ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«11» червня 2024 року

м. Харків

справа № 619/4451/23

провадження № 22ц/818/2033/24

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Бурлака І.В., (суддя-доповідач),

суддів - Мальованого Ю.М., Яцини В. Б.,

за участю секретаря - Волобуєва О.О.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачка - ОСОБА_2 ,

третя особа - Служба у справах дітей Малоданилівської селищної ради

розглянув у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 12 березня 2024 року в складі судді Болибока Є.А.

в с т а н о в и в:

У вересні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Малоданилівської селищної ради, про усунення перешкод та відновлення порушеного права у вихованні та спілкуванні з дитиною, який в подальшому уточнив.

Позовна заява мотивована тим, що він з ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . З березня 2017 року відповідачка самовільно змінила місце мешкання дитини, почала перешкоджати спілкуванню сина з батьком.

Вказав, що рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 22 лютого 2018 року по справі № 619/3051/17 з урахуванням змін, внесених постановою Апеляційного суду Харківської області від 18 липня 2018 року, визначено йому спосіб участі у вихованні малолітнього сина ОСОБА_3 , місце та час їхнього спілкування, а саме: кожного вівторка та четверга кожного тижня з 17 годин 00 хвилин до 19 годин 00 хвилин без присутності матері; кожної суботи та неділі кожного другого та четвертого тижня місяця з 10 годин 00 хвилин до 18 годин 00 хвилин без присутності матері.

Крім того, постановою Харківського апеляційного суду від 15 жовтня 2020 року по справі № 619/4720/18 визначено йому додатковий спосіб участі у спілкуванні та вихованні малолітнього сина ОСОБА_3 : два тижні влітку за домовленістю з ОСОБА_2 під час відпустки батька для спільного з батьком відпочинку та оздоровлення сина.

Однак, ОСОБА_2 вказані судові рішення не виконує, чинить перешкоди йому у спілкуванні з дитиною, відмовляється погоджувати з ним будь-які питання щодо сина. 12 жовтня 2021 року відповідачка відмовила йому у спілкуванні з сином та залякала дитину, що призвело до того, що вони не змогли провести разом осінні канікули.

Вказав, що з 24 лютого 2022 року відповідачка самовільно змінила місце мешкання дитини без погодження з ним та переховує дитину у невідомому місці, він не має можливості контактувати з дитиною.

Просив:

усунути йому перешкоди у вихованні та спілкуванні з його малолітнім сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з боку ОСОБА_2 поза встановленим способом участі у рішенні суду по справі №619/3051/17;

зобов`язати ОСОБА_2 погоджувати з батьком дитини, ОСОБА_1 , адресу реєстрації, адресу фактичного мешкання та всі питання, пов`язані з вихованням, розвитком, щепленням, оздоровленням, лікуванням спільної малолітньої дитини, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

зобов`язати ОСОБА_2 повідомляти батька дитини, ОСОБА_1 , рекомендованим листом на адресу реєстрації: АДРЕСА_1 , та на електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_2 : про відсутність малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за місцем реєстрації або погодженого фактичного місця мешкання більше 24 годин, про адресу фактичного перебування дитини у разі її зміни, про захворювання дитини, про виклик йому лікаря, поставленому діагнозу, стану дитини, необхідним лікам, адреси лікарні впродовж доби з моменту настання таких обставин;

встановити йому додатковий порядок участі у вихованні та спілкуванні з малолітнім ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: необмежене спілкування батька ОСОБА_1 з дитиною ОСОБА_3 засобами телефонного, поштового, електронного, відео зв`язку, зв`язку за допомогою месенджерів та іншого засобу зв`язку;

зобов`язати матір ОСОБА_2 забезпечувати такий зв`язок кожної неділі з 18:00 до 20:00 години та не перешкоджати спілкуванню за допомогою таких засобів зв`язку поза встановленим часом.

Заочним рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 12 березня 2024 року позов ОСОБА_1 - задоволено частково, встановлено ОСОБА_1 додатковий порядок участі у вихованні та спілкуванні з малолітнім ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: необмежене спілкування батька ОСОБА_1 з дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , засобами телефонного, поштового, електронного та іншого засобу зв`язку, в іншій частині позову - відмовлено.

Додатковим рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 29 квітня 2024 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 858,88 грн, витрати на правничу допомогу у розмірі 2000,00 грн, витрати, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки її до розгляду, у розмірі 594,00 грн, в іншій частині вимог - відмовлено.

Не погоджуючись із заочним рішенням суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду - скасувати в частині відмови у першій, третій та частини четвертої позовних вимогах та задовольнити його вимоги, а саме:

усунути перешкоди ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні з його малолітнім сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з боку ОСОБА_2 поза встановленим способом участі у рішенні суду по справі №619/3051/17;

зобов`язати ОСОБА_2 повідомляти батька дитини, ОСОБА_1 рекомендованим листом на адресу реєстрації АДРЕСА_1 та на електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_2 : про відсутність малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за місцем реєстрації або погодженого фактичного місця мешкання більше 24 годин, про адресу фактичного перебування дитини у разі її зміни, про захворювання дитини, про виклик йому лікаря, поставленому діагнозу, стану дитини, необхідним лікам, адресилікарні впродовж доби з моменту настання таких обставин;

зобов`язати матір ОСОБА_2 забезпечувати такий зв`язок кожної неділі з 18:00 до 20:00 години та не перешкоджати спілкуванню за допомогою таких засобів зв`язку поза встановленим часом;

вирішити питання щодо судових витрат.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду ухвалено з порушенням норм процессуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.Так, суд першої інстанції не звернув увагу на те, що відповідачка продовжує чинити йому перешкоди у спілкуванні з сином, що встановлено, зокрема, постановою Полтавського апеляційного суду у справі №619/3051/17 від 02 лютого 2023 року. Зазначив, що усунення перешкод не є додатковим способом участі у спілкуванні з дитиною, а є способом захисту та відновлення порушених прав та інтересів дитини та батька. Відповідачка протягом двох останніх років приховує адресу перебування дитини, будь-які контактні дані дитини та інформацію про дитину від нього, тому його вимога зобов`язати її повідомляти інформацію про дитину є частиною контакту з дитиною. Він як батько має право на інформацію про стан здоров`я дитини. Належним способом захисту порушених прав дитини та батька є зобов`язання відповідачки в конкретний день та час регулярно та систематично забезпечувати відео зв`язок дитини з батьком, що унеможливить будь-які спроби відповідачки не виконувати (чинити перешкоди) при виконанні четвертої вимоги та спростить комунікацію між дитиною та батьком, коли всім сторонам буде відомо день та час такої комунікації, що безумовно є в найкращих інтересах дитини. Він не вказував суду, що ОСОБА_2 разом з сином на даний час проживає у Німеччині, та наразі розшукує сина. Суд не надав належної оцінки доказам у справі, не застосував норми національного та міжнародного права, а також висновки Верховного Суду та ЄСПЛ, а застосовані судом правові висновки не є релевантними.

Відзивів на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції від учасників справи не надходило.

В суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити з урахуванням його пояснень, наданих в суді апеляційної інстанції (клопотання - роз`яснення) щодо частини 4 його позовної вимоги, а саме, зобов`язати ОСОБА_2 забезпечувати такий зв`язок (он - лайн, за допомогою будь - якого додатка чи месенджеру у форматі відео зв`язку) кожної неділі з 18:00 до 20:00 години та не перешкоджати спілкуванню за допомогою таких засобів зв`язку (он - лайн, за допомогою будь - якого додатка чи месенджеру у форматі відео зв`язку) поза встановленим часом.

До суду апеляційної інстанції інші учасники справи, будучи належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не з`явилися. 10 червня 2024 року від Служби у справах дітей Малоданилівської селищної ради надійшло клопотання про розгляд справи за їх відсутності. Клопотань щодо відкладення розгляду справи від учасників справи до суду апеляційної інстанції не надходило. У зв`язку з чим суд апеляційної інстанції уважав за можливе розглянути справу за відсутності учасників справи на підставі частини другої статті 372 ЦПК України.

Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, пояснення з`явившихся учасників справи, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 необхідно задовольнити частково, заочне рішення суду в оскаржуваній частині - змінити.

Заочне рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що, враховуючи характер стосунків, які склались між батьками дитини та між дитиною і кожним з батьків, вік дитини, а також закріплений у положеннях чинного законодавства України принцип рівності батьків у реалізації права на вільне спілкування з дитиною та участі у її вихованні, бажання батька на участь у вихованні та спілкуванні зі своїм сином, є доцільним і таким, що відповідатиме інтересам дитини, встановити ОСОБА_1 додатковий порядок участі у вихованні та спілкуванні з малолітнім ОСОБА_3 , а саме: необмежене спілкування батька з дитиною засобами телефонного, поштового, електронного та іншого засобу зв`язку. Судовими рішеннями по справах №№ 619/3051/17, 619/4720/18, 619/414/22 визначено ОСОБА_1 способи участі у спілкуванні та вихованні малолітнього сина, та визначені судами способи у повній мірі відповідають інтересам дитини і батька та не потребують додаткових способів, у зв`язку з чим суд відмовив у задоволенні позову в іншій частині.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 10 том 1).

Рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 22 лютого 2018 року по справі № 619/3051/17 з урахуванням змін, внесених постановою Апеляційного суду Харківської області від 18 липня 2018 року, усунено перешкоди ОСОБА_1 та визначено ОСОБА_1 наступний спосіб участі у вихованні малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце та час їхнього спілкування: кожного вівторка та четверга кожного тижня з 17 годин 00 хвилин до 19 годин 00 хвилин без присутності матері; кожної суботи та неділі кожного другого та четвертого тижня місяця з 10 годин 00 хвилин до 18 годин 00 хвилин без присутності матері (а. с. 20, 23 том 1).

Постановою Полтавського апеляційного суду від 02 лютого 2023 року роз`яснено абзац 3 резолютивної частини рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 22 лютого 2018 року щодо усунення перешкод у спілкуванні з дитиною наступним чином: під усуненням перешкод у спілкуванні з дитиною розуміти обов`язок відповідача відповідно до встановленого рішенням суду графіком не чинити фізичні, психологічні, психічні та будь-які інші дії, що перешкоджають брати позивачу участь у спілкуванні та вихованні дитини у визначений за рішенням суду графіком час та місцем виконання рішення.

На виконання вказаного рішення суду видано виконавчий лист, та виконавче провадження № 72819213 з його примусового виконання перебуває на виконанні Дергачівського відділу державної виконавчої служби у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції. Державним виконавцем двічі накладено на ОСОБА_2 штраф та складено повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення (а. с. 143-145 том 1).

Постановою Харківського апеляційного суду від 15 жовтня 2020 року по справі № 619/4720/18 визначено ОСОБА_1 додатковий спосіб участі у спілкуванні та вихованні малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 : два тижні влітку, за домовленістю з ОСОБА_2 під час відпустки батька, для спільного з батьком відпочинку та оздоровлення сина (а. с. 16 том 1).

У серпні 2021 року ОСОБА_1 звертався до ОСОБА_2 з листом щодо необхідності погодження дій щодо сина (а. с. 21 том 1).

У зв`язку з невиконанням ОСОБА_2 рішення суду у жовтні 2021 року ОСОБА_1 звертався до суду зі скаргою на бездіяльність державного виконавця щодо не відновлення виконавчого провадження, яку задоволено (а. с. 29-34 том 1), а також у серпні 2021 року звертався до Малоданилівської служби у справах дітей (а. с. 41-42 том 1).

Відеозаписи подій від 12 та 14 жовтня 2021 року щодо невиконання рішення суду надано ОСОБА_1 на флеш-накопичувачі (а. с. 72 том 1).

З відповідей Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби від 18 квітня 2022 року та 21 лютого 2024 року вбачається, що інформації про перетинання кордону ОСОБА_5 у базі даних за період з 01 березня 2022 року по 06 квітня 2022 року та з 17 січня 2024 року по 21 лютого 2024 року не виявлено (а. с. 13, 185 том 1).

Малолітній ОСОБА_3 значиться як безвісно зникла особа від 22 квітня 2022 року, що підтверджується листом Відділення поліції № 1 Полтавського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області від 19 травня 2022 року (а. с. 36 том 1).

З приводу того, що ОСОБА_2 не виходить з ним на зв`язок, ОСОБА_1 звернувся до правоохоронних органів. 28 травня 2022 року відповідні відомості внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань (а. с. 39 том 1).

ОСОБА_2 у зв`язку зі збройною агресією російської федерації проти України разом з сином ОСОБА_3 евакуйована до Німеччини та в даний час не перебуває на території України. Вказані обставини встановлені судами в ході розглядів скарг ОСОБА_1 на дії державного виконавця в межах справи № 619/3051/17.

Зі скриншотів електронного листування за лютий-серпень 2023 року, наданих позивачем, а також його листів, адресованих ОСОБА_2 вбачається, що він намагався дізнатися у відповідачки інформацію щодо сина (а. с. 14-15, 17, 22, 24-25, 28, 35, 37, 38, 40, 43 том 1).

Заочним рішенням Котелевського районного суду Полтавської області від 09 жовтня 2023 року по справі № 619/414/22 визначено ОСОБА_1 додатковий спосіб участі у спілкуванні та вихованні малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: кожні шкільні канікули тривалістю тиждень (осінні, весняні та інші) - з 17.00 годин четверга до 20.00 годин неділі без присутності матері дитини; кожні шкільні канікули тривалістю два тижні (зимові та інші) - другий тиждень з 10.00 годин понеділка до 20.00 годин неділі без присутності матері дитини (а. с. 190-194 том 1).

З листа Служби у справах дітей Малоданилівської селищної ради Харківського району Харківської області від 17 листопада 2023 року № 01-27/260 вбачається, що вона не має можливості надати письмовий висновок щодо розв`язання спору, оскільки ОСОБА_2 та дитина ОСОБА_3 не проживають за місцем реєстрації, що підтверджує акт обстеження житлово-побутових умов від 30 жовтня 2023 року (а. с. 101-102 том 1).

Частиною 1 статті 3 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року визначено, що в усіх діях щодо дітей незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Стаття 5 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року передбачає, що держави-учасниці поважають відповідальність, права і обов`язки батьків і у відповідних випадках членів розширеної сім`ї чи общини, як це передбачено місцевим звичаєм, опікунів чи інших осіб, що за законом відповідають за дитину, належним чином управляти і керувати дитиною щодо здійснення визнаних цією Конвенцією прав і робити це згідно зі здібностями дитини, що розвиваються.

Пунктами 1-3 статті 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Під час будь-якого розгляду згідно з пунктом 1 цієї статті всім заінтересованим сторонам надається можливість брати участь у розгляді та викладати свою точку зору.

Держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Згідно з пунктом 1 статті 18 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Відповідно до частини 1 статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Базові положення принципу забезпечення найкращих інтересів дитини покладені в основу багатьох рішень Європейського суду з прав людини, у тому числі шляхом застосування статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року N 475/97-ВР.

Статтею 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04 листопада 1950 року передбачено, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

У рішенні по справі «Савіни проти України» від 18 грудня 2008 року Суд повторює, що право батьків і дітей бути поряд один з одним становить основоположну складову сімейного життя і що заходи національних органів, спрямовані перешкодити цьому, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 (див., зокрема, рішення у справі «Мак Майкл проти Сполученого Королівства» (Mc Michael v. The United Kingdom) від 24 лютого 1995 року, пункт 86, серія A, N 307-B). Таке втручання є порушенням зазначеного положення, якщо воно здійснюється не «згідно із законом», не відповідає законним цілям, переліченим у пункті 2 статті 8, і не може вважатися «необхідним у демократичному суспільстві» (див. згадане вище рішення у справі Мак Майкла, п. 87).

Визначаючи, чи було конкретне втручання «необхідним у демократичному суспільстві», Суд повинен оцінити - у контексті всієї справи загалом - чи були мотиви, наведені на виправдання втручання, доречними і достатніми для цілей пункту 2 статті 8 Конвенції і чи був відповідний процес прийняття рішень справедливим і здатним забезпечити належний захист інтересів, як цього вимагає стаття 8 (див., наприклад, справи «Кутцнер проти Німеччини» (Kutzner v. Germany), N 46544/99 п. 65, ЄСПЛ 2002-I, та «Зоммерфельд проти Німеччини» (Sommerfeld v. Germany), [GC],N 31871/96, п. 66, ЄСПЛ 2003-VIII).

У § 54 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 07 грудня 2006 року № 31111/04 у справі «Хант проти України» зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (рішення у справі «Olsson v. Sweden» (№ 2) від 27 листопада 1992 року, Серія A, № 250, ст. 35-36, § 90) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободне надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини (рішення у справі «Johansen v. Norway» від 07 серпня 1996 року, § 78).

Відповідно до статті 11 Закону України «Про охорону дитинства» сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Частиною 1 статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Згідно з частиною 1 статті 14 Закону України «Про охорону дитинства» діти та батьки не повинні розлучатися всупереч їх волі, за винятком випадків, коли таке розлучення необхідне в інтересах дитини і цього вимагає рішення суду, що набрало законної сили.

Відповідно до статті 15 Закону України «Про охорону дитинства» дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів.

Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.

У разі коли батьки не можуть дійти згоди щодо участі одного з батьків, який проживає окремо, у вихованні дитини, порядок такої участі визначається органами опіки та піклування за участю батьків, виходячи з інтересів дитини. Рішення органів опіки та піклування з цих питань можуть бути оскаржені до суду у порядку, встановленому законом.

За змістом статті 141 СК України мати та батько мають рівні права та обов`язки по відношенню до дитини, незалежно від того, чи перебувають вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

У відповідності до статті 153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою.

Відповідно до частини другої статті 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Згідно статті 157 СК України, той з батьків, що проживає окремо від дитини, зобов`язаний приймати участь в її вихованні та має право на особисте спілкування з нею. Крім того, той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Відповідно до статті 158 СК України за заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї. Рішення про це орган опіки та піклування постановляє на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення. Рішення органу опіки та піклування є обов`язковим до виконання. Особа, яка ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, зобов`язана відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, завдану тому з батьків, хто проживає окремо від дитини.

Статтею 159 СК України передбачено, що якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема, якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.

Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування.

Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров`я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.

Системний аналіз наведених норм матеріального права дає підстави вважати, що батько, який проживає окремо від дитини, має право на особисте спілкування з нею, а мати не має права перешкоджати батьку спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Конструкція статті 159 СК України свідчить про те, що законодавець розмежовує вимоги про встановлення способу участі у вихованні дитини та про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні (постановаВерховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 25 березня 2024 року у справі № 742/1716/23 (провадження № 61-17035сво23).

У постанові Верховного Суду від 09 червня 2022 року у справі № 569/18837/19 (провадження № 61-1728св22) вказано, що, визначаючи спосіб участі батька у вихованні дитини, спілкуванні з нею, суди мають враховувати принцип рівності прав батьків у вихованні дитини та принцип забезпечення найважливіших інтересів дитини. Суд при встановленні способу спілкування має дотримуватися розумного балансу на участь обох батьків у вихованні дитини.

Близькі за змістом правові позиції викладені Верховним Судом у постановах від 02 лютого 2022 року у справі № 520/21178/18-ц (провадження № 61-5968св21), від 03 лютого 2021 року у справі № 756/8643/19 (провадження № 61-18066св20), від 11 листопада 2020 року у справі № 753/18670/15-ц (провадження № 61-8932св20), від 11 грудня 2019 року у справі № 753/15487/18 (провадження № 61-18994св19), від 13 лютого 2019 року у справі № 561/378/17 (провадження № 61-14582св18), від 07 листопада 2018 року у справі № 757/22890/16-ц (провадження № 61-15916св18).

Згідно з частиною першою статті 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно (крім випадку, передбаченого частиною п`ятою цієї статті) та відповідно до статті 1 Закону України «Про охорону дитинства» контакт з дитиною - це реалізація матір`ю, батьком, іншими членами сім`ї та родичами, у тому числі тими, з якими дитина не проживає, права на спілкування з дитиною, побачення зазначених осіб з дитиною, а також надання їм інформації про дитину або дитині про таких осіб, якщо це не суперечить інтересам дитини.

Такий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 09 листопада 2020 року у справі № 753/9433/17 (провадження № 61-3462св20).

Правосуддя у справах про піклування про дитину завжди супроводжується гостро- емоційними і мінливими стосунками між батьками, отже остаточність судового рішення у цій категорії справ є завжди тимчасовою і часто нетривалою.

Правосуддя не в змозі регулювати та встановлювати сталі людські стосунки.

Зміна обставин чи правовідносин, що мають істотне значення при визначенні способу участі одного з батьків у вихованні дитини, в тому числі з врахуванням віку дитини, її прихильності до кожного з батьків, не позбавляє права батьків в майбутньому звернутись до суду з позовом про встановлення іншого способу участі одного з батьків у вихованні дитини.

Згідно з Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» з 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан, дія якого продовжена до теперішнього часу.

З урахуванням введення воєнного стану в Україні, вирішуючи спори, що стосуються прав та інтересів дитини, першочерговим завданням держави є забезпечення її безпеки і права на життя.

Як встановлено судом, рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 22 лютого 2018 року по справі № 619/3051/17 з урахуванням змін, внесених постановою Апеляційного суду Харківської області від 18 липня 2018 року, усунуто перешкоди ОСОБА_1 у спілкуванні з сином та визначено спосіб його участі у вихованні малолітнього сина ОСОБА_3 . Вказане рішення суду звернуто до примусового виконання.

Звертаючись з вимогою про усунення перешкод у спілкуванні з сином у цій справі ОСОБА_1 посилався на невиконання ОСОБА_2 рішення суду від 22 лютого 2018 року по справі № 619/3051/17, роз`яснення цього рішення таким чином, що відповідачка зобов`язана не чинити йому перешкоди у спілкуванні з дитиною лише у встановлені дні та години, а також на обставини, що виникли після 24 лютого 2022 року, у зв`язку зі зміною місця проживання дитини без його згоди.

Однак, невиконання рішення суду щодо усунення перешкод у спілкуванні з дитиною є підставою для відповідних дій державного виконавця щодо боржниці у виконавчому провадженні, а не для повторного звернення до суду з позовом.

Роз`яснення постановою Полтавського апеляційного суду від 02 лютого 2023 року рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 22 лютого 2018 року щодо усунення перешкод у спілкуванні з дитиною не є доказом того, що ОСОБА_2 чинить такі перешкоди, та відповідні обставини в межах розгляду заяви про роз`яснення судом не встановлювались.

Доказів того, що ОСОБА_2 чинить йому певні перешкоди у спілкуванні з сином поза часом їх побачень, визначених судовими рішеннями, ОСОБА_1 не надано, його вимоги є неконкретизованими.

Обставини,що виникли після 24 лютого 2022 року, пов`язані зі збройною агресією російської федерації проти України, у зв`язку з якими відповідачка з дитиною виїхали за кордон, не можуть бути розцінені як її дії щодо перешкод у спілкуванні ОСОБА_1 з сином, оскільки спрямовані на збереження життя і здоров`я дитини в умовах воєнного стану, що є першочерговим.

З урахуванням наведеного, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення вимоги ОСОБА_1 про усунення перешкод у спілкуванні з сином.

Разом з тим, відмовляючи у частині вимог ОСОБА_1 щодо зобов`язання відповідачки повідомляти інформацію про дитину та забезпечувати зв`язок за допомогою месенджерів суд першої інстанції не врахував, що батько дитини бажає продовжувати спілкуватися із сином, однак їх спілкування з об`єктивних причин обмежено, що негативним чином впливає на розвиток відносин батька і сина.

Зобов`язання ОСОБА_2 як матері дитини повідомляти ОСОБА_1 про адресу фактичного перебування дитини у разі її зміни, про захворювання дитини, про виклик йому лікаря, поставлений діагноз, стан дитини, необхідні ліки, адреси лікарні впродовж доби з моменту настання таких обставинне є діянням, спрямованим на обмеження волевиявлення особи, і входить до поняття надання інформації про дитину, що є складовою контакту з дитиною, в розумінні статті 1 Закону України «Про охорону дитинства». При цьому, повідомлення батьку про важливі факти із життя дитини не можна розцінювати як обтяжливе зобов`язання.

Зазначене відповідає висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 09 листопада 2020 року у справі № 753/9433/17 (провадження № 61-3462св20).

Отже, з урахуванням інтересів дитини та прав батька на інформацію щодо свого сина, підстав для відмови у задоволенні таких вимог колегія суддів не вбачає.

Водночас, з урахуванням того, що відповідачка з дитиною перебувають за кордоном, вимоги ОСОБА_1 в частині зобов`язання ОСОБА_2 повідомляти йому про відсутність малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за місцем реєстрації або погодженим фактичним місцем мешкання більше 24 годин, є безпідставними, оскільки за місцем реєстрації в України дитина не мешкає вже тривалий час, що позивачу відомо, а його місце проживання в інший країні пов`язано з правилами надання тимчасового захисту і не завжди може бути узгоджено сторонами та залежати від них.

Також, з урахуванням того, що оплата послуг поштового зв`язку між країнами вимагає додаткових витрат, доцільним є саме покладення на відповідачку обов`язку повідомляти зазначені вище відомості ОСОБА_1 засобами електронної пошти, а не рекомендованим листом.

Вимогу ОСОБА_1 щодо встановлення йому необмеженого спілкування з дитиною засобами телефонного, поштового, електронного та іншого засобу зв`язку суд першої інстанції задовольнив, водночас відмовивши у частині щодо зобов`язання ОСОБА_2 забезпечувати такий зв`язок кожної неділі з 18:00 до 20:00 години та не перешкоджати спілкуванню за допомогою таких засобів зв`язку поза встановленим часом.

Судова колегія враховує, що тимчасовий виїзд дитини за кордон не може обмежувати право батька на спілкування з дитиною, яке з огляду на наявність технічної можливості та згоди батька з таким порядком, повинно реалізовуватися з метою підтримки сталих стосунків та емоційного контакту малолітньої дитини з її батьком.

Оскільки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не змогли погодити між собою порядок участі батька у вихованні дитини, цей порядок визначив суд, врахувавши всі обставини справи у сукупності, у тому числі і введення в Україні режиму воєнного стану, тимчасовий виїзд дитини за межі України. Забезпечення стабільного періодичного контакту батька і дитини шляхом використання відеоконференцзв`язку та месенджерів, спрямоване на забезпечення інтересів та права дитини на спілкування з обома батьками. Такий порядок спілкування достатнім чином відповідає обставинам справи, які склались на момент вирішення спору, та сучасним реаліям.

Водночас, колегія суддів вважає за доцільне також покласти на ОСОБА_2 обов`язок щодо забезпечення спілкування ОСОБА_1 з дитиною засобами телефонного, поштового, електронного та іншого засобу зв`язку кожної неділі з 18:00 до 20:00 години з урахуванням того, що організація такого спілкування, зокрема за кордоном, потребує її участі, та таке зобов`язання надає можливість виконувати рішення суду належним чином.

Аналогічних висновків щодо покладення на матір обов`язку забезпечити спілкування батька з дитиною засобами електронного зв`язку у подібних відносинах, зокрема з урахуванням перебування за кордоном, дійшов також Верховний Суд у постановах від 16 серпня 2023 року у справі № 331/24/22(провадження № 61-1791св23), від 15 березня 2024 року у справі № 755/13068/21 (провадження № 61-731св24), від 10 квітня 2024 року у справі № 381/1881/21 (провадження № 61-545св24), від 01 травня 2024 року у справі № 756/9059/20 (провадження № 61-17719 св 23).

Забезпечення найкращих інтересів дитини не виключає можливого втручання у приватне та сімейне життя одного з батьків дитини і не завжди може відповідати найкращим інтересам одного з батьків (постанова Верховного Суду від 02 листопада 2022 року у справі № 686/8535/20).

Разом з тим, доказів того, що ОСОБА_2 перешкоджає спілкуванню позивача з сином за допомогою вищевказаних засобів зв`язку, суду не надано, тож вимоги ОСОБА_1 щодо зобов`язання її не перешкоджати такому спілкуванню наразі є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Таким чином, з урахуванням обставин справи та інтересів дитини колегія суддів дійшла висновку щодо часткового скасування оскаржуваного заочного рішення суду в частині відмови у задоволенні вимог ОСОБА_1 з ухваленням в цій частині нового судового рішення про часткове задоволення його вимог з урахуванням його пояснень (клопотання - роз`яснення), а саме: зобов`язати ОСОБА_2 повідомляти батька дитини, ОСОБА_1 на електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_2 : про адресу фактичного перебування дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у разі її зміни, про захворювання дитини, про виклик йому лікаря, поставлений діагноз, стан дитини, необхідні ліки, адреси лікарні впродовж доби з моменту настання таких обставин; зобов`язати матір ОСОБА_2 забезпечувати зв`язок ОСОБА_1 з сином ОСОБА_3 засобами телефонного, поштового, електронного, відео та іншого засобу зв`язку кожної неділі з 18:00 до 20:00 години. В іншій оскаржуваній частині судове рішення про відмову у задоволенні позову слід залишити без змін.

В іншій частині заочне рішення суду не оскаржувалось та не переглядалось.

Відповідно до статті 141 ЦПК України, а також згідно із пунктом 35 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» № 10 від 17 жовтня 2014 року із змінами зазначено, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати положення статті 141 ЦПК України та керуватися тим, що судовий збір та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов та апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню, з ОСОБА_2 на його користь підлягає стягненню судовий збір за подання позову в розмірі 1 717,76 грн та апеляційної скарги в розмірі 1 932,48 грн, а всього 3 650,24 грн.

Керуючись ст. ст. 367, 368, ст.374, ст.376, ст. ст. 381 - 384, 389 ЦПК України,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Заочне рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 12 березня 2024 року в оскаржуваній частині - змінити.

Зобов`язати ОСОБА_2 повідомляти батька дитини, ОСОБА_1 ,на електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_2 : про адресу фактичного перебування дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у разі її зміни, про захворювання дитини, про виклик йому лікаря, поставлений діагноз, стан дитини, необхідні ліки, адреси лікарні впродовж доби з моменту настання таких обставин.

Зобов`язати ОСОБА_2 забезпечувати зв`язок ОСОБА_1 з сином ОСОБА_3 засобами телефонного, поштового, електронного, відео та іншого засобу зв`язку кожної неділі з 18:00 до 20:00 години.

В іншій оскаржуваній частині судове рішення - залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 3 650, 24 грн судового збору за подання позову та апеляційної скарги.

В іншій частині судове рішення не оскаржувалося та не переглядалося.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дня набрання законної сили.

Головуючий І.В. Бурлака

Судді Ю.М. Мальований

В. Б. Яцина

Повний текст постанови складено 13 червня 2024 року.