КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

№ справи: 760/8229/22

№ апеляційного провадження: 22-ц/824/9214/2024

Головуючий у суді першої інстанції: Жовноватюк В.С.

Доповідач у суді апеляційної інстанції: Немировська О.В.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 червня 2024 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого - Немировської О.В.

суддів - Желепи О.В., Мазурик О.Ф.

секретар - Черняк Д.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу заявою за ОСОБА_1 про відстрочення виконання рішення суду у справі

за позовом Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом`янського району міста Києва» до ОСОБА_1 , треті особи: Київська міська рада (Київська державна адміністрація), Солом`янська районна в місті Києві державна адміністрація, про виселення із самовільно зайнятого жилого приміщення,

та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом`янського району міста Києва», треті особи: Київська міська рада (Київська державна адміністрація), Солом`янська районна в місті Києві державна адміністрація, про визнання права користування житловим приміщенням та зобов`язання укласти договір найму жилого приміщення,

за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на ухвалу Солом`янського районного суду міста Києва від 05 березня 2024 року,

встановив:

у липні 2022 року позивач звернувся до суду з позовом, у якому просив виселити без надання іншого жилого приміщення відповідача з квартири АДРЕСА_1 . ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічним позовом про визнання права користування житловим приміщенням та зобов`язання укласти договір найму жилого приміщення.

Рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 19 липня 2023 року позов було задоволено, виселено ОСОБА_1 з квартири АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення. У задоволенні зустрічного позову було відмовлено.

Постановою Київського апеляційного суду від 15 листопада 2023 року рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 19 липня 2023 року було залишено без змін.

У лютому 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про відстрочення виконання рішення на рік, до 19 липня 2024 року, посилаючись на те, що існують обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення суду.

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 05 березня 2024 рокуу задоволенні заяви про відстрочення виконання рішення суду було відмовлено.

Не погоджуючись з ухвалою, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу скасувати та постановити нове судове рішення, яким заяву задовольнити, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, неповне з`ясування судом обставин, які мають значення для справи.

У відзиві на апеляційну скаргу представник Солом`янської районної в м.Києві державної адміністрації - Федорчук Х.В. просила ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.

Представник КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом`янського району міста Києва» - Бабій А.Л. також подала відзив на апеляційну скаргу, просила її залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши доповідь судді Немировської О.В., пояснення представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , представника КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом`янського району міста Києва» - Бабій А.Л., представника Солом`янської районної в м.Києві державної адміністрації - Федорчук Х.В., дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Звертаючись до суду із заявою про відстрочення виконання рішення суду, ОСОБА_1 посилався на те, що очевидною обставиною, що суттєво ускладнює виконання рішення суду або робить його неможливим є те, що у позивача відсутні необхідні повноваження щодо володіння, користування та розпорядження спірною квартирою, щодо виселення з якої відповідача було ухвалено рішення, тому вина ОСОБА_1 є надуманою, а спір відсутній.

Відповідно до частини першої статті 435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Згідно із частинами третьою - п`ятою статті 435 ЦПК України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

З аналізу викладених норм вбачається, що нормами ЦПК України не встановлено вичерпного переліку обставин, за наявності яких суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може за заявою сторони відстрочити або розстрочити виконання судового рішення.

Водночас обов`язковою умовою для відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є доведення заявником факту існування обставин, які істотно ускладнюють виконання рішення та/або роблять його неможливим.

Вищенаведене узгоджується з правовими висновками, викладеними в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 червня 2021 року у справі № 9901/598/19.

В даному випадку доводи ОСОБА_1 зводяться до його незгоди з рішенням суду, тоді як фактичних обставин, які б перешкоджали його виконанню, відповідач не наводить.

Також при зверненні до суду із заявою про відстрочення виконання рішення суду та апеляційною скаргою відповідач посилався на те, що його мати має хронічні захворювання, перебуває на обліку, як бездомна особа, а сам ОСОБА_1 не має джерела доходів, що матеріально допомагати їй. При цьому відповідач не вказував, яким саме чином вказані обставини істотно ускладнюють виконання рішення та/або роблять його неможливим.

В даному випадку рішенням суду, про відстрочення виконання якого просить ОСОБА_1 , задоволено вимоги немайнового характеру, резолютивна частина рішення не передбачає стягнення з відповідача грошових коштів, окрім судового збору, а тому доводи про майновий стан його матері не може бути підставою для задоволення заяви.

Крім того, відповідач просив відстрочити виконання рішення суду і в частині стягнення з нього на користь позивача судового збору. Разом з тим, будь-яких доказів на підтвердження власного майнового стану до суду не надавав. Сама по собі відсутність коштів на рахунках ОСОБА_1 , що унеможливило виконання рішення суду в частині стягнення судового збору, не свідчить про дійсний майновий стан відповідача.

Також не можуть бути підставою для задоволення апеляційної скарги і доводи відповідача про те, що судом не було враховано те, що в Україні введено воєнний стан, оскільки ОСОБА_1 не вказує про те, яким чином введення воєнного стану унеможливлює виконання рішення суду. Сам по собі факт введення воєнного стану не є підставою для відстрочення рішення суду.

Згідно зі статтею 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Пунктом 9 частини другої статті 129 Конституції України передбачено, що основними засадами судочинства є, зокрема, обов`язковість судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Європейський суд з прав людини вказує, що «право на суд» було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду» (рішення у справі «Горнсбі проти Греції», заява № 18357/91, від 19 березня 1997 року).

Положеннями статті 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Частиною 1 ст. 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Статтею 375 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права

Враховуючи викладене, доводи, наведені в апеляційній скарзі, висновків суду не спростовують, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу - без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 382 ЦПК України, суд

постановив:

апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишити без задоволення, а ухвалу Солом`янського районного суду міста Києва від 05 березня 2024 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню у касаційному порядку не підлягає.

Повний текст постанови виготовлено 11 червня 2024 року.

Головуючий

Судді