Справа №932/11556/23

Провадження №2/932/3278/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

заочне

30 травня 2024 року                                                                         м. Дніпро

Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

в складі головуючого-судді:                        Цитульського В.І.,

за участю секретаря судового засідання:        Дубовик К.В.,

прокурора:                                        Скочка В.А.,

представник позивача:                         ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом керівника Правобережної окружної прокуратури міста Дніпра в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 про витребування нерухомого майна, -

В С Т А Н О В И В:

позивач звернувся до суду із позовом, у якому просить витребувати від ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь територіальної громади м. Дніпра в особі Дніпровської міської ради (ЄДРПОУ 26510514) квартиру АДРЕСА_1 , реєстраційний номер нерухомого майна 2473623812020.

Ухвалою суду від 28.12.2023 вжито заходів забезпечення позову.

Ухвалою суду від 16.01.2024 відкрито загальне позовне провадження у справі, призначено підготовче засідання.

Ухвалою від 09.04.2023 закрито підготовче провадження, призначено судове засідання.

Усною ухвалою від 30.05.2024, зважаючи на неодноразову неявку відповідача та його представника який повідомлявся про судові засідання із застосуванням підсистем Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, знайомився із матеріалами справи, постановлено про заочний розгляд справи.

Узагальнені доводи учасників справи.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що спірна квартира належить територіальній громаді м. Дніпра.

У Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право власності на квартиру зареєстровано за ОСОБА_2 на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 06.10.2021. При цьому попередньо право власності на квартиру було зареєстровано за ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про паво власності від 18.11.1996.

Разом із тим встановлено, що органом приватизації квартира не передавалася у власність фізичним особам, а право власності на неї бюро технічної інвентаризації не реєструвалося.

Оскільки позивач не вчиняв дій на захист порушеного права, прокурор звернувся із позовом до суду за захистом прав територіальної громади м. Дніпра.

Відповідач відзиву на позов не подавав.

Третя особа заперечень на позов не подавала.

В судовому засіданні прокурор та представник позивача вимоги позову підтримали, надали пояснення, аналогічні фабулі позовної заяви.

Інші учасники в судове засідання не з`явилися, причини неявки не повідомили.

Обставини, встановлені судом.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається наступне:

- право власності на квартиру АДРЕСА_1 , реєстраційний номер нерухомого майна 2473623812020, зареєстровано за ОСОБА_2 на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 06.10.2021;

- згідно запису про іпотеку договір позики на 480 000 грн. укладено 27.09.2021, іпотекодержателем визначено ОСОБА_3 .

Із договору іпотеки від 20.09.2021, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вбачається, що право власності останньої на квартиру АДРЕСА_1 набуто на підставі свідоцтва про право власності на житло, що видане 18.11.1966 Виробничим об`єднанням «Південний машинобудівний завод». Також вказано, що право власності зареєстровано в КП «ДМБТІ» ДОР та записано в реєстрову книгу №138п за реєстровим №44.

Разом із тим 14.10.2012 право власності на будівлю гуртожитку АДРЕСА_2 ), за винятком окремих житлових кімнат та приміщень серед яких відсутня квартира під АДРЕСА_3 , зареєстровано за територіальною громадою міста Дніпра на підставі свідоцтва про право власності від 10.10.2012, яке в свою чергу видано на підставі рішення Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 31.08.2011.

Викладене підтверджується відповідним свідоцтвом та витягом КП «Дніпропетровське міжміське БТІ» ДОР.

У вказаних документах також вказано балансоутримувача будинку – КП «Жилсервіс-3».

29.08.2007 Управління житлового господарства міської ради видано ордер на вселення у спірну квартиру на ОСОБА_4 .

Згідно відповіді Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур від 14.12.2022 та із довідки КП «Жилсервіс-5» у спірній квартирі було зареєстровано місце проживання лише ОСОБА_4 із 15.12.2009 до 12.02.2020.

Із відповіді Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради від 24.11.2021 вбачається відсутність факту передачі спірної квартири у власність громадянам шляхом приватизації.

Із відповіді КП «Дніпровське міжміське БТІ» ДОР від 08.12.2022 вбачається, що право власності на спірну квартиру зареєстровано за територіальною громадою м. Дніпропетровська в особі Дніпропетровської міської ради. Станом на 31.12.2012 реєстрація свідоцтва про право власності на житло, що видане 18.11.1996 Виробничим об`єднанням «Південний машинобудівний завод» на ім`я ОСОБА_3 не проводилась.

Листами від 01.12.2022, 08.02.2023, 29.11.2023, 20.12.2023, Правобережна окружна прокуратура м. Дніпра зверталася до Дніпровської міської ради про вжиття заходів реагування щодо спірної квартири.

Листом від 23.12.2022, 21.03.2023, 15.12.2023 Дніпровська міська рада повідомила, що не вживала заходів щодо повернення квартири до комунальної власності.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір в сумі 5 760 грн. за подання позову та 1 073,60 грн. за подання заяви про забезпечення позову.

Законодавство та висновки Верховного Суду, що застосовані судом.

За приписами ч.2 ст.328 ЦК України, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Відповідно до ч.1 ст.8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» (в редакції, станом на 18.11.1996), приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд.

Відповідно до ч.5 ст.5 вказаного закону, кожний громадянин України має право приватизувати займане ним житло безоплатно в межах номінальної вартості житлового чеку або з частковою доплатою один раз.

На підставі Концепції розвитку житлово-комунального господарства в Україні, схваленої постановою Кабінету Міністрів України від 27.02.1995 N150 якою передбачено впровадження державної системи реєстрації, обліку та оцінки вартості нерухомого майна, а також системи нагляду і контролю за його використанням та утриманням, наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 13.12.1995 N 56 затверджено Правила державної реєстрації об`єктів нерухомого майна, що знаходяться у власності юридичних та фізичних осіб.

Пунктом 1.4 вказаних Правил передбачено, що державну реєстрацію об`єктів нерухомого майна здійснюють державні підприємства - бюро технічної інвентаризації місцевих органів державної виконавчої влади на підставі відповідних правовстановлюючих документів (додаток N1), за рахунок коштів власників нерухомого майна.

У відповідності до приписів статей 12, 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц (провадження №14-2цс21) зроблено висновки про те, що з урахуванням специфіки обороту нерухомого майна володіння ним досягається без його фізичного утримання або зайняття, а державна реєстрація права власності на нерухоме майно підтверджує фактичне володіння ним. Тобто суб`єкт, за яким зареєстроване право власності, визнається фактичним володільцем нерухомого майна. При цьому державна реєстрація права власності на нерухоме майно створює спростовувану презумпцію наявності в суб`єкта і права володіння цим майном (як складової права власності). Отже, особа, за якою зареєстроване право власності на нерухоме майно, є його володільцем. У випадку незаконного, без відповідної правової підстави, заволодіння нею таким майном право власності (включаючи права володіння, користування та розпорядження) насправді і далі належатиме іншій особі - власникові. Останній має право витребувати це майно з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності. Тому заволодіння нерухомим майном шляхом державної реєстрації права власності на нього ще не означає, що такий володілець набув право власності (права володіння, користування та розпорядження) на це майно. Власник, якого незаконно, без відповідної правової підстави, позбавили володіння нерухомим майном шляхом державної реєстрації права власності на це майно за іншою особою, не втрачає право володіння нерухомим майном. Така інша особа внаслідок державної реєстрації за нею права власності на нерухоме майно стає його фактичним володільцем (бо про неї є відповідний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно). Але не набуває право володіння на відповідне майно, бо воно, будучи складовою права власності, і далі належить власникові. Саме тому він має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави, ним заволоділа.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін та інші проти України» рішення ЄСПЛ від 10.02.2010), постанови КЦС ВС від 07.10.2020 року у справі №465/3586/17, від 08.10.2020 у справі №712/22134/12, від 05.10.2020 у справі № 347/637/18, від 27.10.2020 у справі №243/11349/18.

Висновки суду.

Встановлено, що квартира АДРЕСА_1 належить територіальній громаді міста Дніпра в особі Дніпровської міської ради. Таке право власності вважається набутим правомірно.

У спірній квартирі третя особа не мала зареєстрованого місця проживання, що могло б бути підставою для приватизації нею квартири.

Реєстрація права власності за третьою особою на спірну квартиру бюро технічної інвентаризації не проводилася (із цього приводу до правовстановлюючого документу відповідача – договору іпотеки внесено неправдиві відомості).

Перша реєстрація квартири, як окремого об`єкта цивільних прав, відбулася фактично 06.10.2021.

В період часу 15.12.2009 до 12.02.2020, за рішенням позивача, спірною квартирою, користувалася інша особа.

Відтак вбачається, що спірна квартира протиправно вибула із володіння територіальної громади, від імені якої у даних правовідносинах діє позивач.

За встановлених обставин наявні підстави для витребування спірної квартири від відповідача, а тому позов підлягає до задоволення повністю.

Оскільки суд задовольняє позов, із відповідача слід стягнуту сплачений судовий збір.

Інших судових учасниками не заявлено.

Клопотань про скасування заходів забезпечення позову учасниками справи не подавалося.

Керуючись ст.12, 81, 133, 141, 258, 259, 263-268 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Позов керівника Правобережної окружної прокуратури міста Дніпра в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради задовільнити.

Витребувати від ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь територіальної громади м. Дніпра в особі Дніпровської міської ради (ЄДРПОУ 26510514) квартиру АДРЕСА_1 , реєстраційний номер нерухомого майна 2473623812020.

Стягнути із ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) в користь Дніпропетровської обласної прокуратури сплачений судовий збір в сумі 6 833,60 грн.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення суду складено 30.05.2024.

Суддя:                                                                                 В.І. Цитульський