Справа № 2-4193/2010

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2010 року Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпропетровська у складі: головуючого судді Лисенка В.О., при секретарі Чурікової Н.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні у місті Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду з позовом до відповідача про розірвання шлюбу, в якому зазначила, що з 18 грудня 1992 року знаходиться в зареєстрованому шлюбі з відповідачем. Від спільного шлюбу мають трьох малолітніх дітей: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, які проживають разом із нею і перебуває на її утриманні. Спільне життя з відповідачем не склалося через відсутність взаєморозуміння, розходжень у поглядах на сімейне життя, що призводило до частих сварок. Остаточно припинили подружні відносини та ведення спільного господарства з березня 2007 року. Подальше спільне життя і збереження шлюбу вважає неможливим.

У судовому засіданні позивач заявлені вимоги підтримала, просила їх задовольнити, відповідач позовні вимоги визнав, проти розірвання шлюбу не заперечував.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши наявні у справі докази, вважає що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом установлено, що сторони зареєстрували шлюб 18 грудня 1992 року, що підтверджується Свідоцтвом про укладення шлюбу, виданим Амур-Нижньодніпровським відділом реєстрації актів громадянського стану м. Дніпропетровська, актовий запис № 1108.

Згідно зі Свідоцтвами про народження від 30 вересня 1992 року, 02 листопада 1994 року та від 04 серпня 2004 року, сторони мають трьох малолітніх дітей: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3.

Відповідно до пояснень позивача та відповідача з березня 2007 року сторони припинили шлюбні відносини та ведення спільного господарства, проживають окремо внаслідок розбіжності характерів, різних поглядів на сімейне життя та відсутності взаєморозуміння, що призводило до частих сварок. Почуття любові втрачено та подальше подружнє життя між ними неможливе. Майнового спору немає.

За таких обставин суд, відповідно до ч. 2 ст. 104, ч. 3 ст. 105, ч. 1 ст. 110, ст. 112 СК України дійшов висновку, що примирення сторін неможливо, подальше спільне життя сторін, як подружжя, і збереження шлюбу буде суперечити їхнім інтересам, що мають істотне значення, тому їх шлюб необхідно розірвати. Витрати по одержанню Свідоцтва про розірвання шлюбу в органах реєстрації актів цивільного стану покласти на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 57-60, 212-215 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу – задовольнити.

Шлюб між ОСОБА_1 до ОСОБА_2, зареєстрований 18 грудня 1992 року Амур-Нижньодніпровським відділом реєстрації актів громадянського стану м. Дніпропетровська, актовий запис № 1108, – розірвати.

При одержанні Свідоцтва про розірвання шлюбу в органах реєстрації актів цивільного стану стягнути з ОСОБА_2 25 (двадцять п’ять) гривень 50 копійок державного мита на користь держави, ОСОБА_1 від сплати державного мита на користь держави - звільнити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 223 ЦПК України.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпропетровська шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

Суддя                                                                                                      В.О. Лисенко