Справа № 2-3873/2010

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2010 року Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпропетровська у складі: головуючого судді Лисенка В.О., при секретарі Самунь І.М., за участю: позивача ОСОБА_1, відповідачки ОСОБА_2,

розглянувши у попередньому судовому засіданні у місті Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачки, в якому просив розірвати шлюб, зареєстрований 17 вересня 1994 року між ним та відповідачкою. В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що від шлюбу з відповідачкою має неповнолітню дитину. Спільне життя з відповідачкою не склалося через відсутність взаєморозуміння, розходжень у поглядах на сімейне життя, що призводило до частих сварок. Сім’я розпалася остаточно, тому подальше збереження шлюбу вважає недоцільним.

У судовому засіданні позивач заявлені вимоги підтримав, просив їх задовольнити, відповідачка позовні вимоги визнала, проти розірвання шлюбу не заперечувала.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши наявні у справі докази, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

17 вересня 1994 року сторони зареєстрували шлюб, що підтверджується Свідоцтвом про укладення шлюбу, виданим відділом реєстрації актів громадянського стану виконкому Індустріальної районної Ради народних депутатів міста Дніпропетровська, актовий запис № 841.

Згідно зі Свідоцтвом про народження від 22 жовтня 1996 року, сторони мають неповнолітню дитину – сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, про що в Книзі реєстрації актів про народження зроблено запис за № 900.

Відповідно до пояснень позивача та відповідачки в судовому засіданні сторони з вересня 2009року припинили шлюбні відносини та ведення спільного господарства, внаслідок розбіжності характерів, різних поглядів на сімейне життя та відсутності взаєморозуміння, що призводило до частих сварок. Сторони проживають окремо, дитина проживає з відповідачкою.

За таких обставин суд дійшов висновку, що примирення сторін неможливе, подальше спільне життя сторін, як подружжя, і збереження шлюбу буде суперечити їхнім інтересам, що мають істотне значення, тому позовні вимоги є обґрунтованими та, відповідно до ч. 2 ст. 104, ч. 3 ст. 105, ч. 1 ст. 110, ст. 112 СК України, їх шлюб необхідно розірвати. Витрати по одержанню Свідоцтва про розірвання шлюбу в органах реєстрації актів цивільного стану покласти на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 57-60, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу – задовольнити.

Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, зареєстрований 17 вересня 1994 року відділом реєстрації актів громадянського стану виконкому Індустріальної районної Ради народних депутатів міста Дніпропетровська, актовий запис № 841, – розірвати.

При одержанні Свідоцтва про розірвання шлюбу в органах реєстрації актів цивільного стану стягнути з ОСОБА_1 17 гривень державного мита на користь держави, ОСОБА_2 від сплати державного мита на користь держави - звільнити.

Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпропетровська шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

Суддя:                                                                                                                       В.О. Лисенко