ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

30.05.2024Справа № 910/1129/24

За позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго"

до Антимонопольного комітету України

про визнання недійсним та скасування рішення

Суддя Котков О.В.

Секретар судового засідання Данилюк М.Д.

Представники учасників справи:

від позивача Полякова Л.В. , Комісар С.П.;

від відповідача Пащенко М.В.

В судовому засіданні 30.05.2024 року, відповідно до положень ст. 233, 240 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення, повідомлено представників позивача та відповідача, що повне рішення буде складено 13.06.2024 року.

СУТЬ СПОРУ:

30 січня 2024 року до Господарського суду міста Києва від Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (позивач) надійшла позовна заява б/н від 23.01.2024 року до Антимонопольного комітету України (відповідач) про визнання недійсним та скасування рішення Тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України від 14.11.2023 року № 58-р/тк у справі № 267/60/46-рп/к.23 про порушення КП "Київтеплоенерго" законодавства про захист економічної конкуренції.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуване рішення є протиправним, оскільки винесено відповідачем за відсутності належного збирання та аналізу доказів, внаслідок помилкового ототожнення різних видів послуг, які надаються позивачем, і як наслідок невірне визначення товарних меж ринку та кола споживачів для яких надається відповідний вид послуг, що зумовило порушення відповідачем застосування норм матеріального права через неповне з`ясування обставин, які мають значення для справи, не доведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи, і як наслідок неправильного застосування норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.02.2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/1129/24, ухвалено розгляд справи здійснювати у порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 07.03.2024 року.

В підготовчому засіданні 07.03.2024 року судом оголошувалася перерва.

За ч. 4 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України ухвали суду, які оформлюються окремим документом, постановляються в нарадчій кімнаті, інші ухвали суд може постановити, не виходячи до нарадчої кімнати.

Так, в підготовчому засіданні 02.04.2024 року судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження, яка занесена до протоколу судового засідання, та призначено справу № 910/1129/24 до судового розгляду по суті на 02.05.2024 року.

В судовому засіданні 02.05.2024 року судом оголошувалася перерва.

В судовому засіданні 30.05.2024 року представники позивача позовні вимоги підтримали та просили суд задовольнити позов. Представник відповідача проти позовних вимог заперечив та просив суд відмовити в позові у повному обсязі.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників учасників справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

14.11.2023 року тимчасовою адміністративною колегією Антимонопольного комітету України за результатами розгляду справи № 267/60/46-рп/к.23 постановлене рішення № 58-р/тк «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу».

В п. 1 резолютивної частини рішення тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України від 14.11.2023 року № 58-р/тк "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" визнано, що Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" у період з липня 2018 року по жовтень 2021 року займало монопольне (домінуюче) становище на ринку послуг з централізованого опалення в межах м. Києва, де розташовані теплові мережі, які закріплені за цим комунальним підприємством на праві господарського відання, із часткою 100 відсотків, оскільки на цьому ринку в нього не було жодного конкурента.

В п. 2 резолютивної частини рішення тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України від 14.11.2023 року № 58-р/тк "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" визнано, що дії Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго", які полягали у встановленні протягом липня 2018 року - жовтня 2021 року для споживачів обов`язку отримання технічних умов на встановлення вузлів обліку теплової енергії, порушенням, передбаченим частиною першою статті 13 та пунктом 2 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку послуг з централізованого опалення в межах (Інформація, доступ до якої обмежено), де розташовані теплові мережі, які закріплені за цим комунальним підприємством на праві господарського відання, що призвело до ущемлення інтересів споживачів, яке було б неможливим за умов існування значної конкуренції на цьому ринку.

За порушення, зазначене в пункті 2 резолютивної частини цього рішення, накладено на Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" штраф у розмірі 181 000,00 грн.

В п. 4 резолютивної частини рішення тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України від 14.11.2023 року № 58-р/тк "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" визнано, що дії Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго", які полягали у встановленні протягом липня 2018 року - жовтня 2021 року для споживачів обов`язку отримання технічних рішень на встановлення вузлів обліку теплової енергії, порушенням, передбаченим частиною першою статті 13 та пунктом 2 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку послуг з централізованого опалення в межах (Інформація, доступ до якої обмежено), де розташовані теплові мережі, які закріплені за цим комунальним підприємством на праві господарського відання, що призвело до ущемлення інтересів споживачів, яке було б неможливим за умов існування значної конкуренції на цьому ринку.

За порушення, зазначене в пункті 4 резолютивної частини цього рішення, накладено на Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" штраф у розмірі 321 000,00 грн.

Спірне рішення мотивоване тим, що:

(1) дії Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго", які полягали у встановленні протягом липня 2018 року - жовтня 2021 року для споживачів обов`язку отримання технічних умов на встановлення вузлів обліку теплової енергії, є порушенням, передбаченим частиною першою статті 13 та пунктом 2 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку послуг з централізованого опалення в межах м. Києва, де розташовані теплові мережі, які закріплені за Підприємством на праві господарського відання, що призвело до ущемлення інтересів споживачів, яке було б неможливим за умов існування значної конкуренції на цьому ринку;

(2) дії Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго", які полягали у встановленні протягом липня 2018 року - жовтня 2021 року для споживачів обов`язку отримання технічних рішень на встановлення вузлів обліку теплової енергії, є порушенням, передбаченим частиною першою статті 13 та пунктом 2 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку послуг з централізованого опалення в межах м. Києва, де розташовані теплові мережі, які закріплені за Підприємством на праві господарського відання, що призвело до ущемлення інтересів споживачів, яке було б неможливим за умов існування значної конкуренції на цьому ринку.

Позивач не погоджуючись з висновками Колегії вважає, що наявні підстави передбачені статтею 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" для скасування рішення № 58-р/тк від 14.11.2023 року тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України по справі № 267/60/46-рп/к.23, оскільки оскаржуване рішення прийняте внаслідок помилкового ототожнення різних видів послуг, які надаються позивачем, і як наслідок невірне визначення товарних меж ринку та кола споживачів для яких надається відповідний вид послуг.

Відповідач проти доводів позивача та задоволення позовних вимог заперечив з тих підстав, що висновки, викладені в оскаржуваному рішенні, відповідають фактичним обставинам справи та є обґрунтованими.

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Предметом позову у справі є вимоги позивача до відповідача про визнання недійсним та скасування рішення тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України від 14.11.2023 року № 58-р/тк у справі № 267/60/46-рп/к.23 про порушення КП "Київтеплоенерго" законодавства про захист економічної конкуренції.

Причиною виникнення спору у справі стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для визнання недійсним та скасування рішення тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України від 14.11.2023 року № 58-р/тк у справі № 267/60/46-рп/к.23 про порушення КП "Київтеплоенерго" законодавства про захист економічної конкуренції.

Згідно зі ст. 3 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" основним завданням Антимонопольного комітету України є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині: здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб`єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції; контролю за концентрацією, узгодженими діями суб`єктів господарювання та дотриманням вимог законодавства про захист економічної конкуренції під час регулювання цін (тарифів) на товари, що виробляються (реалізуються) суб`єктами природних монополій; сприяння розвитку добросовісної конкуренції; методичного забезпечення застосування законодавства про захист економічної конкуренції; здійснення контролю щодо створення конкурентного середовища та захисту конкуренції у сфері державних закупівель; проведення моніторингу державної допомоги суб`єктам господарювання та здійснення контролю за допустимістю такої допомоги для конкуренції.

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має такі повноваження, зокрема: розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та проводити розслідування за цими заявами і справами; приймати передбачені законодавством про захист економічної конкуренції розпорядження та рішення за заявами і справами, перевіряти та переглядати рішення у справах, надавати висновки щодо кваліфікації дій відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції; розглядати справи про адміністративні правопорушення, приймати постанови та перевіряти їх законність та обґрунтованість; перевіряти суб`єкти господарювання, об`єднання, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю щодо дотримання ними вимог законодавства про захист економічної конкуренції та під час проведення розслідувань за заявами і справами про порушення законодавства про захист економічної конкуренції; при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб`єктів господарювання, об`єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом.

Згідно з ч. 1 ст. 35 Закону України "Про захист економічної конкуренції" розгляд справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції починається з прийняттям розпорядження про початок розгляду справи та закінчується прийняттям рішення у справі.

Частиною 1 статті 48 Закону України "Про захист економічної конкуренції" визначено, що за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції; накладення штрафу тощо.

Як визначено статтею 41 Закону України "Про захист економічної конкуренції", а також зазначено і у п. 12 Правил розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції (Правил розгляду справ), які затверджено розпорядженням Антимонопольного комітету України від 19.04.1994 №5, доказами у справі можуть бути будь-які фактичні дані, які дають можливість встановити наявність або відсутність порушення. Ці дані встановлюються такими засобами: поясненнями сторін і третіх осіб, поясненнями службових осіб та громадян, письмовими доказами, речовими доказами і висновками експертів. Усні пояснення сторін, третіх осіб, службових чи посадових осіб та громадян, які містять дані, що свідчать про наявність чи відсутність порушення, фіксуються у протоколі.

Пунктом 32 Правил розгляду справ встановлено, що у рішенні наводяться мотиви рішення, зазначаються встановлені органом Комітету обставини справи з посиланням на відповідні докази, а також положення законодавства, якими орган Комітету керувався, приймаючи рішення. Під час вирішення питання про накладення штрафу у резолютивній частині рішення вказується розмір штрафу. Резолютивна частина рішення, крім відповідних висновків та зобов`язань, передбачених статтею 48 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у необхідних випадках має містити вказування на дії, які відповідач повинен виконати або від яких утриматися для припинення порушення та усунення його наслідків, а також строк виконання рішення.

Згідно з пунктом 2 статті 50 Закону порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції є зловживання монопольним (домінуючим) становищем.

Відповідно до ч. 1 - 3 статті 13 Закону зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку є дії чи бездіяльність суб`єкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, що призвели або можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, або ущемлення інтересів інших суб`єктів господарювання чи споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку.

Зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку, зокрема, визнається: 1) встановлення таких цін чи інших умов придбання або реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку; 2) застосування різних цін чи різних інших умов до рівнозначних угод з суб`єктами господарювання, продавцями чи покупцями без об`єктивно виправданих на те причин; 3) обумовлення укладання угод прийняттям суб`єктом господарювання додаткових зобов`язань, які за своєю природою або згідно з торговими та іншими чесними звичаями у підприємницькій діяльності не стосуються предмета договору; 4) обмеження виробництва, ринків або технічного розвитку, що завдало чи може завдати шкоди іншим суб`єктам господарювання, покупцям, продавцям; 5) часткова або повна відмова від придбання або реалізації товару за відсутності альтернативних джерел реалізації чи придбання; 6) суттєве обмеження конкурентоспроможності інших суб`єктів господарювання на ринку без об`єктивно виправданих на те причин; 7) створення перешкод доступу на ринок (виходу з ринку) чи усунення з ринку продавців, покупців, інших суб`єктів господарювання.

Зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку забороняється і тягне за собою відповідальність згідно з законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону суб`єкт господарювання займає монопольне (домінуюче) становище на ринку товару, якщо: на цьому ринку у нього немає жодного конкурента; не зазнає значної конкуренції внаслідок обмеженості можливостей доступу інших суб`єктів господарювання щодо закупівлі сировини, матеріалів та збуту товарів, наявності бар`єрів для доступу на ринок інших суб`єктів господарювання, наявності пільг чи інших обставин.

Монопольним (домінуючим) вважається становище суб`єкта господарювання, частка якого на ринку товару перевищує 35 відсотків, якщо він не доведе, що зазнає значної конкуренції (ч. 2 ст. 12 Закону).

Обов`язок з доведення в суді факту зайняття суб`єктом господарювання монопольного (домінуючого) становища на ринку покладається на Антимонопольний комітет України або його територіальне відділення, яке є стороною у справі.

Водночас за змістом приписів ст. 12 Закону України "Про захист економічної конкуренції" суб`єкт господарювання, який заперечує зайняття ним монопольного (домінуючого) становища на ринку товару, має довести, що він зазнає значної конкуренції.

В оскаржуваному рішенні Комітетом при встановлені монопольного (домінуючого) становища Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" на ринку надання послуг з централізованого опалення в межах м. Києва, де розташовані теплові мережі, які закріплені за цим комунальним підприємством на праві господарського відання, встановлено наступне.

Як вказано в пункті 21 рішення, основним видом діяльності КП «Київтеплоенерго» є постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря (код за КВЕД 35.30).

Суб`єктом господарювання, який становить об`єкт аналізу щодо визначення монопольного (домінуючого) становища, є КП «Київтеплоенерго», яке до листопада 2021 року надавало послуги з централізованого опалення в межах м. Києва, де розташовані теплові мережі, які закріплені за Підприємством на праві господарського відання.

Згідно із статтею 1 Закону України «Про теплопостачання» теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об`єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу; споживач теплової енергії - фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» вузол обліку - комплекс пристроїв (у тому числі засобів вимірювальної техніки, що відповідають вимогам технічних регламентів), допоміжного обладнання та матеріалів до них, призначений для вимірювання спожитої теплової енергії та води, а також технічної реєстрації результатів такого вимірювання, включаючи засоби дистанційної передачі результатів вимірювання (за наявності); вузол комерційного обліку - вузол обліку, що забезпечує загальний облік споживання відповідної комунальної послуги в будівлі, її частині (під`їзді), обладнаній окремим інженерним вводом; кінцевий споживач комунальної послуги - особа, яка здійснює кінцеве споживання комунальної послуги для власних потреб та є стороною договору про надання відповідної комунальної послуги як споживач (або є співвласником багатоквартирного будинку, об`єднання співвласників або управитель якого уклали відповідний договір про надання комунальної послуги в інтересах співвласників) згідно із Законом України «Про житлово-комунальні послуги».

Відповідно до абз. 11 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», який діяв до 01.05.2019 року, комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газопостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.

Згідно із частиною першою статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» комунальними послугами є, зокрема, послуги з централізованого опалення.

Відповідно до ч. 4 ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» виконавцем послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води для об`єктів усіх форм власності є суб`єкт господарювання з постачання теплової енергії (теплопостачальна організація).

З 01.05.2019 року введено в дію Закон України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 року № 2189-УШ, який запроваджує нову термінологію та класифікацію комунальних послуг.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 5 Закону до комунальних послуг належать, зокрема, послуги з постачання теплової енергії.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 6 Закону виконавцями комунальних послуг, зокрема, послуг з постачання теплової енергії є теплопостачальна організація.

Відповідно до листа Підприємства від 21.05.2021 року № 28АУ/02/1у/3/2105 КП «Київтеплоенерго» здійснює постачання теплової енергії та надає і проводить нарахування за послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води з 01.05.2018 року.

Відповідно до листа КП «Київтеплоенерго» від 30.03.2023 року № 28АУ/02/1у/3/1617 Підприємство почало надавати послуги з постачання теплової енергії з 01.11.2021 року.

Текст індивідуального договору про надання КП «Київтеплоенерго» послуг з постачання теплової енергії, що є публічним договором приєднання, опубліковано на вебсайті Підприємства.

Відповідно до пункту 3 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону договори про надання комунальних послуг, укладені до введення в дію Закону, зберігають чинність на умовах, визначених такими договорами, до дати набрання чинності договорами про надання комунальних послуг укладеними за правилами, визначеними Законом. У разі, якщо згідно з такими договорами передбачено більш ранній строк їх припинення, такі договори вважаються продовженими на той самий строк і на тих самих умовах.

Договори про надання комунальних послуг, у тому числі із співвласниками багатоквартирних будинків, які не прийняли рішення про модель організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг, мають бути укладені виконавцями відповідних комунальних послуг протягом двох місяців з дня набрання чинності рішенням Кабінету Міністрів України про затвердження типових публічних договорів приєднання про надання комунальних послуг.

Викладені обставини підтверджують, що до дати укладення нових договорів про надання комунальних послуг за вимогами і правилами Закону, нарахування плати за комунальні послуги Підприємство мало здійснювати відповідно до договорів, укладених до 01.05.2019 року, тобто договорів про надання послуги з централізованого опалення.

Згідно з пунктами 4.1 та 4.2 Методики перелік товарів, щодо яких має визначатися монопольне (домінуюче) становище суб`єкта господарювання, складається з товарів (товарних груп), які обертаються в Україні чи на відповідній частині її території і які мають для продавців (постачальників, виробників), покупців (споживачів, користувачів) ознаки одного (подібного, аналогічного) товару (товарної групи).

Визначення ознак одного (подібного, аналогічного) товару (товарної групи) здійснюється з огляду на подібність, зокрема: споживчих характеристик, умов споживання, умов реалізації та цін.

Частиною четвертою статті 19 Закону передбачено, що виконавцем послуг з централізованого опалення для об`єктів усіх форм власності є суб`єкт господарювання з постачання теплової енергії (теплопостачальна організація).

Відповідно до пункту 2 Правил № 630 централізоване опалення - послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у забезпеченні нормативної температури повітря у приміщеннях квартири (будинку садибного типу), яка надається виконавцем з використанням внутрішньобудинкових систем теплопостачання.

Згідно з пунктом 8 Правил № 630 послуги з централізованого опалення надаються споживачеві згідно з договором, що оформляється на основі типового договору про надання послуг з централізованого опалення.

Типовий договір про надання послуг з централізованого опалення затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630.

Відповідно до листа Підприємства від 21.05.2021 № 28АУ/02/1у/3/2105 КП «Київтеплоенерго» уніфікований текст договору було оприлюднено в газеті Київської міської ради «Хрещатик» від 28.03.2018 № 34 (5085), який вважається акцептованим (прийнятим) усіма споживачами, які в установленому порядку не надали заперечення щодо умов цього договору.

Предметом договорів про надання послуг з централізованого опалення, які відповідно до договорів про надання послуг з централізованого опалення КП «Київтеплоенерго» укладало із споживачами до листопада 2021 року, Підприємство визначило, що виконавець зобов`язується своєчасно надавати споживачеві відповідної якості послуги з централізованого опалення згідно із чинними нормативами, а споживач зобов`язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, що передбачена договором.

Підприємством також укладались договори «Про постачання теплової енергії у гарячій воді».

Відповідно до пункту 1.1 договору предметом договору є постачання, користування та своєчасна оплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді, на умовах, передбачених цим договором.

Згідно з пунктом 2.2.1 договору Підприємство зобов`язується постачати теплову енергію у гарячій воді на потреби: опалення та вентиляції в період опалювального сезону, гарячого водопостачання - протягом року.

Відповідно до пункту 5.1 договору облік споживання теплової енергії проводиться за приладом обліку.

Отже, згідно з договорами «Про постачання теплової енергії у гарячій воді» КП «Київтеплоенерго» зобов`язано постачати теплову енергію у гарячій воді, зокрема, на потреби опалення, а облік споживання теплової енергії за такими договорами проводився за приладами обліку теплової енергії.

Тобто, укладаючи відповідні договори з КП «Київтеплоенерго» споживач буде використовувати теплову енергію для опалення відповідних приміщень.

Отже, договори Підприємства не містять положень щодо обов`язку (вимог) споживачів отримувати технічні умови та технічні рішення на встановлення вузлів обліку.

У пункті 1.3 Методики визначено, що: ринок товару (товарний ринок) - сфера обороту товару (взаємозамінних товарів), на який протягом певного часу і в межах певної території є попит і пропозиція; товарні межі ринку - товар (товарна група), сукупність схожих, однорідних предметів господарського обороту, в межах якої споживач за звичайних умов може перейти від споживання певного виду предметів господарського обороту до споживання іншого.

Згідно з пунктами 5.1 та 5.3 Методики товарні межі ринку визначаються шляхом формування групи взаємозамінних товарів (товарних груп), у межах якої споживач за звичайних умов може легко перейти від споживання одного товару до споживання іншого.

На підставі викладеного Комітетом було зроблено висновок, що враховуючи зміст укладених КП «Київтеплоенерго» договорів зі споживачами кінцевим результатом реалізації цих договорів є отримання теплової енергії від Підприємства саме для опалення.

У пункті 1.3 Методики визначено, що територіальні (географічні) межі ринку - територія зі сферою взаємовідносин купівлі-продажу товару (групи товарів), в межах якої за звичайних умов споживач може легко задовольнити свій попит на певний товар і яка може бути, як правило, територією держави, області, району, міста тощо або їхніми частинами.

Відповідно до пункту 6.1 Методики територіальні (географічні) межі ринку певного товару (товарної групи) визначаються шляхом установлення мінімальної території, за межами якої з точки зору споживача придбання товарів (товарної групи), що належить до групи взаємозамінних товарів (товарної групи), є неможливим або недоцільним.

При остаточному визначенні територіальних (географічних) меж ринку визначальною є менша здатність до переміщення або попиту, або пропозиції.

У пункті 1.3 Методики визначено, що часові межі ринку - час стабільності ринку, тобто період, протягом якого структура ринку, співвідношення попиту та пропозиції на ньому істотно не змінюються.

Відповідно до пунктів 7.1 та 7.2 Методики часові межі ринку визначаються як проміжок часу (як правило - рік), протягом якого відповідна сукупність товарно-грошових відносин між продавцями і споживачами утворює ринок товару із сталою структурою.

У випадках, коли період повного обороту авансованого капіталу у виробництві відповідного товару є більшим, ніж один рік, як часові межі ринку як правило визначається проміжок часу, який дорівнює від одного до трьох зазначених періодів обороту капіталу.

Часові межі досліджуваного ринку визначено виходячи з мети розслідування та охоплюють період вчинення (Інформація, доступ до якої обмежено) порушень законодавства про захист економічної конкуренції, а саме: неправомірного встановлення Підприємством для споживачів обов`язків платного отримання технічних умов на встановлення вузлів обліку теплової енергії та технічних рішень на встановлення вузлів обліку теплової енергії.

Комітетом встановлено, що у період з липня 2018 року по жовтень 2021 року КП «Київтеплоенерго» було єдиним виконавцем послуг з централізованого опалення в м. Києві, де розташовані теплові мережі, які закріплені за Підприємством на праві господарського відання.

У пункті 1.3 Методики визначено, що бар`єри вступу на ринок - обставини, які перешкоджають новим суб`єктам господарювання почати конкурувати на рівних із суб`єктами господарювання, що вже діють на певному товарному ринку.

Відповідно до пункту 9.2 Методики бар`єрами для вступу потенційних конкурентів на відповідний ринок є: обмеження за попитом, пов`язані з високою насиченістю ринку товарами (товарними групами) та низькою платоспроможністю покупців; адміністративні обмеження; економічні та організаційні обмеження; екологічні обмеження; нерозвиненість ринкової інфраструктури; інші обмеження, що спричиняють суттєві витрати, необхідні для вступу на певний ринок товару (товарної групи).

Бар`єрами вступу на досліджуваний ринок є адміністративні, економічні та організаційні обмеження, пов`язані з необхідністю отримання дозвільних документів, побудови (модернізації) відповідної інфраструктури, що потребує значних капіталовкладень та тривалого часу.

Таким чином, КП «Київтеплоенерго» у період з липня 2018 року по жовтень 2021 року займало монопольне (домінуюче) становище на ринку послуг з централізованого опалення в межах м. Києва, де розташовані теплові мережі, які закріплені за Підприємством на праві господарського відання, з часткою 100%, оскільки на цьому ринку в нього не було жодного конкурента.

Наказом КП «Київтеплоенерго» затверджено та впроваджено в роботу Підприємства «Процедуру отримання технічних умов на приєднання до теплових мереж Підприємства та технічних рішень щодо проєктів теплопостачання» (Процедура № 124).

Відповідно до пункту 3.1 Процедури № 124 оплата вартості послуг з видачі технічних умов та технічних рішень здійснюється замовником у порядку, встановленому Підприємством, відповідно до затвердженого кошторису.

Згідно з додатком 7 до Процедури № 124 вартість послуг Підприємства становила: з видачі технічних умов на встановлення вузлів обліку теплової енергії - 1121,83 грн з ПДВ; з видачі технічних рішень щодо проєктів на встановлення вузлів обліку теплової енергії - 1704,00 грн з ПДВ.

Наказом КП «Київтеплоенерго» «Про розрахунок вартості робіт з підготовки та видачі технічних умов на приєднання до теплових мереж та технічних рішень з проєктів теплопостачання» (Наказ № 308) затверджено та впроваджено в роботу Підприємства з 02.05.2019 року, зокрема: кошторис витрат на підготовку та видачу технічних умов з встановлення (заміни) вузла обліку теплової енергії у розмірі 1389,24 грн з ПДВ; кошторис витрат на підготовку та видачу технічних рішень з встановлення (заміни) вузла обліку теплової енергії у розмірі 2110,10 грн з ПДВ.

У зв`язку із чим визначена додатком 7 до Процедури № 124 вартість послуг Підприємства з видачі технічних умов на встановлення вузлів обліку теплової енергії та технічних рішень щодо проєктів на встановлення вузлів обліку теплової енергії в подальшому не застосовувалася.

Наказом КП «Київтеплоенерго» від 13.05.2021 року № 382 (Наказ № 382) затверджено та впроваджено в роботу Підприємства з 13.05.2021 року, зокрема: кошторис витрат на підготовку та видачу технічних умов з встановлення (заміни) вузла обліку теплової енергії у розмірі 1898, 00 грн з ПДВ; кошторис витрат на підготовку та видачу технічних рішень з встановлення (заміни) вузла обліку теплової енергії у розмірі 2197,00 грн з ПДВ.

Пунктом 3 Наказу № 382 визнано таким, що втратив чинність Наказ № 308 з 13.05.2021 року.

Тобто визначена Наказом № 308 вартість послуг Підприємства з видачі технічних умов на встановлення вузлів обліку теплової енергії та технічних рішень щодо проєктів на встановлення вузлів обліку теплової енергії в подальшому не застосовувалася.

Отже, з липня 2018 року по жовтень 2021 року вартість послуг з видачі технічних умов на встановлення вузла обліку теплової енергії та видачі технічних рішень на встановлення вузла обліку теплової енергії зростала.

Листом від 24.02.2023 року № 28АУ/02/1у/3/929 КП «Київтеплоенерго» повідомило, що споживачам надавало такі документи: 1) вихідні дані для проєктування встановлення або заміни вузлів обліку теплової енергії - технічні умови; 2) технічні рішення щодо проєктів встановлення (заміни) вузлів обліку теплової енергії.

Відповідно до роз`яснень Мінрегіону, надісланих листом від 30.12.2021 року № 7/11/20179-21, щодо питань, пов`язаних із видачою технічних умов на встановлення вузлів комерційного обліку, оснащення будівель вузлами комерційного обліку та відповідна проєктна документація не потребують видачі технічних умов та інших вимог до встановлення вузла комерційного обліку, погодження з державними органами, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими особами, операторами зовнішніх інженерних мереж, виконавцями комунальних послуг. За висновками Мінрегіону чинним законодавством не передбачена видача технічних умов на встановлення вузла комерційного обліку для споживачів.

Отже, КП «Київтеплоенерго» при наданні послуг з централізованого опалення безпідставно встановлювало для споживачів обов`язки отримувати технічні умови на встановлення вузлів обліку теплової енергії та технічних рішень на встановлення вузлів обліку теплової енергії та незаконно стягувало плату за їх надання.

Листом від 24.02.2023 року № 28АУ/02/1у/3/929 КП «Київтеплоенерго» повідомило, що фактично надавало платні послуги з видачі технічних умов на встановлення вузлів обліку теплової енергії та видачі технічних рішень щодо проєктів встановлення вузлів обліку теплової енергії до листопада 2021 року.

Листом від 30.03.2023 року № 28АУ/02/1у/3/1617 КП «Київтеплоенерго» зазначило, що з 01.11.2021 року Підприємство почало надавати послуги з постачання теплової енергії, а тому саме з цього періоду підлягає застосуванню Закону про комерційний облік.

У зв`язку із цим видано наказ від 28.12.2021 року № 968 «Про затвердження Процедури отримання технічних умов на приєднання до теплових мереж КП «Київтеплоенерго» та технічних рішень щодо проєктів теплопостачання» (Наказ № 968).

Відповідно до пункту 4 Наказу № 968 Процедура № 124 втратила чинність.

Згідно з пунктом 1 Наказу № 968 затверджена та впроваджена в роботу нова Процедура отримання технічних умов на приєднання до теплових мереж КП «Київтеплоенерго» та технічних рішень щодо проєктів теплопостачання.

Наказ № 968 не передбачає обов`язку отримувати технічні умови та технічні рішення на встановлення вузлів обліку теплової енергії.

Листом від 30.03.2023 року № 28АУ/02/1у/3/1617 КП «Київстеплоенерго» повідомило, що інших процедур отримання технічних умов та технічних рішень щодо встановлення вузлів обліку теплової енергії Підприємством не затверджувалося.

Отже, КП «Київтеплоенерго» припинило встановлювати для споживачів обов`язок отримувати технічні умови та технічні рішення на встановлення вузлів обліку теплової енергії.

З огляду на зазначене, суд погоджується із доводами Комітету, що встановлення КП «Київтеплоенерго» протягом липня 2018 року - жовтня 2021 року для споживачів обов`язків отримання технічних умов на встановлення вузлів обліку теплової енергії та технічних рішень на встановлення вузлів обліку теплової енергії було б неможливим за умови існування значної конкуренції на ринку, адже в такому випадку споживачі послуг з централізованого опалення мали б можливість обирати між кількома виконавцями таких послуг та, у разі ущемлення їх інтересів, обрали б іншого виконавця.

У разі відсутності конкуренції на ринку послуг з централізованого опалення в межах м. Києва, де розташовані теплові мережі, які закріплені за Підприємством на праві господарського відання, і, як наслідок, відсутності у споживачів КП «Київтеплоенерго» альтернативи щодо придбання послуг з централізованого опалення, зазначені дії призвели до ущемлення інтересів споживачів і наслідків такого ущемлення (споживачі понесли додаткові витрати на отримання технічних умов та технічних рішень на встановлення вузлів обліку теплової енергії та позбавлені можливості сплачувати за показниками комерційних вузлів обліку за фактично використані обсяги теплової енергії, а також вимушені сплачувати за нормами споживання, що є значно дорожче).

Видача технічних умов для встановлення вузла комерційного обліку КП «Київтеплоенерго» не може розглядатися як окремий ринок.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про захист економічної конкуренції» визначено терміни «ринок товару» та «товар». Так, зокрема, ринок товару (товарний ринок) - сфера обороту товару (взаємозамінних товарів), на який протягом певного часу і в межах певної території є попит і пропозиція; товар - будь-який предмет господарського обороту, в тому числі продукція, роботи, послуги, документи, що підтверджують зобов`язання та права (зокрема цінні папери).

Аналізуючи дії Підприємства, встановлено, що в цьому випадку відсутня сфера обороту товару, оскільки відсутній товар, попит і пропозиція на нього.

Підприємство самостійно своїм споживачам послуг з централізованого опалення всупереч чинному законодавству нав`язувало неправомірні вимоги отримувати технічні умови та технічні рішення на встановлення вузлів обліку теплової енергії.

При цьому, самі по собі технічні умови та технічні рішення на встановлення вузлів обліку теплової енергії не використовувались як товар, який споживається споживачем.

Отримання споживачами технічних умов та технічних рішень на встановлення вузлів обліку теплової енергії було обов`язковою умовою для подальшого обліку спожитої послуги, у тому числі спожитої теплової енергії.

Підтвердженням відсутності окремого товару, а відповідно і ринку товару, саме послуг з видачі технічних умов та послуг з видачі технічних рішень на встановлення вузла комерційного обліку є той факт, що вимоги, які висувало Підприємство, не були передбачені законодавством у сфері теплопостачання, як у період порушення, так і на даний час.

Іншими нормативно-правовими актами, які були чинними протягом досліджуваного періоду з липня 2018 року по жовтень 2021 року, зокрема Законом України «Про теплопостачання» та Правилами користування тепловою енергією, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 № 1198 (Правила № 1198) також не передбачено обов`язку споживачів (як юридичних осіб, так і фізичних осіб) отримувати технічні умови та технічні рішення на встановлення вузлів обліку теплової енергії, та оплачувати за видачу технічних умов та технічних рішень.

При цьому розділ «Технічні умови приєднання споживачів теплової енергії» Правил № 1198 встановлює вимоги до споживачів отримувати технічні умови на приєднання до теплових мереж, а не на встановлення вузлів обліку теплової енергії.

Відповідно до пункту 7 Правил № 1198 усі системи теплопостачання і теплоспоживання повинні бути забезпечені вузлами обліку відповідно до затверджених технічних умов і проектів.

Разом із тим, у період порушення - з липня 2018 року по жовтень 2021 року діяли норми Закону про комерційний облік.

Пункт 7 Правил № 1198 не був приведений у відповідність із Законом про комерційний облік.

Отже, пункт 7 Правил № 1198 не може бути взятий до уваги та застосування.

Таким чином, при встановленні вузлів обліку теплової енергії Підприємство повинно було керуватися Законом про комерційний облік та підзаконними актами, які регулювали питання встановлення вузлів обліку теплової енергії і не суперечили закону.

Відповідно до листа КП «Київтеплоенерго» від 24.02.2023 року № 28АУ/02/1у/3/929 Підприємство фактично надавало платні послуги з 2019 року, зокрема: з видачі технічних умов на встановлення вузлів обліку теплової енергії - до листопада 2021 року; з видачі технічних рішень щодо проектів встановлення вузлів обліку теплової енергії - до листопада 2021 року».

Таким чином, Підприємство не тільки встановило обов`язкові вимоги отримання технічних умов та технічних рішень на встановлення вузлів обліку теплової енергії, але й отримувало кошти за видачу технічних умов та видачу технічних рішень на встановлення вузлів обліку теплової енергії.

В оскаржуваному рішенні Комітет констатував, що зазначені дії КП «Київтеплоенерго» призвели до ущемлення інтересів споживачів шляхом понесення додаткових витрат на отримання технічних умов та технічних рішень на встановлення вузлів обліку теплової енергії.

Відповідно до частини першої статті 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції» зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку є дії чи бездіяльність суб`єкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, що призвели або можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, або ущемлення інтересів інших суб`єктів господарювання чи споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку.

Пунктом 2 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції» передбачено, що порушенням законодавства про захист економічної конкуренції є зловживання монопольним (домінуючим) становищем.

Враховуючи вищевикладене, дії позивача, які полягали у встановленні протягом липня 2018 року - жовтня 2021 року для споживачів обов`язку отримання технічних умов на встановлення вузлів обліку теплової енергії, є порушенням, передбаченим частиною першою статті 13 та пунктом 2 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку послуг з централізованого опалення в межах м. Києва, де розташовані теплові мережі, які закріплені за Підприємством на праві господарського відання, що призвело до ущемлення інтересів споживачів, яке було б не можливим за умов існування значної конкуренції на цьому ринку, а дії КП «Київтеплоенерго», які полягали у встановленні протягом липня 2018 року - жовтня 2021 року для споживачів обов`язку отримання технічних рішень на встановлення вузлів обліку теплової енергії, є порушенням, передбаченим частиною першою статті 13 та пунктом 2 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку послуг з централізованого опалення в межах м. Києва, де розташовані теплові мережі, які закріплені за Підприємством на праві господарського відання, що призвело до ущемлення інтересів споживачів, яке було б неможливим за умов існування значної конкуренції на цьому ринку.

Вказаних висновків під час розгляду даної справи позивачем спростовано не було.

Верховний Суд звертав увагу на те, що господарські суди не повинні перебирати на себе не притаманні суду функції, які здійснюються виключно органами АМК, та знову встановлювати товарні, територіальні (географічні), часові межі певних товарних ринків після того, як це зроблено зазначеними органами, й на підставі цього робити висновки про наявність чи відсутність монопольного (домінуючого) становища суб`єкта господарювання на ринку. При цьому господарські суди під час розгляду справ мають перевіряти правильність застосування органами АМК відповідних правових норм, зокрема, Методики.

Відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного, зокрема, у постановах Верховного Суду від 22.05.2018 року у справі № 910/6999/17, від 19.06.2018 року у справі № 910/3047/17, від 11.06.2019 року у справі № 915/523/18, від 05.03.2020 року у справі № 910/2921/19, господарські суди у розгляді справ про визнання недійсними рішень органів АМК про порушення законодавства про захист економічної конкуренції не повинні перебирати на себе не притаманні суду функції, які здійснюються виключно органами АМК.

Встановивши обставини даної справи та надавши відповідну правову оцінку зібраним у справі доказам із застосуванням стандарту доказування, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що належних, допустимих та достатніх доказів на спростування висновків відповідача позивачем не надано, а всі заперечення проти викладених у рішенні висновків зводяться до переоцінки встановлених відповідачем обставин, подій та фактів. При цьому, здійснення переоцінки висновків Комітету в процесі оскарження прийнятого ним рішення в судовому порядку, нормами чинного законодавства не передбачено.

Статтею 59 Закону України «Про захист економічної конкуренції» визначено, що підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне з`ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; заборона концентрації відповідно до Закону України «Про санкції»; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов`язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.

Перевіривши юридичну оцінку обставин справи відповідача та повноту їх встановлення в оскаржуваному рішенні, суд дійшов висновку про те, що відповідачем дотримано вимоги Закону України «Про захист економічної конкуренції», у зв`язку з чим всебічно, повно і об`єктивно розглянуто обставини справи, досліджено подані документи, належним чином проаналізовано відносини сторін.

Підсумовуючи викладені вище фактичні обставини, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства та матеріалів справи в цілому, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Судові витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.

Керуючись ст. 73, 86, 129, 219, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

В позові відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 13.06.2024р.

Суддя О.В. Котков