Справа № 305/2412/18

Закарпатський апеляційний суд

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11.06.2024 м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд у складі суддів: ОСОБА_1 (головуючого), ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю секретаря судових засідань ОСОБА_4 , прокурора ОСОБА_5 , обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника-адвоката ОСОБА_7 , розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді в режимі відеоконференції кримінальне провадження 11-кп/4806/237/21, за апеляційними скаргами прокурора Рахівського відділу Тячівської окружної прокуратури ОСОБА_8 та захисника-адвоката ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 на вирок Тячівського районного суду Закарпатської області від 28.04.2021.

Цим вироком:

ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець та мешканець АДРЕСА_1 , громадянин України, з повною середньою освітою, неодружений, сезонний робітник, несудимий, засуджений:

- за ч. 1 ст. 115 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 10 (десять) років.

Строк відбування покарання ОСОБА_6 ухвалено рахувати з 05.11.2018.

Запобіжний захід щодо ОСОБА_6 залишено тримання під вартою до вступу вироку в законну силу, але не довше ніж до 24-ї год.- 26.06.2021.

Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_10 матеріальну шкоду у сумі 8280 (вісім тисяч двісті вісімдесят) грн, моральну шкоду у розмірі 500000 (п`ятсот тисяч) грн та витрати за надання правничої допомоги у сумі 6000 (шість тисяч) грн.

Речовий доказ: ніж ухвалено знищити, CD диск з відеозаписом з місця події залишено при матеріалах справи.

Стягнуто з ОСОБА_6 на користь держави процесуальні витрати у сумі 429 (чотириста двадцять дев`ять) грн за проведення експертизи.

Згідно вироку ОСОБА_6 визнаний винним у вчинені кримінального правопорушення за таких обставин.

ОСОБА_6 04.11.2018 близько 22 год, на терасі кафе-бару « АДРЕСА_2 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, в ході словесної суперечки та сутички із відвідувачем вказаного бару ОСОБА_11 , усвідомлюючи характер своїх дій та бажаючи настання суспільно-небезпечних наслідків у виді смерті іншої особи, взявши зі столу за барною стійкою вказаного закладу кухонний ніж, та умисно завдав ним ОСОБА_11 , один удар у життєво важливий орган - ліву задню бокову поверхню грудної клітки, в результаті чого останній отримав несумісні з життям тілесні ушкодження у вигляді проникаючого поранення грудної клітки з пошкодженням лівої легені та помер при транспортуванні його до Рахівської районної лікарні.

-2-

В апеляційній скарзі прокурор, не оспорюючи фактичні обставини справи та кваліфікацію дій обвинуваченого, посилаючись на невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі обвинуваченого, внаслідок його м`якості, просить вирок суду в частині призначення ОСОБА_6 покарання скасувати та ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_6 призначити за ч. 1 ст. 115 КК України покарання у виді позбавлення волі на строк 12 (дванадцять) років. Вважає, що суд першої інстанції при призначенні обвинуваченому ОСОБА_6 покарання не в повній мірі врахував ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке відноситься до категорії особливо тяжких, об`єктом якого є найвища соціальна цінність - життя людини, особу винного, який вину не визнав, заподіяну кримінальним правопорушенням шкоду не відшкодував, попри те, що потерпілий мав на утриманні малолітню дитину, а після його смерті дружина народила ще одну дитину, тому призначене судом першої інстанції ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі на строк 10 (десять) років, нівелює його відповідальність за вчинення особливо тяжкого злочину та являється несправедливим через його м`якість.

В апеляційній скарзі, поданій в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 захисник-адвокат ОСОБА_7 просить вирок суду від 28.04.2021 відносно ОСОБА_6 скасувати та ухвалити новий, яким перекваліфікувати дії ОСОБА_6 з ч. 1 ст. 115 на ч. 1 ст. 119 КК України з призначенням покарання відповідно до санкції вказаної статті. Вказує на те, що обвинувальний акт щодо ОСОБА_6 не відповідає вимогам п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, оскільки не містить фактичних обставин про кримінальне правопорушення, а ті обставини, які зазначені в обвинувальному акті, їх явно недостатньо для розкриття обставин, які лягли в основу обвинувачення особи в особливо тяжкому кримінальному правопорушенні, зокрема органом досудового розслідування не встановлено точної дати та години смерті потерпілого. В реєстрі матеріалів досудового розслідування міститься запис про вручення підозри громадянину ОСОБА_12 05.11.2018, при тому, що слідчим вказується на відсутність такої кваліфікуючої ознаки, як вчинення кримінального правопорушення групою осіб, що вчинили чи могли вчинити кримінальне правопорушення, однак обвинувачення висунуте тільки ОСОБА_6 без зазначення, яку саме роль виконував останній, та яку ОСОБА_12 . Окрім того, згідно витягу про внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань та про початок досудового розслідування, досудове розслідування розпочато 05.11.2018 о 04 год 38 хв, однак ряд свідків допитано до внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, вказані свідки перебували в стані алкогольного сп`яніння та вчиняли протиправні діяння, які полягали в нанесенні тілесних ушкоджень обвинуваченому та свідку ОСОБА_13 . З показань свідка ОСОБА_14 слідує, що він бачив як відбувалась суперечка між потерпілим та якимось чоловіком віком близько 22 років, а через кілька хвилин на місці, де лежав потерпілий ОСОБА_11 перебувало троє осіб, які продовжували його бити. Коли він побачив в потерпілого рану, він почав прикривати рану, поклав потерпілого на стілець, просив викликати поліцію, але ніхто не реагував. Після чого відвели ОСОБА_11 до автодороги та намагалися зупинити автомобіль. Їм зупинився молодий хлопець та відвіз їх на швидку допомогу, де сказали, що треба відвезти потерпілого до лікарні у м. Рахів тому, що він втратив багато крові. В автомобілі швидкої допомоги ОСОБА_11 помер. Зазначене свідчить про те, що смерть ОСОБА_11 не настала в момент спричинення йому тілесних ушкоджень колото-ріжучим предметом 04.11.2018, а також про те, що потерпілий був весь час при свідомості та міг вказати, хто саме спричинив йому тілесні ушкодження. Смерті потерпілого сприяли й інші фактори - надання на власний розсуд ОСОБА_14 первинної допомоги, який також перебував в стані алкогольного сп`яніння, а також факт надання кваліфікованої медичної допомоги,

-3-

якість якої теж в якійсь мірі могла вплинути на життя ОСОБА_11 . Жоден зі свідків не бачив коли та ким були нанесені тілесні ушкодження ОСОБА_11 ножем. При цьому, ОСОБА_6 категорично заперечував факт нанесення потерпілому удару ножем в ліву «бочину» живота, свою провину визнає частково оскільки брав в руки ножа, вийшов з ним на вулицю, однак не мав умислу та мети заподіювати потерпілому смерті. Тілесне ушкодження у вигляді ножового поранення було спричинено по необережності в ході необережного поводження із ножем під час бійки групи осіб в кількості 10-12 чоловік. Судом першої інстанції не прийнято до уваги показання свідків ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 та ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , які підтвердили вищевказані обставини. Окрім того, судом було безпідставно приєднано змонтоване відео з нарізаних файлів без вказаного на ньому місця події, за відсутності відомостей про дату та годину місця події, які суд взяв за основу при дослідженні всіх доказів, попри заперечення стороною захисту щодо належності і допустимості вказаного доказу. Також зазначає про необґрунтоване задоволення судом цивільного позову потерпілої ОСОБА_10 , яка не перебувала у родинних стосунках з потерпілим та на її користь безпідставно стягнуто з ОСОБА_6 500000 грн моральної шкоди. До того ж позовна заява не відповідає вимогам ст. 174-180 ЦК України та протиправно задоволені судом першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді про зміст вироку, доводи апеляційних скарг, промову прокурора на підтримання апеляційної скарги та заперечення щодо апеляційної скарги сторони захисту, пояснення обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника-адвоката ОСОБА_7 на підтримання поданої стороною захисту апеляційної скарги та заперечення щодо апеляційної скарги прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи сторін, колегія суддів уважає, що апеляційні скарги прокурора та захисника-адвоката ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 не підлягають задоволенню, з таких підстав.

Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

За приписами до ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Згідно ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

За змістом ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обгрунтованим та вмотивованим, тобто його має бути ухвалено компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

-4-

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що суд першої інстанції під час судового розгляду в повній мірі дотримався вищевказаних вимог кримінального процесуального Закону та Конвенції.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, відповідають фактичним обставинам кримінального провадження і підтверджуються наведеними у вироку доказами, які суд всебічно, повно, об`єктивно дослідив, правильно оцінив та призначив справедливий вид та міру покарання.

Вина ОСОБА_6 в умисному вбивстві підтверджується низкою доказів, наявних в матеріалах справи, які обґрунтовано враховано судом першої інстанції.

Обвинувачений ОСОБА_6 свою вину у вчиненні умисного вбивства потерпілого ОСОБА_11 не визнавав та показав, що 04.11.2018 близько 20 год, його запросили в кафе « ІНФОРМАЦІЯ_2 ». Згодом туди прийшли ОСОБА_14 та ОСОБА_11 , який потім вийшов з його братом ОСОБА_13 надвір. На подвір`ї виникла сутичка, коли він вийшов, то побачив, що ОСОБА_13 лежить на землі. Він вибіг на двір з ножем. Через 10-15 хв ОСОБА_11 сказав, що в нього тече кров, дійшов до кафе та почав курити, він пішов додому. Удар потерпілому ножем та тілесні ушкодження не наносив. Чому взяв ніж із бару не знає. Як саме потерпілому нанесли ножове поранення йому не відомо. Умислу наносити тілесні ушкодження потерпілому не мав. Коли відбувалась бійка він не бачив ні в кого ножів. Він зайшов у барі за бар стійку, взяв ніж і вибіг на двір. Швидку викликав ОСОБА_20 . Чи повертався у кафе після події не може сказати. Не може сказати чи ніж у нього випав чи його забрали. Тілесне ушкодження потерпілому ОСОБА_11 він міг завдати з необережності, коли той впав на ніж який він тримав у руці.

Незважаючи на заперечення вини обвинуваченим, його вина підтверджується показаннями потерпілої та свідків.

Показаннями потерпілої ОСОБА_10 стверджується, що очевидцем події вона не була. З потерпілим ОСОБА_11 перебувала у фактичних шлюбних відносинах і у них народилося двоє дітей, а друга дитина народилася після його смерті.

Свідок ОСОБА_14 ствердив, що в листопаді 2018 року, між 21та 22 год, разом з потерпілим ОСОБА_11 та ОСОБА_21 прийшли у кафе-бар « ІНФОРМАЦІЯ_2 » по АДРЕСА_1 , де присіли за стіл. ОСОБА_11 пішов усередину кафе, щоб зробити замовлення. Коли він повернувся то розповів, що зустрів свою хрещену та обняв її за плече. Тоді між ним та ОСОБА_13 , який з нею зустрічається, на ґрунті ревнощів виникла сутичка. Він пояснив, що це його хрещена й ОСОБА_13 заспокоївся і на цьому вони розійшлися. Потім до них підійшов ОСОБА_6 та запросив усередину кафе, де вони випили і знову вийшли на двір курити. Обвинувачений ОСОБА_6 та потерпілий ОСОБА_11 відійшли від нього на відстань 4-5 метрів. Спочатку вони між собою розмовляли, а потім між ними виникла бійка. Хто кого першим ударив він не бачив. Під час бійки ОСОБА_6 та ОСОБА_11 упали на землю. До них підійшли друзі ОСОБА_6 , які почали наносити удари потерпілому ОСОБА_11 . Він намагався припинити сутичку, але інші хлопці почали йому перешкоджати та нанесли три удари. Ствердив, що окрім обвинуваченого ОСОБА_6 , потерпілому ОСОБА_11 наносили удари ще й інші хлопці. Потім ОСОБА_6 побіг у бік бару, а ОСОБА_13 та інші особи продовжували бити ОСОБА_11 , тоді вони вирішили піти додому. ОСОБА_21 йшов попереду, наступним йшов він, а позаду - ОСОБА_11 . Почувши крик потерпілого, він обернувся назад і побачив у нього рану. Особисто він не бачив, хто саме наніс ножове поранення потерпілому. Біля нього знаходився ОСОБА_6 . Вони почали прикривати рану,

-5-

поклали потерпілого на стілець, просили викликати поліцію, але ніхто не реагував. Після чого відвели ОСОБА_11 до автодороги та намагалися зупинити автомобіль. Їм зупинився якийсь хлопець та відвіз їх на швидку допомогу, де сказали, що треба відвезти потерпілого до лікарні у м. Рахів, тому що він втратив багато крові. В автомобілі швидкої допомоги ОСОБА_11 помер . Через декілька днів після події власник бару показав їм відеозапис із камер відеоспостереження.

Свідок ОСОБА_13 у судовому засіданні ствердив, що 04.11.2018 близько 22-23 год, він, його брат ОСОБА_6 , їхня сестра ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 та ОСОБА_26 , знаходилися в кафе-барі « ІНФОРМАЦІЯ_2 » в смт Великий Бичків, де розпивали алкогольні напої. У цей заклад також прийшли ОСОБА_21 , ОСОБА_11 та ОСОБА_14 . Коли він разом зі своєю дівчиною стояв на сходах у кафе-барі, ОСОБА_11 підійшов до неї та обійняв. Між ним та потерпілим виникло непорозуміння через ревнощі, але з`ясувавши, що вона хрещена потерпілого ОСОБА_11 , вони примирилися. Він попросив від ОСОБА_11 вибачення. За бар-стійкою близько п`яти хвилин стояли його брат ОСОБА_6 , ОСОБА_21 , ОСОБА_11 та ОСОБА_14 і випивали горілку. Потім вони вийшли надвір. До бару забігла ОСОБА_22 і закричала, що ОСОБА_6 б`ють. Коли вони вийшли, ОСОБА_11 душив ОСОБА_6 . Він намагався відтягнути потерпілого, але ОСОБА_14 наніс йому удар рукою стиснутою в кулак. Потім ОСОБА_21 та ОСОБА_14 почали наносити йому удари, від яких він втратив свідомість. Прийшов до свідомості після того як на нього вилили воду.

Свідок ОСОБА_16 у судовому засідання ствердив, що 04.11.2018 близько 18 год, він з ОСОБА_13 , ОСОБА_27 та іншими особами прийшли в кафе « ІНФОРМАЦІЯ_2 ». Потім прийшли ОСОБА_6 та ОСОБА_14 зі своєю компанією. Вони вийшли покурити і прибігла ОСОБА_22 та сказала, що на дворі сутичка. Вони вибігли розбороняти ОСОБА_11 та ОСОБА_6 і під час чого він та ОСОБА_21 впали через паркан. Після чого побачив, що ОСОБА_13 втратив свідомість, а він побіг всередину бару, щоб взяти води. Коли ОСОБА_13 прийшов до себе, то побачили як ОСОБА_11 відносять через ножове поранення. Коли падав то не бачив ні ОСОБА_11 , ні ОСОБА_6 . У бійці брало участь п`ять чи шість осіб. Вони розбороняли бійку, але друзі ОСОБА_11 неправильно сприйняли його дії і почали наносити їм удари. На боці ОСОБА_11 були ОСОБА_14 та ОСОБА_21 . Як ОСОБА_6 зайшов у бар, а так само як було нанесено удари ОСОБА_11 , він не бачив.

Свідок ОСОБА_22 у судовому засіданні ствердила, що 04.11.2018 біля 19 год, вона, ОСОБА_6 та ОСОБА_16 сиділи в кафе « ІНФОРМАЦІЯ_2 » в смт Великий Бичків. До цього закладу прийшли ОСОБА_11 з друзями. Між ОСОБА_11 та ОСОБА_13 виникла суперечка, але потім вони примирилися. Через якийсь час ОСОБА_6 та ОСОБА_11 вийшли надвір, де вона побачила, що останній душить ОСОБА_6 . Між собою билося близько 4-5 осіб. Вона бачила як ОСОБА_6 вибіг надвір з ножем. Момент нанесення удару потерпілому вона не бачила. Ніж ОСОБА_6 міг взяти з барної стійки. Вона стояла на сходах, на відстані 1-1.5 метрів. Допускає, що ОСОБА_14 міг бачити момент нанесення удару.

Показаннями свідка ОСОБА_28 встановлено, що вона працює барменом в кафе « ІНФОРМАЦІЯ_2 » в смт Великий Бичків, в якому ввечері 04.11.2018 відпочивали дві компанії, між якими сталася сутичка. У ОСОБА_11 та ОСОБА_13 виникло непорозуміння через ревнощі до дівчини останнього. Вона знаходилася у барі, коли у зал прибіг ОСОБА_29 та поросив келих води, який виніс на подвір`я. Через деякий час ОСОБА_6 забіг за прилавок та взяв ніж. Вона попросила цього не робити і вийшла за ним та крикнула, що в обвинуваченого ОСОБА_6 в руках ніж. Вона продовжувала стояти на сходах.

-6-

ОСОБА_30 билися на дворі за павільйоном. Після чого двоє хлопців на ім`я ОСОБА_31 і ОСОБА_32 зайшли всередину та принесли ніж, який вона кинула в умивальник. ОСОБА_33 була на місці події та повідомляла, що на дворі б`ються хлопці. Чи говорила вона щось про нанесення удару не пам`ятає. Після того як обвинувачений наніс удар потерпілому, він повернувся до кафе з ОСОБА_22 . Розмову про нанесення удару ОСОБА_11 між ними не чула. Про те, що обвинувачений наніс ножове поранення потерпілому дізналася від поліції. Ніж взяла в руки через шоковий стан.

Свідок ОСОБА_21 ствердив, що 04.11.2018, в кафе « ІНФОРМАЦІЯ_2 » по вул. Репегівській у смт Великий Бичків, близько 19 год, він разом ОСОБА_14 та ОСОБА_11 замовили у барі собі пиво і вийшли на двір. Між ОСОБА_13 та ОСОБА_11 виникла сутичка. В бійці брало участь дві компанії. Одна була з боку ОСОБА_13 та ОСОБА_6 , де було більше осіб, зокрема, ОСОБА_34 , а з іншого боку ОСОБА_11 , де були тільки він з ОСОБА_14 . Під час бійки не бачив де знаходився ОСОБА_13 . Він, ОСОБА_29 та ще одна особа впали під паркан. В ході бійки її учасники наносили один одному удари та падали на землю. Він з іншими особами почали їх розбороняти. ОСОБА_13 та ОСОБА_11 почали розмовляти. Він відійшов за п`ять метрів і почув крик, що когось підрізали. Хто кричав та хто наніс ОСОБА_11 удар не бачив. ОСОБА_6 стояв на сходах до входу у бар, а ОСОБА_11 йшов у їхній бік та тримався за живіт. Він разом з ОСОБА_14 , віднесли ОСОБА_11 на стільцеві до автомобільної дороги, де зупинили автомобіль. Через двадцять хвилин вони доставили його до амбулаторії, звідки потерпілого повезли у лікарню. По дорозі він помер. Коли вони відносили ОСОБА_11 , той не казав хто наніс йому удар. Ніж на вулиці не бачив. На відеозапису бачив як ОСОБА_6 взяв із барної стійки ніж і вийшов з ним на подвір`я.

Крім показань потерпілої та свідків вина обвинуваченого ОСОБА_6 стверджується також сукупністю зібраних по кримінальному провадженні та досліджених в судовому засіданні письмових доказів, а саме: протоколом огляду місця події від 05.11.2018, яким стверджено, що об`єктом огляду являється приміщення магазину-кафе « ІНФОРМАЦІЯ_2 », яке розташоване по вул. Репегівській у смт В. Бичків Рахівського району. Вказане кафе знаходиться з правого боку автодороги сполученням Великий-Бичків - Кобилецька Поляна. З лівого боку від будівлі розміщена металева брама. З тильного боку будівлі розміщено на бетонній основі палатку відкритого типу, розміром 6х4 метри. В її лівому куті на землі наявні залишки речовини бурого кольору схожої на кров. У приміщенні бару знаходиться камера відеоспостереження. Зайшовши до кафе з лівого боку знаходиться барна стійка. На стільниці барної стійки знаходяться різного роду предмети та речі, серед яких пластмасова коробка подібна на шухляду, в якій лежать ложки та ножі. Між цими ножами є ніж, яким було спричинено ушкодження ОСОБА_11 Довжина ножа 33 см, леза - 25 см, ширина поруч з руків`ям - 4 см, по середині 3.5 см. Ніж фірми «Maestro». На лезі ножа наявні п`ять отворів круглої форми.

Висновком експерта № 140 від 04.12.2018, стверджується, що смерть ОСОБА_11 настала внаслідок проникаючого колото-ріжучого поранення грудної клітки з пошкодженням лівої легені, що привело до масивної зовнішньої та внутрішньої кровотечі і ускладнилося геморагічним шоком, який став безпосередньою причиною смерті. Дана причина смерті підтверджується даними судово-медичного дослідження: наявність колото-різаної рани грудної клітки яка проникає в грудну порожнину, поранення лівої легені, лівобічного гемотораксу: малокрів`я внутрішніх органів, островчасті слабо трупні плями, різка блідніть шкірних покривів, а також даними судово-гістологічного дослідження (поширенні крововиливи без реактивних змін у тканині легень, гостра альвеолярна емфізема, ішемія коркового шару нирок, шок). При судово-медичному дослідженню трупа виявлені тілесні ушкодження у вигляді колото різаної

-7-

рани лівої задньо-бокової поверхні грудної клітки, яка проходить через м`які тканини грудної клітки, 11 міжребер`я, проникає у грудну порожнину і закінчується раною в лівій легені. Раневий канал проходить в напрямку зліва-направо, знизу-вверх, ззаду-наперед. Дані тілесні ушкодження виникли внаслідок дії гострого колючо-ріжучого предмету типу клинка ножа по ударному механізму спричинення, та вкладаються в строк події, що мала місце 04.11.2018. В момент спричинення тілесних ушкоджень потерпілий та нападаючий знаходилися у вертикальному положенні лицем один до одного, удар наносився в косо-вертикальному напрямку знизу-вверх, зліва-направо, ззаду-наперед. Вище вказані тілесні ушкодження по відношенню до живих осіб являли собою небезпеку для життя в момент спричинення і по відношенню до живих осіб відносяться до тяжких тілесних ушкоджень і знаходяться в прямому причинному зв`язку з настанням смерті. Приймаючи до уваги умови зовнішнього середовища, в яких знаходився труп і характер трупних змін, можна допустити, що з моменту настання смерті до моменту судово-медичного дослідження пройшло біля 1-18 годин.

Висновком експерта № 1903 від 08.11.2018 встановлено, що при судово-токсикологічному дослідженні крові від трупа ОСОБА_11 виявлено етиловий спирт в концентрації в крові - 1.54 ‰, що по відношенню до живих осіб відноситься до легкого ступеню сп`яніння. В крові не виявлено метиловий, пропіловий, бутиловий, аліловий спирти та їх ізомери.

Висновком судово-психіатричної експертизи № 157 від 13.12.2018 встановлено, що ОСОБА_6 в період часу до якого відноситься інкриміноване йому діяння психічним захворюванням не страждав і не страждає ним у теперішній час.

Висновком експерта та фототаблицями до нього № 1/439 від 10.12.2018 стверджено, що ніж, наданий на дослідження спакованим до паперового конверту білого кольору є кухонним ножем та до категорії холодної зброї не відноситься. Досліджений ніж є інструментом господарсько-побутового призначення колюче-ріжучої дії. Виготовлений промисловим способом.

Протоколом медичного освідчення для встановлення факту вживання алкоголю та стану сп`яніння № 189 від 05.11.2018 підтверджено, що ОСОБА_6 знаходився у стані алкогольного сп`яніння і в його організмі містилося 1.07 ‰ алкоголю.

Судово-медичний експерт ОСОБА_35 у судовому засіданні підтвердив, що ОСОБА_11 помер в автомобілі швидкої медичної допомоги. Близько 02 год прибув до Рахівської районної лікарні. Смерть настала через втрату крові. Наявне у ОСОБА_11 тілесне ушкодження було спричинене ножем. Удар був завданий у легені. Після нанесення такого удару людина може ще рухатися, хоча людський організм індивідуальний. Потерпілий ОСОБА_11 перебував у стані алкогольного сп`яніння, який впливає на втрату крові, оскільки судини розширюються, однак, перебування особи у стані алкогольного сп`яніння не впливає настільки, щоб спричинити смерть. Механізм нанесення тілесного ушкодження ударний. Вказане тілесне ушкодження не могло бути спричинене в результаті падіння потерпілого на ніж.

Наведені докази перевірені судом першої інстанції з дотриманням вимог кримінального процесуального закону, відповідно до ст. 94 КПК України оцінено кожен доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення та їх обґрунтовано покладено в основу вироку.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 404 КПК України, за клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов`язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями, та може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів

-8-

учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.

Судовий розгляд у суді апеляційної інстанції не повинен дублювати дослідження доказів, яке проводилося в суді першої інстанції, оскільки це суперечить основним засадам кримінального провадження.

Повторне дослідження доказів є правом, а не обов`язком суду.

В апеляційній скарзі захисник обвинуваченого ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 наводить власну оцінку фактичних обставин кримінального провадження на користь невинуватості ОСОБА_6 , а також вказує на невірну оцінку показанням ряду свідків, однак не вказує про необхідність повторного дослідження апеляційним судом доказів.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що відповідно до вимог ст. 22, 26, 404 КПК України, умови для реалізації сторонами їх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків судом першої інстанції були створенні, ніяких перешкод у збиранні, перевірці доказів під час судового розгляду з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження, судом першої інстанції не створювалось.

Під час перевірки матеріалів кримінального провадження встановлено, що після допиту обвинуваченого, потерпілої, всіх свідків, заявлених у кримінальному провадженні та дослідження всіх письмових доказів, обвинуваченим та його захисником не заявлялось жодних клопотань щодо додаткового з`ясування обставин, які мають значення для об`єктивного розгляду кримінального провадження.

Твердження захисника-адвоката ОСОБА_7 про ненадання судом належної оцінки показанням свідків, спростовуються змістом судового рішення, у якому детально описано, які саме обставини підтверджують свідки. Більше того, суд першої інстанції встановив, що показання всіх допитаних свідків узгоджуються із сукупністю інших письмових доказів і не суперечать їм, з чим погоджується і колегія суддів. До того ж свідків було попереджено про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань.

Колегією суддів не встановлено підстав, передбачених ч. 3 ст. 404 КПК України, оскільки стороною захисту не вказується, у чому саме полягає неповнота або порушення дослідження доказів під час судового розгляду в суді першої інстанції. При цьому незгода з оцінкою доказів, яку здійснив суд першої інстанції, не є підставою для повторного дослідження доказів.

Таким чином, з матеріалів кримінального провадження та вироку вбачається, що судом першої інстанції були досліджені всі надані сторонами докази в повному обсязі і дана їм належна оцінка у вироку, судом досліджено всі обставини, які могли мати значення для кримінального провадження, докази, на яких побудовані висновки суду про винуватість ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення є належними, допустимими, достатніми та достовірними, не містять протиріч.

Оцінивши їх відповідно до вимог кримінального процесуального закону суд першої інстанції вірно дійшов висновку, що у діях ОСОБА_6 міститься склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, а саме, у вбивстві, тобто умисному протиправному заподіянні смерті іншій людині, а тому доводи сторони захисту, викладені у поданій апеляційній скарзі щодо невідповідності висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам кримінального провадження, колегія суддів уважає необґрунтованими і такі відхиляє.

Твердження сторони захисту про відсутність у матеріалах кримінального провадження доказів винуватості ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, спростовуються показаннями свідків ОСОБА_14 , ОСОБА_22 , ОСОБА_28 , ОСОБА_21 та наведеними вище письмовими доказами.

-9-

Під час дослідження матеріалів кримінального провадження не виявлено даних, які б давали підстави вважати, що свідки ОСОБА_14 , ОСОБА_22 , ОСОБА_28 , ОСОБА_21 , з будь-яких причин обмовили чи могли обмовити обвинуваченого ОСОБА_6 у зазначеному кримінальному правопорушенні, а тому судом показання вказаних свідків обгрунтовано визнано правдивими та такими, що відповідають фактичним обставинам кримінального провадження.

До того ж підстав не довіряти показанням свідків ОСОБА_14 , ОСОБА_22 , ОСОБА_28 , ОСОБА_21 , які були попереджені про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання та приведені до присяги, у суду не було, а під час апеляційного розгляду обвинуваченим та його захисником не наведено доводів, які б давали колегії суддів підстави вважати, що вказані свідки давали показання у суді першої інстанції з метою обмови обвинуваченого ОСОБА_6 .

Доводи сторони захисту про те, що те, що ряд свідків були допитані ще до внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань та перебували в стані алкогольного сп`яніння, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки вказані свідки були допитані в судовому засіданні, тому суд мав можливість безпосередньо переконатись у правдивості їх показань.

На переконання колегії суддів, матеріали кримінального провадження свідчать про те, що суд першої інстанції у повному обсязі дослідив усі обставини, які мали значення для прийняття рішення у кримінальному провадженні, повно та всебічно перевірив зібрані на досудовому розслідуванні докази й дав їм у сукупності належну оцінку, на що вказує наведений у вироку аналіз доказів, з яким погоджується і колегія суддів.

Оцінюючи викладені у вироку суду висновки про винуватість ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, колегія суддів уважає, що дані висновки ґрунтуються на сукупності зібраних по кримінальному провадженні доказів, які досліджені судом першої інстанції у повному обсязі з дотриманням вимог кримінального процесуального закону та є взаємоузгодженими між собою і відповідають фактичним обставинам кримінального провадження. Діяння ОСОБА_6 правильно кваліфіковані за ч. 1 ст. 115 КК України, як вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині.

Та обставина, що суд по-іншому оцінює наведені у вироку докази порівняно з оцінкою їх стороною захисту в апеляційній скарзі, не свідчить про необ`єктивність чи упередженість суду. Тому доводи апеляційної скарги сторони захисту про неправильну оцінку доказів судом у вироку є безпідставними і такі апеляційним судом відхиляються.

Що стосується доводів захисника-аждвоката ОСОБА_7 про те, що вбивство ОСОБА_6 вчинено з необережності, то колегія суддів уважає за необхідне зазначити про таке.

Умисне вбивство (ст. 115 КК) з об`єктивної сторони характеризується дією або бездіяльністю у вигляді протиправного посягання на життя людини, наслідками у виді смерті та причинним зв`язком між зазначеними діяннями та наслідками, а з суб`єктивної сторони - умисною формою вини (прямим або непрямим умислом), коли винний усвідомлює, що може заподіяти смерть особі, передбачає такі наслідки і бажає або свідомо припускає їх настання.

За змістом ст. 24 КК України наявність вини у формі умислу передбачає, що особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала або свідомо припускала їх настання. Питання про умисел вирішується, виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема, враховуючи спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки. Про намір на позбавлення життя свідчить умисне спричинення ушкоджень в життєво важливі органи потерпілого, в результаті чого настає його смерть.

-10-

Спосіб відображає насамперед причинний зв`язок між діяннями і наслідками. Певна залежність між способом і метою вчинення тих чи інших діянь виявляється в тому, що спосіб і засоби вчинення злочинів обираються особою відповідно до поставленої цілі. Ціль є передумовою усвідомлення особою результатів і наслідків своїх діянь, що проявляє свою конкретизацію в способі вчинених діянь.

Натомість вбивство з необережності (ст. 119 КК) має місце лише при необережній формі вини, для якої характерне поєднання усвідомлення особою суспільно небезпечного характеру свого діяння (дії чи бездіяльності) та недбалого або самовпевненого ставлення до настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння.

При розмежуванні умисного вбивства (ст. 115 КК) і вбивства через необережність (ст. 119 КК) ураховуються, зокрема, способи вчинення діяння, локалізація, характер, механізм утворення травм та ушкоджень, які є тяжкими, в тому числі й небезпечними для життя в момент заподіяння. Зміст і характер інтелектуального та вольового критеріїв вини в зазначених злочинах із матеріальним складом обумовлюються усвідомленням особою характеру вчиненого злочинного діяння, передбаченням його негативних наслідків та ставленням до них.

Водночас встановлені судом першої інстанції обставини, зокрема щодо протиправного діяння ОСОБА_6 , який перебуваючи на подвір`ї кафе « ІНФОРМАЦІЯ_2 », під час словесної суперечки між групою молодих людей, яка переросла у сутичку, дізнався, що хтось наніс удар ОСОБА_13 (брату обвинуваченого ОСОБА_6 ), від якого той на деякий час втратив свідомість та, вважаючи, що удар ОСОБА_13 наніс ОСОБА_11 , з метою помсти за вчинене, ОСОБА_6 побіг у приміщення бару, схопив зі столу за бар- стійкою кухонний ніж та, повернувшись до місця сутички, наніс ним удар потерпілому у задню бокову частину грудної клітки, підтверджені показаннями свідків та висновком експерта.

Крім показань свідків, про те що у ОСОБА_6 був умисел саме на вбивство потерпілого ОСОБА_11 , свідчить зокрема й відеозапис з камери відео спостереження, яка знаходиться у приміщенні кафе « ІНФОРМАЦІЯ_2 », в поле огляду якої попадають частина залу, вхідні двері та бар-стійка.

Дослідженим судом першої інстанції відеозаписом встановлено, що група молодих людей відпочиває, входять і виходять із приміщення. Видно двох офіціанток, одна з яких за бар-стійкою, інша знаходиться у залі. В цей час входить молода особа чоловічої статі і щось емоційно повідомляє офіціантці, що перебуває у залі. Остання виходить і повертається через 25 секунд та щось повідомляє бармену, яка знаходиться за бар-стійкою. Бармен також виходить і повертається через 40 секунд, бере телефон і знову виходить. Повертається через 30 секунд. З нею вбігає молодий чоловік, який набирає воду у склянку і знову виходить на подвір`я. Через 15-20 секунд у приміщення бару заходить ОСОБА_6 , який має чітко виражені візуальні ознаки алкогольного сп`яніння, (нестійка хода, сильне хитання, сповільнені нечіткі рухи), проходить за бар-стійку та бере ніж зі столу. Бармен активно перешкоджає йому вийти на вулицю, намагається відібрати ніж, стримує його, хапає за руки, потім обома руками охоплює його тулуб, однак ОСОБА_6 , користуючись перевагою у фізичній силі, продовжує рух і виходить на подвір`я разом з барменом, яка тримається за нього. Рівно через хвилину молода особа чоловічої статі заносить у зал ніж і кладе його на бар-стійку. За ним заходить бармен та питає в нього, для чого він заніс ніж. Потім вона натягує на руку рукав светра, бере ніж, миє лезо та руків`я в умивальнику і витирає його рушником. Через кілька хвилин група молодих людей повертається у зал де продовжує вживати спиртне. За ними заходить ОСОБА_6 , який поводить себе спокійно та спілкується з іншими особами.

Доводи апеляційної скарги про недопустимість як доказу відеозапису з камер відеоспостереження колегія суддів відхиляє, оскільки вказаний відеозапис був

-11-

наданий суду потерпілою та її представником під час судового розгляду та обґрунтовано визнаний судом належним і допустимим доказом, так як про його існування вони дізналися в судовому засіданні під час допиту свідка. При цьому вказаний відеозапис не є тим доказом, який покладено в основу обвинувального вироку. Він є лише тим доказом, що підтверджує фактичні обставини кримінального правопорушення, встановлені судом.

Крім того, з протоколу огляду місця події та висновку експерта № 1/439 від 10.12.2018 вбачається, що загальна довжина ножа 332 мм, довжина клинка 202 мм, максимальна ширина 39,2 міліметри.

Таким чином ОСОБА_6 , який подолавши активний опір бармена, заволодів ножем, що мав досить великі розміри, наносячи ним удар потерпілому ОСОБА_11 у грудну клітку, не міг не розуміти, що це може потягнути за собою настання смерті потерпілого.

Твердження сторони захисту про безпідставне неврахування показань свідка ОСОБА_36 колегія суддів визнає безпідставними, оскільки судом першої інстанції обґрунтовано такі піддано критичній оцінці, які спростовуються висновком судової медичної експертизи та поясненнями експерта даними у судовому засіданні.

Зокрема висновком експерта № 140 від 04.12.2018 встановлено, що при судово-медичному дослідженні трупа ОСОБА_11 виявлені тілесні ушкодження у вигляді колото різаної рани лівої задньо-бокової поверхні грудної клітки. Раневий канал проходить в напрямку зліва-направо, знизу-вверх, ззаду-допереду. Дані тілесні ушкодження виникли внаслідок дії гострого колючо-ріжучого предмету типу клинка ножа по ударному механізму спричинення. В момент спричинення тілесних ушкоджень потерпілий та нападаючий знаходилися у вертикальному положенні лицем один до одного, удар наносився в косо-вертикальному напрямку знизу-вверх, зліва-направо, ззаду-допереду.

Ознаки суб`єктивної сторони вчиненого кримінального правопорушення та особливості психічного ставлення засудженого до вчиненого діяння і його наслідків суд встановлює на підставі характеру вчиненого діяння та об`єктивно-предметних умов його вчинення, на підставі встановлених фактичних обставин вчиненого кримінального правопорушення, що закріплені належними і допустимими доказами, зібраними в порядку, передбаченому КПК, та оціненими відповідно до вимог ст. 94 КПК України.

У даному випадку характер та локалізація тілесного ушкодження, знаряддя кримінального правопорушення, поведінка ОСОБА_6 , який діяв швидко (з моменту його виходу на подвір`я з ножем, до моменту коли ніж занесли у кафе пройшла одна хвилина), свідчить про усвідомлення винним суспільно небезпечного характеру своїх дій, розуміння ним такої високої вірогідності заподіяння смерті, що наближається до передбачення ним неминучості її настання. Передбачення такої високої вірогідності суспільно небезпечних наслідків свідчить про наявність у ОСОБА_6 бажання їх настання.

Між тим допитані в судовому засіданні свідки - очевидці події ствердили, що під час сутички, в якій приймав участь ОСОБА_6 , потерпілий ОСОБА_11 та його особи, ніяких предметів для нанесення тілесних ушкоджень не застосовували. А після втрати ОСОБА_13 свідомість сутичка припинилася і свідок ОСОБА_29 забіг у зал щоб набрати води для надання допомоги ОСОБА_13 . Натомість ОСОБА_6 після повернення з приміщення бару ОСОБА_37 пішов до приміщення бару де взяв ніж.

Крім того, як вбачається з показань обвинуваченого ОСОБА_6 , останній не заперечував, що ніж був лише у нього і не заперечував, що ОСОБА_11 отримав тілесне ушкодження в той час, коли ніж був у нього в руці.

Таким чином характер заподіяного тілесного ушкодження, дії обвинуваченого, спосіб і засоби вчинення кримінального правопорушення, прямо вказують на наявність у ОСОБА_6 умислу на вчинення вбивства.

-12-

З урахуванням цих обставин, колегія суддів уважає правильним висновок суду першої інстанції у вироку про те, що ОСОБА_6 вчинив умисне вбивство ОСОБА_11 .

З огляду на вказане, висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, за обставин, встановлених судом та кваліфікація кримінального правопорушення, є правильними та доводяться дослідженими судом доказами.

Крім того, варто зауважити, що доводи касаційної скарги сторони захисту про те, що суд не перевірив причетності інших осіб, які брали участь в масовій сутичці, до вчинення даного кримінального правопорушення, також не можна вважати слушними, оскільки за приписами ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею.

Також колегія суддів відхиляє доводи захисника про невідповідність обвинувального акту вимогам ст. 291 КПК України через те, що такий не містить фактичних обставин про кримінальне правопорушення.

Питання відповідності обвинувального акта вимогам КПК України, з огляду на положення ст. 314 цього Кодексу, вирішує суд першої інстанції під час підготовчого судового засідання.

Як вбачається з ухвали від 11.09.2019 (т. 2, а. к. п. 98), суд першої інстанції належним чином перевірив відповідність обвинувального акта вимогам ст. 291 КПК України і не знайшовши підстав для повернення прокурору обвинувального акту з підстави, передбаченої п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України, призначивши судовий розгляд.

Щодо доводів касаційної скарги про наявність у реєстрі матеріалів досудового розслідування відомостей про вручення 05.11.2018 підозри громадянину ОСОБА_12 то такі колегією суддів не приймаються до уваги, оскільки зазначення слідчим в реєстрі матеріалів досудового розслідування прізвища ОСОБА_12 є нічим іншим як механічною помилкою (опискою), що не впливає на фактичні обставини, викладені в обвинувальному акті та не свідчить про відсутність в діях ОСОБА_6 ознак складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.

Таким чином, суд правильно встановив обставини кримінального правопорушення та виклав їх у вироку. Зазначене у вироку формулювання обвинувачення, визнане судом доведеним, відповідає диспозиції норми кримінального закону, якою встановлено кримінальну відповідальність за вчинені ОСОБА_6 дії, які обґрунтовано кваліфіковані за ч. 1 ст. 115 КК України.

Відповідно до ст. 65 КК України, особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене не кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

При цьому, відповідно до ч. 2, 3 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобіганню вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами; покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових кримінальних правопорушень.

-13-

Досліджуючи дані про особу обвинуваченого, суд повинен з`ясувати його вік, стан здоров`я, поведінку до вчинення кримінального правопорушення як у побуті, так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім`ї (наявність на утриманні дітей та осіб похилого віку), його матеріальний стан тощо.

Перевіркою матеріалів кримінального провадження, в тому числі і матеріалів, які характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_6 встановлено, що суд першої інстанції при призначенні йому покарання зазначених вимог закону дотримався у повному обсязі, і підстав для скасування чи зміні вироку в цій частині як за доводами апеляційної скарги прокурора, так і за доводами апеляційної скарги захисту, колегія суддів не вбачає.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що ОСОБА_6 вчинив кримінальне правопорушення проти життя людини, яке відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, а також в повній мірі враховано як наявність пом`якшуючої покарання обвинуваченого обставини - позитивну характеристику, так наявність обставини, що обтяжує покарання винного, а саме: вчинення кримінального правопорушення у стані алкогольного сп`яніння. Судом також враховано особу винного, який раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, позитивно характеризується по місцю проживання.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження та вироку суду, покарання обвинуваченому ОСОБА_6 судом першої інстанції призначено в межах санкції ч. 1 ст. 115 КК України. При його призначені, враховано ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, наслідки, які від нього настали у вигляді смерті людини, тому суд обґрунтовано прийшов до висновку, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_6 та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень можливе лише в умовах ізоляції його від суспільства і призначив покарання в межах санкції інкримінованого кримінального правопорушення, яке за своїм видом та розміром, слід вважати справедливим.

Відтак, доводи прокурора про те, що при призначенні обвинуваченому покарання, суд першої інстанції не в повній мірі врахував ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, його наслідки та особу винного, внаслідок чого призначив ОСОБА_6 покарання, яке являється несправедливим через його м`якість, з огляду на вищенаведене, є безпідставними, оскільки судом при призначенні покарання ОСОБА_6 вимог кримінального закону не порушено.

Викладені в апеляційній скарзі прокурора доводи про необхідність застосування до обвинуваченого ОСОБА_6 більш суворого покарання, з огляду на тяжкість вчиненого ним кримінального правопорушення, його наслідки, особу винного, повно і достатньо були враховані судом першої інстанції при призначенні ОСОБА_6 покарання.

Тому, колегія суддів не вбачає достатніх підстав для задоволення апеляційної скарги прокурора щодо необхідності призначення обвинуваченому ОСОБА_6 більш суворого покарання.

Колегія суддів уважає, що на підставі тих доказів, які були предметом перевірки в судовому засідання, судом першої інстанції з достатньою повнотою з`ясовано всі обставини, які могли мати істотне значення для правильного вирішення кримінального провадження, в тому числі щодо призначеного покарання.

Перевіривши доводи апеляційної скарги прокурора про невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, колегія суддів не може з ними погодитися, оскільки вони не дають підстав для висновку про те, що призначене ОСОБА_6 покарання, як за своїм видом, так і розміром, є явно несправедливим через м`якість.

-14-

При цьому колегія суддів враховує і практику Європейського суду з прав людини. В справі «Скополла проти Італії» від 17.09.2009, суд зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним. Також у справі «Ізмайлов проти Росії» від 16.10.2008 суд встановив, що для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості і не ставити особистий і надмірний тягар для особи.

Не заслуговують на увагу і доводи захисника щодо про необґрунтованого задоволення судом цивільного позову потерпілої ОСОБА_10 , яка не перебувала у родинних стосунках з потерпілим та на її користь безпідставно стягнуто з ОСОБА_6 500000 грн моральної шкоди, з таких підстав.

Згідно ч. 1 ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Відповідно до положень частини 5 зазначеної статті цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовано, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Згідно з положеннями статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частина 1 статті 1167 ЦК України визначає загальні підстави відшкодування моральної шкоди: моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, котра її завдала, за наявності її вини у заподіянні такої шкоди. А відповідно до пункту 2 частини 2 статті 23 цього Кодексу моральна шкода може полягати у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Як зазначено у ч. 3 ст. 23 ЦК України, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

В суді першої інстанції потерпілою А ОСОБА_38 заявлено цивільний позов на суму 534106 грн, з яких 500000 грн становить моральна шкода та 34106 матеріальна шкода.

Вирішуючи вказаний цивільний позов, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого до висновку, що такий в частині стягнення матеріальної шкоди підлягає до часткового задоволення та стягнув з обвинуваченого на користь потерпілої матеріальну шкоду в розмірі 8280 (вісім тисяч двісті вісімдесят) грн.

Згідно до вимог ч. 1 ст. 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати.

-15-

Частиною 2 статті 127 КПК України передбачено, що підозрюваний, обвинувачений, а також за його згодою будь-яка інша фізична чи юридична особа має право на будь-якій стадії кримінального провадження відшкодувати шкоду, завдану потерпілому, територіальній громаді, державі внаслідок кримінального правопорушення. Шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Відповідно до ст. 118 КПК України процесуальні витрати складаються, зокрема, з витрат на правову допомогу.

Потерпілою ОСОБА_10 надано квитанцію від 18.02.2019, відповідно до якої нею понесено витрати на правову допомогу в сумі 6000 грн, які судом першої інстанції правомірно стягнуто з обвинуваченого.

Також, суд першої інстанції, визначаючи розмір грошового відшкодування з ОСОБА_6 на користь потерпілої ОСОБА_10 моральної шкоди, в повній мірі врахував глибину та характер пережитих нею душевних страждань, пов`язаних з протиправними діями обвинуваченого, істотністю вимушених змін у її житті, пов`язаних зі смертю особи, з якою вона перебувала у фактичному шлюбі і від якої народила двох дітей. Також судом правомірно враховано і те, що в результаті неправомірних дій обвинуваченого були порушенні нормальні життєві зв`язки потерпілої, з`явилося постійне занепокоєння, втрата спокою та душевної рівноваги, тривога за своє майбутнє та майбутнє своїх малолітніх дітей, які залишилися без батьківської підтримки та піклування, постійне відчуття, що втрата чоловіка є непоправною та стягнув суму морального відшкодування в розмірі 500000 грн.

З таким рішенням суду першої інстанції погоджується й колегія суддів та вважає, що розмір стягнутої моральної шкоди з ОСОБА_6 на користь потерпілої ОСОБА_10 узгоджується з вимогами розумності і справедливості та відповідає характеру правопорушення і глибині душевних страждань потерпілої.

Тому доводи захисника про необґрунтованість визначеного розміру відшкодування потерпілій моральної шкоди не є слушними і такі відхиляються.

Безпідставними також є доводи апеляційної скарги про порушення судом приписів ст. 1168 ЦК України.

Як вбачається з положень ч. 2 ст. 1168 ЦК України, моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

Разом з тим, колегія суддів Касаційного кримінального суду у постанові від 02.11.2020 у справі № 182/6265/18 зазначила, що кримінальне процесуальне законодавство, на відміну від ЦК України, передбачає ширше коло осіб, які можуть бути визнані потерпілими від злочину.

Відповідно до ч. 1 ст. 55 КПК України потерпілим у кримінальному провадженні може бути, зокрема, фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди.

Приписами ч. 6 ст. 55 КПК України визначено, що, якщо внаслідок кримінального правопорушення настала смерть особи або особа перебуває у стані, який унеможливлює подання нею відповідної заяви, положення частин 1-3 цієї статті поширюються на близьких родичів чи членів сім`ї такої особи.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 3 КПК України близькими родичами та членами сім`ї є чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, рідний брат, рідна сестра, дід, баба, прадід, прабаба, внук, внучка, правнук, правнучка, усиновлювач чи

-16-

усиновлений, опікун чи піклувальник, особа, яка перебуває під опікою або піклуванням, а також особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом і мають взаємні права та обов`язки, у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі.

Разом з тим, з матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_10 на час вчинення кримінального правопорушення, не перебувала з потерпілим ОСОБА_11 у зареєстрованому шлюбі, однак спільно проживала з ним однією сім`єю з 2015 року, що підтверджується рішенням Рахівського районного суду Закарпатської області від 15.02.2021. Крім того, з самого початку досудового розслідування відповідно до ст. 55 КПК України ОСОБА_10 була визнана потерпілою у цьому кримінальному провадженні, а також одночасно вона є цивільним позивачем, тому суд першої інстанції обґрунтовано ухвалив рішення про стягнення на її користь коштів у рахунок відшкодування, в тому числі й моральної шкоди.

Отже, цивільний позов суд першої інстанції, всупереч доводів апеляційної скарги захисника, вирішив відповідно до вимог статей 127-129 КПК України. Розмір відшкодування, в тому числі моральної шкоди, визначено з дотриманням вимог ст. 23 Цивільного кодексу України.

Будь-яких істотних порушень норм права у кримінальному провадженні при його перегляді судом апеляційної інстанції не встановлено, а тому відсутні підстави для безумовного скасування або зміни вироку.

З наведених вище підстав, апеляційні скарги прокурора та захисника-адвоката ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 , задоволенню не підлягають.

При прийнятті рішення колегія суддів також, враховує вимоги ст. 26 КПК України, зокрема, те, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та в спосіб, передбачених цим Кодексом; що під час апеляційного розгляду стороною обвинувачення та захисту не заявлялось клопотань щодо приєднання до матеріалів судового провадження доказів (документів), які б могли вплинути на висновки суду; а також положення ст. 404 цього Кодексу в частині перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги.

Керуючись ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційні скарги прокурора Рахівського відділу Тячівської окружної прокуратури ОСОБА_8 та захисника-адвоката ОСОБА_7 інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 залишити без задоволення, а вирок Тячівського районного суду Закарпатської області від 28.04.2021 щодо ОСОБА_39 ,- без змін.

На ухвалу апеляційного суду безпосередньо до Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду може бути подана касаційна скарга протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим який тримається під вартою,- в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.

Судді