П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

------------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 червня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/21297/23

Перша інстанція: суддя Скупінська О.В.,

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача-Шляхтицького О.І.,

суддів: Домусчі С.Д., Семенюка Г. В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 02.02.2024 у справі № 420/21297/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог.

У серпні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом у якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Одеській області щодо розрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні без урахування індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Головне управління Національної поліції в Одеській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 суму одноразової грошової допомоги при звільненні з урахуванням індексації грошового забезпечення та з урахуванням раніше виплаченої суми;

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Одеській області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за не використані частини оплачуваної відпустки за 2017 р.- 17 діб, за 2018 р. 11 діб, за 2019 р. 10 діб, за 2020 р. 9 діб;

- зобов`язати Головне управління Національної поліції в Одеській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за не використані частини оплачуваної відпустки за 2017 р.- 17 діб, за 2018 р. - 11 діб, за 2019 р. - 10 діб, за 2020 р. - 9 діб.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач проходив службу в Національній поліції України та що його наказом від 10.02.2022 №1896о/с його звільнено зі служби, проте відповідач протиправно відмовився здійснити нарахування та виплату йому одноразової грошової допомоги при звільненні з урахуванням індексації грошового забезпечення та грошової компенсації за невикористані частини оплачуваної відпустки за 2017 р.- 17 діб, за 2018 р. 11 діб, за 2019 р. 10 діб, за 2020 р. 9 діб.

Представник відповідача надав відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти задоволення позову. В обґрунтування відзиву зазначено, що індексація грошового забезпечення не відноситься до складових грошового забезпечення, а тому не входить в розрахунок одноразової грошової допомоги при звільненні. Також представник відповідача вказує, що у наказі про звільнення позивача зазначено про кількість невикористаних днів відпустки 28 календарних днів, а тому без внесення змін до наказу про звільнення вимога позивача зобов`язати Головне управління Національної поліції в Одеській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані дні відпустки є передчасними.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 02.02.2024 у справі № 420/21297/23 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задовольнив частково.

Визнав протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Одеській області щодо не врахування ОСОБА_1 при розрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні індексації грошового забезпечення.

Зобов`язав Головне управління Національної поліції в Одеській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні з урахуванням індексації грошового забезпечення та з урахуванням раніше виплаченої суми.

Визнав протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Одеській області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористану частину додаткової чергової відпустки за 2017 рік у кількості 11 календарних дні, за 2018 рік у кількості 8 календарних дні, за 2019 рік у кількості 7 календарних дні, за 2020 рік у кількості 3 календарних дні.

Зобов`язав Головне управління Національної поліції в Одеській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористану частину додаткової чергової відпустки за 2017 рік у кількості 11 календарних дні, за 2018 рік у кількості 8 календарних дні, за 2019 рік у кількості 7 календарних дні, за 2020 рік у кількості 3 календарних дні.

У задоволенні решти позовних вимог відмовив.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погоджуючись з даним рішенням суду представник Головного управління Національної поліції в Одеській області подав апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права, неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків суду обставинам справи, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими, у зв`язку з чим просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні адміністративного позову.

Апелянт, мотивуючи власну правову позицію, акцентує на таких обставинах і причинах незаконності і необґрунтованості оскаржуваного судового рішення:

- суд першої інстанції не врахував, що індексація грошового забезпечення не віднесена до складових грошового забезпечення, а тому не входить в розрахунок одноразової грошової допомоги при звільненні;

- суд першої інстанції залишив поза увагою, що наказ про звільнення, в якому позивачу визначена компенсація за 28 календарних днів невикористаної чергової відпустки за період роботи з 01.01.2021 по день звільнення, не оскаржував;

- суд першої інстанції не звернув увагу, що відповідно до Порядку № 260 грошова компенсація за невикористану відпустку виплачується у випадку її невикористання у році звільнення.

Обставини справи.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 наказом Головного управління Національної поліції в Одеській області від 16.11.2016 № 1367 о/с прийнято на службу в Національну поліцію, та наказом від 10.09.2021 № 1427 позивача звільнено зі служби в поліції відповідно до п.2 (через хворобу) частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію", з виплатою компенсації за 28 діб невикористаної щорічної відпустки за період роботи з 01.01.2021 по день звільнення.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 06.06.2022 по справі №420/5213/22, яке залишене без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 31.10.2022: позовну заяву ОСОБА_1 задоволено частково; визнано протиправними дії Головного управління Національної поліції в Одеській області щодо неврахування ОСОБА_1 до стажу служби в поліції 04 роки 05 місяців 01 день стажу проходження служби в податковій міліції; зобов`язано Головне управління Національної поліції в Одеській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу в поліції стаж служби в податковій міліції, який становить 04 роки 05 місяців 01 день; зобов`язано Головне управління Національної поліції в Одеській області здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення з урахуванням стажу служби в податковій міліції за період з 17.02.2019 по 10.09.2021 з урахуванням здійснених виплат; в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Тобто, зважаючи на вказане рішення суду по справі №420/5213/22, стаж роботи позивача у поліції становить 23 роки 5 місяців 4 дні.

Як зазначає позивач у позовній заяві та не заперечується відповідачем, під час обчислення суми одноразової грошової допомоги при звільненні ОСОБА_1 не була врахована сума індексації.

Відповідно до довідки від 06.04.2023 ВК УКЗ ГУНП в Одеській області щодо використання основної чергової відпустки позивачем, ОСОБА_1 у період 2017-2020 роки використану таку відпустку у повному розмірі.

Як вбачається з довідки від 06.04.2023 ВК УКЗ ГУНП в Одеській області щодо надання основної та додаткової чергових відпусток, позивачу надано у 2017 році 33 календарних дні, 2018 році - 37 календарних дні, 2019 році - 38 календарних дні та у 2020 році - 42 календарних дні.

Вважаючи бездіяльність відповідача протиправною щодо не включення сум індексації при виплаті одноразової грошової допомоги при звільненні, та щодо ненарахування та невиплати позивачу компенсації за невикористані дні оплачуваної відпустки, останній звернувся до суду з даним позовом.

Вказані обставини сторонами не заперечуються, а отже є встановленими.

Висновок суду першої інстанції.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, то вона має бути врахована у складі грошового забезпечення поліцейських, як обрахункової величини одноразової грошової допомоги при звільненні.

Також суд зазначив, що Законом №580-VIII не виключаються випадки, коли поліцейським відпустка не буде використана протягом календарного року. Не передбачене позбавлення поліцейського права на відпустку, яке він уже отримав в попередньому календарному році. Водночас, надано право працівнику використати право на відпустку за попередній рік одночасно з черговою відпусткою наступного року.

Відтак суд виснував, що у наступному календарному році, в тому числі і за умови, що він є роком звільнення, поліцейський має гарантоване право на чергову відпустку за поточний календарний рік та на відпустки (основні і додаткові), що не були використані в попередніх роках, що виражається в праві на отримання грошової компенсації за весь час невикористаної оплачуваної відпустки, незалежно від часу набуття права на таку відпустку, оскільки відпустки за попередні роки також є невикористаними в році звільнення та не можуть бути залишені без розрахунку з поліцейським, адже це суперечить суті та гарантіям як трудового, так і спеціального законодавства в частині реалізації права на відпочинок.

Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Джерела права й акти їх застосування та оцінка суду.

За змістом частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Спірними в контексті розгляду даної справи є питання щодо права позивача на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні з урахування індексації грошового забезпечення, а також на компенсацію невикористаної оплачуваної відпустки за 2017-2020 роки.

Вирішуючи спірні питання колегія суддів зазначає таке.

Щодо права позивача на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні з урахування індексації грошового забезпечення.

Згідно з статтею 18 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" від 05.10.2000 № 2017-III (далі Закон № 2017-III), Законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.

Статтею 19 Закону № 2017-III передбачено, що державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 № 580-VIII (далі Закон № 580-VIII).

Відповідно до частини 1 та 2 статті 94 Закону № 580-VIII, поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.

Грошове забезпечення поліцейських індексується відповідно до закону (частина 5 статті 94 Закону № 580-VIII).

Положеннями статі 94 Закону №580-VІІІ поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.

З метою впорядкування структури та умов грошового забезпечення поліцейських та курсантів вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, наказом Міністерства внутрішніх справ від 06.04.2016 № 260, який набрав чинності з 27.05.2016, затверджено Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських (далі Порядок № 260).

Пунктом 3 розділу І Порядку № 260 визначено, що грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання.

До складу грошового забезпечення входять:

посадовий оклад;

оклад за спеціальним званням;

щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер);

премії;

одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Відповідно до пункту 11 розділу І Порядку № 260, грошове забезпечення, виплачене поліцейському несвоєчасно або в меншому розмірі, ніж належало, виплачується за весь період, протягом якого поліцейський мав на нього право, але не більше ніж за три роки, що передували зверненню за одержанням грошового забезпечення.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України "Про індексацію грошових доходів населення" від 03.07.1991 № 1282-ХІІ (далі Закон № 1282-ХІІ).

Як визначено у статті 1 Закону № 1282-ХІІ, індексація грошових доходів населення встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Частиною 6 статті 2 Закону № 1282-ХІІ визначено, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Приписами частини 2 статті 5 Закону № 1282-ХІІ передбачено, що підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.

Відповідно до статті 6 Закону № 1282-ХІІ, у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін. Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України. Виключно цим Законом регулюються питання виключення об`єктів індексації грошових доходів населення, визначених статтею 2 цього Закону.

Згідно з статтею 9 Закону № 1282-ХІІ, індексація грошових доходів населення здійснюється за місцем їх отримання за рахунок відповідних коштів.

Верховний Суд у постанові від 31.03.2021 у справі № 1540/4324/18 вказав, що основною метою індексації грошових доходів населення є забезпечення достатнього життєвого рівня населення України за рахунок відшкодування подорожчання споживчих товарів і послуг.

Статтею 2 цього Закону № 1282-ХІІ передбачено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема оплата праці (грошове забезпечення).

Отже, індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій, спрямованою на підтримання купівельної спроможності населення України шляхом підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. При цьому проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковим для всіх юридичних осіб роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Відповідно до довідки УФЗБО №229 від 08.03.2023 позивачу Головним управлінням Національної поліції України в Одеській області у період січень - серпень 2021 року нараховувалась та виплачувалась індексація грошового забезпечення.

Згідно пункту 1 розділу VI Порядку № 260 поліцейським, які звільняються із служби через хворобу (за станом здоров`я), виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Відповідно до абзацу 1 пункту 6 розділу VI Порядку № 260 нарахування одноразової грошової допомоги при звільненні із служби здійснюється з розрахунку місячного грошового забезпечення, ураховуючи відповідні оклади за посадою, спеціальним званням, процентну надбавку за стаж служби в поліції, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премій, установлених наказами на день звільнення.

Одноразова грошова допомога при звільненні виплачується не пізніше двох місяців з дня звільнення із служби, а в разі надходження коштів пізніше цього терміну - протягом п`яти робочих днів після їх надходження в межах та за рахунок коштів, передбачених державним бюджетом на утримання центрального органу управління поліцією, органів поліції, державних органів, установ та організацій, до яких відряджені (прикомандировані) поліцейські (пункт 8 розділу VI Порядку № 260).

Враховуючи те, що індексації підлягають всі грошові доходи населення, які не мають разового характеру, а не тільки грошове забезпечення військовослужбовців, а також те, що здійснення індексації врегульовано окремим законом, колегія суддів зазначає, що механізм індексації має універсальний характер і питання її врахування до складу грошового забезпечення для обчислення грошової допомоги при звільненні не регулюється положеннями Закону України "Про Національну поліцію".

Незважаючи на наявність спеціального законодавства, зокрема Закону України "Про Національну поліцію", Інструкції № 260, якими визначаються види (складові) грошового забезпечення поліцейських, натомість які не врегульовують питання віднесення індексації грошового забезпечення до видів грошового забезпечення, з якого обчислюється одноразова допомога, при вирішенні цього питання слід субсидіарно застосовувати положення спеціальних законів щодо механізму проведення індексації, її мети та правової природи (суті), зокрема Закону №1282-XII та Порядку №1078.

Верховний Суд вже неодноразово висловлював позицію щодо необхідності врахування індексації, як складової грошового забезпечення військовослужбовців, при обрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні, які мають однакову правову природу з поліцейськими, зокрема по справі № 820/5286/17 від 19.03.2020.

Верховний Суд в постанові від 03.04.2019 по справі №638/9697/17 зазначив, що індексація грошового забезпечення має враховуватися у складі грошового забезпечення військовослужбовців для розрахунку пенсії за вислугу років, що забезпечує дотримання пенсійних прав осіб, звільнених із військової служби, як складової конституційного права на соціальний захист. В іншому разі неврахування індексації при обрахунку пенсії за вислугу років призвело б до застосування для визначення розміру пенсії знеціненого грошового забезпечення.

Отже, індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, а тому, вона має бути врахована у складі грошового забезпечення військовослужбовців як обрахункова величина одноразової грошової допомоги при звільненні та компенсації за невикористані дні щорічної основної та додаткової відпустки.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду у постанові від 09.11.2023 по справі № 140/6868/21.

Враховуючи викладене, оскільки індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, то вона має бути врахована у складі грошового забезпечення поліцейських, як обрахункової величини одноразової грошової допомоги при звільненні.

Відтак, на думку колегії суддів, є правильними висновки суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення відповідних позовних вимог позивача.

Щодо права позивача на компенсацію невикористаної відпустки за 2017-2020 роки колегія суддів зазначає таке.

Так, згідно з частинами 1 та 2 статті 92 Закону №580-VIII поліцейським надаються щорічні чергові оплачувані відпустки в порядку та тривалістю, визначених цим Законом. Поліцейському надаються також додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) та інші види відпусток відповідно до законодавства про відпустки.

Частинами 1-4 статті 93 Закону №580-VIII передбачено, що тривалість відпусток поліцейського обчислюється подобово. Святкові та неробочі дні до тривалості відпусток не включаються. Тривалість щорічної основної оплачуваної відпустки поліцейського становить тридцять календарних днів, якщо законом не визначено більшої тривалості відпустки. За кожний повний календарний рік служби в поліції після досягнення п`ятирічного стажу служби поліцейському надається один календарний день додаткової оплачуваної відпустки, але не більш як п`ятнадцять календарних днів. Тривалість чергової відпустки у році вступу на службу в поліції обчислюється пропорційно з дня вступу до кінця року з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожен повний місяць служби.

Відповідно до частин 9-10 статті 93 Закону №580-VIII поліцейським у рік звільнення за власним бажанням, за віком, через хворобу чи скорочення штату в році звільнення, за їх бажанням, надається чергова відпустка, тривалість якої обчислюється пропорційно з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожний повний місяць служби в році звільнення.

При звільненні поліцейського проводиться відрахування з грошового забезпечення надмірно нарахованої частини чергової відпустки за час невідпрацьованої частини календарного року.

За невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до закону.

Частинами першою та другою статті 94 Закону №580-VIII обумовлено, що поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.

Згідно з абзацами 7,8 пункту 8 розділу ІІІ Порядку №260 за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до чинного законодавства.

Виплата грошової компенсації за невикористану в році звільнення відпустку проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого поліцейський має відповідно до чинного законодавства на день звільнення із служби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів. Кількість днів для виплати грошової компенсації за невикористану відпустку вказується в наказі про звільнення.

Правило про надання відпустки до кінця календарного року не є виключним, про що свідчать положення частин восьмої, одинадцятої статті 93 Закону №580-VIII, відповідно до яких поліцейським, які захворіли під час чергової відпустки, після одужання відпустка продовжується на кількість невикористаних днів. Відкликання поліцейського з чергової відпустки, як правило, забороняється. У разі крайньої необхідності відкликання з чергової відпустки може бути дозволено керівнику територіального органу поліції. За бажанням поліцейського невикористана частина відпустки може бути приєднана до чергової відпустки на наступний рік.

З аналізу наведених норм виходить, що Законом №580-VIII не виключаються випадки, коли поліцейським відпустка не буде використана протягом календарного року. Також не передбачене позбавлення поліцейського права на відпустку, яке він уже отримав в попередньому календарному році. Водночас, надано право працівнику використати право на відпустку за попередній рік одночасно з черговою відпусткою наступного року.

Отже, у наступному календарному році, в тому числі і за умови, що він є роком звільнення, поліцейський має гарантоване право на чергову відпустку за поточний календарний рік та на відпустки (основні і додаткові), що не були використані в попередніх роках, що виражається в праві на отримання грошової компенсації за весь час невикористаної оплачуваної відпустки, незалежно від часу набуття права на таку відпустку, оскільки відпустки за попередні роки також є невикористаними в році звільнення та не можуть бути залишені без розрахунку з поліцейським, адже це суперечить суті та гарантіям як трудового, так і спеціального законодавства в частині реалізації права на відпочинок.

Рішенням Конституційного Суду України від 07.05.2002 №8-рп/2002 в справі за конституційним поданням Президента України щодо офіційного тлумачення положень частин другої, третьої статті 124 Конституції України (справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб) зазначено, що при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов`язаних із спорами щодо проходження публічної служби, адміністративний суд, установивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосувати норми, у яких визначені основні трудові права працівників КЗпП України.

З огляду на відсутність правового врегулювання положеннями Закону №580-VIII і Порядку № 260 питання компенсації невикористаної частини відпустки поліцейському за минулі роки, при вирішенні вказаного спору підлягають застосуванню приписи статті 83 КЗпП України і статті 24 Закону №504/96-ВР.

Відтак, у випадку звільнення поліцейських з органів Національної поліції України їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні, як основної, так і додаткової відпустки, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема, у постановах від 19.01.2021 у справі № 160/10875/19 та від 31.03.2021 у справі № 320/3843/20.

Тотожні висновки також викладені у постанові Верховного Суду від 20.07.2023 у справі № 200/18480/21.

Як вбачається за матеріалів справи, відповідно до довідки від 06.04.2023 ВК УКЗ ГУНП в Одеській області щодо використання позивачем основної чергової відпустки позивачем у період 2017-2020 роки використану таку відпустку у повному розмірі.

Також, зі змісту довідки від 06.04.2023 ВК УКЗ ГУНП в Одеській області щодо надання основної та додаткової чергових відпусток встановлено, що позивачу надано у 2017 році 33 календарних днів, 2018 році - 37 календарних днів, 2019 році - 38 календарних днів та у 2020 році - 42 календарних днів.

За наведеного, на думку колегії суддів, суд першої інстанції, зважаючи на норми статті 93 Закону №580-VIII та доводи позивача про те, що він мав право на щорічну основну та додаткову відпустки тривалістю у 2017 році 44 календарних дні, а у 2018 - 2020 роках - тривалістю по 45 календарних днів, що відповідачем не спростовано, беручи до уваги та рішення суду по справі №420/5213/22, яким зараховано до стажу роботи позивача в поліції період його служби в податковій міліції, дійшов правильного висновку про те, що позивачу протиправно не нараховано та не виплачено при звільненні зі служби в поліції компенсацію за невикористані дні щорічної оплачуваної додаткової відпустки у кількості: за 2017 рік - 11 днів (44-33), за 2018 рік - 8 календарних дні (45-37), за 2019 рік - 7 календарних дні (45-38), за 2020 рік - 3 календарних дні (45-42).

Відтак, правильними є висновки суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги.

В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що суд першої інстанції залишив поза увагою, що наказ про звільнення, в якому позивачу визначена компенсація за 28 календарних днів невикористаної чергової відпустки за період роботи з 01.01.2021 по день звільнення, не оскаржував.

Проте, апеляційний суд відхиляє наведені аргументи апелянта, позаяк в такому наказі здійснено розрахунок днів використаної позивачем відпустки з 01.01.2021, в той час як позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права на отримання грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки за 2017-2020 роки, про які в наказі про звільнення відсутні будь-які відомості.

Інші доводи апеляційної скарги, яким надано оцінку в мотивувальній частині постанови встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 308, 309, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Одеській області - залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 02.02.2024 у справі № 420/21297/23 - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Суддя-доповідач О.І. Шляхтицький

Судді С.Д. Домусчі Г.В. Семенюк