливості уповноважити іншого представника на його представництво у судовому засіданні 19.09.2023. Крім того, відповідач скористався правом, наданим йому статтею 165 ГПК України, та подав відзив на позовну заяву, в якому висловив свою позицію щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову, його представники були присутні у судових засіданнях та висловлювали позицію відповідача та міркування щодо вимог позову.

9.24. Верховний Суд звертає увагу на те, що відповідно до пункту 3 частини третьої статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

9.25. Отже, відповідно до наведеної норми процесуального права підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є, зокрема, таке порушення норм процесуального права, коли суд необґрунтовано відхилив клопотання учасника справи, внаслідок чого обставини справи, які мають значення для правильного її вирішення, не були встановлені.

9.26. З матеріалів справи вбачається, що 19.09.2023 судом першої інстанції протокольною ухвалою відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, оскільки, зокрема, судове засідання вже відкладалося за ініціативою відповідача. Крім того, клопотання про відкладення розгляду справи, з огляду на частину третю статті 310 ГПК України, не є клопотанням, відхилення якого свідчить про наявність підстав для скасування судового рішення з направленням справи на новий розгляд та не доказом (клопотанням), на підставі якого встановлюються обставини, які мають значення для правильного вирішення справи. Близький за змістом висновок міститься у постанові Верховного Суду від 16.04.2024 у справі № 922/1812/23.

9.27. Крім того, касаційна скарга (з урахуванням доповнень) не обґрунтована підставами для скасування судових рішень, передбаченими у пунктах 1, 2, 3, 4 частини третьої статті 310 ГПК України.

9.28. Доводи, наведені в касаційній скарзі щодо: недоліків (на думку скаржника) актів, які містяться в матеріалах справи, процесу доказування та оцінки доказів судом, - фактично спрямовані на спонукання Суду до необхідності переоцінки поданих доказів і встановлення нових обставин справи, проте відповідно до норм статті 300 ГПК України зазначене виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

9.29. Крім того, суд касаційної інстанції вважає за необхідно зауважити, що умовою застосування пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК є висновок про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 ГПК. Проте у цій справі заявлена скаржником підстава оскарження судового рішення з посиланням на пункт 3 частини другої статті 287 ГПК є необґрунтованою, про що зазначено вище.

9.30. Інші доводи касаційної скарги не обґрунтовані підставами касаційного оскарження, визначеними частиною другою статті 287 ГПК, не спростовують наведених висновків та не впливають на них.

9.31. Наведене в сукупності виключає можливість задоволення касаційної скарги.

9.32. Заявлена в касаційній скарзі вимога відповідача про визнання нікчемними актів купівлі-продажу електричної енергії за лютий, березень, квітень відхиляється Судом як необґрунтована.

9.33. Суд акцентує, що, переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію "суду права", а не "факту", отже, відповідно до статті 300 ГПК України перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи.

9.34. Зі змісту судових рішень вбачається, що у справі, яка розглядається, суди першої та апеляційної інстанцій надали оцінку наданим сторонами доказам, якими вони обґрунтовують свої вимоги та/або заперечення і які мають значення для розгляду даного господарського спору, до переоцінки яких в силу приписів статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції вдаватись не може, оскільки встановлення обставин справи, дослідження доказів та надання правової оцінки цим доказам є повноваженнями судів першої й апеляційної інстанцій, що передбачено статтями 73-80, 86, 300 ГПК України.

9.35. Отже, підстави касаційного оскарження, наведені скаржником у касаційній скарзі, у цьому випадку, не отримали підтвердження, а тому підстави для скасування оскаржуваних судових рішень та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову відсутні.

9.36. Доводи, викладені у відзиві, беруться до уваги Касаційним господарським судом у тій частині, яка узгоджується з викладеними у цій постанові міркуваннями.

9.37. Верховний Суд у прийнятті цієї постанови керується й принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 09.11.2004 у справі "Науменко проти України", від 19.02.2009 у справі "Христов проти України", від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у цій справі скаржник не зазначив й не обґрунтував.

9.38. Колегія суддів касаційної інстанції, враховуючи рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" та від 28.10.2010 у справі "Трофимчук проти України", зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

10. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

10.1. Згідно зі статтею 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

10.2. Оскільки за результатами касаційного перегляду Судом не встановлено неправильного застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваних судових рішень - без змін через відсутність передбачених процесуальним законом підстав для їх скасування.

11. Судові витрати

11.1 Оскільки Верховний Суд дійшов висновку про залишення оскаржуваних судових рішень без змін, то судовий збір за розгляд касаційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300, 308, 309, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Інституту проблем матеріалознавства ім. І.М. Францевича Національної академії наук України залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 19.09.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.03.2024 у справі № 910/8102/23 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Бенедисюк

Суддя А. Ємець

Суддя І. Колос