У х в а л а

11 червня 2024 року

м. Київ

Справа № 201/11812/23

Провадження № 61-7195ск24

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду - судді-доповідача Гудими Д. А., суддів Краснощокова Є. В., Крата В. І. - розглянув питання щодо відкриття касаційного провадження

за касаційною скаргою ОСОБА_1 (далі - позивач), інтереси якого представляє адвокат Червона Тетяна Михайлівна (далі - адвокат),

на постанову Дніпровського апеляційного суду від 17 квітня 2024 року

у справі за позовом позивача до ОСОБА_2 (далі - відповідачка) за участю третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, - ОСОБА_3 (далі - поручитель) - про стягнення заборгованості за кредитним договором і

в с т а н о в и в:

1. У вересні 2023 року позивач звернувся до суду з позовною заявою, у якій просив стягнути з відповідачки на його користь 84 489,72 доларів США боргу за кредитом і 29 998,75 доларів США заборгованості за відсотками за користування кредитом. Мотивував вимоги так:

- 27 вересня 2017 року Товариство з обмеженою відповідальність «Златко Груп» (далі - ТОВ «Златко Груп») уклало з позивачем договір відступлення права вимоги (цесії), згідно з яким ТОВ «Златко Груп» відступило позивачеві право вимоги, що належало цьому товариству на підставі договору факторингу від 8 вересня 2017 року, а позивач став новим кредитором, зокрема, за кредитним договором № 490057296 від 14 лютого 2008 року, який Закрите акціонерне товариство «Альфа-Банк» уклало з відповідачкою (далі - кредитний договір);

- 11 червня 2021 року позивач сповістив відповідачку та поручителя про неналежне виконання ними умов кредитного договору, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 114 488,47 доларів США. Але вказане повідомлення ці особи залишили без відповіді.

2. 7 лютого 2024 року Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська ухвалив рішення про задоволення позову: стягнув із відповідачки на користь позивача 84 489,72 доларів США боргу за кредитом і 29 998,75 доларів США боргу за відсотками за користування кредитом. Мотивував рішення так:

- між сторонами існували договірні відносини, які виникли внаслідок укладення вищевказаних договорів (кредитного, договору факторингу та договору відступлення права вимоги);

- через порушення умов договорів з боку позичальника не відбулося своєчасне погашення кредиту та відсотків, внаслідок чого виникла заборгованість. Її відповідачка добровільно не погасила. Тому позивач за договором відступлення права вимоги від 27 вересня 2017 року має право вимагати стягнення з відповідачки заборгованості у судовому порядку;

- відповідачка заперечень щодо суті вимог не висловила, обмежилась поданням заяви про застосування позовної давності. Але для позивача такий строк відраховується з дати отримання ним права вимоги до відповідачки, тобто з 27 вересня 2017 року. Через введення на всій території України 12 березня 2020 року карантину для позивача зупинився перебіг позовної давності; з дати скасування карантину, а саме з 1 липня 2023 року, її перебіг продовжився. Позивач має право на поновлення пропущених процесуальних строків, бо причини їхнього пропуску є поважними, зумовленими обмеженнями, запровадженими через карантин.

3. 17 квітня 2024 року Дніпровський апеляційний суд прийняв постанову, згідно з якою скасував рішення суду першої інстанції й ухвалив нове - про відмову у задоволенні позову. Мотивував так:

- заміна кредитора у зобов`язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності; за зобов`язаннями з визначеним строком виконання її перебіг починається зі спливом строку виконання;

- відповідно до пункту 2.3 кредитного договору дата остаточного повернення кредиту - 14 лютого 2013 року, тобто перебіг позовної давності розпочався 15 лютого 2013 року та закінчився 15 лютого 2016 року, тобто до введення карантину. Позивач пропустив цей строк, що є підставою для відмови у задоволенні позову.

4. 17 травня 2024 року адвокат в інтересах позивача сформувала у системі «Електронний суд» касаційну скаргу (вх. 17033/0/220-24 від 17 травня 2024 року), у якій просила зупинити виконання постанови суду апеляційної інстанції, скасувати її та залишити в силі рішення суду першої інстанції. Обґрунтував так:

- невиконання боржником грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням. Тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 Цивільного кодексу України виникло у кредитора з моменту порушення грошового зобов'язання та триває до моменту усунення й обмежене останніми трьома роками, які передували зверненню до суду з позовом (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 8 листопада 2019 року у справі № 127/15672/16-ц);

- апеляційний суд не врахував, що позивач набув зобов'язання за кредитним договором з продовженням на 5 років строку повернення, що підтверджує Витяг про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна (реєстрації змін) № 39805375 від 28 січня 2013 року, відповідно до якого зареєстровані зміни до інформації про заставу з продовженим строком (після змін) до 28 січня 2018 року на підставі кредитного договору;

- строк характеризується не тільки початковим, але й кінцевим моментом. Для правильного обчислення різних видів строків важливе значення має визначення початку їхнього перебігу. Такий перебіг починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Тобто день, у якому безпосередньо мав місце момент початку перебігу строку, при обчисленні останнього не враховується (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021 року у справі № 554/4741/19);

- між сторонами існували договірні відносини, які виникли внаслідок укладання кредитного договору, договору факторингу та договору відступлення права вимоги. Через порушення умов договорів з боку відповідачки своєчасне погашення кредиту та відсотків не відбулося. Тому виникла заборгованість, яку відповідачка добровільно не погасила. До суду заперечень проти позову не подала, крім клопотання про застосування позовної давності;

- суд першої інстанції правомірно відхилив заяву відповідачки про застосування до позовних вимог позовної давності, бо для позивача остання почала спливати з дати отримання права вимоги до відповідачки, а саме з 27 вересня 2017 року;

- суд першої інстанції обґрунтовано погодився з позивачем у тому, що з 12 березня 2020 року для нього перебіг позовної давності зупинився (за 6 місяців і 15 днів до спливу), а продовжився з дати скасування карантину - з 1 липня 2023 року;

- відповідачка не надала докази того, що первісний кредитор вчиняв дії зі стягнення заборгованості. Тому, оскільки банк не заявив претензії до відповідачки, перебіг позовної давності для позивача розпочався з моменту набуття останнім права вимоги до відповідачки. Крім того, вимогу до відповідачки та поручителя про виконання простроченого зобов'язання позивач надіслав лише у 2021 році (вимогу боржники не виконали).

5. Одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження) (частина перша статті 394 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України)).

6. Верховний Суд вважає, що є підстави для відкриття касаційного провадження. Касаційна скарга подана у передбачений законом строк і з дотриманням вимог статті 392 ЦПК України. У касаційній скарзі є доводи, які потребують перевірки, щодо передбаченої пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України підстави для касаційного оскарження.

7. Позивач у касаційній скарзі просить зупинити виконання постанови Дніпровського апеляційного суду від 17 квітня 2024 року. Обґрунтування цього клопотання не навів.

7.1. За наявності клопотання особи, яка подала касаційну скаргу, суд у разі необхідності вирішує питання про зупинення виконання рішення (ухвали) суду або зупинення його дії (абзац другий частини восьмої статті 394 ЦПК України).

7.2. Суд касаційної інстанції за заявою учасника справи або за своєю ініціативою може зупинити виконання оскарженого рішення суду або зупинити його дію (якщо рішення не передбачає примусового виконання) до закінчення його перегляду в касаційному порядку. Про зупинення виконання або зупинення дії судового рішення постановляється ухвала (частини перша та друга статті 436 ЦПК України).

7.3. За змістом наведених приписів зупинити можна виконання лише того судового рішення, яке передбачає примусове виконання. Згідно з оскарженою постановою апеляційний суд скасував рішення суду першої інстанції та відмовив у задоволенні позову. Тому неможливо зупинити виконання оскарженої постанови. З огляду на вказане у задоволенні відповідного клопотання слід відмовити.

Керуючись статтями 260, 261, 389, 394, 395, 436 ЦПК України, Верховний Суд

у х в а л и в :

1. Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 17 квітня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 за участю третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, - ОСОБА_3 - про стягнення заборгованості за кредитним договором.

2. Витребувати з Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська цивільну справу № 201/11812/23.

3. Відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про зупинення виконання постанови Дніпровського апеляційного суду від 17 квітня 2024 року.

4. Надіслати учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї матеріалів; роз`яснити їм право подати відзив на касаційну скаргу, який за формою і змістом має відповідати вимогам статті 395 ЦПК України, впродовж десяти днів із дня отримання цієї ухвали.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

Судді Д. А. Гудима

Є. В. Краснощоков

В. І. Крат