УХВАЛА

12 червня 2024 року

м. Київ

справа № 462/3053/23

провадження № 61-5837 ск24

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Білоконь О. В. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Залізничного районного суду м. Львова від 15 серпня 2023 року та постанову Львівського апеляційного суду від 23 січня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю «Медікал Геномікс Україна 2000», про визнання тестів ДНК недійсними,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 15 серпня 2023 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного суду від 23 січня 2024 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

До Верховного Суду 17 квітня 2024 року засобами поштового зв`язку ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на вказані судові рішення після закінчення строку на касаційне оскарження, у якій просив їх скасувати та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Також заявник просив поновити пропущений з поважних причин строк на касаційне оскарження, вказуючи, що справа розглядалася у його відсутність, копію оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції отримав 02 квітня 2024 року із суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 01 травня 2024 року касаційну скаргу залишено без руху, оскільки вказані причини пропуску строку на касаційне оскарження визнані неповажними та запропоновано заявнику надати докази порушення апеляційним судом вимог щодо видачі (надсилання) копії судового рішення або навести інші підстави для поновлення строку та надати відповідні докази. Крім того, запропоновано надати докази сплати судового збору, оскільки у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору відмовлено.

У травні 2024 року до Верховного Суду ОСОБА_1 подав заяву про усунення недоліківкасаційної скарги, у якій порушує питання про поновлення строку на касаційне оскарження та звільнення від сплати судового збору.

Вивчивши надані матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про повернення касаційної скарги у зв`язку з невиконанням вимог ухвали про залишення касаційної скарги без руху, з огляду на таке.

Повторно заявляючи клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження заявник вказав, що у нього відсутній інтернет, відповідно відсутня й електронна пошта та електронний кабінет, а також доступ до Єдиного державного реєстру судових рішень. У зв`язку із перебуванням на стаціонарному лікуванні, отримати копію оскаржуваної постанови зміг лише із суду першої інстанції.

Наведені заявником причини пропуску строку на касаційне оскарження судових рішень не можна визнати поважними, з огляду на таке.

Верховним Судом встановлено, що повний текст постанови Львівського апеляційного суду від 23 січня 2024 року складений цього ж дня та оприлюднений в Єдиному державному реєстрі судових рішень 29 січня 2024 року, касаційна скарга подана 17 квітня2024 року,тобто після спливу майже трьох місяців з дня складення повного судового рішення.

В ухвалі від 01 травня 2024 року Верховний Суд запропонував надати докази, що апеляційний суд порушив вимоги статті 272 ЦПК України щодо порядку видачі або направлення судового рішення.

Повторно звертаючись до суду із заявою про поновлення строку на виконання вимог ухвали про усунення недоліків касаційної скарги, заявник таких доказів не надав.

Посилання заявникана перебування на стаціонарному лікуванні, суд оцінює критично, оскільки в ухвалі від 01 травня 2024 року судом вже була надана оцінка.

Посилання заявника на відсутність інтернету та доступу до Єдиного державного реєстру судових рішень, суд відхиляє як поважну причину пропуску строку подачі касаційної скарги, оскільки усвоїх рішеннях Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

ОСОБА_1 був достовірно обізнаний про перегляд Львівським апеляційним судом рішення Залізничного районного суду м. Львова від 15 серпня 2023 року, оскільки саме за його апеляційною скаргою відкрито апеляційне провадження, він неодноразово подавав клопотання про відкладення розгляду справи судом апеляційної інстанції (05.12.2023, 22.01.2024).

Разом з тим заявник не цікавився як вирішенням його клопотання про відкладення розгляду справи, так і результатами розгляду його апеляційної скарги, подавши касаційну скаргу після спливу значного проміжку часу з дня складення повного тексту оскаржуваної постанови Львівського апеляційного суду.

Вказана процесуальна поведінка ОСОБА_1 не демонструє добросовісність використання своїх процесуальних прав і готовність брати участь у справі на всіх етапах її розгляду.

Враховуючи зазначене, клопотання про звільнення від сплати судового збору вирішенню не підлягає, оскільки у відведений судом строк, ухвала суду не виконана у повному обсязі, що перешкоджає касаційній інстанції вирішити питання про відкриття касаційного провадження, касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає поверненню заявнику.

Відповідно до частини третьої статті 185, частини другої статті 393 ЦПК України у разі невиконання ухвали суду про залишення касаційної скарги без руху вона вважається неподаною та повертається заявникові.

Повернення касаційної скарги не перешкоджає повторному зверненню

із скаргою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.

Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Залізничного районного суду м. Львова від 15 серпня 2023 року та постанову Львівського апеляційного суду від 23 січня 2024 рокувважати неподаною та повернути заявнику.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя О. В. Білоконь