Копія

Справа №2-260/07р РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

16 квітня 2007 року            Бориспільський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого - судді     І.А. Бондаренко,

при секретарі -          Л.В. Моргушко,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Борисполі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1до ОСОБА_2про визнання права власності на 1V2 частину будинку та 1\2 земельної ділянки,

встановив: 24.11.06 р. позивач звернувся до суду із заявою, в якій прохає суд визнати за нею право власності на 1\2 частину будинку, який розташований за адресоюАДРЕСА_1 та визнати право власності на 1\2 частину земельних ділянок площею 0,12 га, яка знаходяться за адресоюАДРЕСА_1 та 1\2 частину земельної ділянки площею 0,094 га. та за адресоюАДРЕСА_2, за межами населеного пункту мікрорайон ГАЕС, ділянки НОМЕР_1.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що з 09 липня 1962 року по теперішній час перебуває з відповідачем в зареєстрованому шлюбі.

04 жовтня 1997 року відповідач отримав свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті свого батька ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, у вигляді жилого будинку з надвірними будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_1 та розташованого та земельній ділянці площею 0,12 га. Будинок належав померлому ОСОБА_3на підставі свідоцтва на право особистої власності на жилий будинок 360 від 29.06.1997 року. Будівництво вказаного будинку розпочалося у 1991 році, всі будівельні матеріали купували за спільні кошти з сімейного бюджету, весь час коли будувався будинок позивачка знаходилася на будівництві, готувала їжу та допомогала працівникам. У 1999 році будівництво будинку було завершено. Крім того, 21.07.1998 року рішенням Вишгородської ради №195 відповідачу була надана земельна ділянка площею 0,094 га. яка розташована за адресоюАДРЕСА_2, за межами населеного пункту мікрорайон ГАЕС, ділянки НОМЕР_1 під будівництво жилого будинку. На теперішній час стосунки з відповідачем погіршились, в добровільному порядку відповідач не бажає визнавати за нею право власності на 1/2 частину будинку та 1/2 земельної ділянки.

В судовому засіданні позивач та її представник уточнили позовні вимоги, прохаючи визнати за позивачкою право власності на 1\2 частину будинку, гаражу, літньої кухні, сараю та сауни, які розташовані за адресоюАДРЕСА_1, в іншій частині позовні вимоги підтримали в повному обсязі.

Відповідач та його представник позов не визнали в повному обсязі та вважають позов незаконним, безпідставним і таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Будинок на частину якого претендує позивач по справі, відповідачем було успадковано після смерті батька ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, в зв"язку з чим він отримав свідоцтво про право на спадщину за законом. АДРЕСА_1було побудовано на кошти його покійного батька. В зв"язку з тим, що спадщину після смерті ОСОБА_2 відповідач отримав в 1997 році. Вважає, що відповідно до ст. 24 Кодексу про шлюб та сім"ю України - майно, яке належало кожному з подружжя до одруження, а також одержане ним під час шлюбу в дар або в порядку спадкування, є власністю кожного з них. Відповідно до ст. 57 Сімейного кодексу України, особистою приватною власністю дружини чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування. Свідоцтво про право на спадщину за законом, згідно якого відповідач отримав спадщину у вигляді будинку АДРЕСА_1, в передбаченому законом порядку оскаржено не було. Таким чином спірний будинок є особисною власністю ОСОБА_2. Також вважає безпідставною вимогу відповідачки про визнання за нею права власності 1\2 частину земельної ділянки площею 0,094 га яка знаходиться за адресоюАДРЕСА_2, постільки відповідно до договору купівлі-продажу земельної ділянки від 21 серпня 2001 року

2

посвідченого приватним нотаріусом Вишгородського району нотаріального округу Київської області, спірна земельна ділянка була продана відповідачем, в зв"язку з чим прохає суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.

Суд, заслухавши пояснення сторін, покази свідків, дослідивши матеріали справи, вважає, що в задоволенні позову потрібно відмовити з наступних підстав.

Як встановлено судом, з 09 липня 1962 року ОСОБА_1 перебуває в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 На теперішній час стосунки між ними погіршились, в з"язку з чим відповідач по справі звертася з заявою про розірвання шлюбу до Дарниницького районного суду м. Києва. В добровільному порядку відповідач не бажає визнавати за позивачкою право власності на 1/2 частину будинку та 1/2 земельної ділянки, в зв"язку з чим позивачка звернулася до суду з позовною заявою про визнання за нею право власності на 1\2 частину будинку, гаражу, літньої кухні, сараю та сауни, які розташовані за адресоюАДРЕСА_1 та визнати право власності на 1\2 частину земельної ділянки площею 0,12 га, яка знаходиться за адресоюАДРЕСА_1 та 1\2 частину земельної ділянки площею 0,094 га., яка знаходиться за адресоюАДРЕСА_2, за межами населеного пункту мікрорайон ГАЕС, ділянки НОМЕР_1.

Будинок на частину якого претендує позивач по справі відповідачем було успадковано після смерті батька ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, в зв"язку з чим він отримав свідоцтво про право на спадщину за законом посвідченого 04 жовтня 1997 року державним нотаріусом Ємільчинської державної нотаріальної контори Житомирської області, яке в передбаченому законом порядку оскаржено не було.

Відповідно до ст. 24 Кодексу про шлюб та сім"ю України - майно, яке належало кожному з подружжя до одруження, а також одержане ним під час шлюбу в дар або в порядку спадкування, є власністю кожного з них.

Відповідно до ч. 1 п.2 ст. 57 Сімейного кодексу України - особистою приватною власністю дружини чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування.

Згідно з матеріалів справи та показів свідків ОСОБА_4,ОСОБА_5,ОСОБА_6,ОСОБА_7,ОСОБА_8, які підтвердили той факт, що дійсно сторони приймали участь в будівництві будинку АДРЕСА_1, але дана обставина не дає право позивачу на визнання за нею право власності на 1\2 частину будинку, гаражу, літньої кухні, сараю та сауни, які розташовані за адресою АДРЕСА_1 та на визнання права власності на 1\2 частину земельної ділянки площею 0,12 га., яка знаходиться за адресоюАДРЕСА_1.

Також суд вважає безпідставними вимоги позивачки про визнання за нею 1\2 частину земельної ділянки площею 0,094 га, яка знаходиться за адресоюАДРЕСА_2, за межами населеного пункту мікрорайон ГАЕС, ділянки НОМЕР_1, постільки відповідно до договору купівлі-продажу земельної ділянки від 21 серпня 2001 року посвідченого приватним нотаріусом Вишгородського району нотаріального округу Київської області, спірна земельна ділянка була продана відповідачем, і вказаний договір не оспорював ся у встановленому законом порядку..

Таким чином суд приходить до висновку, що позивачу потрібно відмовити в задоволенні позову, постільки спірне майно є особистою приватною власністю ОСОБА_2, яке він набув в порядку спадкування, а позивачем, в порушення вимог ст.60 ЦПК, не надано суду будь-яких доказів у підтвердження своїх позовних вимог.

На підставі ч.І п.2 ст. 57, ст.24 СК України, керуючись ст. ст. 10, 60,62,212-215 ЦПК, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1до ОСОБА_2 про визнання права власності на 1\2 частину будинку, гаражу, літньої кухні, сараю та сауни, які розташовані за адресоюАДРЕСА_1, визнання права власності на 1\2 частину земельної ділянки площею 0,12 га, яка знаходяться за адресоюАДРЕСА_1 та 1\2 частину земельної ділянки площею 0,094 га яка знаходиться за адресоюАДРЕСА_2, за межами населеного пункту мікрорайон ГАЕС, ділянки НОМЕР_1 - відмовити.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом 10 -ти днів з дня проголошення

рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом 20 - ти днів після подання заяви про

апеляційне оскарження до апеляційного суду Київської області через Бориспільський міськрайонний суд.

Суддя І.А. Бондаренко