єдиний унікальний номер справи 546/394/24

номер провадження 1-кп/546/78/24

ВИРОК

іменем України

       11 червня 2024 року        м. Решетилівка Полтавська область

Решетилівський районний суд Полтавської області у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання – ОСОБА_2 ,

прокурора – ОСОБА_3 ,

захисника – ОСОБА_4 ,

обвинуваченого – ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Решетилівка Полтавської області угоду про визнання винуватості від 11.06.2024 року у кримінальному провадженні, внесеному 24.03.2024 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024175440000121 за обвинувальним актом стосовно

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , громадянина України, уродженця м. Октемберян Вірменія, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , маючого базову середню освіту, не працюючого, не одруженого, раніше не судимого,

обвинуваченого у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України,

УСТАНОВИВ:

19.03.2021 ОСОБА_5 , достовірно знаючи, що посвідчення водія серії НОМЕР_2 , видане, згідно його змісту, 18.03.2021 Територіальним сервісним центром № 2348 на його ім`я з дозволом на керування транспортними засобами категорії «В1»,«В», «С1», «С», «СЕ», є підробленим та отриманим з порушенням порядку, встановленого Положенням про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 340 від08.05.1993, усвідомлюючи, що діє всупереч вимогам Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993, Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, які наголошують на обов`язку водія мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії та необхідності складання відповідних іспитів для його отримання, порядок проходження яких затверджений наказом МВС України № 515 від 07.12.2009, умисно використовував завідомо підроблений документ, а саме - посвідчення водія серії НОМЕР_2 видане, згідно його змісту, 18.03.2021 ТСЦ 2348 на його ім`я з дозволом на керування транспортними засобами категорії «В1», «В», «С1», «С», «СЕ». Так, 24.03.2024 о 12:08 год ОСОБА_5 керував спеціалізованим вантажним сідловим тягачем DAF FT XF105.460, реєстраційний номер НОМЕР_3 , власником якого, згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, є Тер- ОСОБА_6 , житель АДРЕСА_2 ), та рухався автодорогою Київ-Харків Довжанський, на 306 км якої у АДРЕСА_3 у зв`язку із вчинення адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 122 КУпАП, був зупинений працівниками поліції. У цей момент у ОСОБА_5 виник прямий умисел, спрямований на використання завідомо підробленого документа з метою підтвердження свого права керування транспортним засобом DAF FT XF105.460, реєстраційний номер НОМЕР_3 , а саме – посвідчення водія серії  НОМЕР_2 , виданого, згідно його змісту, 18.03.2021 ТСЦ 2348 на його ім`я, в якому зазначено, що він має право на керування транспортними засобами категорії «В1», «В», «С1», «С», «СЕ». Реалізуючи свій протиправний намір, спрямований на використання завідомо підробленого документа, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, ОСОБА_5 під час перевірки у нього документів надав працівникам поліції на ознайомлення завідомо підроблене посвідчення водія серії НОМЕР_2 , видане, згідно його змісту, 18.03.2021 ТСЦ 2348 на ім`я ОСОБА_5 з дозволом на керування транспортними засобами категорії «В1», «В», «С1», «С», «СЕ», бланк якого, хоча й відповідає аналогічним бланкам посвідчення водія, що знаходяться в офіційному обігу, але у якому не виключається можливість внесення змін первинного змісту через наявність термодруку, особливість нанесення фарбної речовини на поверхню бланку якого не виключає можливість здійснити її видалення без залишення відповідних слідів, а також яке, згідно інформації РСЦ ГСЦ МВС у Дніпропетровській та Запорізькій областях та ТСЦ МВС № 2348, ОСОБА_5 не видавалося, проте було видане ТСЦ 2146 РСЦ ГСЦ МВС у Львівській, Івано-Франківській та Закарпатській областях 14.01.2016 на ім`я ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з дозволом на керування транспортними засобами категорії «А1», «А», «В1», «В», «С1», «С», використавши у такий спосіб завідомо підроблений документ.

Цими діями ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 358 КК України, а саме використання завідомо підробленого документа.

11.06.2024 між прокурором Решетилівської окружної прокуратури Полтавської області ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_5 за участі захисника ОСОБА_4 , на підставі статей 468, 469, 472 КПК України було укладено угоду про визнання винуватості у рамках кримінального провадження, внесеного 24.03.2024 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024175440000121.

Згідно зі змістом наведеної угоди, яка скріплена підписами сторін, ОСОБА_5 зобов`язався беззастережно визнати обвинувачення у судовому провадженні в обсязі викладеному в обвинувальному акту від 09.05.2024 в частині обвинувачення за ч. 4 ст. 358 КК України. Сторони досягли відповідних домовленостей, з урахуванням особи обвинуваченого, обставини, що пом`якшує покарання, відсутність обставин, що обтяжують покарання, узгодили призначення обвинуваченому покарання за ч. 4 ст. 358 КК України у виді штрафу у розмірі 40 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 680 грн.

В угоді зазначені наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, передбачені ст. 473 КПК України та наслідки невиконання угоди, встановленні ст. 476 КПК України.

Прокурор у підготовчому судовому засіданні зазначила, що 11.06.2024 між нею та обвинуваченим ОСОБА_5 укладена угоду про визнання винуватості, угода відповідає положенням КПК України, укладена добровільно, без застосування примусу, погроз, за участю захисника. Просила суд затвердити угоду про визнання винуватості та призначити обвинуваченому ОСОБА_5 узгоджене сторонами угоди покарання.

У підготовчому судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 винуватим себе у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України визнав повністю, зазначив що час, місце та спосіб вчинення ним кримінального правопорушення, описаного в обвинувальному акті, викладені правильно, вказані обставини відповідають дійсності, і він їх в повному обсязі визнає, негативно ставиться до вчиненого, щиро кається. Просив суд затвердити угоду про визнання винуватості. Крім того, обвинувачений вказав, що вказана угода про визнання винуватості укладена між ним та прокурором добровільно, без застосування будь-якого насильства, примусу та погроз. Розуміє, наслідки невиконання умов угоди.

Захисник у підготовчому судовому засіданні вважав можливим затвердити угоду про визнання винуватості, укладену між прокурором та його підзахисним 11.06.2024. Указана угода була укладена добровільно, без застосування насильства, примусу та погроз, за його участі. Угода відповідає вимогам КПК України. Просив затвердити угоду та призначити узгоджене сторонами угоди покарання.

Розглядаючи кримінальне провадження згідно ст. 337 КПК України в межах висунутого обвинувачення, дії ОСОБА_5 суд кваліфікує за ч. 4 ст. 358 КК України,  а саме використання завідомо підробленого документа.

Враховуючи, що між прокурором та обвинуваченим досягнуто угоди, суд розглядає справу відповідно до положень ст. 474, 475 КПК України.

Судом встановлено, що під час судового провадження між сторонами кримінального провадження – прокурором Решетилівської окружної прокуратури Полтавської області ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_5 , за участі захисника ОСОБА_4 укладено та підписано угоду від 11.06.2024 про визнання ОСОБА_5 винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України, за змістом якої ОСОБА_5  зобов`язався беззастережно визнати обвинувачення у судовому провадженні в обсязі викладеному в обвинувальному акту від 09.05.2024 в частині обвинувачення за ч. 4 ст. 358 КК України. Сторони угоди узгодили призначення ОСОБА_5 за ч. 4 ст. 358 КК України  покарання у виді штрафу у розмірі 40 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 680 грн.

Судом встановлено, що дана угода про визнання винуватості за своїм змістом та порядком укладення відповідає вимогам ст.ст. 468-470, 472 КПК України, Закону України про кримінальну відповідальність, у тому числі щодо правової кваліфікації кримінального правопорушення та щодо узгодженої міри покарання.

Шляхом вивчення документів кримінального провадження, опитування сторін, суд переконався, що укладення угоди є добровільним, тобто згідно з ч. 6 ст. 474 КПК України не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз, або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. Також встановлено, що умови угоди відповідають інтересам суспільства, не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб.

Крім цього, обвинуваченому роз`яснені положення ч. 4 ст. 474 КПК України, які йому зрозумілі, ним усвідомлено, що наслідком укладення та затвердження угоди є його відмова від здійснення прав, передбачених - абзацами 1 та 4 пункту 1 частини 4 статті 474 КПК України. Наслідки невиконання угоди обвинуваченому зрозумілі. Після таких роз`яснень обвинувачений просив затвердити угоду.

Судом вивчалась особа обвинуваченого ОСОБА_5 та встановлено, що він має постійне місце проживання, раніше не судимий, не працює, не одружений, на обліку у лікаря психіатра та у лікаря нарколога не перебуває, за місцем мешкання характеризується позитивно.

Розглядаючи питання щодо можливості затвердження угоди про визнання винуватості, суд виходить з такого.

Відповідно до ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим.

Згідно зі ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні, зокрема щодо  кримінальних проступків, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладання угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні, внаслідок якого шкода завдана правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової заяви прокурору на укладання ними угоди.

Судом встановлено, що ОСОБА_5 цілком розуміє права, передбачені ч. 4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені ст. 473 КПК України, характер обвинувачення та вид покарання, надає згоду на призначення узгодженого угодою покарання.

Укладення угоди сторонами є добровільним, умови угоди відповідають вимогам ст. 472 КПК України.

Суд вважає, що узгоджені прокурором та обвинуваченим вид та міра покарання є такими, що відповідають ступеню тяжкості кримінального правопорушення, яке відповідно до положень ст. 12 КК України є кримінальним проступком.

На підставі викладених в угоді обставин, а також установлені під час розгляду угоди відомостей особистості обвинуваченого, на думку суду існують обставина, яка пом`якшує покарання ОСОБА_5 , відповідно до ст. 66 КК України, а саме щире каяття.

Обставин, що обтяжують покарання, відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Відповідно до ч. 1 ст. 475 КПК України, якщо суд переконається, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду і призначає узгоджену сторонами міру покарання.

Приймаючи до уваги характер діяння і спосіб його вчинення, з урахуванням особи обвинуваченого, суд дійшов висновку щодо можливості затвердження укладеної між прокурором і обвинуваченим угоди про визнання винуватості від 11.06.2024 та призначення обвинуваченому узгодженого сторонами покарання.

Цивільний позов не заявлений.

Процесуальними витратами підлягають стягненню з обвинуваченого в дохід держави.

Крім того, підлягає скасуванню арешт, який накладено ухвалою слідчого судді Октябрського районного суду міста Полтави від 29.03.2024.

Питання речових доказів суд вирішує на підставі ст. 100 КПК України.

Ураховуючи те, що стосовно обвинуваченого запобіжний захід не застосовувався, а сторони провадження не заявили клопотання про застосування відносно нього запобіжного заходу, суд не вбачає підстав для застосування запобіжного заходу до набрання вироком законної сили.

На підставі викладеного, керуючись ст. 5,7, 100,368-371, 373, 374, 394, 395, 468-475 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 11 червня 2024 року між прокурором  Решетилівської окружної прокуратури Полтавської області ОСОБА_3  та обвинуваченим  ОСОБА_5 , укладену за участі захисника  ОСОБА_4 у кримінальному провадженні, внесеному 24.03.2024 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024175440000121, стосовно ОСОБА_5 , за обвинуваченням у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України.

        ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України  та призначити покарання у виді штрафу у розмірі 40 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 680 грн.

Запобіжний захід ОСОБА_5 до набрання вироком законної сили - не обирати.

Процесуальні витрати на проведення судової технічної експертизи № СЕ-19/117-24/5258-ДД у розмірі 2650 грн 48 коп - підлягають стягненню з ОСОБА_5 у дохід держави.

Скасувати арешт, який накладено ухвалою слідчого судді Октябрського районного суду міста Полтави від 29.03.2024 посвідчення водія серії НОМЕР_2 , виданого згідно із змісту 18.03.2021 ТСЦ 2348 на ім`я ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Речові докази посвідчення водія серії НОМЕР_2 , виданого згідно із змісту 18.03.2021 ТСЦ 2348 на ім`я ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та диск DVD-R "TITANUM" з відео файлом "export-k11z1.mp4", які зберігається в матеріалах кримінального провадження, слід залишити в матеріалах кримінального провадження протягом всього строку його зберігання.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку виключно з підстав, визначених у ч. 3 ст. 394 КПК України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Полтавського апеляційного суду через Решетилівський районний суд Полтавської області.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після проголошення вручити прокурору, обвинуваченому.

Суддя                                                                                 ОСОБА_1