Справа № 2-434/2010р

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

18 жовтня 2010 року Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу в складі:

головуючого-судді Черкасенко Т.Г,

при секретарі – Курєпіна Н.В.,

з участю позивача ОСОБА_2

представника відповідача Алексейчук М.П,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши   в відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до виконкому Центрально-Міської районної у місті Кривий ріг Ради, ОСОБА_5, третя особа: державний нотаріус Першої Криворізької державної нотаріальної контори про визнання незаконним правового акту, який порушує право власності та визнання частково не дійсним договору купівлі-продажу, суд –

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до виконкому Центрально-Міської районної у місті Кривий ріг Ради, ОСОБА_5, третя особа: державний нотаріус Першої Криворізької державної нотаріальної контори про визнання незаконним правового акту, який порушує право власності та визнання частково не дійсним договору купівлі-продажу, мотивуючи свої позовні вимоги тим, що  на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 04.10.1989 року І-ою Криворізькою державною нотаріальною конторою йому належить домоволодіння, яке складається з двох житлових будинків: кам”яного будинку А-1, житловою площею 25,20 кв.м. та глинобитного  Б-1, сараю В, душу Ж, вбиральні Л,К, огорожі 31-4, замощення 2-3, які розташовані на земельній ділянці площею 656 кв.м. АДРЕСА_1

Відповідачу ОСОБА_5 належить 3/10 цього ж домоволодіння згідно договору купівлі-продажу, посвідченого 23.10.1991 року І-ою Криворізькою державною нотаріальною конторою, відповідно до якого відповідачу перейшло 3/10 частини кам”яного будинку А-1, площею 25,2 кв.м. та глинобитного будинку Б-1, площею 19,5- кв.м., сараю В, бесідки З, навіси И, душу Ж, вбиральні Л,К, парканів 1-4, водоколонки, замощення 2-3 по АДРЕСА_1 що розташовані на земельній ділянці площею656 кв.м.

В 2007 році в провадженні Центрально-Міського райсуду м. Кривого Рогу знаходилась цивільна справа за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_1 про визначення самочинною забудову літньої кухні і знесення її.

При розгляді справи по суті при огляді інвентарної справи на домоволодіння по вул. Краківська, 47,45 м. Кривого Рогу, належного ОСОБА_1 і ОСОБА_2, позивач ознайомився з рішенням виконкому Центрально_- Міської районної у м. Кривий ріг Ради за № 233/7 від 23 серпня 1991 року згідно з яким на ім,я уже на той час померлого співвласника спільної часткової власності – ОСОБА_7 були узаконені самочинно забудованої побудови: збільшено житлову площу на 0,8 кв.м, веранду 1,7х8,84, навіс 2,45х3,75 і повітку 2,04 х3,8 м, вбиральню К.

ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_1. Після його смерті  спадщину прийняла його дружина ОСОБА_8

Взнавши про рішення виконкому райради від 23 серпня 1991 року, ОСОБА_1 звернувся в 2007 році з адміністративним позовом до Центрально-Міського райсуду м. Кривого Рогу про визнання рішення недійсним, рішенням якого від 11 листопада 2007 року в задоволені позову відмовлено. Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 2 жовтня 2008 року винесене рішення суду було скасовано в зв.язку з наявністю спору про право і йому запропоновано звернутися до суду в загальному порядку з позовом.

ОСОБА_1 вважає, що  правовий акт органу державної влади суттєво порушує його права, як співвласника спільної часткової власності, що надає йому право вимагати скасування його на тих підставах, що на момент прийняття рішення виконкомом райради № 233/7 від 23 серпня 1991 року він був співвласником спільної часткової власності, частка кожного із співвласників не виділена в натурі і на сьогоднішній день, не визначені межі земельних ділянок кожного співвласника, наявність добудов, розташованих на спільній земельній ділянці не дає можливості йому як співвласнику виділити належну йому частину домоволодіння в натурі і вирішити питання про порядок користування земельною ділянкою співвласників. Наявність добудов, розташованих на спільній земельній ділянці не дає можливості ткач як співвласнику домоволодіння виділити належну йому частку в спільній частковій власності в натурі, а також вирішити питання про порядок користування земельною ділянкою співвласників та розпорядитися належною частиною домоволодіння на свій розсуд.

На момент винесення рішення виконкому райради в 1991 році від ОСОБА_1, як співвласника часткової власності не вимагали згоди на узаконення самочинних забудов, які збільшили житловий  будинок Б-1, не направляли ОСОБА_1 копії винесеного рішення виконкому райради.  

Із тексту рішення виконкому райради не вказано, що співвласнику ОСОБА_7 належить 3/10 частин домоволодіння, про ОСОБА_1 немає взагалі згадки в рішенні, хоча згідно з правовстановчих документів йому належить більша частина домоволодіння – 7/10 часток.

Крім цього самочинного збільшення житлової площі житлового будинку Б 1, співвласником якого на 7/10 частин є ОСОБА_1, новий співвласник ОСОБА_5 добудував житловий будинок Б 1 самочинно 2 поверхи, збільшив самочинно вдвічі площу житлового будинку Б 1, самочинно побудував гараж і всі ці самочинні забудови були побудовані без згоди ткача і з посиланням на рішення райради № 233/7 від 23 серпня 1991 року і всі забудови згідно з рішенням виконкому були включені в договір купівлі-продажу 3/10 частин спірного домоволодіння ОСОБА_9 – ОСОБА_6, посвідченого державним нотаріусом першої криворізької державної нотаріальної контори 23 жовтня 1991 року, що свідчить про недійсність право чину в цій частині.

Таким чином, ОСОБА_1 вважає, що при винесенні рішення виконкомом Центрально-міської районної у місті Кривий ріг Ради в 1991 році повністю були проігноровані його права, як співвласника спільної часткової в домоволодінні № 45-47 по вул. краківській м. Кривого Рога і всі ці забудови не обґрунтовано ввійшли в договір купівлі-продажу 3/10 частин домоволодіння.

В зв.язку з викладеним ОСОБА_1 просить суд поновити пропущений по поважній причині строк звернення до суду по захисту порушених прав.

Просить суд скасувати рішення виконкому Центрально-Міської районної у м. Кривий Ріг Ради № 233/7 від 23 серпня 1991 року по узаконенню самовільно збудованих на ім.,я покійного ОСОБА_3 збільшення житлової площі в житловому будинку Б 1 на 0,8 кв.м, веранди 1,7 х 8,34, навісу 2,45х3,73 м, повітки 2,04х3,8, вбиральні житлової площі 19,6 квм. по вул. Краківська, 45 та визнати частково недійсним договір купівлі-продажу 3/10 частин домоволодіння АДРЕСА_3 між ОСОБА_11 та ОСОБА_5, посвідченого 23 жовтня 1991 року державним нотаріусом Першої Криворізької державної нотаріальної контори, виключивши з останнього дані про продаж ОСОБА_6 в житловому будинку Б-1 збільшення житлової площі на 0,8 кв.м.

    В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 свої позовні вимоги підтримав.

    Представник відповідача-виконкому Центрально-міської районної у місті Ради ОСОБА_2 позов не визнала, суду пояснила, що відповідно до договору купівлі-продажу. посвідченого 4 жовтня 1989 року ОСОБА_1 придбав у власність 7/10 частин домоволодіння АДРЕСА_2 тобто на момент набуття ним права власності на вказане майно, співвласником вище вказаного домоволодіння був ОСОБА_1, який здійснив самочинне будівництво на території вище вказаного домоволодіння і рішенням виконкому Центрально-міської районної ради народних депутатів № 233/1 від 23 серпня 1991 року на його ім.,я було узаконено самочинне будівництво. Не дивлячись на те, що позивач ОСОБА_1 бачив, що здійснюється самочинне будівництво ОСОБА_1, оскільки проживав у вище вказаного домоволодінні, але до суду з приводу порушення ОСОБА_7 його прав через самочинне будівництво, не звертався понад 16 років.  Він звернувся до суду тільки після того, як право власності на частину домоволодіння перейшло до іншої особи – ОСОБА_6,   після смерті ОСОБА_7, коли між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_6 виникли неприязні стосунки через те, що  ОСОБА_12 звернувся до виконкому Центрально-міської районної ради зі скаргою на те, що позивач ОСОБА_1 здійснює самочинне будівництво на території спільного домоволодіння.

    Представник виконкому вважає, що строк пред.явлення позову  минув. Причина його пропуску не поважна і немає підстав для його поновлення.

    Крім того, представник виконкому зазначив, що ОСОБА_12 є добросовісним набувачем на свою частину домоволодіння,  включаючи спірні будівлі, оскільки на момент набуття ним права власності всі будівлі на території домоволодіння були узаконені і спору між співвласниками домоволодіння не існувало.

Представник виконкому вважає твердження ОСОБА_1, що рішення виконкому суттєво порушує його права,  і при наявності спірних будівель він не може розпоряджатись своєю часткою домоволодіння, безпідставним, оскільки спірні будівлі узаконені і не вважаються самочинним будівництвом, тобто не впливають на розпорядження домоволодінням, але при наявності самочинного будівництва ОСОБА_1 на території домоволодіння, розпорядження домоволодінням дійсно неможливо, таким самочинним будівництвом є будівництво, збудоване самим позивачем. Факт наявності самочинного будівництва, збудованого ОСОБА_1 підтверджено листом відділу ЖКГ № К=455 від 1 вересня 2005 року. Тобто позивач свідомо обмежив своє право розпорядження домоволодінням здійснивши самочинне будівництво, а також виходячи з того, що домоволодіння є спільною власністю, позивач обмежив також і права співвласника домоволодіння.

    Представник виконкому зазначив, що не зважаючи на те, що домоволодіння не поділено в натурі між співвласниками, в договорі купівлі-продажу, посвідченого 4 жовтня 1989 року вказано, що в користування позивача переходить: житловий будинок А-1, сарай В, вбиральня Л, душ Ж, водопровід, огорожа № 1-2 та замощення П, а отже визначений порядок користування домоволодінням.

    Представник виконкому також зазначив, що відповідно до ст. 357 ЦК України співвласник житлового будинку, іншої будівлі, споруди може зробити у встановленому законом порядку за свій рахунок добудову ( прибудову) без згоди інших співвласників, якщо це не порушує їхнії прав. Така добудова 9 прибудова) є власністю співвласника, який її зробив, і не змінює розміру часток співвласників у праві спільної часткової власності.

    Також, представник виконкому зазначив, що відповідно до вимог ст.. 361 ЦК України співвласник має право самостійно розпорядитися своєю часткою у праві спільної часткової власності, тобто у разі визначення порядку користування майном, згода співвласника на узаконення самочинного будівництва не потрібна.

    Таким чином, представник виконкому вважає, що рішення виконкому Центрально-міської райради народних депутатів № 233/1 від 23 серпня 1991 року є таким, що повністю відповідає закону і не підлягає скасуванню. Враховуючи вище викладене, представник виконкому просить суд в задоволені позову ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі.

    Представник ОСОБА_5 – ОСОБА_2  також позов не визнала, вважає, що підстав для скасування рішення виконкому Центрально-Міської районної у м. Кривий Ріг Ради № 233/7 від 23 серпня 1991 року по узаконенню самовільно збудованих на ім.,я покійного ОСОБА_7 збільшення житлової площі в житловому будинку Б 1 на 0,8 кв.м, веранди 1,7 х 8,34, навісу 2,45х3,73 м, повітки 2,04х3,8, вбиральні житлової площі 19,6 квм. по вул. Краківська, 45 та визнання частково недійсним договору купівлі-продажу 3/10 частин домоволодіння АДРЕСА_3 між ОСОБА_11 та ОСОБА_5, посвідченого 23 жовтня 1991 року державним нотаріусом Першої Криворізької державної нотаріальної контори, немає.

    Представник третьої особи - Першої Криворізької державної нотаріальної контори в судове засідання не з,явився,  третя особа надала суду заяву в якій просила справу розглядати за відсутності її представника. суд вирішив розглянути справу за відсутності представника нотаріальної контори.

    Суд, вислухавши позивача, представників відповідача, вивчивши матеріали справи, вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню за наступних підстав.

Як встановлено в судовому засіданні, вбачається з архівного витягу з рішення виконкому Центрально-Міської районної Ради народних депутатів від 23 серпня 1991 року № 233/1 „ Про узаконення гаражів, сараїв, літніх кухонь, веранд, прибудов, сіней” на ім.,я вмерлого ОСОБА_7 узаконено житлову площу, збільшену на 0,8 кв.м, веранду 1,7х8,54, навіс 2,45х3,73 м. повітку 2,04 х3,8м. уборну, зазначену на схематичному плані під літерою „К” по АДРЕСА_4 ( жила площа будинку 19,6 кв.м).( а.с.78).

Зазначені споруди були узаконені по заяві ОСОБА_13 про узаконення самочинних споруд ( а.с.79), листа  госпрозрахункового проектно-виробничого архітектурно-планувального бюро з якого вбачається, що вище зазначені споруди відповідають будівельним нормам.( а.с.80), заяви  позивача по справі ОСОБА_1 про те, що він не заперечує проти узаконення на ім.я ОСОБА_7 його самочинно збудованих споруд по АДРЕСА_4.( а.с.81).

Як вбачається з свідоцтва про право власності від  11.10 1991 року, ОСОБА_13 – дружині ОСОБА_7 належала ? частина в загальному майні подружжя ( а.с.10).

 В судовому засіданні встановлено, що на момент розгляду справи по суті, ОСОБА_5 належить 3/10 домоволодіння по АДРЕСА_4 згідно договору купівлі-продажу, посвідченого 23.10.1991 року І-ою Криворізькою державною нотаріальною конторою, відповідно до якого відповідачу перейшло 3/10 частини кам”яного будинку А-1, площею 25,2 кв.м. та глинобитного будинку Б-1, площею 19,5- кв.м., сараю В, бесідки З, навіси И, душу Ж, вбиральні Л,К, парканів 1-4, водоколонки, замощення 2-3 по АДРЕСА_1 що розташовані на земельній ділянці площею656 кв.м.,  що підтверджується копією договору купівлі-продажу ОСОБА_5 3/10 частини домоволодіння.( а.с.83). дане майно належало ОСОБА_2. на підставі свідоцтва про право власності на частку в спільному майні ( а.с. 10) та свідоцтва про право на спадщину.

 На підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 04.10.1989 року І-ою Криворізькою державною нотаріальною конторою ОСОБА_1 належить 7/10 частин домоволодіння, яке складається з двох житлових будинків: кам”яного будинку А-1, житловою площею 25,20 кв.м. та глинобитного  Б-1, сараю В, душу Ж, вбиральні Л,К, огорожі 31-4, замощення 2-3, які розташовані на земельній ділянці площею 656 кв.м. АДРЕСА_1

Таким чином, в судовому засіданні встановлено, що сторони по справі ОСОБА_5 і ОСОБА_1 мають спільне домоволодіння АДРЕСА_5 з спільною частковою власністю і з моменту виникнення у кожного співвласника права спільної часткової власності, як пояснили сторони в судовому засіданні,  до цих пір ніхто з них не вирішував питання про виділення належної частки кожному співвласнику в натурі, про виділення домоволодінь в окремі та про призначення порядку користування земельною ділянкою.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 який є власником частини вище вказаного домоволодіння з 1989 року знав про самочинно збудовані споруди ОСОБА_14, знав про вирішення дружиною ОСОБА_13 питання про узаконення даних самочинних споруд, не заперечував проти цього, що вбачається з його особистої заяви ( а.с.81), і не мав ніяких претензій з приводу узаконення даних самочинних споруд. З будь-якими заяви чи скаргами з приводу будівництва даних споруд чи узаконення даних споруд його сусідкою ОСОБА_13 нікуди не звертався до теперішнього часу. Таким чином з вказаних документів вбачається, що ОСОБА_1 був згоден на узаконення самочинних споруд.

Той факт, що будівництво даних споруд ніяким чином не порушували права ОСОБА_1 вбачається з листа   госпрозрахункового проектно-виробничого архітектурно-планувального бюро з якого вбачається, що вище зазначені споруди відповідають будівельним нормам.( а.с.80), заяви  позивача по справі ОСОБА_1 про те, що він не заперечує проти узаконення на ім.я ОСОБА_7 його самочинно збудованих споруд по АДРЕСА_4.( а.с.81).

Ніяких заяв та скарг щодо вказаних споруд ОСОБА_1 не заявляв і тоді, коли ОСОБА_13 продала належну їй частину вище вказаного домоволодіння ОСОБА_5 в 1991 році.  

Як зазначено вище, на момент придбання кожним співвласником частини в спірному домоволодінні існував сарай В, який, як встановлено в судовому засіданні,   самовільно, без згоди ОСОБА_5 як власника,  перебудований  ОСОБА_1 в літню кухню.

Крім того, як встановлено в судовому засіданні, підтвердили сторони,   ОСОБА_5  самочинно без згоди ОСОБА_1 як власника, самочинно на місті раніше існуючого домоволодіння Б-1 побудував двоповерховий будинок Б-2 та прибудову Б.

Самовільні побудови такі  як літня кухня ОСОБА_1, так і двоповерховий будинок ОСОБА_5, як заявили обидві сторони, суттєво погіршили права один одного, як співвласників домоволодіння, бо в зв”язку з цим вони, кожен окремо,  не можуть в повному обсязі використовувати свої права як співвласника.

Згідно ч. 4 ст. 357 ЦК України співвласник житлового будинку...може зробити у встановленому законом порядку за свій рахунок добудову / прибудову/ без згоди інших співвласників, якщо це не порушує їхніх прав. Тобто в даному разі, щоб добудова вважалася правомірною, співвласник має отримати належний дозвіл і належно затверджений проект на добудову так, щоб така добудова не порушувала прав інших співвласників.

Ні ОСОБА_5 ні ОСОБА_1  не прийнято до уваги вимоги діючого ЦК України відносно самочинного будівництва, не прийняли до уваги, що,  вони як співвласники домоволодіння АДРЕСА_6 як ОСОБА_5 так і ОСОБА_1   не мали належного дозволу та не узаконили свої самовільні забудови.

    Як встановлено в судовому засіданні, 23 травня 2007 року Центрально-міським райсудом м. Кривого Рогу розглянута цивільна справа за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_1 про визнання будівництва самочинним та його знесення та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5 про захист права власності, та в задоволені позовних вимог сторін відмовлено на тій підставі, що на момент розгляду справи по суті сторонами не вирішені питання узаконення самовільних забудов в установленому законом порядку, ствердивши акт конкретного користування домоволодіння, про виділ домоволодінь в окремі.

    І саме після винесення судом такого рішення ОСОБА_1 вирішив звернутися до суду з позовом до виконкому Центрально-Міської районної у місті Кривий ріг Ради, ОСОБА_5, третя особа: державний нотаріус Першої Криворізької державної нотаріальної контори про визнання незаконним правового акту, який порушує право власності та визнання частково не дійсним договору купівлі-продажу.

Суд вважає, що твердження ОСОБА_1 з приводу того, що рішення виконкому суттєво порушує його права, є безпідставним, оскільки спірні будівлі узаконені і на теперішній час не вважаються самочинним будівництвом , тобто не впливають на розпорядження домоволодінням. Але, дійсно при наявності самочинного будівництва, який здійснив сам ОСОБА_1 на території домоволодіння без згоди ОСОБА_5, він позбавлений можливості розпорядження домоволодінням. Факт наявності самочинного будівництва, збудованого ОСОБА_1 підтверджено листом відділу ЖКГ № К=455 від 1 вересня 2005 року. Тобто позивач свідомо обмежив своє право розпорядження домоволодінням здійснивши самочинне будівництво, а також виходячи з того, що домоволодіння є спільною власністю, позивач самочинним будівництвом обмежив також і права співвласника домоволодіння.

 Не зважаючи на те, що домоволодіння сторін не поділено в натурі між співвласниками, в договорі купівлі-продажу, посвідченого 4 жовтня 1989 року вказано, що в користування позивача переходить: житловий будинок А-1, сарай В, вбиральня Л, душ Ж, водопровід, огорожа № 1-2 та замощення П, а отже визначений порядок користування домоволодінням.

Відповідно до ст. 357 ЦК України співвласник житлового будинку, іншої будівлі, споруди може зробити у встановленому законом порядку за свій рахунок добудову                  ( прибудову) без згоди інших співвласників, якщо це не порушує їхні прав. Така добудова ОСОБА_7 є власністю співвласника, який її зробив, і не змінює розміру часток співвласників у праві спільної часткової власності.

Також, представник виконкому зазначив, що відповідно до вимог ст.. 361 ЦК України співвласник має право самостійно розпорядитися своєю часткою у праві спільної часткової власності, тобто у разі визначення порядку користування майном, згода співвласника на узаконення самочинного будівництва не потрібна.

    Таким чином, суд вважає, що рішення виконкому Центрально-міської райради народних депутатів № 233/1 від 23 серпня 1991 року є таким, що повністю відповідає закону і не підлягає скасуванню.

    Керуючись ст. ст. 10,11,60 ЦПК України, а також ст.ст. 257, 261, 357, 361 ЦК України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволені позову ОСОБА_1 до виконкому Центрально-Міської районної у місті Кривий Ріг Ради, ОСОБА_5, третя особа: Державний нотаріус Першої Криворізької державної нотаріальної контори про визнання незаконним правового акту, який порушує право власності та визнання частково не дійсним договору купівлі-продажу, відмовити.

           На рішення суду може бути подана апеляція в Дніпропетровський апеляційний суд протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Особи, які брали участь у справі. але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя                                 Черкасенко Т.Г.